Рішення № 63222033, 02.12.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2016Справа №910/18340/16

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування»доПриватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське»простягнення 5039 грн. 01 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явились.

від відповідача: Прокопенко П.С. - представник за довіреністю № 407 від 31.10.2016.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

06.10.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» з вимогами до Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» про стягнення 5039 грн. 01 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності не виконав обов'язок щодо виплати страхового відшкодування, у зв'язку із завданням шкоди, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну власника автотранспортного засобу Toyota, державний номер НОМЕР_1, водієм транспортного засобу Хюндай, державний номер НОМЕР_2, цивільно-правова відповідальність власника якого застрахована відповідачем відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ/9798363, та право вимоги за якою перейшло до позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2016 порушено провадження у справі № 910/18340/16, розгляд справи призначено на 25.10.2016.

21.10.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла відповідь на запит суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2016, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 15.11.2016.

У судовому засіданні 15.11.2016 представник відповідача подав клопотання про витребування доказів, в якому просив суд витребувати у позивача дефектну відомість, автотоварознавчу експертизу, акт огляду автомобіля Toyota, державний номер НОМЕР_1.

За змістом ст. 38 ГПК України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується, обставини, що перешкоджають його наданню, підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація, обставини, які може підтвердити цей доказ.

Розглянувши у судовому засіданні вказане клопотання відповідача, суд відмовив в його задоволенні з огляду на таке.

Так, обґрунтовуючи вказане клопотання, відповідач зазначає, що умовами Договору добровільного страхування № 69/16-Т/Ц2 від 29.01.2016 передбачено, що розмір завданих збитків визначається на підставі документа, де визначено перелік знищених, пошкоджених або викрадених складових частин чи в цілому об'єкта страхування (дефектної відомості, автотоварознавчої експертизи, акту огляду ТЗ) - відповідно до п. 26.2 Договору добровільного страхування № 69/16-Т/Ц2 від 29.01.2016.

Однак, вказаних документів позивачем суду не надано, з огляду на що позивач просить їх витребувати від позивача.

Втім, суд зазначає, що правовідносини страховика та страхувальника за договором добровільного страхування - Договором добровільного страхування № 69/16-Т/Ц2 від 29.01.2016 не входять до предмету доказування у даній справі (в тому числі, визначений позивачем розмір страхового відшкодування), оскільки розмір страхового відшкодування, який повинен сплатити відповідач за договором обов'язкового страхування - Полісом АІ/9798363, обмежується вже визначеним та виплаченим позивачем розміром страхового відшкодування (за договором добровільного страхування) та вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу (Toyota, державний номер НОМЕР_1) відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

При цьому, суд звертає увагу відповідача на те, що в матеріалах справи наявна авто товарознавча експертиза - Звіт про визначення вартості матеріального збитку вих. № С16-230 від 17.08.2016, складений суб'єктом оціночної діяльності - Товариством з обмеженою відповідальністю «Експерта компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт»; акт огляду автомобіля Toyota, державний номер НОМЕР_1, - Протокол огляду транспортного засобу від 24.06.2016 (складений суб'єктом оціночної діяльності) та дефектна відомість, якою по суті є ремонтна калькуляція № С16-230 від 17.08.2016 (складена за допомогою ліцензійного програмного забезпечення системи Audatex).

З огляду на викладене, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів.

У судовому засіданні 15.11.2016 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Toyota, державний номер НОМЕР_1, вбачається, що рік його випуску є 2007 рік, тобто станом на дату ДТП - 10.06.2016 строк його експлуатації перевищував 7 років, а отже визначення вартості відновлювального ремонту транспортного засобу Toyota, державний номер НОМЕР_1, повинно здійснюватися з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу. Водночас, з наданого позивачем Звіту про визначення вартості матеріального збитку вих. № С16-230 від 17.08.2016 вбачається, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Toyota, державний номер НОМЕР_1, була визначена без врахування коефіцієнта фізичного зносу та у вказаному звіті зазначено, що коефіцієнт фізичного зносу дорівнює нулю (Ез = 0,00), що суперечить Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

При цьому, відповідачем у відзиві на позовну заяву було викладено власний розрахунок коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу Toyota, державний номер НОМЕР_1, та розмір страхового відшкодування за Полісом АІ/9798363 з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (враховуючи вихідні дані про ринкову вартість вказаного транспортного засобу, ціну нового автомобіля, вартість ремонтно-відновлювальних робіт, вартість необхідних для ремонту матеріалів, вартість складових, що підлягають заміні, які вказані суб'єктом оціночної діяльності у долученому позивачем до матеріалів справи Звіті про визначення вартості матеріального збитку вих. № С16-230 від 17.08.2016).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2016, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 02.12.2016.

28.11.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про розгляду справи у судовому засіданні, призначеному на 02.12.2016, за відсутності представника позивача.

Представник позивача у судове засідання 02.12.2016 не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103040750820.

Представник відповідача у судовому засіданні 02.12.2016 надав усні пояснення по справі, проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 02.12.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Довідки № 94053356 про дорожньо-транспортну пригоду, виданої 5 ротою 3 батальйону УПП НП у м. Києві, та постанови Оболонського районного суду м. Києва від 21.07.2016 у справі № 756/8600/16-п (провадження № 3/756/4056/16), яка набрала законної сили 02.08.2016, встановлено, що 10.06.2016 ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом Хюндай, державний номер НОМЕР_2, порушив п.п. 2б, 13.1 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Toyota, державний номер НОМЕР_1, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Вказаною постановою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

29.01.2016 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (страховик) та ОСОБА_4 (страхувальник, вигодонабувач) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 69/16-Т/Ц2, яким передбачено страхування майнових інтересів страхувальника (вигодонабувача), пов'язаних з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Toyota, державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до п. 16 Договору добровільного страхування № 69/16-Т/Ц2 від 29.01.2016 строк дії договору встановлений з 04.02.2016 по 03.02.2017.

Згідно з п. 14 Договору добровільного страхування № 69/16-Т/Ц2 від 29.01.2016 страховий платіж у загальному розмірі 26928 грн. 63 коп. сплачується частинами; перший платіж у розмірі 6732 грн. 16 коп. сплачується страхувальником у строк до 03.02.2016 (період дії договору - з 04.02.2016 до 03.05.2016); другий платіж у розмірі 6732 грн. 16 коп. сплачується страхувальником у строк до 03.05.2016 (період дії договору - з 04.05.2016 до 03.08.2016); третій платіж у розмірі 6732 грн. 16 коп. сплачується страхувальником у строк до 03.08.2016 (період дії договору - з 04.08.2016 по 03.11.2016); четвертий платіж у розмірі 6732 грн. 15 коп. сплачується страхувальником у строк до 03.11.2016 (період дії договору - з 04.11.2016 по 03.02.2017).

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до рахунку-фактури № СМУ00017466 від 28.07.2016, виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Саміт Моторз Україна» (копія долучена позивачем до матеріалів справи через канцелярію суду 24.10.2016), вартість відновлювального ремонту автомобіля Toyota, державний номер НОМЕР_1, становить 15958 грн. 66 коп.

Відповідно до Звіту про визначення вартості матеріального збитку вих. № С16-230 від 17.08.2016 (копія долучена позивачем до матеріалів справи), складеного суб'єктом оціночної діяльності - Товариством з обмеженою відповідальністю «Експерта компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт», складеного на підставі ремонтної калькуляції № С16-230 від 17.08.2016 (система Audatex), вартість відновлювального ремонту автомобіля Toyota, державний номер НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу Ез = 0,00 становить 5039 грн. 01 коп.

Згідно зі страховим актом № 69/16-Т/Ц2-2-1 від 18.08.2016, складеним Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на підставі вказаного Звіту, розмір страхового відшкодування за Договором добровільного страхування № 69/16-Т/Ц2 від 29.01.2016 становить 5039 грн. 01 коп.

Судом встановлено, що на підставі заяви власника пошкодженого транспортного засобу на виплату страхового відшкодування від 12.08.2016 Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування» 22.08.2016 було виплачено страхове відшкодування за Договором добровільного страхування № 69/16-Т/Ц2 від 29.01.2016 у сумі 5039 грн. 01 коп. на рахунок ОСОБА_6 (власника транспортного засобу Toyota, державний номер НОМЕР_1), що підтверджується платіжним дорученням № 31383 від 22.08.2016 на суму 5039 грн. 01 коп. (копія долучена позивачем до матеріалів справи).

Судом встановлено, що на момент скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Хюндай, державний номер НОМЕР_2, була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхове товариство «Іллічівське» відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ/9798363 зі встановленим розміром страхової суми за шкоду заподіяну майну - 100000 грн 00 коп., франшизи - 0 грн. 00 коп. (відповідно до копії Полісу АІ/9798363, долученої відповідачем до матеріалів справи у судовому засіданні 02.12.2016, та інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, надісланої МТСБУ на запит суду).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Нормами статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У відповідності до пункту 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до частини 2 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику за Договором добровільного страхування № 69/16-Т/Ц2 від 29.01.2016, позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-112цс13 та від 23.09.2015 у справі № 3-303гс15.

Так як цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Хюндай, державний номер НОМЕР_2, станом на дату ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхове товариство «Іллічівське» за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ/9798363, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язок щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП водієм транспортного засобу Хюндай, державний номер НОМЕР_2, власнику транспортного засобу Toyota, державний номер НОМЕР_1, покладається на відповідача (в межах страхової суми та за вирахуванням франшизи за Полісом АІ/9798363).

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Норма ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Однак, проведення оцінки завданої шкоди суб'єктом оціночної діяльності є необхідним у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395).

Відповідно до пункту 7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.

Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 142/5/2092, строк експлуатації - період часу від дати виготовлення КТЗ до дати його оцінки.

Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля Toyota, державний номер НОМЕР_1, вбачається, що рік випуску автомобіля - 2007, а отже на дату ДТП (10.06.2016) та на дату проведення оцінки (Звіт про визначення вартості матеріального збитку вих. № С16-230 від 17.08.2016) строк його експлуатації перевищував сім років, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для визначення коефіцієнта фізичного зносу автомобіля Toyota, державний номер НОМЕР_1 відповідно про необхідність здійснення розрахунку суми страхового відшкодування за полісом саме з урахуванням такого коефіцієнту фізичного зносу.

З долученого позивачем до матеріалів справи Звіту про визначення вартості матеріального збитку вих. № С16-230 від 17.08.2016, складеного суб'єктом оціночної діяльності - Товариством з обмеженою відповідальністю «Експерта компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт», складеного на підставі ремонтної калькуляції № С16-230 від 17.08.2016 (система Audatex), вбачається, що суб'єктом оціночної діяльності було визначено вартість відновлювального ремонту автомобіля Toyota, державний номер НОМЕР_1, без коефіцієнта фізичного зносу (Ез = 0,00).

При цьому, у вказаному звіті зазначено, що коефіцієнт фізичного зносу автомобіля Toyota, державний номер НОМЕР_1, дорівнює нулю (Ез = 0,00) згідно з заявою позивача - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування».

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Toyota, державний номер НОМЕР_1, вбачається, що рік його випуску є 2007 рік, тобто станом на дату ДТП - 10.06.2016 строк його експлуатації перевищував 7 років, а отже визначення вартості відновлювального ремонту транспортного засобу Toyota, державний номер НОМЕР_1, повинно здійснюватися з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу.

Суд неодноразово ухвалами від 10.10.2016, від 25.10.2016 та від 15.11.2016 зобов'язував позивача надати суду звіт суб'єкта оціночної діяльності (аварійного комісара) щодо розрахунку коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу Тойота, державний номер НОМЕР_1, з огляду на зазначений у свідоцтві про реєстрацію вказаного транспортного засобу рік випуску - 2007, та дату ДТП - 10.06.2016, враховуючи положення п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

Однак, позивач вказаних вимог ухвал суду не виконав.

Відповідно до п. 7.37 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів коефіцієнт фізичного зносу Ез розраховується за формулою Ез = 1-С/Цн, де С - ринкова вартість КТЗ, Цн - ціна нового КТЗ.

Зі Звіту про визначення вартості матеріального збитку вих. № С16-230 від 17.08.2016, складеного суб'єктом оціночної діяльності - Товариством з обмеженою відповідальністю «Експерта компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт», складеного на підставі ремонтної калькуляції № С16-230 від 17.08.2016 (система Audatex), вбачається, що ринкова вартість автомобіля Toyota, державний номер НОМЕР_1, (С) становить 354153 грн. 88 коп., ціна нового транспортного засобу Toyota, державний номер НОМЕР_1 (відповідно до Бюлетеня автотоварознавця № 89) становить 721810 грн. 00 коп.

Таким чином, враховуючи формулу, за якою здійснюється розрахунок коефіцієнта фізичного зносу (Ез = 1-С/Цн), суд дійшов висновку, що коефіцієнт фізичного зносу автомобіля Toyota, державний номер НОМЕР_1, становить 0,51 (1 - 354153,88 / 721810,00), що відповідає розрахунку коефіцієнта фізичного зносу, викладеному відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до п. 8.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 142/5/2092 вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу визначається за формулою: Сврз = Ср + См + Сс * (1-Ез), де Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, См - вартість матеріалів, Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, Ез - коефіцієнт фізичного зносу.

Відповідно до ремонтної калькуляції № С16-203 від 17.08.2016, складеної за допомогою ліцензійного програмного забезпечення системи Audatex, та на підставі якої суб'єктом оціночної діяльності було складено Звіт про визначення вартості матеріального збитку вих. № С16-230 від 17.08.2016, вартість ремонтно-відновлювальних робіт (Ср) становить 864 грн. 00 коп., вартість матеріалів (См) становить 1690 грн. 01 коп., вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту (Сс) становить 2485 грн. 00 коп.

Таким чином, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Toyota, державний номер НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (Ез = 0,51) становить 3771 грн. 66 коп. (864,00 грн. + 1690,01 грн. + 2485,00 грн. * (1-0,51), що узгоджується із розрахунком вартості відновлювального ремонту автомобіля Toyota, державний номер НОМЕР_1, наведеного відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Згідно з пунктом 12.1. статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Як встановлено судом, розмір франшизи за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ/9798363 становить 0 грн. 00 коп.

З урахуванням того, що до позивача переходить право вимоги щодо виплати страхового відшкодування за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ/9798363 у межах фактично здійснених ним витрат (сума страхового відшкодування за договором добровільного страхування - 5039 грн. 01 коп.) та в межах вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Toyota, державний номер НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (3771 грн. 66 коп.) та з урахуванням франшизи за Полісом АІ/9798363 у розмірі 0 грн. 00 коп., суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» про стягнення 5039 грн. 01 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 3771 грн. 66 коп.

При цьому, суд зазначає, що у спорах, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, покладений Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на страховика (винної особи), у межах встановлених даним Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, також встановлений і статтею 1194 ЦК України, якою передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, враховуючи положення Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та статті 1194 ЦК України, обов'язок з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, лежить на страховикові цієї особи у межах встановлених лімітів, з урахуванням франшизи та у межах шкоди, яка покривається страховиком згідно із законом та договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а у решті на особі, яка завдала цю шкоду, і яка не покрита її страховиком.

За загальним правилом згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Проте, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежує розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність (пункт 22.1 статті 22 - межами ліміту відповідальності; стаття 29 - вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу (у випадку його наявності), розрахованого у порядку, встановленому законодавством; відповідно до пункту 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту).

Так, відповідно до пункту 22.1 Закону № 1961-IV при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до пункту 36.4 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому або погодженим з ним особам, які, зокрема, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування.

При цьому, згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Враховуючи вищевказане, різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу, який відшкодовує страховик згідно з Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Отже, відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи, на підставі спеціальної норми ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, та франшизи за Полісом обов'язкового страхування, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу, як вказано вище, на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Наведене вище не суперечить правовій позиції, викладеній Верховним Судом України у постанові від 15.04.2015 у справі № 3-50гс15, яка вказує, що Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування (тобто у даному випадку - позивача) визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу.

Проте як наведено вище судом, ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» стосується не обсягу зобов'язання страховика за договором добровільного страхування, а обсягу відповідальності страховика за полісом обов'язкового страхування перед третіми особами у випадку завдання його страховиком шкоди цим третім особам.

Відтак, викладений висновок суду щодо обов'язку відповідача як страховика за договором обов'язкового страхування здійснити виплату (страхове відшкодування) вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу деталей пошкодженого у ДТП автомобіля третьої особи не суперечить та кореспондується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України у постанові від 15.04.2015 у справі № 3-50гс15, де вказано, що страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування набув права зворотної вимоги до страхувальника винної особи у сумі страхового відшкодування у межах фактичних затрат із вирахуванням франшизи.

Однак, межі відповідальності страховика за договором обов'язкового страхування не повинні обов'язково дорівнювати сумі, право вимоги якої перейшло до страховика, який сплатив страхове відшкодування за договором добровільного майнового страхування.

При цьому, позивачем не надано суду доказів звернення до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування за Полісом АІ/9798363.

Втім, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 04.11.2014 у справі № 3-165гс14, позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не був зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування, та може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 38 Б; ідентифікаційний код: 25186738) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154; ідентифікаційний код: 33908322) страхове відшкодування у розмірі 3771 (три тисячі сімсот сімдесят одна) грн. 66 коп. та судовий збір у розмірі 1031 (одна тисяча тридцять одна) грн. 42 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання повного рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено 07.12.2016

Суддя І.М. Отрош