Ухвала суду № 63220020, 06.12.2016, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/3948/16-к

Номер провадження 1-кп/629/327/16

У Х В А Л А

06.12.2016 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судді Дегтярчук М.О., за участю секретаря судового засідання Беззубенко Н.В., прокурора Колодія М.М., обвинуваченого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Лозівського міськрайонного суду Харківської області, справу за обвинувальним актом по кримінальному провадженню № 12016220380002188, який надійшов з Лозівської місцевої прокуратури Харківської області 13.10.2016 року відносно

ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 АРК, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не військовозобовязаного, неодруженого, непрацюючого, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,м-н.1,буд.21(гуртожиток), фактично мешкає за адресою: Харківська область,м.Лозова,м-н.2АДРЕСА_1, раніше судимого:

-15.03.2016 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч.1 ст.185,ч.1 ст. 263 КК України до 4 років позбавлення волі, із застосуванням ст.. 75 КК України до 2 років іспитового терміну;

- 15.07.2016 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч.2 ст.185 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, із застосуванням ст..75 КК України до 2 років іспитового терміну,

за обвинуваченням у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Лозівського міськрайонного суду Харківської області знаходиться кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_1 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_1 ухвалою слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 10.10.2016 року було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який 08.12.2016 року спливає.

В судовому засіданні прокурор, з урахуванням закінчення обвинуваченому строку тримання під вартою заявив клопотання про продовження раніше обраного строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на відсутність підстав для скасування або зміни обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та вказав на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Зазначив, що обвинувачений може переховуватись від суду, а також незаконно впливати на потерпілу, свідків по даному кримінальному провадженню.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник - адвокат ОСОБА_2 заперечували проти задоволення клопотання прокурора. Захисник пояснив, що ризики, передбачені ст.. 177 КПК України прокурором не розкриті, намірів переховуватися від суду ОСОБА_1 немає, перебуваючи на свободі зможе влаштуватися на роботу для відшкодування завданої матеріальної шкоди потерпілій,тому прохає змінити обвинуваченому ОСОБА_1 обраний запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Прокурор заперечував проти задоволення клопотання обвинуваченого адвоката ОСОБА_2, пояснив, що обвинувачений неодноразово судимий, певних висновків для себе не зробив, знову скоїв злочин в період іспитового строку.

Заслухавши думку осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 29 Конституції України ніхто не може бути арештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а згідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Згідно пунктів 1 і 5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою, відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України не може перевищувати шістдесяти днів.

При вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого судом встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується, зокрема, у вчиненні злочину середньої тяжкості, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, відповідає особі обвинуваченого та позбавляє його можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленню від суду. Тому суд вважає, що зазначені обставини можуть бути достатніми причинами разом з іншими для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, обвинувачений будучи працездатною особою не працював, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків, раніше неодноразово судимий, скоїв злочин в період іспитового строку. Також суд бере до уваги, що судовий розгляд справи не розпочато, не допитаний обвинувачений, потерпіла, свідки, не вивчені письмові докази.

Підстави, за яких судом було застосовано до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та обставини, які при цьому враховувались не змінились, а ризики не зменшились, а тому продовження обвинуваченому строку тримання під вартою є виправданим.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу, оскільки скасування чи зміна запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший, не пов'язаний з позбавленням волі, може призвести до спроб переховування від суду, а тому, залишає незмінним запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та продовжує строк тримання під вартою обвинуваченому до 03 лютого 2017 року, вважаючи жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, таким, що не може запобігти вищевказаним ризикам.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, в тому числі і потерпілої, що вимагає більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства з боку особи, яка обвинувачується у вчиненні протиправного діяння.

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_2 суд відмовляє.

На підставі викладеного, керуючисьст.ст. 110, 177, 178, 314, 315, 369-372 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

Клопотання прокурора Лозівської місцевої прокуратури Харківської області про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на строк до шістдесяти днів, тобто до 03 лютого 2017 року в умовах Харківської установи виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 27).

Відлік строку продовження дії існуючого запобіжного заходу рахувати з дня винесення ухвали, а саме з 06 грудня 2016 року.

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2 відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М.О.Дегтярчук