Постанова № 63222711, 06.12.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

06.12.2016 справа №908/2276/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1О ОСОБА_2, ОСОБА_3секретар судового засідання ОСОБА_4за участю представників учасників справи: від позивача:ОСОБА_5 (за довіреністю від 17.10.2016р.);від відповідача: не зявився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», м. Запоріжжяна рішення господарського суду Запорізької областівід31.10.2016р. (повний текст підписано 02.11.2016р.)у справі№908/2276/16 (суддя Проскуряков К.В.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Грін Компані», м.Дніпродо Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», м. Запоріжжяпростягнення 937784,90грн.В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіті Грін Компані», м. Дніпро (Позивач) звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», м. Запоріжжя (Відповідач) про стягнення 937784,90грн. заборгованості за договором про надання послуг з охорони №ЗАлК-Д-2015-103 від 22.09.2015р. за період з 01.02.2016р. по 21.03.2016р. включно.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 31.10.2016р. (повний текст підписано 02.11.2016р.) по справі №908/2276/16 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Грін Компані» були задоволені в повному обсязі з мотивів доведеності матеріалами справи факту неналежного виконання Відповідачем своїх грошових зобовязань за надані послуги з охорони за період з 01.02.2016р. по 21.03.2016р. включно відповідно до договору №ЗАлК-Д-2015-103 від 22.09.2015р.

Публічне акціонерне товариство «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», не погодившись з прийнятим рішенням суду, звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 31.10.2016р. по справі №908/2276/16 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає порушення останнім норм процесуального права, а саме відмову у задоволені клопотань апелянта про зупинення провадження у розглядуваній справі до набрання законної сили судовим рішення повязаної справи №904/8596/16 про визнання договору ЗАлК-Д-2015-103 від 22.09.2015р. недійсним, яка розглядається Господарським судом Дніпропетровської області, а також порушення норм матеріального права, оскільки не враховано, що деякі акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) були підписані ОСОБА_6, повноваження якого на підписання документів відсутні в матеріалах справи, окрім того, на думку апелянта, договір №ЗАлК-Д-2015-103 від 22.09.2015р. є фіктивний, оскільки не був спрямований на реальне надання та отримання будь-яких послуг з охорони, що підтверджується відсутністю двосторонніх актів, які б дозволяли прохід та розміщення на території комбінату охоронців із вказівкою їх прізвищ, ініціалів, посад, визначення кола функцій та повноважень, окрім того, акти виконаних послуг за даним договором не містить конкретного переліку послуг, які нібито надані Відповідачем. При цьому, апелянт зазначає, що за період дії договору на території Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» було багато крадіжок.

За результатами автоматизованого розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Скакун О.А., судді Чернота Л.Ф. та Колядко Т.М.

У зв'язку з перебуванням головуючого судді Скакуна О.А. на лікарняному з 23.11.2016р., протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2016р., відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, було здійснено повторний автоматизований розподіл справи №908/2276/16, яким змінено склад колегії суддів для розгляду цієї справи на: головуючий (суддя-доповідач) - Попков Д.О., судді - Зубченко І.В. та Будко Н.В.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 23.11.2016р. було порушено апеляційне провадження із призначенням розгляду скарги на 06.12.2016р. об 15.45.

Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась у протоколі судового засідання у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст.4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Скаржника у судове засіданні 06.12.2016р. не зявився, подавши клопотання про відкладання розгляду справи через зайнятість в інших судових засіданнях (а.с.а.с.160-167).

Представник Позивача у судовому засіданні 06.12.2016р. проти відкладання розгляду справи заперечував, наголошуючи на законності оскаржуваного рішення з підстав, наведених у наданому відзиві (а.с.а.с.149-155).

Судова колегія, зважаючи на не визнання явки представника Скаржника обовязковою, викладення ним позиції по суті справи безпосередньо в апеляційній скарзі та відсутність доказів неможливості забезпечити (у разі потреби) представництво своїх інтересів будь-якою іншою особою в порядку ст.28 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку про відхилення означеного клопотання та розгляд справи по суті за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне:

Як було встановлено місцевим судом та вбачається із матеріалів справи, 22.09.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіті Грін Компані» (Виконавець) та Публічним акціонерним товариством «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (Замовник) було укладено договір про надання послуг з охорони №ЗАлК-Д-2015-103 (Договір а.с.а.с.10-18), відповідно до п.1.1. якого, Замовник доручає, а Виконавець зобовязується надавати за оплату послуги з охорони обєктів та майна Замовника, вказане у додатку № 1 до цього договору (далі Обєкт договору), згідно з Дислокацією контрольно-пропускних та контрольно-проїзних пунктів і постів замовника, що є Додатком №2 до цього договору. Послуги надаються в дні та години, зазначені у Додатку №2 до цього договору (п.1.2 договору).

В п.п.2.1. - 2.3. договору сторони узгодили, що плата за послуги з охорони за цим договором становить 559 064,08грн., у т.ч. ПДВ 93 177,35грн. за кожен місяць. Оплата здійснюється у безготівковій формі у гривнях шляхом перерахування зазначених коштів на банківський рахунок виконавця, вказаний у цьому договорі, у такому порядку: 50% суми, зазначеної у п.2.1. цього договору до 5 числа поточного місяця, а інші 50% зазначеної суми до 20 числа поточного місяця. Уточнюючий розрахунок, за наявності підстав, здійснюється до 15 числа місяця, наступного за місяцем, за який оплачується послуга. Оплата вважається виконаною з моменту зарахування плати за послуги з охорони на банківський рахунок Виконавця.

Відповідно до п.2.6 договору, на підтвердження факту надання послуг Виконавець щомісяця складає відповідний акт (у двох примірниках) та надає його Замовнику. Замовник повинен підписати наданий Виконавцем акт та у тижневий строк повернути один його примірник Виконавцю. Якщо Замовник не повертає підписаний акт в тижневий строк та не надає обґрунтовану відмову від його підписання, такий акт вважається погодженим Замовником без зауважень.

В свою чергу, пп.5.1.1. договору передбачає обовязок Замовника своєчасно та в повному обсязі оплачувати послуги охорони.

Строк дії договору, відповідно до п.7.1 цього договору, становить 2 роки з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками та до 23.09.2016р. Договір може бути розірвано достроково за згодою сторін (пп.7.3.1 договору), при цьому, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення, що мали місце під час його дії.

З матеріалів справи вбачається, що 21.03.2016р. між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору (а.с.26), відповідно якої сторони дійшли згоди щодо наступного:

- розірвання договору №ЗАлК-Д-2015-103 від 22.09.2015р.

- з моменту набрання чинності цією додатковою угодою зобовязання сторін за договором припиняються, крім зобовязань зазначених у п.3 даної угоди, і сторони не є звязаними будь-якими правами та обовязками, які виникли з договору.

- сторони зобовязуються 21.03.2016р. підписати акти звіряння взаємних розрахунків і акти приймання-передачі наданих послуг.

- сторони погодили, що станом на 21.03.2016р. за надання послуг з охорони Замовник повинен сплатити Виконавцю грошову суму у розмірі 937784,90грн. з ПДВ за період надання послуг з охорони починаючи з 01.02.2016р. по 21.03.2016р. включно.

- дана додаткова угода є невідємною частиною договору й набуває чинності з 21.03.2016р.

В матеріалах справи також наявні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписані з боку представників обох сторін та скріплені їх печатками за період з 23.09.2015р. по 21.03.2016р. (а.с.а.с.19-25) на загальну суму 3201161,22грн., при цьому, з банківської виписки від 29.02.2016р.(а.с.а.с.28-31) вбачається, що Відповідач оплатив отримані послуги частково на суму 2263376,32грн., таким чином сума заборгованості за послуги з охорони стала складати 937784,90грн., що підтверджується актом звіряння розрахунків між сторонами станом на 21.03.2016р. (а.с.27).

Відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції двічі заявлялось клопотання про зупинення провадження у розглядуваній справі (а.с.а.с.102,110), мотивоване розглядом Господарським судом Дніпропетровської області справи №904/8596/16 про визнання договору №ЗАлК-Д-2015-103 від 22.09.2015р. (за яким стягується заборгованість в межах розглядуваної справи) недійсним, проте Господарським судом Запорізької області було відмовлено у задоволенні означених клопотань, оскільки наявність невирішеного господарського спору у справі №904/8596/16, на думку суду, жодним чином не впливає на обовязковість сплати заборгованості, про яку йдеться у розглядуваній справі №908/2276/16.

Таким чином, враховуючи доведеність матеріалами справи факту неналежного виконання Відповідачем своїх зобовязань за договором про надання послуг з охорони №ЗАлК-Д-2015-103 від 22.09.2015р., Господарський суд Запорізької області задовольнив позовні вимоги Позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Грін Компані» в повному обсязі.

Як було встановлено апеляційним судом за матеріалами наданого Позивачем відзиву №29-11/16 від 29.11.2016р. на апеляційну скаргу, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2016р. у справі №904/8596/16 відмовлено у задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Запорізький алюмінієвий комбінат» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Грін Компані» про визнання недійсним договору про надання послуг з охорони №ЗАлК-Д-2015-103 від 22.09.2015р. Зі змісту вказаного рішення вбачається, що заявником позову жодними доказами не доведено відсутність наміру сторін щодо створення правових наслідків на момент вчинення спірного договору, а встановлені обставини його виконання сторонами спростовують твердження щодо фіктивності. Доказів оскарження та скасування означеного рішення до матеріалів справи не надано.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Виходячи із приписів ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у Позивача певного захищуваного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку Відповідача та належність (передбаченість законодавством та адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України та ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України укладений між сторонами договір про надання послуг з охорони №ЗАлК-Д-2015-103 від 22.09.2015р. є належною підставою для виникнення у сторін кореспондуючих прав і обов'язків.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка заявлених вимог повинна здійснюватися з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини у сфері надання послуг.

Відтак, в ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором, при цьому ст.903 Цивільного кодексу України встановлює обовязок з оплати наданих послуг, в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Наразі, сутність заявлених позовних вимог полягає у стягненні заборгованості у розмірі 937784,90грн. за надані послуги з охорони за період з 01.02.2016р. по 21.03.2016р. включно., відповідно до п.2.2, пп.5.1.1 договору №ЗАлК-Д-2015-103 від 22.09.2015р.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення розрахунку за надані послуги охорони відповідно до умов п.2.2 договору (50% суми, зазначеної у п.2.1. цього договору до 5 числа поточного місяця, а інші 50% зазначеної суми до 20 числа поточного місяця, в свою чергу, уточнюючий розрахунок, за наявності підстав, здійснюється до 15 числа місяця, наступного за місяцем, за який оплачується послуга).

Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Неналежне виконання грошових зобов'язань правомірно кваліфіковано судом як їх порушення у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважається таким, що прострочив їх виконання у розумінні ч.1 ст.612 цього Кодексу України.

За таких обставин, беручи до уваги приписи ст.625 Цивільного кодексу України, апеляційний суд погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо правомірності стягнення з Відповідача 937784,90грн. заборгованості за надані послуги з охорони за період з 01.02.2016р. по 21.03.2016р. включно, адже належних доказів припинення відповідних грошових зобовязань у встановлений діючим законодавством спосіб до матеріалів справи Відповідачем не надано.

Окрім того, судова колегія апеляційної інстанції погоджується з рішенням місцевого суду в частині відмови у задоволенні клопотань апелянта про зупинення провадження в даній справі до вирішення справи №904/8596/16 про визнання договору ЗАлК-Д-2015-103 від 22.09.2015р. недійсним, яка розглядалась Господарським судом Дніпропетровської області, оскільки сам факт такого провадження у повязаній справі жодною мірою не унеможливлює самостійного встановлення судом всіх обставин спірних правовідносин у справі №908/2276/16, які мають відношення до предмету дослідження та доказування (спростування) за заявленими вимогами. Наразі, за змістом ст.79 Господарського процесуального кодексу України зупинення провадження у справі до вирішення іншої справи вимагає не тільки їх повязаності, але й обєктивної неможливості вирішення однієї без результатів розгляду іншої, чого в даному випадку Відповідачем не доведено, а місцевим судом не встановлено. При цьому, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2016р. у справі №904/8596/16 було відмовлено у задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» про визнання договору ЗАлК-Д-2015-103 від 22.09.2015р. недійсним.

Інші доводи викладені в апеляційній скарзі, враховуючи відсутність підстав вважати укладений договір про надання послуг з охорони №ЗАлК-Д-2015-103 від 22.09.2015р. недійсним, також відхиляються апеляційним господарським судом, при цьому посилання апелянта на те, що укладений між сторонами договір не був спрямований на реальне надання та отримання будь-яких послуг з охорони, що підтверджується відсутністю двосторонніх актів, які б дозволяли прохід та розміщення на території комбінату охоронців із вказівкою їх прізвищ, ініціалів, посад, визначення кола функцій та повноважень, а акти виконаних послуг за даним договором не містить конкретного переліку послуг, які нібито надані Відповідачем не спростовують доказового значення означених актів виконаних послуг в контексті встановлюваних в межах цього спору підстав виникнення відповідних грошових зобовязань. При цьому посилання на відсутність повноважень у представника апелянта на підписання деяких актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) не підтверджено доказово, а стягувана в межах цієї справи сума заборгованості була безпосередньо визнана чинним керівником Замовника в додатковій угоді №1 від 21.03.2016р. та відповідає визначеній актами виконаних послуг сумі, зменшеній на здійснені часткові платежі.

Таким чином, оскільки будь-яких інших підстав, передбачених ст.104 Господарського процесуального кодексу України для зміни чи скасування оскаржуваного рішення апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Відповідача залишається без задоволення, а переглядуване рішення без змін, що за змістом ст.49 вказаного Кодексу має наслідком віднесення на рахунок Скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», м. Запоріжжя на рішення Господарського суду Запорізької області від 31.10.2016р. (повний текст підписано 02.11.2016р.) по справі №908/2276/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Запорізької області від 31.10.2016р. (повний текст підписано 02.11.2016р.) по справі №908/2276/16 залишити без змін.

3. Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя:Д.О. Попков

Судді:І.В. Зубченко

ОСОБА_3

Надрук.5 примір.: 1-Позивачу, 2-Відповідачу, 3-у справу, 4-ГСЗО, 5-ДАГС