Вирок № 63220433, 06.12.2016, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/12915/14-к

№ провадження 1-кп/646/60/2016

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.12.16 року м. Харків

Червонозаводський районний суд міста Харкова Харківської області у складі коллегії:

головуючий суддя Єжов В.А.,

судді Корекян Н.Р.,

Салайчук С.М.

при секретарях Марковій О.В.,

Величко Ю.В.,

Узденовій Л.Р.,

за участю: прокурорів Хихля О.П.,

Фатєєва А.М.,

обвинуваченого ОСОБА_5,

захисника-адвоката Шустова Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання місцевого суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 вересня 2014 року за № 42014220000000495 за обвинуваченням

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Краматорськ Донецької області, громадянина України, українця, з вищою освітою, одруженого, пенсіонера, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2, не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 110, частиною 1 статті 2583 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Органом досудового розслідування ОСОБА_5 пред'явлено обвинувачення у вчиненнікримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 110, ч. 1 ст. 2583 КК України (ст. 110 із змінами, внесеними згідно із Законом України № 1183-VII від 08.04.2014) - умисних діях, вчинених з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також публічні заклики до вчинення таких дій, вчинені особою, яка є представником влади, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до тяжких наслідків та загибелі людей, а також сприяння діяльності терористичної організації, за наступних обставин.

ОСОБА_5, який обіймав посаду начальника МВ №1 Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області, і, відповідно до ст.1 Закону України «Про міліцію» був представником влади, до функціональних обов'язків якого входило організація та забезпечення діяльність відділення та персональну відповідальність за виконання покладених на відділення завдань, здійснення своїх функцій, розподілення обов'язків серед особового складу, керівництво та контроль за їх працею, у березні-квітні 2014 року стало достовірно відомо, що у м. Донецьку створено стійке ієрархічне об'єднання - терористична організація, так звана «Донецька народна Республіка» (далі «ДНР»), учасники якої на території України займаються вчиненням актів тероризму, залякуванням населення, вбивствами громадян, захопленням адміністративних будівель органів державної влади і місцевого самоврядування, скоюють інші тяжкі і особливо тяжкі злочини, що призводить до дестабілізації суспільно-політичної ситуації у державі, збройних конфліктів на території Донецької області.

Займаючи зазначену посаду та розуміючи складність суспільно-політичної обстановки у країні, ОСОБА_5 вирішив використовувати свої владні повноваження у порушення своїх службових обов'язків і діяти в інтересах незаконно утвореної організації, що має чітку ієрархію та структуру, яка складається з політичного та силового блоків, з суворим розподілом ролей між її учасниками, основною метою якої є насильницька зміна та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, а також зміна меж території і державного кордону України, шляхом створення незаконного державного утворення «ДНР».

Так, 12.04.2014 учасниками терористичної організації «ДНР» захоплено адміністративні будівлі Слов'янського МВ ГУМВС України в Донецькій області, Слов'янського МВ УСБУ в Донецькій області та Слов'янської міської ради.

Крім того, 13.04.2014 близько 09.00 учасники терористичної організації «ДНР», поблизу м. Слов'янська Донецької області, застосувавши зброю, вчили терористичний акт, що призвів до загибелі співробітника СБ України ОСОБА_7 та отримання тяжких тілесних ушкоджень співробітниками СБ України ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, котрі виконували службові обов'язки, тощо.

Разом з цим, ОСОБА_5 16.04.2014 приблизно о 7.30 прибув до перехрестя вул. Островського та вул. 20 років Жовтня в м. Краматорську Донецької області, біля ТОВ «Колгоспний ринок» м. Краматорська, де проходило блокування руху колони 25 окремої повітрянодесантної бригади (військова частина А1126) місцевими мешканцями, в супереч інтересам служби і порушення Законів України, маючи намір на роззброєння військової колони, з метою сприяння діяльності терористичної організації «ДНР» - її озброєнню та скоєнню ряду терористичних актів, пред'явив своє службове посвідчення співробітника міліції військовослужбовцю зазначеної колони, вимагав скласти зброю та завантажити її у свій автомобіль. Не отримавши згоду від військовослужбовця на роззброєння, разом з невстановленими слідством особами організував підбурювання, до приїзду членів терористичної організації «ДНР» під командуванням самопроголошеного мера м. Слов'янська Донецької області ОСОБА_11, натовпу людей, який блокував зазначену військову колону та вимагав від зазначених військовослужбовців здати зброю, військову техніку та перейти на сторону «ДНР», погрожуючи при цьому застосуванням фізичною розправою.

У подальшому зазначена військова колона представниками терористичної організації «ДНР» під командуванням самопроголошеного мера м. Слов'янська Донецької області ОСОБА_11 була роззброєна, військовослужбовці потрапили в полон, зброя та боєприпаси, а саме: БТР-Д в кількості 3 одиниць, БМД-1пк - 1 одиниці, БМД-2 - 1 одиниці, 2С9 -1 одиниці, АКС-74 - 32 шт, АКСУ-74У - 21 шт, РПКС-74Н - 1 шт, СВД - 1 шт, РПГ-7Д - 4 шт, ПМ - 1 шт, 7.62мм ПС 43р. - 12 000 шт, 5.45мм ПС - 24 600 шт, 9мм ПСТ - 16 шт, 30мм - 300 шт, 7.62мм СН - 100 шт, 120 мм ВОФ - 54 шт, 73мм ПГ 15В - 40 шт, ГРД5 - 54 шт, Ф1 - 54 шт, перейшли у володіння терористичної організації «ДНР» та використана під час проведення бойових дій в м. Слов'янську Донецької області.

Крім того, ОСОБА_5, з метою доведення свого наміру щодо сприяння діяльності терористичної організації «ДНР», прибув 16.04.2014 близько 11.00 до с. Пчолкіно Краматорського району Донецької області, де в районі залізничного переїзду проходило блокування місцевими мешканцями руху іншої колони 25 окремої повітрянодесантної бригади (військова частина А1126). ОСОБА_5 усвідомлюючи, що вразі об'єднання зазначених військових колон їх роззброєння буде не можливо та його намір щодо сприяння діяльності терористичної організації «ДНР», тобто її озброєнню, доведений до кінця не здійсниться, разом з невстановленими слідством особами організував підбурювання, до приїзду членів терористичної організації «ДНР», натовпу людей, який блокував зазначену військову колону та який вимагав від зазначених військовослужбовців здати зброю, військову техніку, перейти на сторону «ДНР», погрожуючи при цьому застосуванням фізичною розправою, з метою досягнення своєї мети, а саме сприяння діяльності терористичної організації «ДНР», тобто її озброєнню.

За сприяння начальника МВ № 1 Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_5 незаконній діяльності терористичної організації «ДНР», внаслідок її озброєння, дестабілізації обстановки, під час окупації та антитерористичної операції по звільненню міста Слов'янська Донецької області від терористів, отримали тілесні ушкодження 196 громадян та 115 загинуло, зруйновано та пошкоджено 1574 житлові будинки різної форми власності, 21 об'єкт теплового та водопровідно-каналізаційного господарства, мережі зовнішнього освітлення на 51 вулиці, 3 мости та асфальтобетонне покриття доріг 45 вулиць, 5 об'єктів охорони здоров'я та 15 об'єктів освіти, що спричинило матеріальні збитки Україні.

В судовому засіданні ОСОБА_5 свою вину у інкримінованих кримінальних правопорушеннях за ч. 3 ст. 110, ч. 1 ст. 2583 КК України не визнав. Пояснив, що будь-яких дій з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також публічних закликів до вчинення таких дій, а також сприяння діяльності терористичної організації - він не вчиняв, в місцях блокування військової техніки знаходився за наказами начальника Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_12, де виконував свої функціональні обов'язки по забезпеченню безпеки громадян та громадського порядку.

У судовому засіданні, на підтвердження провини обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 110, ч. 1 ст. 2583 КК України, сторона обвинувачення посилалася на наступні докази, досліджені безпосередньо судом під час судового розгляду: показання обвинуваченого, показання свідків, письмові і речові докази, відеозапис.

Суд, заслухавши в судовому засіданні пояснення обвинуваченого, свідків сторони обвинувачення, а також, дослідивши матеріали кримінального провадження, заявлені та надані прокурором в підтвердження провини обвинуваченого у вчиненні інкримінованих останньому кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 3 ст. 110, ч. 1 ст. 2583 КК України, надавши оцінку доказам за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, а також, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступних висновків.

Відповідно до положень пункту 2 статті 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 КПК України, за винятком випадків, передбачених ч.2 ст. 92 КПК України, покладається на слідчого, прокурора, та, в установлених КПК України випадках - на потерпілого (ч.1 ст. 92 КПК України).

При цьому, згідно з вимогами статті 94 КПК України жоден доказ не має наперед встановленої сили, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

За епізодом подій в районі ринку на вул. Островського в м. Краматорську.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_13 стверджував, що 16 квітня 2014 року, він, перебуваючи на посаді начальника штабу батальйону 25 окремої повітрянодесантної бригади, командував зведеним підрозділом, до якого входило до 65 осіб особового складу та 6 одиниць бронетехніки. В їхню задачу входило стягування на себе сил сепаратистів, на виконання якої вони встигли вибити один блокпост. Далі, приблизно о 6-й годині, колонна зайшла в м. Краматорськ, і о 8-мій годині була заблокована в районі ринку. Блокування сталося швидко - дорога була перекрита маршрутним таксі і автомобілем, а під його головну машину жінка поклала дитину. Миттєво зібралась велика кількість людей, які стали вимагали здати зброю. До нього підійшли двоє раніше незнайомих чоловіків - ОСОБА_5 і його помічник. Обвинувачений представився начальником міліції, пред'явив посвідчення і на його прохання про допомогу у деблокуванні, заявив вимогу про складання зброї, яку той помістить до кімнати озброєння. Пізніше появились: самопроголошений мер м. Слов'янська ОСОБА_11, військовий комісар м. Краматорська, особи від самооборони, полковник ОСОБА_36. Далі колону захопили озброєні особи, протягом 5 хвилин дорогу було звільнено і військова техніка разом із солдатами поїхали у місто Слов'янськ. ОСОБА_5 не приймав участі у захопленні колони, проте, на його особисте переконання, він затягував час, що спростило дії загарбників.

Під час пред'явлення громадянину ОСОБА_13 осіб для впізнання, що зафіксовано протоколом від 03 жовтня 2014 року, він впізнав за фотографією ОСОБА_5 як особу, яка 16 квітня 2014 року пред'явила йому службове посвідчення і вимагала здати зброю.

Разом з тим, наведені показання свідка в судовому засіданні та викладені в наведеному протоколі стосовно дій обвинуваченого ОСОБА_5, в частині сприяння захопленню колони,суд сприймає критично, оскільки вони не узгоджуються з іншими доказами у справі.

Так, обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні наполягав, що дійсно станом на 16 квітня 2014 року займав посаду начальника МВ №1 Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області. В цей день, приблизно о 7-30 годині він на автомобілі направлявся на роботу до відділення міліції. По дорозі йому зателефонував начальник Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_12 і наказав їхати на вул. Островського, де заблокована військова техніка. Він приїхав у зазначене місце, куди слідом за ним прибув заступник начальника Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_14 Вони разом з'ясували, що колонна військової техніки із приблизно 7 машин заблокована маршрутними таксі і громадянами в кількості до 1000 осіб. На кожній із військових машин було приблизно по 8-10 озброєних солдат, яким громадяни передавали продукти харчування і воду. Вони з ОСОБА_14 доповіли ОСОБА_12 цю обстановку, на що той наказав викликати військового комісара м. Краматорська, що було ними виконано. Далі він спостерігав за обстановкою, забезпечуючи безпеку громадян, при цьому ОСОБА_14 постійно знаходився поруч з ним. Через деякий час прибула група невідомих озброєних осіб у камуфляжному одязі, з яких приблизно вісім у балаклавах, у шести - були гранатомети. Двоє із цієї групи підійшли до колони, поспілкувались із її командиром, після чого зібрали у солдат магазини з набоями, встановили на бронетехніці привезені ними прапори. Далі ця колонна, під керуванням солдат, та з зазначеними озброєними особами в балаклавах на броні, поїхала в м. Слов'янськ.

Свідок обвинувачення ОСОБА_14суду показав, що станом на 16 квітня 2014 року займав посаду заступника начальника Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області. Отримавши приблизно о 7-30 годині від начальника відділу ОСОБА_12 відповідне розпорядження, пішки прибув на вул. Островського. Там вже знаходився ОСОБА_5 декілька його підлеглих, всі у штатському одязі. Він встановив, що громадяни заблокували декілька одиниць бронетехніки, перекривши дорогу автомобілями, і доповів про ці обставини ОСОБА_12 Приблизно через 40 хвилин з'явилась група у складі 12 озброєних осіб, в балаклавах. Старший групи ОСОБА_11, обличчя якого було відкрито, і одна особа в балаклаві вели перемовини з військовими, при цьому декілька разів пройшли вздовж колони. Далі він почув звук затворів, вказані ним особи сіли до солдат на броню, закріпили два прапори і поїхали в сторону селища Іванівка. За командою ОСОБА_12 вони разом з ОСОБА_5, на автомобілі останнього, рухались в цьому напрямку, проте потім прийшла інформація, що колона вже у місті Слов'янську. ОСОБА_5 довіз його до старої частини міста і він пішов на роботу.

Свідки ОСОБА_15 і ОСОБА_16 доповнили, що на час їхнього прибуття на вул. Островського, ОСОБА_14 і ОСОБА_5 вже знаходились там. Оскільки перший був старшим за посадою, на запитання кожного з них щодо подальших дій, ОСОБА_14 відповів, що нічого не треба робити. Пробувши приблизно годину, повернулись у відділення міліції. В їхній присутності ОСОБА_5 з військовими не спілкувався, діями по захвату військової техніки не керував.

Свідок ОСОБА_17 суду показав, що 16 квітня 2014 року приблизно о 08-00 годині за інформацією чергового прибув на вул. Островського, до місця блокування військової техніки, де зустрів заступника начальника Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_14, а метрів через 15 від нього - свого начальника ОСОБА_5, від якого дізнався, що той чекає команду керівництва. ОСОБА_14 дав йому аналогічне розпорядження чекати. Він пробув у зазначеному місці приблизно 20 хвилин і направився на робоче місце у відділення.

Свідок ОСОБА_18 повідомив, що з 07-00 годи ранку 16 квітня 2014 року знаходився на робочому місці на "Колгоспному ринку", коли стала поширюватись інформація про блокування військової техніки. Він пройшов до вул. Островського, де побачив приблизно п'ять військових машин, в передню з яких упиралися руками до 15 цивільних осіб, а сама дорога була перекрита мікроавтобусом марки "Газель". Приблизно через 30 хвилин з'явився ОСОБА_5 у штатському одязі і став біля магазину. На протязі 40 хвилин, що свідок спостерігав за ОСОБА_5, останній з військовими не спілкувався. Потім громадяни стали приносити військовим продукти харчування, після чого він повернувся на ринок. На його переконання ОСОБА_5 не керував блокуванням колони, оскільки стояв з розгубленим видом.

Свідок ОСОБА_19 підтвердив факт присутності ОСОБА_5 в місці блокування військової техніки на вул. Островського, якого мигцем бачив на не дуже невеликій відстані від неї.

Зазначені показання обвинуваченого і свідка ОСОБА_14співпадають у цілому і в деталях з показаннями свідка ОСОБА_12, який показав суду, що, отримавши від чергового інформацію про блокування колони військової техніки на вул. Островського, телефоном дав розпорядження ОСОБА_5 і ОСОБА_14, який єдиний із його заступників залишився у місті: провести роз'яснювальну роботу серед громадян про розблокування колони; виключити можливість з боку громадян і маргиналів стягнути військових з броні і захопити зброю та спалити бронетехніку. Через деякий час він отримав від зазначених підлеглих доповідь що техніку захопили озброєні особи і вона поїхала. Інформація від військових про наявність вимог ОСОБА_5 про здачу зброї - до нього не надходила.

Зазначені показання спростовують показання свідка ОСОБА_13, який в судовому засіданні стверджував, що раніше незнайомий йому ОСОБА_5,як керівник підрозділу міліції, вимагав всьому підрозділу здати зброю, демонструючи своє посвідчення.

Обвинувачений звернув увагу суду, що факту пред'явлення посвідчення не могло бути фізично, оскільки 13 квітня 2014 року, коли він прибув на нараду у міський відділ, який на той час вже захопили озброєні люди, у нього, як і інших співробітників, загарбники переламали пластикове посвідчення.

Факт відсутності станом на 16 квітня 2014 року у ОСОБА_5 службового посвідчення підтвердили суду свідки ОСОБА_17 і ОСОБА_16

Свідок ОСОБА_12 доповнив, що 13 квітня 2014 року особи, що захопили будівлю міської міліції м. Краматорська, відбирали у співробітників, окрім службових посвідчень, - паспорти, гроші, мобільні телефони.

Свідок ОСОБА_14, який весь час подій на вул. Островського знаходився на незначній відстані від обвинуваченого, пояснив суду, що не чув вимог ОСОБА_5 про складання зброї та не бачив з його боку дій, що могли сприяти захопленню колони, на які посилався свідок ОСОБА_13

Аналогічні свідчення дали суду і свідки ОСОБА_18, ОСОБА_17, ОСОБА_15, ОСОБА_16, які також знаходились поряд з обвинуваченим.

Судовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 прибув до місця подій на легковому автомобілі "КІА Спортейдж". Виходячи із цієї обставини, суд критично ставиться до наявності у обвинуваченого можливості вивезти за допомогою цього автомобіля озброєння роти десантників, набої і снаряди до гармат.

Обвинувачений і допитані свідки, в тому числі ОСОБА_13, послідовно стверджували, що захоплення військової колони вчинене групою озброєних осіб під керівництвом самопроголошеного мера м.Слов'янська ОСОБА_11 та "полковника ОСОБА_36", які жодним чином не спілкувались з ОСОБА_5

Суд вважає необхідним зазначити, що стороною обвинувачення не надано об'єктивних доказів наявності взаємозв'язку між діями по захопленню військової техніки і озброєння та діями обвинуваченого ОСОБА_5

Свідки ОСОБА_17, ОСОБА_15 і ОСОБА_16 підтвердили позицію обвинуваченого про відсутність у їхнього відділення можливості розблокувати військову техніку на вул. Островського, оскільки це не змогли зробити 65 військових при повному озброєнні та на шести одиницях бронетехніки. Ці доводи стороною обвинувачення не спростовані.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що стороною обвинувачення не надано беззаперечних доказів, які підтверджують факт вчинення ОСОБА_5, як особою, яка є представником влади, під час подій на вул. Островського в м. Краматорськ 16 квітня 2014 року, умисних дій з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також публічних закликів до вчинення таких дій, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до тяжких наслідків та загибелі людей, а також сприяння діяльності терористичної організації.

За епізодом подій в с. Пчолкіно.

14 вересня 2009 року ОСОБА_20 звернувся до АТЦ при СБ України із заявою, в якій зазначив, що йому стало відомо, що 16 квітня 2014 року в сел. Пчолкіно начальник міського відділення міліції №1 Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_5 керував діями осіб, які провокували і підбурювали натовп до вчинення протиправних дій по блокуванню руху колони військової техніки.

Свідок ОСОБА_20 суду показав, що 16 квітня 2014 року він знаходився у штабі АТО, звідки був направлений в сел. Пчолкіно для розблокування військової колони. Він взяв: ОСОБА_12, представника громадської організації та голову селищної ради, разом з якими прибув на місце, і почав проводити перемови з місцевими мешканцями стосовно розблокування. Він звернув увагу на ту обставину, що після досягнення домовленості про розблокування, знову починались заворушення і зривалась досягнута домовленість. Виступаючи з бронетехніки, він звернув увагу на одну особу, що виділялася у юрбі і до якої постійно підходили молоді чоловіки, після чого починались заворушення. Зазначена людина залишилася на місці блокування колони і після відбуття ОСОБА_12 Він запам'ятав цю людину і, у вересні 2014 року переглядаючи інтернет, по фотографії впізнав ОСОБА_5, який на розсуд свідка, вірогідно, був організатором блокування військової колони, про що він повідомив правоохоронні органи в своїй заяві.

Під час пред'явлення громадянину ОСОБА_20 осіб для впізнання, що зафіксовано протоколом від 23 вересня 2014 року, він впізнав за фотографією ОСОБА_5 як особу, яка керувала діями не тільки по блокуванню, а ще і по роззброєнню військовослужбовців.

Разом з тим, наведені показання свідка та викладені в наведених протоколі та заяві про вчинення злочину стосовно дій обвинуваченого ОСОБА_5, в частині керування діями по блокуванню і роззброєнню військовослужбовців,суд сприймає критично, оскільки вони не узгоджуються з іншими доказами у справі.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні наполягав, що відразу, після захоплення першої колони невідомими особами, він отримав від ОСОБА_12 команду прибути до селища Пчолкіно, де на вул. Білгородській було заблоковано ще одну колонну. Разом з ОСОБА_14 і воєнкомом вони приїхали в селище Пчолкіно, де встановили, що дійсно колонна військової техніки із приблизно 15 БРДМ і одного ГАЗ-66 були оточені приблизно 3000 людей, частина яких лежала під гусеницями. Крім того, один легковий автомобіль було пошкоджено бронемашиною і його оглядала слідчо-оперативна група. Вони з ОСОБА_14 доповіли обстановку начальнику. Приблизно через 1,5-2 години прибув ОСОБА_12 разом з командиром військових. Цей полковник забрався на БРДМ і став просити людей розійтись, на що ніхто не прореагував. В цей час він підійшов до ОСОБА_12 і, отримавши від нього дозвіл, поїхав на роботу, оскільки ним ще не була прийняте чергування у відділку.

Свідок ОСОБА_14 підтвердив факт своєї присутності на місці подій в сел. Пчолкіно, разом з ОСОБА_12, ОСОБА_20, військовим комісаром м. Краматорськ і ОСОБА_5, куди вони прибули вже після виникнення конфліктної ситуації. По діям ОСОБА_5 не було видно, щоби він керував блокуванням, нікому ніяких команд він не давав, з військовими не контактував.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що в першій половині дня 16-го квітня 2014 року він від керівництва ГУМВС України в Донецькій області дізнався про блокування військової техніки в сел. Пчолкіно, яка переїхала легковий автомобіль, та отримав завдання доставити туди командуючого ПДВ ОСОБА_20 Він дав підлеглим команду направити особовий склад в місце блокування, потім заїхав до міськуправління, де забрав ОСОБА_20 і доставив його на місце блокування. На місці пригоди була конфліктна ситуація внаслідок пошкодження військовими автомобіля, проте до міліції претензій не було. Там знаходились декілька працівників міліції, він поспілкувався з ОСОБА_14 і ОСОБА_5, якому дозволив повернутись у відділення. ОСОБА_20 відразу підійшов до військових, потім піднявся на броню, відрекомендувався, сказав, що бере відшкодування завданої шкоди на себе. Він, ОСОБА_12, також особисто звертався до натовпу з пропозицією розблокувати військову техніку, проте і його не послухали. Невдовзі з'явились озброєні люди, з якими ОСОБА_20 вів перемовини. Як тільки було досягнуто угоди, за командою керівництва АТО він вибув в його штаб, де отримав подяку за дії міліції протягом 16 квітня 2014 року.

Свідки ОСОБА_17 і ОСОБА_15 суду показали, що 16 квітня 2014 року разом, на автомобілі, приїхали до місця блокування військової техніки в сел. Пчолкіно. Там вони пробули не більше години - до приїзду ОСОБА_12, після чого, з дозволу ОСОБА_5, який вказав на відсутність команд від керівництва щодо подальших дій, повернулись на робоче місце у відділення.

Свідок ОСОБА_19 підтвердив факт присутності ОСОБА_5 і ОСОБА_17 в місці блокування військової техніки в сел. Пчолкіно, які, як і він сам, розглядали розчавлений легковий автомобіль.

Свідок ОСОБА_21 пояснив суду, що бачив батька - ОСОБА_5 на місці подій в сел. Пчолкіно, який стояв поодаль від скупчення громадян і не з ким не спілкувався.

Свідок ОСОБА_22, який був командиром роти, повідомив, що в сел. Пчолкіно військову колону було заблоковано між 9 і 11 годинами ранку громадянами, які перекрили залізничний переїзд. Після 11-ї години із натовпу він виділив раніше незнайомого ОСОБА_5, який звернув на себе увагу своєї солідністю, при цьому відзначив, що той стоїть окремо і ні з ким не спілкується.

Свідок ОСОБА_23, який обіймав посаду командира 3-го парашутно-десантного батальйону 25-ї окремої повітрянодесантної бригади, уточнив, що командував однією із колон бригади. По прибутті в сел. Пчолкіно він з'ясував, що тут вже заблокована колонна 2-го батальйону, тому його колона виявилась другою, заблокованою в цьому місці. Місцеві мешканці їх оточили, клали під гусениці дітей. Спочатку з військовими вели перемовини ветерани-афганці, потім, приблизно через 2-3 години, появився командувач ПДВ ОСОБА_20 і дав команду здати затвори із зброї. Затвори приймала група осіб, один із яких був з відкритим обличчям і мав бороду, інші троє - в балаклавах. Ще, приблизно, 7 озброєних осіб чекали на відстані. Після здачі затворів їхні колони розблокували і вони вийшли за межі Донецької області.

Аналіз викладених показань свідків, які узгоджуються між собою і не мають протиріч, свідчить про те, що дійсно 16 квітня 2014 року приблизно об 11-00 годині ОСОБА_5, за наказом безпосереднього начальника, прибув на місце подій у сел. Пчолкіно. На час його прибуття блокування колони вже відбулось і військова броньована техніка вже розчавила легковий автомобіль, який оглядала слідчо-оперативна група. Знаходячись на місці подій, він контактував з ОСОБА_14 Свідок ОСОБА_20 прибув разом з ОСОБА_12 Після їхнього прибуття і початку перемовин з громадянами, ОСОБА_5 з дозволу ОСОБА_12 залишив місце події і відбув на місце роботи. Тобто, на місці подій ОСОБА_5 провів нетривалий час, постійно перебував у полі зору ОСОБА_19, ОСОБА_17, ОСОБА_15 і ОСОБА_21, які беззаперечно заявили, що він з військовими не спілкувався, діями блокувальників не керував.

Таким чином, наведена хронологія подій виключає можливість наявності подій, викладених в показаннях свідка ОСОБА_20 стосовно того, що він, під час перемовин з громадянами, що блокували колону, вирахував особу, яка керувала процесом блокуванням, і цією особою є обвинувачений.

Судом були дослідженіпротоколи пред'явлення для впізнання від 03 жовтня 2014 року, згідно яких ОСОБА_22 впізнав за фотографією ОСОБА_5 як особу, яка 16 квітня 2014 року приймала участь у блокуванні бронетехніки, а ОСОБА_23 впізнав за фотографією ОСОБА_5 як особу, яка 16 квітня 2014 року керувала діями по блокуванню і роззброєнню військових.

Разом з тим, в судовому засіданні свідки ОСОБА_22 і ОСОБА_23 таких обставин не підтвердили і наполягали на тому, що не були очевидцями протиправних дій ОСОБА_5 У суду не має підстав ставити під сумнів ці показання виходячи з наведеного вище аналізу доказів, а тому відомості, викладені в зазначених протоколах від 03 жовтня 2014 року, суд сприймає критично.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що стороною обвинувачення не надано беззаперечних доказів, які підтверджують факт вчинення ОСОБА_5, як особою, яка є представником влади, під час подій у сел. Пчолкіно 16 квітня 2014 року, умисних дій з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також публічних закликів до вчинення таких дій, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до тяжких наслідків та загибелі людей, а також сприяння діяльності терористичної організації.

Суд вважає необхідним відзначити, що за свідченнями свідка ОСОБА_15, який на теперішній час займає керівну посаду в поліції м. Краматорська, після звільнення міста Краматорськ з підрозділу, керованому ОСОБА_5, не звільнено жодної особи, особовий склад відділення зберіг вірність Україні.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка дружина обвинуваченого - ОСОБА_24, на свідчення якої прокурор посилався, в тому числі в дебатах, як на доказ винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, стверджувала що її чоловік є патріотом Україні і ніколи і ніяким чином не приймав участі та не сприяв діяльності будь-якої терористичної організації. Наголосила на тому, що він сумлінно виконував службові обов'язки, у зв'язку з чим неодноразово заохочувався.

Свідок ОСОБА_12 охарактеризував обвинуваченого виключно з позитивного боку і показав суду, що після визволення міста він особисто входив до складу групи по виявленню сепаратистів, при цьому до них негативної інформації на ОСОБА_5 не надходило.

Крім того, оцінюючи достовірність показань свідків ОСОБА_13 і ОСОБА_20, суд вважає слушними зауваження сторони захисту, що після викладених подій 16 квітня 2016 року і захвату озброєння колон військової техніки, кожен з них отримав підвищення.

Також судом були заслухані свідки ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27

Так, свідок ОСОБА_25, пояснив, що він не був очевидцем подій, однак йому відомо, що 16 квітня 2014 року злочинцями було захоплено 6 бойових машин в/ч А1126. Після звільнення міста Слов'янська бойові машини було повернуто у пошкодженому або повністю непридатному для експлуатації стані.

Свідок ОСОБА_26 повідомив суду, що приймав участь у евакуації однієї з БМД з дороги Краматорськ-Слов'янськ, що мала пошкодження: повністю вигоріла, гусениці відсутні. На її борту мався надпис: "Народне ополчення Донбасу".

Аналогічні показання надав суду свідок ОСОБА_27

Також судом досліджені письмові докази, надані стороною обвинувачення на підтвердження винуватості ОСОБА_5 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях:

- схема розташування кабінету ОСОБА_5 в будівлі МВ №1 Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області;

- схема розташування ІНФОРМАЦІЯ_2, що належить ОСОБА_5;

- протокол обшуку будинку АДРЕСА_2 від 20 вересня 2014 року;

- протокол обшуку будинку АДРЕСА_1 від 20 вересня 2014 року;

- протокол обшуку "ІНФОРМАЦІЯ_2" за адресою: АДРЕСА_3, від 20 вересня 2014 року;

- протокол обшуку кабінету начальника МВ №1 Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області в адміністративній будівлі за адресою: м. Краматорськ, вул. Клубна, 2, від 22 вересня 2014 року;

- протокол обшуку автомобіля "Kia Sportage" номерний знак НОМЕР_1від 22 вересня 2014 року;

- функціональні обов'язки начальника МВ №1 Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області від 03 січня 2014 року;

- наказ ГУМВС України в Донецькій області про призначення ОСОБА_5на посаду начальника МВ №1 Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області від 02 жовтня 2013 року № 445 о/с;

- витяг з наказу ГУМВС України в Донецькій області від 09 серпня 2012 року № 316 о/с;

- витяг з наказу ГУМВС України в Донецькій області від 14 листопада 2013 року № 497 о/с;

- наказ ГУМВС України в Донецькій області від 05 вересня 2014 року № 333 о/с;

- протокол пред'явлення громадянину ОСОБА_20 осіб для впізнання від 23 вересня 2014 року, під час якого він впізнав за фотографією ОСОБА_17 як особу, яка 16 квітня 2014 року вчиняла активні дії по блокуванню і роззброєнню військових;

- протокол пред'явлення громадянину ОСОБА_23 осіб для впізнання від 03 жовтня 2014 року, під час якого він впізнав за фотографією ОСОБА_17 як особу, яка 16 квітня 2014 року пред'являла військовим вимоги про здачу зброї і зняття прапору України;

- протокол пред'явлення громадянину ОСОБА_13 осіб для впізнання від 03 жовтня 2014 року, під час якого він не впізнав пред'явлених осіб, в тому числі ОСОБА_17;

- скріншот сторінки ОСОБА_28;

- протокол огляду речей і документів від 23 вересня 2014 року;

- постанову про визнання предметів речовими доказами від 23 вересня 2014 року;

- постанову про виділення матеріалів досудового розслідування від 28 жовтня 2014 року;

- протокол огляду бронетехніки від 05 листопада 2014 року;

- протокол огляду бронетехніки від 07 листопада 2014 року;

- акт позапланової перевірки наявності стрілецької зброї та боєприпасів військової частини А1126 від 20 квітня 2014 року;

- висновок судово-медичної експертизи від 08 жовтня 2014 року № 3210-Ая/14;

- висновок судово-дактилоскопічної експертизи від 04 жовтня 2014 року № 69;

- висновок судово-дактилоскопічної експертизи від 02 жовтня 2014 року № 70;

- протокол отримання біологічних зразків для експертизи від 17 жовтня 2014 року;

- висновок судово-медичної експертизи від 22 жовтня 2014 року №38/41-И/14;

- лист Слов'янської міської ради від 07.10.2014 року № 01.01.07/2063;

- витяги з Реєстру досудових розслідувань на 103 аркушах;

- за висновком судової вибухотехнічної експертизи від 06 листопада 2015 року № 486/2014 наданий предмет є спрацьованим пусковим пристроєм реактивної протитанкової гранати РПГ-18, що виготовлений промисловим способом та до категорії боєприпасів чи вибухових пристроїв, у наданому вигляді, не відноситься. Для стрільби не придатний. Доробки, виконані не заводським шляхом, відсутні, маркувальні позначення знищенню не піддавалися;

- за висновком судово-балістичної експертизи від 18 жовтня 2014 року № 479 карабін Симонова «ОП-СКС», серії НОМЕР_2, є нарізною вогнепальною зброєю, заводського виготовлення, переведеним із групи бойової зброї в групу мисливської. Сім патронів є мисливськими проміжними патронами калібру 7,62 мм;

- висновок молекулярно-генетичної експертизи від 30 грудня 2014 року № 20-1226,

а також речові докази:

карабін Симонова «ОП-СКС», серія НОМЕР_2; пістолет чорного кольору Schmeisser АЕ790GI серії НОМЕР_3; 1 магазин (обойма) до зазначеного пістолету; кобура чорного кольору до зазначеного пістолету; 10 (десять) патронів для відстрілу гумовими кулями; мобільний телефон "Самсунг Дуос" з двома сім картками мобільного оператора "МТС", наручний годинник у жовтому корпусі; шапка чорна в'язана; платіжна картка ВБР № НОМЕР_4; платіжна картка Приватбанк № НОМЕР_5; флеш-карта "Apacer", 2 стріляні гільзи патронів калібру 7,62 мм та ватяний тампон; металеві кайдани у кількості 4 шт. (три з яких із номерами: НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8); один чохол для кайданів; тубус зеленого кольору протитанкової гранати РПГ-18.

Разом з тим вище вказані докази, ні кожен зокрема, ні в сукупності, не підтверджують факт вчинення ОСОБА_5, як особою, яка є представником влади, умисних дій з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також публічних закликів до вчинення таких дій, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до тяжких наслідків та загибелі людей, а також сприяння діяльності терористичної організації.

Як визначив Європейський суд з прав людини (справа Нечипорук і Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04), суд при оцінюванні доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумними сумнівом» і «така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

У відповідності до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів с показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Суд, згідно ст. 94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Правилами ст. 85 КПК України визначено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Виходячи з вище вказаного, зазначені докази, надані стороною обвинувачення, суд визнає неналежними.

Також суд визнає неналежним доказом наданий стороною обвинувачення і досліджений в судовому засіданні відеозапис подій в сел. Пчолкіно на CD-диску, оскільки він не містить будь-яких відомостей стосовно предмета доказування в межах пред'явленого обвинувачення. Крім того обвинувачений в судовому засіданні заперечував, що він присутній на даному відеозапису, що не спростовано стороною обвинувачення.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим 4.11.1950) закріплено право кожного на справедливий суд.

Як вбачається з рішення Конституційного Суду України у справі № 1-31/2011 від 20.10.2011 за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення ч.3 ст. 62 Конституції України, аналізуючи положення «обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом», Конституційний Суд України прийшов до висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними у незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою, тощо.

Відповідно до п.3.2 Рішення, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально- процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Конституційний Суд України чітко зазначає, що тимчасове обмеження конституційних прав і свобод громадян під час здійснення оперативно-розшукової діяльності уповноваженим органом, посадовою особою можливе лише у випадках, передбачених Конституцією України, та в порядку, встановленому законами України, з метою захисту прав і свобод інших людей, в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, економічного добробуту та прав людини; у випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосередній переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину; можливості запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи.

Відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 6, 7 ст. 97 КПК України показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами, відмінними від положень частини другої цієї статті. У будь-якому разі не можуть бути визнані допустимим доказом показання з чужих слів, якщо вони даються слідчим, прокурором, співробітником оперативного підрозділу або іншою особою стосовно пояснень осіб, наданих слідчому, прокурору або співробітнику оперативного підрозділу під час здійснення ними кримінального провадження.

В судовому засіданні свідки ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, які є оперативними співробітниками СБУ, суду пояснили, що під час перебування в 2014 році у відрядженні в м. Краматорськ, перевіряли заяви громадян щодо вчинення злочинів в період окупації міста. Так, їм надійшли заяви ОСОБА_32 і ОСОБА_33, перевірив які, вони виявили факти вчинення ОСОБА_5 особливо тяжких злочинів.

Зазначені свідки є співробітниками правоохоронного органу, а повідомлені ними відомості їм відомі з чужих слів.

Виходячи з вищенаведеного, зазначені докази, надані стороною обвинувачення, суд визнає недопустимими.

На підтвердження винуватості ОСОБА_5, в судовому засіданні прокурором заявлялось клопотання продоручення СБУ в Донецькій області встановити місцезнаходження свідка ОСОБА_33 з метою його подальшого допиту.

Разом з тим, ОСОБА_33 на досудовому слідстві допитаний не був, відповідно його показання всупереч вимог статті 290 КПК України не були відкриті стороні захисту. Враховуючи викладене, суд не має можливості виконати вимоги ст. 23 КПК України та безпосередньо перевірити обставини, викладені в його заяві від 14 вересня 2014 року, тому в силу положень частини 12 статті 290 КПК України, суд визнає цей доказ недопустимим.

Крім того, в судовому засіданні задоволено клопотання прокурора про допит свідків ОСОБА_34 і ОСОБА_35 та надано сприяння і достатній час для забезпечення їхнього допиту, оскільки ч.3 ст. 23 КПК України обов'язок забезпечення присутності під час судового розгляду свідків обвинувачення покладено саме на сторону обвинувачення. Разом з тим, всупереч зазначеним вимогам закону, прокурором не було забезпечено явку цих свідків в судове засідання протягом розумного строку для їх допиту.

Інші докази, якими б поза розумним сумнівом підтверджувалась вина ОСОБА_5, суду не надані.

Крім того, суд погоджується з доводом сторони захисту щодо неконкретності пред'явленого ОСОБА_5 обвинувачення.

Обов'язковою ознакою передбаченого ч.3 статті 110 КК України злочину є вчинення умисних активних дій з прямим умислом на досягнення злочинної мети.

Стороною обвинувачення не надано достатніх доказів, на підставі яких суд, поза розумним сумнівом, може дійти висновку про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому злочинних дій.

Крім того, згідно диспозиції ч.3 статті 110 КК України, яка інкримінована ОСОБА_5 , цей злочин є злочином з матеріальним складом, тобто однією з обов'язкових ознак його об'єктивної сторони є безпосередній причинно-наслідковий зв'язок між діями обвинуваченого та наслідками що настали (загибель людей або інші тяжкі наслідки).

Разом з тим, стороною обвинувачення не було конкретизовано, в чому саме полягав безпосередньо причинно-наслідковий зв'язок між діями обвинуваченого і зазначеними у обвинувальному акті наслідками у вигляді спричинення тілесних ушкоджень 196 громадянам та загибелі 115 осіб, руйнування та пошкодження 1574 житлових будинків різної форми власності, 21 об'єкта теплового та водопровідно-каналізаційного господарства, мережі зовнішнього освітлення на 51 вулиці, 3 мостів та асфальтобетонного покриття доріг 45 вулиць, 5 об'єктів охорони здоров'я та 15 об'єктів освіти, та не доведено достатніми, належними та допустимими доказами сам факт наявності такого зв'язку.

Зважаючи на те, що діючим КПК України не передбачена можливість повернення справи на додаткове розслідування, зі змісту діючого кримінально-процесуального закону, неконкретність обвинувачення унеможливлює ухвалення обвинувального вироку та у суду відсутня можливість за таких обставин, прийняття іншого процесуального рішення, ніж постановлення виправдувального вироку.

За правилами статті 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій пред'явлено обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення.

При розгляді кримінальних справ суд має суворо додержуватись закріпленого у ст. 62 Конституції України принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з частиною 3 статті 373 КПК обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

У відповідності до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Дослідивши безпосередньо наведені вище докази сторони обвинувачення та сторони захисту у їх сукупності, давши їм належну оцінку, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, суд дійшов до висновку, що стороною обвинувачення не було надано достатніх та необхідних, належних та допустимих доказів, кожен з яких окремо та разом у їх сукупності, свідчили б про винуватість обвинуваченого ОСОБА_5у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 110, ч. 1 ст. 2583 КК України.

Суд, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до положень ч. 1 ст. 337 КПК України, згідно з якими, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, безпосередньо дослідивши надані стороною обвинувачення докази, давши їм належну оцінку, приходить до висновку про необхідність виправдання обвинуваченого на підставі п.2 ч.1 ст. 373 КПК України, оскільки стороною обвинувачення не доведена вина ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальнихо правопорушень.

У відповідності до п.2 ч.1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Долучені до матеріалів кримінальної справи речові докази, у відповідності до вимог частини 9 статті 100 КПК України підлягають:

- карабін Симонова «ОП-СКС», серія НОМЕР_2; пістолет чорного кольору Schmeisser АЕ790GI серії НОМЕР_3; 1 магазин (обойма) до зазначеного пістолету; кобура чорного кольору до зазначеного пістолету; 10 (десять) патронів для відстрілу гумовими кулями - за наявності дозволу; мобільний телефон "Самсунг Дуос" з двома сім картками мобільного оператора "МТС", наручний годинник у жовтому корпусі; шапка чорна в'язана; платіжна картка ВБР № НОМЕР_4; платіжна картка Приватбанк № НОМЕР_5; флеш-карта "Apacer", - поверненню власнику ОСОБА_5;

- 2 стріляні гільзи патронів калібру 7,62 мм та ватяний тампон, запаковані в 1 пакет; металеві кайдани у кількості 4 шт. (три з яких із номерами: НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8); один чохол для кайданів; тубус зеленого кольору протитанкової гранати РПГ-18, - підлягають знищенню;

- CD-диск з відеозаписами - продовженню зберіганню в матеріалах кримінального провадження.

У зв'язку з виправданням обвинуваченого судові витрати в сумі 5206,32 грн., які складають вартість судових експертиз, необхідно віднести на рахунок держави.

Обраний стосовно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на підставі приписів статті 377 КПК України підлягає скасуванню.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 373, 374, 377 Кримінального процесуального кодексу України, суд

З А С У Д И В :

ОСОБА_5 визнати не винуватим та виправдати за недоведеністю його вини у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 110, частиною 1 статті 2583 КК України.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 тримання під вартою - скасувати, звільнивши його з-під варти у залі судового засідання.

Речові докази:

- карабін Симонова «ОП-СКС», серія НОМЕР_2; пістолет чорного кольору Schmeisser АЕ790GI серії НОМЕР_3; 1 магазин (обойма) до зазначеного пістолету; кобура чорного кольору до зазначеного пістолету; 10 (десять) патронів для відстрілу гумовими кулями; мобільний телефон "Самсунг Дуос" з двома сім картками мобільного оператора "МТС", наручний годинник у жовтому корпусі; шапку чорну в'язану; платіжну картку ВБР № НОМЕР_4; платіжну картку Приватбанк № НОМЕР_5; флеш-карту "Apacer", - повернути власнику ОСОБА_5;

- 2 стріляні гільзи патронів калібру 7,62 мм та ватяний тампон, запаковані в 1 пакет; металеві кайдани у кількості 4 шт. (три з яких із номерами: НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8); один чохол для кайданів; тубус зеленого кольору протитанкової гранати РПГ-18, - знищити;

- CD-диск з відеозаписами - продовжувати зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Судові витрати, які складають вартість судових експертиз, в сумі 5206,32 грн. - віднести на рахунок держави.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. На вирок суду може бути подана апеляційна скарга Апеляційному суду Харківської області через Червонозаводський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий суддя Єжов В.А.

Судді: Корекян Н.Р.

Салайчук С.М.