Постанова № 63213118, 02.12.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/2460/16

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Балан Я. В. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусик А.Г.,

суддів - Шевчук О.А. та Зуєвої Л.Є.,

при секретарі - Пальоній І.М.,

за участю: представника апелянта та ГУ ДФС в Одеській області - Орловської Валерії Вадимівни, представника позивача - Тодорич Ірини Вікторівни та представника ГУ ДФС в Одеській області - Лугачова Сергія Євгеновича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Саратської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року по справі за адміністративним позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Родина" до Головного управління ДФС в Одеській області, Саратської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2016 року Сільськогосподарський виробничий кооператив "Родина" (далі СВК) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС України в Одеській області (далі ГУДФС) та Саратської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (далі ДФС) про скасування податкового повідомлення-рішення від 06 травня 2016 року №006961406.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду, ДФС подала апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу начальника ГУ ДФС від 13 квітня 2016 року №574, направлень ГУДФС на проведення перевірки від 13 квітня 2016 року №264, 265, відповідно до ст.20, п.п. 80.2.2 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, з метою здійснення контролю дотримання вимог діючого законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, порядку здійснення готівкових розрахунків, ведення касових операцій, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності документу, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтв ДФС була проведена фактична перевірка СВК за адресою: Одеська область, Саратський район, с.Плахтіївка, вул.Кірова, 124.

22 квітня 2016 року актом про результати фактичної перевірки встановлено два порушення, а саме: 08 липня 2015 року згідно банківської виписки від 08 липня 2015 року банківською установою була здійснена видача готівки у сумі 10000,00 грн. за чеком П365515044 через ОСОБА_5, яка не оприбуткована у касі підприємства 08 липня 2015 року. Також, 22 квітня 2015 року на розрахунковий рахунок СВК надійшли кошти у сумі 50000,00 грн. (торгівельна виручка за с/г продукцію). Згідно касової книги за 22 квітня 2015 року готівкові кошти у сумі 50000,00 грн. до каси підприємства не надходили.

Таким чином, перевіряючі зробили висновок про не оприбуткування готівкових коштів на загальну суму 60000,00 грн. в касу підприємства у день їх одержання.

На підставі таких висновків 06 травня 2016 року ГУДФС було винесено податкове повідомлення-рішення №006961406, яким до СВК застосовані штрафні санкції в розмірі 300000,00 грн..

Винесення зазначеного податкового повідомлення-рішення і стало підставою для звернення СВК з позовом до суду.

Вирішуючи справу та задовольняючи вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог, а також з того, що посадова особа ДФС ОСОБА_6 не мала права підписувати спірне податкове повідомлення-рішення, оскільки вона займала посаду виконуючого обов'язки начальника ДФС, а зазначене податкове повідомлення-рішення виносилось ГУ ДФС, що свідчить про недодержання з боку органу державної влади ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Крім того, було зазначено про правомірність винесення податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в частині не оприбуткування готівки у розмірі 10000,00 грн., оскільки Закони України та підзаконні акти мають вищу юридичну силу, ніж положення про виробничі структурні підрозділи підприємства та розпорядження СВК "Родина", якими керувалась бухгалтер підприємства несвоєчасно вносячи до касової книги готівкові кошти.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення адміністративного позову, проте, частково не погоджується з мотивуванням суду першої інстанції, що слугувало підставою для задоволення позову, та вважає за необхідне зазначити наступне.

Матеріали справи містять ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року, якою апеляційні скарги ГУДФС та ДФС було задоволено, а окрему ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року - скасовано.

Вказаною окремою ухвалою було доведено прокурору Одеської області, начальнику ГУДФС в Одеській області та начальнику ДФС про встановлені під час судового розгляду (в суді першої інстанції) даної справи обставини для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли встановленим судом порушенням. Підставою для прийняття вказаної ухвали став висновок суду першої інстанції, що виконуюча обов'язки ДФС ОСОБА_6 не мала повноважень на підписання податкового повідомлення-рішення від №0006961406 від 06 травня 2016 року та скріплення його печаткою вказаного податкового органу, так як спірне податкове повідомлення-рішення прийнято ГУДФС, до керівництва якого ОСОБА_6 не відносилася.

Разом з тим, колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду під час апеляційного провадження дійшла висновку, що податкове повідомлення-рішення №0006961406 від 06 травня 2016 року правомірно підписано виконуючою обов'язки ДФС ОСОБА_6 та скріплено печаткою ДФС, як органу, до повноважень якого відноситься прийняття податкового повідомлення-рішення за результатами фактичної перевірки платника податків, який перебуває на її обліку.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, враховуючи, що рішенням суду, яке набрало чинності та станом на час апеляційного перегляду постанови Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року було в силі, встановлено, що податкове повідомлення-рішення №0006961406 від 06 травня 2016 року правомірно підписано виконуючою обов'язки ДФС ОСОБА_6 та скріплено печаткою ДФС, колегія суддів приходить до висновку, що зазначення в мотивувальній частині спірної постанови про відсутність у ОСОБА_6 права підписувати спірне податкове повідомлення-рішення є безпідставним.

Разом з тим, висновок податкового органу стосовно протиправного не оприбуткування позивачем коштів у сумі 50000,00 грн. колегія суддів вважає неправомірним, а правову позицію суду першої інстанції з приводу того, що оскільки кошти отримані від укладання договору про поворотну фінансову допомогу мають безготівковий характер, відповідно, і готівкового обороту у касі підприємства не відбувалося, а у позивача була відсутня необхідність в обліку готівки у розмірі 50000 грн. - обґрунтованою та зазначає наступне.

Пунктом 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ 15 грудня 2004 року № 637 (далі Положення) передбачено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Так, з матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що грошові кошти у сумі 50000,00 грн. мали безготівковий характер, з банківського рахунку позивача не отримувались та, відповідно, безпосередньо до каси СВК не надходили, а тому обов'язок у позивача оприбутковувати грошові кошти у сумі 50000,00 грн. - відсутній.

В той же час, висновки суду першої інстанції з приводу правомірності винесення податковим органом податкового повідомлення-рішення від 06 травня 2016 року №006961406 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в частині не оприбуткування готівки у розмірі 10000,00 грн., оскільки закони України та підзаконні акти мають вищу юридичну силу, ніж положення про виробничі структурні підрозділи підприємства та розпорядження СВК, якими керувалась бухгалтер підприємства несвоєчасно вносячи до касової книги готівкові кошти, колегія суддів вважає помилковими і зазначає, що здійснюючи оприбуткування коштів у розмірі 10000,00 грн. на наступний день після отримання вказаних коштів у відділені банку, касир СВК діяла у відповідності з вимогами законодавства України в сфері порядку ведення касових операцій у національній валюті України.

Так, Розділом 4 Положення визначено порядок ведення касової книги та обов'язки касира.

Відповідно до п.4.3 Положення записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі. За відсутності руху готівки в касі протягом робочого дня записи в касовій книзі в цей день можуть не провадитися.

Крім того, згідно абз.3, 4 п.4.3 Положення якщо бухгалтерія та касир підприємства (юридичної особи) не працюють у вихідні та святкові дні, а його відокремлений підрозділ, який використовує під час розрахунків РРО (РК), у ці дні працює, але не веде касової книги, то записи в касовій книзі юридичної особи здійснюються наступного робочого дня підприємства - юридичної особи.

Підприємства, що мають відокремлені підрозділи, які проводять касові операції з відображенням їх в касовій книзі і режим роботи яких не збігається з розпорядком функціонування бухгалтерії підприємства - юридичної особи, внутрішнім документом визначають порядок взаємодії відокремлених підрозділів із бухгалтерією підприємства (юридичної особи) відповідно до вимог законодавства України, зокрема визначення часу робочих змін, забезпечення бухгалтерського обліку касових операцій тощо.

З аналізу наведеного можна дійти висновку, що законодавцем передбачено певний механізм дії платника податків при наявності випадків та ситуацій, за яких відповідальні посадові особи таких платників податків не мають змоги оприбуткувати готівку в день її надходження до каси.

З матеріалів справи вбачається, що 08 липня 2015 року бухгалтер підприємства відповідно до положення про виробничі структурні підрозділи підприємства та розпорядження СВК від 23 червня 015 року №208-К у зв'язку з виробничою необхідністю, на період збирання зернових культур, працювала позмінно (за сумісництвом) із тимчасовим вивільненням від основної роботи з 08:00 до 12:00 - у касі підприємства, а з 13:00 по 20:00 - на вагах №1 Центрального току.

08 липня 2015 року бухгалтер підприємства на підставі чеку ЛЗ 6515041 отримала в банківській установі готівкові кошти у розмірі 10000,00 грн. для господарських потреб та відповідно до зазначених вище внутрішніх положень та розпоряджень підприємства направилась на зміну до Центрального току на ваги №1.

Грошові кошти у вказаному розмірі були оприбутковані у касі підприємства на наступний день, тобто, 09 липня 2015 року з оформленням прибуткового касового ордеру №492, що відповідає вимогам п.3 Розпорядження СВК №66-К від 26 березня 2014 року.

Таким чином, враховуючи наявність розбіжності в режимі робочого часу ОСОБА_5, як касира СВК та вказаної особи, як працівника на вагах №1 Центрального току, що зумовило неможливість оприбуткування ОСОБА_5 готівкових коштів у розмірі 10000,00 грн. в день (08 липня 2016 року) отримання вказаних коштів у відділені баку, колегія суддів приходить до висновку про правомірність застосування в даному випадку порядку та механізму, передбачених п.4.3 Положення, шляхом здійснення оприбуткування вказаної готівки наступного робочого дня СВК.

Отже, приймаючи до уваги, що СВК не було допущено порушень п.2.6 Положення, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 06 травня 2016 року № 006961406 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до п.1) ст.201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Отже, оскільки судом першої інстанції по суті було правильно вирішено справу, але допущено порушення норм матеріального права в частині обґрунтування свого рішення, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.200, 201 КАС України вважає за необхідне апеляційну скаргу ДФС залишити без задоволення та змінити мотивувальну частину оскаржуваної постанови.

Також, додатково стосовно обґрунтованості строку на апеляційне оскарження колегія суддів зазначає, що не погоджуючись зі спірною постановою суду першої інстанції, апелянтом разом з апеляційною скаргою подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якої було зазначено, що в липні 2016 року апелянтом була подана перша скарга на спірне рішення суду. Разом з тим, ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року скаргу було повернуто заявнику з огляду на не виконання останнім вимог ухвали про залишення скарги без руху та не сплату судового збору (в зв`язку з відсутністю бюджетного фінансування).

Пізніше, отримавши відповідне фінансування та сплативши судовий збір, податковим органом подано дану апеляційну скаргу, проте вже з пропуском строку звернення з апеляційною скаргою.

Відповідно до ч.1 ст.102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Отже, враховуючи, що причиною пропуску строку подання апеляційної скарги стало відсутність своєчасного бюджетного фінансування, приймаючи до уваги факт сплати апелянтом судового збору станом на час подання повторної апеляційної скарги та з метою забезпечення апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для поновлення строку подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 201, 205, 207, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Саратської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року - змінити в мотивувальній частині у викладеній редакції. В решті постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності згідно законодавства та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому КАС України.

Головуючий: А.Г. Федусик Суддя: Суддя: Л.Є. Зуєва О.А. Шевчук