Ухвала суду № 63221142, 06.12.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

06 грудня 2016 року Справа № 906/245/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді: Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Рогач Л.І., розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Головинський граніт" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.09.2016р.

у справі №906/245/16 Господарського суду Житомирської області

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області

до Публічного акціонерного товариства "Головинський граніт"

за участю Прокурора Житомирської області

про стягнення 534 108,25 грн,

та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Головинський граніт"

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області

про зобов'язання прийняти майно з оренди та стягнення витрат,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.11.2016р. касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Головинський граніт" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.09.2016р. у справі №906/245/16 повернуто скаржнику на підставі п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України.

Подана вдруге касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Головинський граніт" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.09.2016р. у справі №906/245/16 не відповідає вимогам розділу ХІІ1 ГПК України з наступних підстав.

Частиною 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до касаційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Згідно з частиною другою статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору та порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Порядок і розмір сплати судового збору передбачено Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пп. 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на момент звернення з касаційною скаргою) при поданні до господарського суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставку судового збору за подання позовної заяви майнового характеру встановлено: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Частиною 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до частини 5 статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання зустрічних позовних заяв, а також заяв про вступ у справу третіх осіб із самостійними позовними вимогами судовий збір справляється на загальних підставах.

Крім того, Законом України "Про судовий збір" передбачено сплату судового збору з апеляційної та касаційної скарг на рішення суду, виходячи з розміру ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви незалежно від того, чи оскаржується все рішення(постанова) суду в цілому чи його частина. (п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015 N 484-VIII).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі за первісним позовом є майнова вимога (стягнення 534 108,28 грн.), а за зустрічним позовом дві вимоги - немайнова (зобов'язання прийняти майно з оренди) та майнова (стягнення витрат на зберігання майна в розмірі 240 700,42 грн.).

До касаційної скарги скаржником додано платіжні доручення №1388 від 10.10.2016 р. та №1561 від 11.11.2016р. про сплату судового збору в розмірі 4332,61 грн. та 1653,60 грн. відповідно, що разом складає 5986,21 грн., дана сума є меншою, ніж визначено вказаними нормами Закону України "Про судовий збір".

Виходячи з наведеного, скаржником сплачено судовий збір не в повному обсязі.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до касаційної скарги не додано доказів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Відповідно до ст.110 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Дотримання цього двадцятиденного строку є обов'язковим для всіх учасників судового процесу.

Відповідно до ч. 3 ст. 50 ГПК України перебіг процесуального строку, обчислюваного роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок.

Згідно ст. 51 ГПК України строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку.

Колегією суддів Вищого господарського суду України встановлено, що згідно з приписами статті 110 ГПК України строк на касаційне оскарження постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 року закінчився 11.10.2016р.

Касаційну скаргу скаржником було надіслано до Рівненського апеляційного господарського суду 11.11.2016 р., про що свідчить відбиток штампу відділення поштового зв'язку на конверті, тобто з пропуском встановленого ст. 110 Господарського процесуального кодексу України строку.

Однак, матеріали касаційної скарги не містять клопотання скаржника про поновлення пропущеного ним процесуального строку. При цьому, не викладене таке клопотання і в тексті самої касаційної скарги, також вимоги щодо поновлення строку на подання касаційної скарги відсутні в прохальній частині касаційної скарги (ксерокопія касаційної скарги долучається до матеріалів справи).

Згідно з п. 5 ч.1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

За таких обставин касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду Вищим господарським судом України та підлягає поверненню.

Керуючись ст.ст. 86, 111, п. 4 , 5 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Головинський граніт" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.09.2016р. у справі №906/245/16 повернути скаржнику.

Головуючий суддя(доповідач) І.В. Алєєва

Суддя Т.Б. Дроботова

Суддя Л.І. Рогач