Рішення № 63220699, 24.11.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження: 22ц/790/6280/16 Головуючий І інстанції -

Справа: № 638/6881/16-ц ОСОБА_1

Категорія: спори, що виникають із трудових правовідносин Доповідач ОСОБА_2

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі

головуючого: Міненкової Н.О.

суддів: Черкасова В.В.

ОСОБА_3

за участю секретаря: Лашакової Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Харківського національного університету радіоелектроніки на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 серпня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Харківського національного університету радіоелектроніки, третя особа - ОСОБА_5, про визнання незаконним (протиправним) та скасування наказу про звільнення, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

в с т а н о в и л а:

В квітні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Харківського національного університету радіоелектроніки, третя особа ОСОБА_5, про визнання незаконним (протиправним) та скасування наказу про звільнення, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що відповідно до наказу від 21 березня 2016 року №229 к її звільнено з посади проректора з науково-педагогічної роботи Харківського національного університету радіоелектроніки з 21 березня 2016 року та достроково розірвано контракт від 02 вересня 2010 року у звязку з невиконанням умов, викладених у пунктах 3.3., 3.5., 3.8 контракту (пункт 6.6. контракту, пункт 8 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України). Підставою прийняття оскаржуваного наказу було зазначено аудиторський звіт позапланового внутрішнього аудиту окремих питань діяльності Харківського національного університету радіоелектроніки за період діяльності з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року (аудиторський звіт, затверджений 03.03.2016 року № 12/20-1).

Зі своїм звільненням з роботи позивачка не згодна, вважає вказаний вище наказ незаконним та таким, що виданий без достатніх на те підстав. На думку позивачки, аудиторський звіт позапланового внутрішнього аудиту окремих питань діяльності Харківського національного університету радіоелектроніки за період діяльності з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року не може бути достатнім доказом вчинення нею порушень умов контракту, оскільки носить рекомендаційний характер, а сам аудит був проведений за рішенням Міністерства освіти і науки України, а не Харківського національного університету радіоелектроніки, тому керівник останнього не мав права приймати оскаржуваний наказ. Крім того, звільнення позивачки з роботи є незаконним, оскільки вона перебувала на лікарняному.

Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 18 серпня 2016 року позов задоволено в повному обсязі. Визнано незаконним (противоправним) і скасовано наказ Харківського національного університету радіоелектроніки № 229 к від 21 березня 2016 року про звільнення ОСОБА_4 з посади проректора з науково-педагогічної роботи Харківського національного університету радіоелектроніки 21 березня 2016 року з достроковим розірванням контракту від 02 вересня 2010 року з підстав передбачених контрактом, у звязку з невиконанням умов, викладених у пунктах 3.3., 3.5., 3.8 контракту (пункт 6.6. контракту, пункт 8 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України).

Поновлено ОСОБА_4 на роботі в Харківському національному університеті радіоелектроніки проректором з науково-педагогічної роботи.

Стягнуто з Харківського національного університету радіоелектроніки на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21 березня 2016 року до 17 серпня 2016 року включно в розмірі 109304,32 (сто девять тисяч триста чотири) грн.

Стягнуто з Харківського національного університету радіоелектроніки на користь держави судовий збір в розмірі 1093,04 грн.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_4 на роботі в Харківському національному університеті радіоелектроніки проректором з науково-педагогічної роботи Харківського національного університету радіоелектроніки.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник Харківського національного університету радіоелектроніки звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Вирішити питання щодо покладання витрат по сплаті судового збору на позивачку.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення прийняте без повного, всебічного обєктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі з порушенням норм матеріального права і процесуального закону.

Про розгляд справи в суді апеляційної інстанції сторони були належним чином повідомлені.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши сторони, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги про поновлення на посаді проректора з науково педагогічної діяльності суд першої інстанції в рішенні зазначив, що в аудиторському звіті, затвердженому 03.03.2016 року №-12/20-1, який є єдиною підставою для винесення оскаржуваного наказу і звільнення позивачки з достроковим розірванням контракту немає жодного прямого посилання на провину ОСОБА_4 в порушенні тих чи інших пунктів контракту, а також тих, за порушення яких вона б була звільнена з посади проректора з науково педагогічної роботи і жодних пунктів контракту вона як проректор з науково педагогічної діяльності не порушувала.

Крім того, суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог виходячи з того, що звільнення ОСОБА_4 з посади проректора з науково педагогічної роботи відбулося за ініціативою лише адміністрації Харківського національного університету радіоелектроніки і без будь якого погодження з Міністерством освіти і науки України з цього приводу, на чию адресу було надано аудиторський звіт; звіт не було подано керівнику центрального органу виконавчої влади, його територіального органу та бюджетної установи з відповідними рекомендаціями для прийняття ним відповідних управлінських рішень; звіт у своїй підсумковій частині не містить інформації про коло винних осіб та не містить визначення порушень ОСОБА_4 будь яких пунктів контракту як проректором з науково педагогічної роботи.

Судова колегія з даними висновками не може погодитися з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 02 березня 2010 року Харківський національний університет радіоелектроніки в особі ректора ОСОБА_6 з одного боку та гр. ОСОБА_4 уклали контракт з працівником закладу освіти на строк з 02.09.2010 року по 01.09.2017 року, згідно з яким ОСОБА_4 прийнята в університет на посаду проректора з науково педагогічної роботи (а.с. 88, т.1). Додатковою угодою від 28.07.2012 року внесені зміни в умови контракту в розділ 3 «Обовязки працівника» (а.с. 94-96 т.1).

Наказом т.в.о. ректора Харківського національного університету радіоелектроніки № 1176-К від 14.12.2015 року, з метою запобігання та протидії корупції та перевірки стану фінансової діяльності в Харківському національному університеті радіоелектроніки, позивачка на час проведення перевірки була відсторонена від виконання посадових обовязків проректора з науково-педагогічної роботи.

Не погоджуючись із своїм відстороненням від виконання посадових обовязків проректора з науково педагогічної роботи позивачка звернулась до суду.

Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова у справі №638/21181/15-ц від 21.03.2016 року визнано незаконним (протиправним) та скасовано п. 3 наказу т.в.о ректора ХНУРЕ №1176К від 14.12.2015 в частині відсторонення позивачки від виконання посадових обовязків проректора з науково-педагогічної роботи ХНУРЕ.

Рішенням апеляційного суду Харківської області у справі №638/21181/15-ц від 12.09.2016 року було задоволено апеляційну скаргу Харківського національного університету радіоелектроніки, скасовано рішення Дзержинського районного суду міста Харкова у справі № 638/21181/15-ц від 21.03.2016, ухвалено нове рішення, яким в позові ОСОБА_4 відмовлено в повному обсязі.

З рішення вбачається, що згідно даних бухгалтерського обліку, позивачка ОСОБА_4 мала право розпоряджатися рахунками та підписувати розрахункові документи у період з 18 вересня 2013 року по 24 грудня 2015 року.

Критерієм для відсторонення було виконання ОСОБА_4 організаційно розпорядчих функцій та адміністративно господарських функцій (лист Міністерства юстиції України №-1332-о-13/11 від 22 лютого 2013 року (а.с.3 рішення).

В рішенні від 12 вересня 2016 року також зазначено, що ОСОБА_4 систематично не виконувала покладені на неї обовязки, що призвело до безпідставного нарахування та виплати заробітних плат та нарахувань на заробітну плату, в тому числі і їй самій. Також при розгляді цієї справи суд надав оцінку змісту аудиторського звіту, зокрема, зазначивши, про системні порушення вимог фінансової дисципліни під час виконання ОСОБА_4 організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій (а.с. 7 рішення ).

Відповідно до частини 3 ст. 61 ЦПК України обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судова колегія не може погодитися з висновками суду першої інстанції про те, що:

одним із порушень щодо звільнення ОСОБА_4 з посади проректора з науково педагогічної роботи є те, що звільнення відбулося за ініціативою лише адміністрації Харківського національного університету радіоелектроніки і без будь якого погодження з Міністерством освіти і науки України з цього приводу, на чию адресу було надано аудиторський звіт;

звіт не було подано керівнику центрального органу виконавчої влади, його територіального органу та бюджетної установи з відповідними рекомендаціями для прийняття ним відповідних управлінських рішень;

звіт у своїй підсумковій частині не містить інформації про коло винних осіб та не містить визначення порушень ОСОБА_4 будь яких пунктів контракту як проректором з науково педагогічної роботи, а також з тим, що звільнення позивачки з роботи є незаконним, оскільки вона в той час перебувала на лікарняному.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Наказу Міністерства освіти і науки України № 19 від 14.01.2016 року «Про проведення позапланового внутрішнього аудиту», в Харківському національному університеті радіоелектроніки було призначено проведення позапланового внутрішнього аудиту в період з 20 січня по 9 лютого 2016 року.

03 березня 2016 року Головним спеціалістом сектору внутрішнього аудиту Міністерства освіти і науки України та завідувачем сектору внутрішнього аудиту Міністерства освіти і науки України було складено аудиторський звіт позапланового внутрішнього аудиту окремих питань діяльності Харківського національного університету радіоелектроніки за період діяльності з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року. В той же день т.в.о. ректора Харківського національного університету радіоелектроніки був ознайомлений зі змістом цього звіту.

Харківський національний університет радіоелектроніки є бюджетною установою та відноситься до сфери управління Міністерства освіти і науки України.

В п.12 ч.1 ст. 2 Бюджетного кодексу України надається поняття «бюджетні установи» органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету.

Згідно з ч.2 ст. 19 Бюджетного кодексу України на всіх стадіях бюджетного процесу здійснюються контроль за дотриманням бюджетного законодавства, аудит та оцінка ефективності управління бюджетними коштами відповідно до законодавства.

У відповідності до ч. 3 ст. 26 Бюджетного кодексу України внутрішнім аудитом є діяльність підрозділу внутрішнього аудиту в бюджетній установі, спрямована на удосконалення системи управління, запобігання фактам незаконного, неефективного та нерезультативного використання бюджетних коштів, допущення помилок чи інших недоліків у діяльності бюджетної установи та підвідомчих їй бюджетних установ, поліпшення внутрішнього контролю. Основні засади здійснення внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту та порядок утворення підрозділів внутрішнього аудиту визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.3 ст. 26 Бюджетного кодексу України Кабінетом Міністрів України постановою від 28 вересня 2011 року № 1001 було затверджено Порядок утворення структурних підрозділів внутрішнього аудиту та проведення такого аудиту в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, їх територіальних органах та бюджетних установах, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.

Згідно з п.2 цього Порядку обєктом внутрішнього аудиту є діяльність центрального органу виконавчої влади, його територіальних органів та бюджетних установ в повному обсязі або з окремих питань (на окремих етапах) та заходи, що здійснюються його керівником для забезпечення ефективного функціонування системи внутрішнього контролю (дотримання принципів законності та ефективного використання бюджетних коштів, досягнення результатів відповідно до встановленої мети, виконання завдань, планів і дотримання вимог щодо діяльності центрального органу виконавчої влади, його територіальних органів та бюджетних установ, а також підприємств, установ та організацій, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади).

У відповідності до п.5 цього Порядку підрозділ відповідно до покладених на нього завдань подає керівникові центрального органу виконавчої влади, його територіального органу та бюджетної установи аудиторські звіти і рекомендації для прийняття ним відповідних управлінських рішень.

Згідно з п.8 цього Порядку внутрішній аудит проводиться відповідно до стандартів, затверджених Мінфіном.

Наказом Міністерства фінансів України від 04.10.2011 року №1247, на виконання п. 8 Порядку утворення структурних підрозділів внутрішнього аудиту та проведення такого аудиту в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, їх територіальних органах та бюджетних установах, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 2011 року № 1001, та підпункту 4 пункту 1 Плану заходів щодо реалізації Концепції розвитку державного внутрішнього фінансового контролю на період до 2017 року, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22 жовтня 2008 року № 1347 були затверджені стандарти внутрішнього аудиту.

Відповідно до п. 3.1. Стандартів внутрішнього аудиту внутрішній аудит здійснюється незалежно та обєктивно.

Аналізуючи зміст наведених вище норм, судова колегія доходить висновку, що цілі та завдання внутрішнього аудиту як раз і полягають в тому, щоб надати керівникові центрального органу виконавчої влади, його територіального органу та бюджетної установи обєктивну інформацію про дотримання посадовими особами бюджетної установи фінансової дисципліни, а також на удосконалення системи управління, запобігання фактам незаконного, неефективного та нерезультативного використання бюджетних коштів, виникненню помилок чи інших недоліків у діяльності бюджетної установи.

Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували іншу мету проведення внутрішнього аудиту, ніж передбачена Законом.

Суд першої інстанції виходив з того, що аудиторський звіт має рекомендаційний характер. Однак такий висновок не означає неможливість використання фактів викладених в такому звіті керівником бюджетної установи для прийняття управлінського рішення. Більше того, вказаним вище п.5 Порядку утворення структурних підрозділів внутрішнього аудиту та проведення такого аудиту в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, їх територіальних органах та бюджетних установах, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади передбачено, що аудиторський звіт подається, в тому числі, керівнику бюджетної установи для прийняття ним управлінського рішення.

Судова колегія зазначає, що відповідно до п.п.53 Положення про Міністерство освіти і науки України, Міністерство освіти і науки України відповідно до покладених на нього завдань призначає на посаду та звільняє з посади керівників підпорядкованих йому вищих і професійно-технічних навчальних закладів за результатами конкурсу.

Згідно з пп. 4, 7 ч. 3 ст. 34 Закону України «Про вищу освіту» керівник вищого навчального закладу в межах наданих йому повноважень відповідає за результати діяльності вищого навчального закладу перед засновником (засновниками) або уповноваженим ним (ними) органом (особою), призначає на посаду та звільняє з посади працівників. Таким чином, тільки керівник вищого навчального закладу уповноважений звільняти працівників цього навчального закладу.

Міністерство освіти і науки України не уповноважено звільняти працівників підпорядкованих навчальних закладів (крім їх керівників), а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав та повноважень у т.в.о. ректора Харківського національного університету радіоелектроніки на видачу оскаржуваного наказу.

Стосовно необхідності реєстрації аудиторського висновку в Держфінінспекції, судова колегія зазначає, що в п. 16 Порядку утворення структурних підрозділів внутрішнього аудиту та проведення такого аудиту в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, їх територіальних органах та бюджетних установах, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади зазначено про необхідність подачі звіту про результати діяльності підрозділу у центральному органі виконавчої влади або зведеного звіту про результати діяльності підрозділів в центральному органі виконавчої влади, його територіальному органу та бюджетній установі.

Стосовно звільнення за порушення умов контракту необхідно зазначити, що норма ст. 21 КЗпП є спеціальною порівняно з загальною нормою ст. 9 КЗпП і «погіршення» умов праці може допускатися лише щодо тих умов, які передбачені в частині третій ст. 21 КЗпП.

Відповідно до ч.3 ст. 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обовязки і відповідальність сторін (в тому числі і матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі достроково, можуть встановлюватися угодою сторін.

У пункті 8 статті 36 КЗпП встановлюється така підстава припинення трудового договору як обставини зазначені в контракті.

Право сторін контракту передбачити підстави його розірвання встановлені законом. Контрактом можуть бути передбачені різні підстави для його розірвання. Але якими б не були ці підстави, припинення трудового договору з цих підстав не може кваліфікуватись як розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, оскільки звільнення при цьому здійснюється на підставі п.8 частини першої ст. 36 КЗпП.

При звільненні з підстав передбачених контрактом, посилання робиться на п.8 ст. 36 КЗПП, а у формулюванні звільнення вказуються підстави зазначені в цьому пункті і підстави передбачені контрактом.

Згідно з наказом № 229к від 21 березня 2016 року позивачку було звільнено у звязку із невиконанням умов, викладених у п. п. 3.3., 3.5., 3.8 контракту (п.6.6. контракту, пункт 8 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України).

Підставою видання наказу зазначено: аудиторський звіт позапланового внутрішнього аудиту окремих питань діяльності Харківського національного університету радіоелектроніки за період з 01.01.2014 року по 31.12. 2015 року (а.с. 49,т.2 ).

Щодо порядку звільнення позивачки було встановлено, що 01.03.2016 року позивачка отримала службову записку, в якій їй було запропоновано дати пояснення з питань, які були зазначені в аудиторському звіті (а.с.33, 37 т.1).

04 березня 2016 року на адресу позивачки ОСОБА_4 направлено повідомлення за підписом т.в.о. ректора про розірвання контракту з 21 березня 2016 року (а.с. 43, т.2), а 21.03.2016 року виданий наказ про звільнення у звязку із невиконанням умов контракту (а.с. 118 т.1). Копія наказу про звільнення направлена ОСОБА_4 цінним листом (а.с. 122 т.1)

Відповідно до п. 3.3 Контракту проректор з науково педагогічної роботи зобовязаний приймати безпосередню участь у розробці поточного і перспективного планування науково педагогічній діяльності, питань науково методичного , організаційного і кадрового забезпечення навчального процесу, забезпечувати контроль виконання планів розвитку університету, заходів щодо впровадження рішень МОНмолодьспорту України, Кабінету Міністрів України .

З письмової промови у судових дебатах представника відповідача вбачається, що порушення п 3.3. контракту позивачкою полягало в незабезпеченні контролю за впровадженням рішень Міністерства освіти і науки України та Кабінету Міністрів України, зокрема, наказу Міністерства освіти і науки України від 26.09.2005 року №557, Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 595, Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 року № 228 «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ».

Наказом Міністерства освіти і науки України від 26.09.2005 року №557, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» та з метою упорядкування умов оплати праці працівників галузі, було затверджено розміри розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці та схеми тарифних розрядів посад (професій) керівних, науково-педагогічних, педагогічних, наукових працівників, професіоналів, фахівців та інших працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ.

Відповідно до п.2 цього Наказу керівникам навчальних закладів, установ освіти та наукових установ у межах затвердженого фонду заробітної плати з 1 вересня 2005 року встановити працівникам навчальних закладів, установ освіти та наукових установ конкретні розміри посадових окладів (ставок заробітної плати) відповідно до затверджених цим наказом схем тарифних розрядів.

Як встановлено в ході проведення аудиту, всупереч зазначеному вище наказу Міністерства освіти і науки України проректору з науково-педагогічної роботи ОСОБА_4 був встановлений посадовий оклад в подвійному розмірі при відсутності на це законних підстав та всупереч зазначених нормативних документів.

Докази того, що позивачка вчиняла дії на усунення порушень зазначених нормативних актів в матеріалах судової справи відсутні, хоча цей обовязок був на неї покладений контрактом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 595 був затверджений Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей. Згідно з п. 2 Тимчасового порядку у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообовязкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року №1085-р на території міст Антрацит та Донецьк органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

З матеріалів справи вбачається, що виплата заробітної плати працівникам навчально-консультаційного центру ХНУРЕ в м. Донецьк та навчально-консультаційного центру ХНУРЕ в м. Антрацит здійснювалась протягом 2014 року та протягом січня-вересня 2015 року, а працівникам навчально-консультаційного центру ХНУРЕ в м. Сімферополь протягом квітня-вересня 2014 року. Твердження позивачки, що після покладення на неї обовязків т.в.о. ректора вона припинила фінансування вказаних підрозділів не скасовують той факт, що вона, виконуючи обовязки проректора з науково-педагогічної роботи, повинна була контролювати виконання рішення Кабінету Міністрів України щодо заборони здійснення видатків на тимчасово окуповані території. Крім того, навіть після видачі наказу про припинення фінансування підрозділів в м. Антрацит та Донецьк, такі витрати продовжували здійснюватись, що підтверджується копіями відповідних касових документів.

Між тим, відповідно до п.6 ч.1 ст. 26 Бюджетного кодексу України Контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує обґрунтованість планування надходжень і витрат бюджету. Відповідно до ч.3 цієї статті розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх закладах та у підвідомчих бюджетних установах.

Внутрішнім контролем є комплекс заходів, що застосовуються керівником для забезпечення дотримання законності та ефективності використання бюджетних коштів, досягнення результатів відповідно до встановленої мети, завдань, планів і вимог щодо діяльності бюджетної установи та її підвідомчих установ.

Згідно з п.3) ч.1 ст. 116 Бюджетного кодексу України порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме визначення недостовірних обсягів бюджетних коштів при плануванні бюджетних показників.

Таким чином, порушення позивачкою п.3.3 контракту полягало у відсутності контролю за впровадженням заходів та інших рішень Міністерства освіти і науки України та Кабінету Міністрів України, що підтверджуються матеріалами справи.

Представник відповідача також посилався на акт перевірки додержання субєктами господарювання, що надають послуги у сфері вищої освіти, вимог законодавства про вищу освіту №-01-13/106-03-06/1 від 25.07 2016 року (а.с.55-66, т.1) яким були встановлені порушення, що безпосередньо відносяться до сфери діяльності позивачки як проректора з науково педагогічної роботи, де на а.с. акту 32 -37 зазначені недоліки в роботі, контроль і виконання якої повинна була здійснювати саме позивач.

Відповідно до п.6.6 Контракту, який зазначений у наказі про звільнення, з ініціативи закладу освіти дострокове розірвання контракту може бути тільки з умов, передбачених чинним трудовим законодавством, а також невиконання працівником умов викладених у пунктах 3.1 3.19 цього контракту.

Згідно з п. 3.19 контракту (а.с. 94 т.1 ) щодо зобовязань за контрактом позивачка зобовязана була координувати та контролювати роботу: канцелярії, відділу організації навчального процесу, відділу організації методичної роботи, відділу кадрів, відділу виробничої практики, контрактного відділу, центру післядипломної освіти, бібліотеки, соціально психологічної служби, центру технологій дистанційного навчання, тестового центру, центру інформаційних систем та технологій, факультету навчання іноземних громадян, центру навчання студентів іноземними мовами, служби захисту персональних даних, лабораторії ВКТС, гендерного центру, учбово-наукового загону «Програміст».

В акті зазначені порушення, які відносилися до сфери діяльності позивачки щодо неналежного координування роботи, а саме порушення зазначені в пунктах: 2.5 2.9, 3.1 (а.с. 55,56 т.2).

Так, згідно з п. 3.19 контракту позивачка зобовязана була контролювати і координувати роботу бібліотеки, між тим, перевіркою встановлено, що в порушення ліцензійних умов надання освітніх послуг у сфері вищої освіти у бібліотеці відсутні підручники та навчальні посібники з 72 навчальних дисциплін … ( а.с.36,37 акту і а.с. 59 цивільної справи т.2). Встановлені недоліки щодо координації роботи інших відділів, які відносились до сфери діяльності проректора з науково педагогічної роботи ( а.с. 57,58,59 т.1) цивільної справи.

Судова колегія вважає, що посилання в рішенні суду першої інстанції на те, що єдиною підставою звільнення позивачки за невиконання умов контракту був аудиторський звіт є помилковим так як згідно до оскаржуваного наказу звільнення проведено за невиконання умов контракту, а саме пунктів 3.3, 3.5, 3.8, 6.6 і саме порушення зазначенні в цих пунктах і стали підставою для звільнення.

Ті обставини, що акт перевірки додержання субєктами господарювання, що надають послуги у сфері вищої освіти, вимог законодавства про вищу освіту було складено 25 липня 2016 року, тобто після звільнення позивачки з посади проректора з науково педагогічної роботи, а тому його не можна застосовувати при визначенні порушень вимог контракту не має значення так як в акті зазначені порушення які мали місце в 2015 році, коли позивачка обіймала посаду проректора з науково педагогічної роботи.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що порушення п. 3.3 Контракту також полягало у невиконанні саме зазначених вище обовязків.

Відповідно до п. 3.5 Контракту (а.с. 90 т.1) одним із обовязків проректора з наукової - педагогічно роботи була підготовка пропозицій про розподіл та раціональне використання навчальних, наукових та виробничих приміщень університету.

Представник відповідача зазначав що порушення пункту 3.5. контракту з боку проректора з науково-педагогічної роботи полягали в тому, що одночасно виконуючи обовязки ректора та будучи проректором з науково-педагогічної роботи, позивач не впровадила свої пропозиції щодо раціонального використання навчальних, наукових та виробничих приміщень. Одним із підрозділів Університету є санаторій профілакторій «Імпульс», як відокремлений структурний підрозділ, який з січня 2015 року фактично не функціонує, що свідчить про незабезпечення контролю за збереженням та ефективним використанням державного майна, що призвело до нераціонального використання виробничих приміщень університету та спричинення збитків 1998 000,00 грн. (аркуш 25-26 аудиторського звіту).

Відповідно до п. 1.3 Статуту Харківського національного університету радіоелектроніки основними напрямами діяльності університету є підготовка відповідно до державного замовлення та на договірній основі висококваліфікованих фахівців з вищою освітою для народного господарства України в галузях радіоелектроніки, обчислювальної техніки, інформатики, систем управління, телекомунікаційній, біотехнічних та медичних систем, економічної кібернетики тощо.

Відповідно до ст. 64 Господарського кодексу України підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо). Функції, права та обов'язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами. Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону. Діяльність розташованих на території України відокремлених підрозділів підприємств, що знаходяться за її межами, регулюється цим Кодексом та іншими законами.

Забезпечення студентів та працівників Університету належними умовами санаторно-курортного оздоровлення є невідємною частиною реалізації Університетом напряму своєї діяльності щодо підготовки відповідно до державного замовлення та на договірній основі висококваліфікованих фахівців з вищою освітою для народного господарства України в галузях радіоелектроніки, обчислювальної техніки, інформатики, систем управління, телекомунікаційній, біотехнічних та медичних систем, економічної кібернетики.

Представником ОСОБА_4 наданий лист Міністерства Соціальної політики від 27.01.2015 року №-128/18/93-15, з якого вбачається, що 01.01. 2015 року було припинено фінансування санаторіїв профілакторіїв, у тому числі і санаторію профілакторію «Імпульс», за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. В листі зазначено, що фінансування може здійснюватись за рахунок коштів власника Харківського національного університету радіоелектроніки, та інших джерел, передбачених законодавством.

Якісь дії щодо збереження цього структурного підрозділу Університету, його використання, визначення заходів відтворення фінансування з інших джерел, передбачених законом не проводились ні в.о. ректора ні проректором з науково педагогічної роботи , а саме щодо підготовки пропозицій про розподіл та раціональне використання цього структурного приміщення.

Тому колегія приходить до висновку, що проректор з науково-педагогічної роботи мав забезпечити раціональне використання приміщень вказаного підрозділу учбового закладу, які є власністю Університету та можуть бути використані як навчальні, наукові або виробничі приміщення.

Відповідно до п. 3.8 контракту (а.с.90 т.1) проректор з науково педагогічної роботи університету зобовязаний готувати пропозиції з розподілу коштів на навчальні витрати кафедр, факультетів та інших підрозділів університету, контролювати їх використання.

Під час аудиторського дослідження щодо дотримання вимог законодавства при встановленні посадових окладів працівників навчального закладу встановлено, що проректору з науково педагогічної роботи ХНУРЕ ОСОБА_4 встановлено посадовий оклад в подвійному розмірі при відсутності на це законних підстав та всупереч нормативних документів, а саме: наказу Міністерства освіти і науки України від 26.09.2005 року №557 « Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників, установ освіти та наукових установ» та постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників, установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» №-1298 від 30.08.2002 року, що призвело до зайво проведених нарахувань на заробітну плату, які перераховано як внески до державних цільових фондів на загальну суму 78201,58 грн. (аркуш 11 аудиторського звіту),

Обґрунтовуючи нарахування і виплату позивачці посадового окладу в подвійному розмірі суд першої інстанції зазначив, що подвійний оклад було встановлено ОСОБА_4 колишнім ректором університету ОСОБА_6 за погодженням з головним бухгалтером та іншими відповідальними особами на підставі наказу №-91К у лютому 2004 року. Перевірки державної фінансової інспекції не встановили жодних порушень з цього питання.

Позивачка не могла пояснити судовій колегії, якою нормою закону керувався керівник приймаючи рішення щодо нарахування і виплати їй подвійного окладу.

Між тим, протягом періоду з 18 вересня 2013 року по 24 грудня 2015 року позивач ОСОБА_4 мала право розпоряджатися рахунками та підписувати розрахункові документи та виконувала організаційно розпорядчі та адміністративно господарські функції, у звязку з чим вона повинна була розуміти зміст цих порушень і своєчасно реагувати на них, оскільки у даному випадку використовувалися бюджетні кошти.

Крім того, перебуваючи тимчасово на посаді ректора університету ОСОБА_4 продовжувала отримувати подвійний оклад за посадою проректора з науково педагогічної роботи хоча мала повноваження виправити ці недоліки так як виконуючи обовязки проректора з науково педагогічної роботи, згідно даних бухгалтерського обліку, позивач ОСОБА_4 мала право розпоряджатися рахунками та підписувати розрахункові документи у період з 18 вересня 2013 року по 24 грудня 2015 року.

Суд першої інстанції стягуючи середній заробіток за час вимушеного прогулу виходив із розрахунку середнього заробітку виходячи з подвійного окладу , який нараховувався позивачці.

Ці обставини повністю знайшли своє підтвердження матеріалами справи і вони свідчать про невиконання умов п. 3.8 контракту, так як незалежно від того, що оклад було встановлено колишнім ректором, ОСОБА_4 мала усі важелі протягом 2013 2015 рр. усунути ці порушення, перебуваючи як на посаді проректора з науково педагогічної роботи так і т.в.о ректора Університету.

З аудиторського звіту вбачається, що в порушення пункту 3.8. контракту полягало також:

в незабезпеченні контролю за використанням коштів на навчальні витрати для фінансування Навчально-консультаційного центру ХНУРЕ в м. Антрацит, Навчально-консультаційного центру ХНУРЕ в м. Донецьк та Центру післядипломної освіти ХНУРЕ в м. Антрацит під час проведення в цих населених пунктах антитерористичної операції, що призвело до безпідставного використання коштів та незабезпеченні контролю за використанням коштів (аркуші аудиторського звіту 12-14);

в незабезпеченні контролю за виконанням Указу Президента України від 14.04.2014р. № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 р. «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014р. № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» (аркуші 12 та 13 аудиторського звіту), що призвело до безпідставного використання коштів та/або фінансування тероризму на загальну суму 314185,67 грн., не забезпеченні контролю за впровадженням заходів передбачених Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002р. № 228 (аркуші 21 та 22, а також 28-30 аудиторського звіту), якою було затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ завищення кошторису бюджетних асигнувань, у звязку з невиконанням вимог бюджетного законодавства в частині визначення недостовірних обсягів бюджетних коштів при плануванні бюджетних показників.

Як вже зазначалось вище, 07.11.2014 року Кабінетом Міністрів України було прийнято розпорядження «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на території зіткнення» в містах Донецьк та Антрацит, починаючи з дати прийняття розпорядження, органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Судова колегія погоджується з доводами відповідача щодо порушення умов контракту, а саме п. 3.8 в частині нездійснення контролю проректором з науково педагогічної роботи ОСОБА_4 щодо несвоєчасної підготовки пропозицій з розподілу коштів на навчальні витрати кафедр, факультетів та інших підрозділів університету, та неналежного контролю за їх використанням.

Указ Президента та Постанови Кабінету Міністрів набули чинності ще у квітні 2014 році, а фінансування підрозділів, які знаходяться в зоні здійснення антитерористичної операції продовжувалося до вересня 2015 року. Якісь докази про те, що на виконання своїх службових обовязків проректора з науково педагогічної роботи саме в частині підготовки пропозицій з розподілу коштів на навчальні витрати кафедр, факультетів та інших підрозділів університету, та контролю за їх використанням ( листи , звернення до ректора, Міністерства освіти) суду не були надані. Між тим, це було прямим обовязком позивачки.

Дійсно, позивачка виконувала обовязки ректора незначний час, але вона мала можливість інформувати як керівництво університету так і Міністерство освіти про те, що університетом проводяться такі відрахування в порушення закону, що і було її обовязком на посаді проректора. Ті обставини, що перебуваючи на посаді т.в.о. ректора університету в вересні 2015 року позивачка видала наказ про припинення цих видатків не знімає відповідальність за бездіяльність в період 2014 середини 2015 років.

Під час розгляду справи було встановлено, що в Університеті протягом трьох років постійно змінювались в.о. ректора, обовязки ректора виконували тимчасово призначені на цю посади проректори університету. А тому судова колегія вважає, що виконуючи одночасно обовязки проректора з науково педагогічної роботи та т.в.о. ректора університету позивачка мала важелі впливу щодо належного контролю в частині виконання планів розвитку Університету, підготовки пропозицій з розподілу коштів на навчальні витрати кафедр, факультетів та інших підрозділів університету, контролю за їх використанням.

Позивачка була наділена адміністративно розпорядчими функціями і повинна була готувати пропозиції з розподілу коштів на навчальні витрати кафедр, факультетів та інших підрозділів університету. Невиконання частини посадових обовязків підтверджується як аудиторським звітом так і проведеним пізніше актом перевірки додержання субєктами господарювання, що надають послуги у сфері вищої освіти, вимог законодавства про вищу освіту.

Саме контрактом була передбачена підвищена відповідальність позивачки при виконанні нею своїх посадових обовязків проректора з науково педагогічної роботи.

Твердження позивача, що на момент вчинення порушень вона виконувала обовязки ректора Харківського національного університету радіоелектроніки, а тому не може бути звільнена з посади проректора з науково-педагогічної роботи, судова колегія відхиляє, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 6. ст. 34 Закону України «Про вищу освіту» керівник вищого навчального закладу відповідно до статуту може делегувати частину своїх повноважень своїм заступникам і керівникам структурних підрозділів. В той же час, нормативними актами не встановлені повноваження такої посадової особи як проректор з науково-педагогічної роботи. Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що обовязки проректора з науково-педагогічної роботи, які передбачені в контракті від 02.09.2010 року, є делегованими повноваженнями керівника Харківського національного університету радіоелектроніки. Отже, покладення на позивача додаткових обовязків не звільняє її від відповідальності за виконання тих, які вона зобовязана виконувати у відповідності до умов контракту.

Враховуючи викладене судова колегія вважає, що матеріали справи підтверджують невиконання позивачкою вимог пунктів 3.3. 3.5, 3.8, 6.6, а саме п. 3.19 контракту.

Судова колегія не може погодитись з висновком суду першої інстанції про неможливість звільнення працівника, який перебуває на лікарняному.

Зі змісту оскаржуваного наказу вбачається, що він прийнятий на підставі п.8 ч.1. ст. 36 Кодексу законів про працю України, тобто з підстав передбачених контрактом.

Згідно з ч.2 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Відповідно до правової позиції висловленій у постанові Верховного суду України від 23 січня 2013 року у справі №6-127цс12 зміст поняття «розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу» розкрито законодавцем у п. 4 ст. 36 КЗпП України, до якого віднесено лише звільнення з підстав, передбачених ст. ст. 40, 41 КЗпП України. Це виключає охоплення змістом терміну «розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу» будь-якого іншого звільнення, підстава якого не зазначена в ст. ст. 40, 41 КЗпП України або яке законодавець спеціально не визначив як розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Виходячи з нормативного тлумачення пп. 4, 8 ст. 36, ч. 3 ст. 40, ч. 3 ст. 41, ст. ст. 40, 41 КЗпП України на припинення трудового договору з працівником з підстав, передбачених контрактом п. 8 ст. 36 КЗпП України, а не у звязку зі звільненням працівника за ініціативи власника або уповноваженого ним органу, ч. 3 ст. 40 КЗпП України не поширюється.

Судова колегія зазначає, що звільнення позивача сталось на підставі п.8 ст. 36 КЗпП України, тобто через наявність умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання, а не як наслідок застосування дисциплінарного стягнення.

Укладаючи контракт позивачка погодилась з його умовами у тому в числі з підвищеною відповідальністю за порушення його умов. Порушення хоча б одного з пунктів контракту є підставою для його дострокового розірвання.

Таку точку зору фактично підтримав і Конституційний Суд України, який у своєму рішенні у справі щодо офіційного тлумачення частини третьої ст. 21 КЗпПУкраїни підкреслив, що «незважаючи на ці та інші застереження, що містяться в Кодексі законів про працю та інших актах трудового законодавства і спрямовані на захист прав громадян під час укладання ними трудових договорів у формі контрактів, сторонами в контракті можуть передбачатися невигідні для працівника умови: зокрема, це, як правило, тимчасовий характер трудових відносин, підвищена відповідальність працівника, додаткові підстави розірвання договору тощо».

Викладене свідчить, що відповідач діяв у відповідності до норм трудового права, з урахуванням рекомендацій встановлених Положенням про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1994р. № 170.

Судова колегія вважає, що усе викладене вище у сукупності є підставою для скасування рішення, яке за своєю суттю не можна визнати законним і обґрунтованим та таким що відповідає вимогам ст.ст. 213,214 ЦПК України.

Щодо вимог про покладення витрат по сплаті судового збору на позивача, то вимоги в цій частині задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.5 ст. 88 ЦПК України у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави.

Згідно з Закону України « Про судовий збір» позивачі за позовами про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку звільняються від сплати судового збору.

Керуючись ст.88, 303,304,307, 309,313,317,319 ЦПК України, судова колегія,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Харківського національного університету радіоелектроніки задовольнити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 серпня 2016 року скасувати.

Відмовити ОСОБА_4 в позові до Харківського національного університету радіоелектроніки про визнання незаконним (протиправним) та скасування наказу про звільнення, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішення набирає законної сили після її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий - Н.О. Міненкова

Судді - В.В. Кокоша

ОСОБА_7