Рішення № 63220128, 28.11.2016, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/1256/16-ц

Провадження № 2/645/1257/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2016 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді Шарка О.П., секретаря судового засідання Христенко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Харкові цивільну справу за позовною заявоюОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист гідності, честі та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом та обґрунтовує його наступним. Займаючи посаду начальника поліклініки сектору медичного забезпечення Головного управління МВС України в Харківській області, 03 квітня 2014 року в звязку зі службовою необхідністю,а також на виконання плану оволодіння суміжними спеціальностями осіб середнього медичного персоналу, нею було видано наказ № 10 поліклініки щодо переведення медичної сестри поліклініки ОСОБА_2 з кабінету функціональної діагностики поліклініки до автогосподарства Головного управління для проведення перед- та післярейсового огляду водіїв.Ще до підписання наказу про переведення ОСОБА_2 на іншу посаду, а сааме 02.04.2014 року на імя начальника СМЗ ГУ МВС України в Х/о ОСОБА_3 надійшла заява від чоловіка ОСОБА_2 ОСОБА_4 щодо неправомірності дій позивача, звинувачення в злочинній халатності, а також, що її переведення на інше місце праці з мотивів «крышевания нею сотрудников «Беркута».07.04.2014року ОСОБА_4, доповнюючи свою заяву від 02.04.2014 р., пише листа на імя ОСОБА_5 в якому звинувачує позивача та інших співробітників поліклініки в наклепі та в адміністративному тиску на співробітників з метою отримання неправдивої інформації стосовно ОСОБА_2 та погрожує притягненню до відповідальності згідно діючого законодавства.

Згідно висновку комісійної перевірки від 11.04.2014 року було встановлено що ОСОБА_2 переведена до автогосподарства ГУ МВС України в Х/о відповідно до затвердженого плану від 08.01.2014 р. без порушення чинного законодавства. Відповідь Відповідача не задовольнила.

ОСОБА_2 надає повноваження своєму чоловіку, підписуючи довіреність на представництво її інтересів у будь-яких установах тощо, на отримання різного роду інформації, запитів, довідок, подання заяв та інше. Після чого почалось нестримане надходження листів від імені ОСОБА_2 за підписом ОСОБА_4 у різні інстанції:

Лист начальнику сектору медичного забезпечення ГУ МВС України в Харківській області ОСОБА_5 від 24.04.2014 р. щодо розяснень керівництву, як воно повинно відповідати на заяви та звернення громадян від 02.04.2014 р., 07.04.2014 р., 10.04.2014р. та 22.04.2014 р., також в якому ОСОБА_4 повідомляє, що отримав довіреність від ОСОБА_2 на представництво її інтересів. На цей лист ОСОБА_4 було надано:

Висновок за результатами перевірки заяви ОСОБА_4 про нібито неправомірні дії керівництва СМЗ ГУ МВС України в Харківській області від 05.05.2014 р., затверджений начальником ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_6, в якому фактів неправомірних дій з боку керівництва СМЗ ГУМВСУ в Харківській області, викладених у заявах ОСОБА_4 свого підтвердження не знайшли.

Лист- відповідь начальника ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_6 від 06.05.2014 р. за № 7/Б-171, в якому повідомляється, що порушень чинного законодавства з боку керівництва СМЗ ГУМВС України В Харківській області під час переведення ОСОБА_2 до автогосподарства ГУМВС не встановлено, а також було надано розяснення щодо надбавок, доплат працівникам сектору медичного забезпечення та про заборону проведення поточних ремонтів службових кабінетів за бюджетні кошти;

Лист- відповідь начальника сектору медичного забезпечення ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_3 від 08.05.2014 р., в якому йдеться про те, що використання медичної сестри ОСОБА_2 поза її посадових обовязків, відсутні.

Звернення ОСОБА_4 до Урядової гарячої лінії від 27.08.2014 р. в якому йдеться про «дискримінацію» роботи ОСОБА_2 з метою призначення «своїх» людей на займану раніше нею посаду робітниками СМЗ ГУМВС України в Харківській області та про наклепи на адресу ОСОБА_2

На це звернення ОСОБА_4 було надіслано наступне:

Доповідна записка на імя начальника ГУМВС України в Харківській області генерал-майору міліції ОСОБА_6 від 28.08.2014 р. про результати розгляду звернення на Урядову гарячу лінію громадянина ОСОБА_4, в якої повідомляється, що не зважаючи на неодноразові обґрунтування, відповідно до вимог чинного законодавства, правомірності дій керівництва ГУМВС у частині переведення його дружини - медичної сестри лікарських кабінетів поліклініки Головного управління ОСОБА_2 до автогосподарства, отримавши відповіді на свої попередні звернення, повторно скаржиться на не реагування на його звернення з боку керівництва ГУМВС, вважається за доцільне припинити розгляд звернення ОСОБА_4 на Урядову гарячу лінію.

ОСОБА_7 ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_6 від 02.09.2014 року за № 7/Б-541 скц, в якому повідомляється ОСОБА_4 про неодноразове проведення перевірок за його заявами за результатами яких порушень чинного законодавства з боку керівництва поліклініки та СМЗ ГУМВС України в Харківській області не встановлено, а також про'те, що про результати всіх перевірок ОСОБА_4 було письмово повідомлено та надано відповіді на усі поставлені ним питання з посиланням на нормативно-правові акти.

За зверненням ОСОБА_4 до голови Харківської обласної спілки сімей воїнів загиблих (померлих) та ветеранів, інвалідів, учасників бойових дій в Афганістані та інших локальних війнах (ХООССВЗА) ОСОБА_8, остання надіслала листа Міністру внутрішніх справ ОСОБА_9, в якому вона просить надати правову оцінку по всім проведеним раніше перевіркам за заявами ОСОБА_4 до ГУМВС України в Харківській області та діяльності керівництва СМЗ ГУМВС У країни в Харківській області, провести комплексну перевірку по заявах ОСОБА_4 Також в цьому листі не виключається натяк порушення законності та перевищення влади на місцевому рівні.

Відповіді на лист ОСОБА_10 - голови ХООССВЗА, надійшли в адресу ОСОБА_4 від наступних владних організацій:

ОСОБА_11 медичного забезпечення та реабілітації Міністерства внутрішніх справ України за підписом начальника ОСОБА_11 ОСОБА_12 від 02.09.2014 р. за № 55/1-967, в якому було доручено провести службове розслідування по викладеним у зверненні фактам.

Висновок за результатами перевірки від 25.09.2014 р., затвердженого заступником начальника ГУМВС України в Харківській області полковником міліції ОСОБА_13, в якому зазначається, що медична сестра лікарських кабінетів поліклініки ГУМВС в області ОСОБА_2 переведена до автогосподарства ГУМВС в області згідно затвердженого плану без порушень чинного законодавства, будь-яких порушень в діяльності начальника поліклініки ГУМВС в області, які наведені в зверненнях ОСОБА_4, не виявлено, на підставі чого подальшу перевірку припинено.

Лист заступника начальника ГУМВС України в Харківській області полковника міліції ОСОБА_13 від 29.09.2014 р. за № 11/628 про переведення ОСОБА_2 на іншу ділянку роботи повідомляється, що медична сестра лікарських кабінетів поліклініки ГУМВС в області ОСОБА_2 переведена до автогосподарства ГУМВС в області згідно затвердженого плану без порушень чинного законодавства, порушень чинного законодавства з боку керівництва поліклініки та сектору медичного забезпечення ГУМВС України В Харківській області не встановлено.

Заява ОСОБА_4 від 23.10.2014 р. начальнику сектору медичного забезпечення ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_3 щодо компенсування грошових коштів в розмірі 3610 (три тисячі шістсот десять) грн. на будівельні матеріали, витрачених примусово ОСОБА_3 на проведення ремонтних робіт каб. № 305 поліклініки та 3000 (три тисячі) грн. за оплату праці за проведений ремонт.

Відповідь на цю заяву була надана ОСОБА_4 раніше з посиланням на нормативно-правові акти, а саме: постанова КМУ від 01.03.2014 р. № 65 «Про економію бюджетних коштів», в якій йдеться про заборону проведення поточних ремонтів службових кабінетів за бюджетні кошти.

Звернення ОСОБА_4 до Адміністрації Президента України щодо неправомірних дій керівництва поліклініки сектору медичного забезпечення ГУМВС України в Харківській області (далі СМЗ ГУМВСУ в Х/о) було направлено на розгляд до ОСОБА_11 медичного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України.

Відповідь на вищевказане звернення було направлено ОСОБА_4 17.12.2014 р. за № 55/1-Б-123 за підписом т.в.о. начальника ОСОБА_11 ОСОБА_14, в якої повідомляється, що протиправних дій керівництва поліклініки СМЗ ГУМВСУ в Х/о по відношенню до ОСОБА_2 не виявлено, посилаючись на нормативно-правові акти, план оволодіння суміжними спеціальностями середнім медичним персоналом поліклініки від 08.01.2014 р. та на наказ № 10 від 03.04.2014 р. про переведення ОСОБА_2 до автотранспортного господарства ГУМВС для проведення перед рейсових (після рейсових) медичних оглядів водіїв органів внутрішніх справ.

02.10.2015 року було надіслано заяву ОСОБА_7 ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_6 від ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 з проханням створити комісію за фактом отримання нею 28.09.2015 р. в 13 ч. 45 хв. виробничої травми, також в цій заяві ОСОБА_4 знов повідомив про «фабрикування» усіх попередніх перевірок.Ще до отримання цієї заяви ОСОБА_4 було направлено запит від 30.09.2015 р. за № 11/1-646 до Харківської міської клінічної багатопрофільної лікарні № 25, де ОСОБА_2 знаходилась під наглядом після отримання травми, щодо результатів обстеження крові на вміст алкоголю. Відповідь від 09.10.2015 р. за № 1210 була наступною: « стосовно результатів обстеження крові на вміст алкоголю у гр.. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що одержала травму 28.09.2015р., інформує, що в аналізі № 270 від 28.09.2015 р. є «0,43о/оо алкоголю в крові».

Листом від 12.10.2015 р. за № 11/1-674 начальник поліклініки ОСОБА_1, позивач, повідомила ОСОБА_7 СМЗ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_5, що наказом № 23 від 06.10 2015 р. була створена комісія по перевірці фактів отримання 28.09.2015 р. травми медичною сестрою поліклініки ОСОБА_2 Також в листі зазначається, що згідно висновку проведеної службової перевірки по факту отримання 28.09.2015 р. травми ОСОБА_2, ця травма була отримана не в результаті виконання службових обовязків, а в результаті особистої необережності.

Відповідно до ОСОБА_4 проведення розслідування нещасного випадку, що

28.09.2015р. о 13 год. 45 хв. в Секторі медичного забезпечення ГУМВС України в Харківській області,08734011 Міністерства внутрішніх справ України від 21.10.2015 р., медична сестра ОСОБА_2 порушила п. 7.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку, затвердженого зборами трудового колективу СМЗ ГУМВС України в Харківській області від 14.02.2013 р., а саме: «Працівник несе відповідальність за порушення трудової дисципліни, технологічної та виробничої дисципліни, в тому числі за появу на роботі в нетверезому стані або в стані наркотичного (токсичного) спяніння», а також ст. 139 КЗПП України. В звязку з чим комісія дійшла висновку вважати нещасний випадок таким, що не пов'язаний з виробництвом.

Знову не чим не погоджуючись, ОСОБА_4 21.10.2015р, ще не отримавши ОСОБА_4, вже пише звернення щодо оскарження результатів розслідування нещасного випадку з відповідачкою, звинувачуючи позивача у підробці всіх обставин, аналізів, фактів, що стосуються нещасного випадку з ОСОБА_2

Але згідно висновку про результати розгляду звернення гр.. ОСОБА_4 щодо оскарження результатів розслідування нещасного випадку від 06.11.2015 р., затвердженого т.в.о. начальника ГУМВС України в Харківській області полковника міліції ОСОБА_15 розгляд заяви ОСОБА_4 слід припинити в наслідок відсутності підтвердження фактів, викладених в його звернення, а ОСОБА_4 проведення розслідування вважати таким, який складено відповідно до вимог чинного законодавства.

За даними перевірок травма, яку отримала ОСОБА_2, не є виробничою відповідно до Постанови КМУ від 30.11.2011 р. за№ 1232, а «причиною настання нещасного випадку стала особиста необережність потерпілою внаслідок алкогольного спяніння. (ОСОБА_4 від 10.11.2015 р.).

З огляду на все вищевикладене інформація, що була поширена відповідачем, абсолютно не відповідає дійсності. На думку позивача поширена Відповідачем негативна недостовірна інформація порушує її особисті немайнові права, зокрема, ганьбить честь, гідність, а також завдає шкоди діловій репутації. Крім того, подібними заявами Відповідач охарактеризувала її, як злочинницю, як особу, що з легкістю порушує закон, як особу, яка не має високих моральних цінностей. Така необгрунтована характеристика пригнічує честь та гідність.

У звязку з неправомірним поширенням Відповідачем широкому колу осіб недостовірної негативної інформації відносно неї та роботи, позивач знаходиться у стані постійного нервового напруження та стресу. В результаті чого, різко знизилась працездатність, що, в свою чергу, негативно впливає на виконання посадових обов'язків та на повагу робочого колективу , а постійні перевірки в наслідок дій Відповідача негативно впливають на виконання службових обовязків. В наслідок необгрунтованих наклепів в позивача порушився сон та погіршились відносини в сім ї . Поширена інформація формує думку, що позивач тісно повязана з корупційною діяльністю, більш того, особисто вчиняє кримінально карані діяння.

У випадку поширення такої інформації особами, які отримали заяви від Відповідача, вважаючи цю інформацію достовірною та поширення її на невизначене коло осіб, його діями буде остаточно та фактично безповоротно заплямовано честь, гідність та ділову репутацію позивача в очах таких осіб.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив суд визнати недостовірною інформацію відносно ОСОБА_1, поширену ОСОБА_2 у заявах про порушення законодавства за фактом переведення на інше місце роботи ОСОБА_2, про нецільове використання та розкрадання бюджетних коштів, про зловживання службовим становищем, про невідповідність вимогам трудового законодавства умов праці на робочому місці ОСОБА_2, про фальсифікацію висновків комісій. Зобовязати ОСОБА_2 письмово спростувати листи та заяви, що були надіслані її представником ОСОБА_4 до відповідних державних установ. Стягнути з відповідача, ОСОБА_2, завдану моральну шкоду у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн. також судові витрати та витрати на юридичну допомогу покласти на відповідача.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засідання позовні вимоги не визнала та просила суд відмовити в задоволенні в звязку з незрозумілим обґрунтуванням вимог так як діями відповідача не було завдано жодних моральних збитків позивачу. Крім того звернення з заявами до відповідних органів є її правом. Тому її діями не порушено честь та гідність позивача чи її ділова репутація.

Вислухавши пояснення сторін та вивчивши надані письмову докази суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. ч.1 ст.270 ЦК України передбачено що фізична особа має право на повагу до гідності та честі.

Позивач звертаючись до суду з позовною заявою про захист гідності,честі та ділової репутації обґрунтовує вимоги тим, що звернення відповідача до посадових осіб та направлення заяв до відповідних державних органів з метою перевірки діяльності відповідача містило недостовірну інформацію, яку поширив Відповідач та не відповідає дійсності оскільки вона не підтверджена жодним доказом. При цьому, поширена інформація є доведеною до відома багатьох осіб.

Однак суд не погоджується з таким твердженням.

Згідно зі ст.1 ЗУ «Про інформацію» інформацією є - документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі. Пунктом 6 ч.2 ст.47 вищевказаного закону передбачено, що за поширення відомостей, що не відповідають дійсності, ганьблять честь і гідність особи, винна особа, яка поширювала таку інформацію несе цивільно-правову відповідальність.

При цьому, п.2 ч.2 ст.47 ЗУ «Про інформацію» визначено, що до відповідальності також притягається особа, яка надала інформацію, що не відповідає дійсності (недостовірну інформацію).

Відповідно до п.15 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідно дост. 34 Конституції Україникожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Здійснення цих прав може бути обмежене законом, зокрема, для захисту репутації або прав інших людей.

Статтею 201 ЦК Українипередбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством,є, зокрема честь, гідність і ділова репутація.

За змістомст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім"ї недостовірної інформації,має право на відповідь,а також на спростування цієї інформації. Негативна інформація,поширена про особу,вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила,не доведе протилежного.

Разом з тим відповідно достатті 68 Конституції Україникожен зобовязаний неухильно додержуватисяКонституціїта законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обовязок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбаченихКонституцією. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних обєктів судового захисту.

Відповідно до п. 4постанови №1 Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю повязується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обовязків. п.15постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій. формі хоча б одній особі.

Відповідно до п.18постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»Згідно з положеннямистатті 277 ЦКістатті 10 ЦПКобов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Відповідно дост. 297 ЦК Україникожен має право на повагу до його гідності та честі. які є особистими немайновими благами фізичної особи; гідність та честь фізичної особи є недоторканними.

Відповідно дост. 299 ЦК Українифізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації.

Суд вважає що позивач не довів, що відповідачем було поширено відомості, які принижують честь, гідність та ділову репутацію позивача. Факт звернення відповідачем з заявами відносно позивачапро порушення законодавства за фактом переведення на інше місце роботи ОСОБА_2, про нецільове використання та розкрадання бюджетних коштів, про зловживання службовим становищем, про невідповідність вимогам трудового законодавства умов праці на робочому місці ОСОБА_2, про фальсифікацію висновків комісій не може розцінюватися як поширення відомостей, які порочать позивача

Таким чином, позивачем, у відповідності дост.60 ЦПК Українине представлено доказів, в підтвердження обставин, викладених в позовній заяві.

Суд також вважає не доведеним, що направлення відповідних звернень це негативна інформація висловлені відповідачем що стосуються позивача,не можливо визнати звернення такими, що порочать гідність, честь та ділову репутацію позивача

На підставі викладеного, керуючись ст. 209 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У позовних вимогах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист гідності, честі та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, відмовити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами , які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано , набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Надруковано в нарадчій кімнаті.

СУДДЯ: