Постанова № 63216562, 06.12.2016, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 348/2063/16-а

06 грудня 2016 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді: Мужика І.І.

секретаря: Дмитрук С.І.

з участю позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: Жукової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Надвірна справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,-

Встановив:

ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

В судовому засіданні позивач по справі ОСОБА_1 позов підтримав з мотивів викладених в позовній заяві, яку просить задоволити та визнати дії Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області неправомірними та зобов»язати призначити пенсію за вислугу років.

Представник відповідача - Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області Жукова О.О. позов не визнала і просить в його задоволенні відмовити, оскільки він безпідставний.

Суд, вислухавши пояснення сторін по справі, дослідивши письмові докази, представлені сторонами на виконання вимог ст.71 КАС України і які сторони вважають достатніми для обгрунтування і заперечення позовних вимог та з'ясувавши фактичні обставини справи,перевіривши матеріали справи приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступних підстав:

Відповідно до ст.2 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому зазначеним кодексом, звернутися до суду для оскарження будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Зі змісту ст.71 КАС України випливає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності його рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зі змісту ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них та їхніх сімей.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийнятті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 статті 71 КАС України закріплює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оскільки відповідач по справі в силу норм ст.3 КАС України є суб'єктом владних повноважень, то застосуванню при розв'язанні спору підлягають норми ч.2 ст.71 КАС України, де зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь якими несприятливими наслідками для прав, свобод, та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відсутність хоча б однієї з наведених вище ознак, є підставою для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ст. 55 п. «е» Закону України «Про пенсійне забезпечення», із змінами працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: Абзац перший пункту "е" статті 55 із змінами, внесеними згідно із Законом № 911-VIII від 24.12.2015 року, який вступив у законну силу 01.01.2016 року, з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення: Пункт "е" статті 55 доповнено абзацом дванадцятим згідно із Законом № 911-VIII від 24.12.2015 року, які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; Пункт "є" статті 55 доповнено абзацом тринадцятим згідно із Законом № 911-УІІІ від 24.12.2015 року.

Судом встановлено, що позивач по справі - ОСОБА_1 у період з 01.09.1984 року по 28.06.1988 року навчався у Коломийському педагогічному училищі по спеціальності «викладання в початкових класах загальноосвітньої школи», де присвоєно йому кваліфікацію «вчитель початкових класів, старшого піонервожатого». Після закінчення навчання позивача по справі - ОСОБА_1 було призвано на строкову службу у Збройні Сили, де він проходив строкову військову службу з 07.07.1988 року по 25.05.1990 року.

Після звільнення зі служби у Збройних Силах позивач по справі ОСОБА_1 на підставі наказу №216-к був прийнятий 15.08.1990 року на роботу у Волосівську середню школу Надвірнянського району на посаду «вихователь по роботі з дітьми».

05.12.1990 року позивача по справі ОСОБА_1 на підставі наказу №522-к переведено на посаду «вихователь групи продовженого дня» Волосівської середньої школи.

16.08.1993 року позивача по справі ОСОБА_1 на підставі наказу №15/8к переведено на посаду «вчитель фізичного виховання», а з 26.09.1994 року переведений на посаду «вчитель трудового навчання».

З 31.01.2005 року на підставі наказу №4-к призначений заступником директора з навчально-виховної роботи на якій працює до сьогоднішнього дня.

Весь стаж роботи у Волосівській загальноосвітній школі з 15.08.1990 року по теперішній час підтверджується відповідними записами у трудовій книжці позивача від 01.09.1990 року з посиланням на дату та номер наказів про прийняття та переведення (ас.11-14).

У липні місяці 2016 року позивач по справі ОСОБА_1 звернувся до Надвірнянського об'єднаного управління ПФУ Івано-Франківської області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах.

Однак, відповідач листом від 17.10.2016 року №270/А-15 відмовив йому в призначенні пенсії за вислугу років, мотивуючи свою відмову тим, що пільговий стаж роботи станом на 01.04.2015 року становить 24 роки 8 місяців 16 днів, що є недостатнім для призначення пенсії позивачу по справі ОСОБА_1 за вислугу років (ас.18).

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі - Порядок), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відносно зарахування періодів служби в армії необхідно зазначити наступне.

Згідно із абзацом 2 частини першої статті 8 Закону України від 20 грудня 1991 року «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції Закону України від 03.11.2006 року №328-У) час перебування громадян України на військовій службі зараховується до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.

Аналогічні положення викладені в частині першій статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року «Про військовий обов'язок і військову службу», згідно якої військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Також, пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 р. N 78 затверджено «Порядок виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти» зазначено, що «до стажу педагогічної роботи зараховується час перебування громадян України на військовій службі, час перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати».

На підтвердженням того, що позивач по справі ОСОБА_1 в період з 07.07.1988 року по 25.05.1990 року проходив військову службу у Збройних Силах, ним було подано військовий білет серія НК №5547394 виданий 23.05.1988 року Коломийським міським військовим комісаріатом.

Враховуючи те, що позивач по справі ОСОБА_1 в період з 01.09.1984 року по 28.06.1988 року навчався у Коломийському педагогічному училищі по спеціальності «викладання в початкових класах загальноосвітньої школи», де йому присвоєно кваліфікацію «вчитель початкових класів, старшого піонервожатого», а після закінчення навчання з 07.07.1988 року по 25.05.1990 року проходив службу в Збройних Силах СРСР, а з 15.08.1990 року став працювати за професією, таким чином період його проходження військової строкової служби в армії підлягають зарахуванню до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пенсію за вислугу років.

А тому, суд, оцінюючи в сукупності здобуті докази по справі прийшов до висновку про задоволення позову.

На підставі ст.ст.18, 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 163, 167, 186, 254 КАС України, суд,-

Постановив:

Позов ОСОБА_1 - задоволити.

Визнати протиправними дії Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо відмови в зарахуванні до спеціального стажу роботи період проходження ОСОБА_1 військової служби з 07.07.1988 року по 25.05.1990 року у Збройних Силах.

Зобов'язати Надвірнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу роботи період проходження ним військової служби з 07.07.1988 року по 25.05.1990 року у Збройних Силах, що дає йому право на пенсію за вислугу років на підставі ст. 55 п. «е» Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному ст. 186 КАС України через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області.

Суддя Мужик І.І.

Повний текст постанови виготовлено 07.12.2016 року.