Постанова № 63212975, 06.12.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2016 р. Справа № 814/1550/16

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Лукянчук О.В.

при секретарі - Татарин Б.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Баштанської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року по справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Люкс-Ойл» до Баштанської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «Люкс-Ойл» звернулось до суду з адміністративним позовом до Баштанської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 липня 2016 року №0002122200.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Баштанської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області №0002122200 від 14 липня 2016 року.

В апеляційній скарзі Баштанської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Баштанської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведена планова виїзна перевірка ПП «Люкс-Ойл» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 березня 2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 березня 2016 року, за результатами якої складено акт №7/14-36349402 від 30 червня 2016 року.

14 липня 2016 року відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0002122200 в якому зазначені порушення діючого законодавства з боку позивача, а саме пп.14.1.36 п.14.1 ст. 14, п.44.1 ст. 44, п.85.2 ст. 85, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України та збільшено суму грошового зобов'язання на 233 553 грн., з яких 155 702 грн за податковими зобов'язаннями та 77 851 грн. за штрафними санкціями.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що посилання податкового органу на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, відповідно до якого засновника та директора ПП «Євро Агро Дістриб'юшн» ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 205 Кримінального Кодексу України (фіктивне підприємництво) не можуть бути враховані, адже у цьому судовому рішенні не надавалася правова оцінка господарським взаємовідносинам позивача з ПП «Євро Агро Дістриб'юшн», тобто, сама по собі фіктивність реєстрації контрагента позивача не є беззаперечним свідченням безтоварності усіх операцій, здійснених цим суб'єктом господарювання, та не може розцінюватись як імперативна ознака фіктивності всіх укладених ним правочинів.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне грошове зобов'язання визначене позивачу з огляду на порушення норм податкового законодавства, які ґрунтуються на висновку податкового органу про відсутність реального характеру господарських операцій позивача з ПП «Євро Агро Дістриб'юшн», у зв'язку із наявності вироку Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2016 року у справі 201/4704/16-к, відповідно до якого директора ПП «Євро Агро Дістриб'юшн» ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 205 Кримінального Кодексу України (фіктивне підприємництво).

Судом першої інстанції при вирішенні спірного питання було встановлено, що у перевіряємому періоді відповідно до погоджених специфікацій до договору від 11 липня 2015 року, 18 липня 2015 року, 21 липня 2015 року ПП «Євро Агро Дістриб'юшин» поставило позивачу узгоджену кількість соняшника.

На підтвердження реальності здійснення вказаних господарських операцій, позивачем долучено до матеріалів справи копії товарно-транспортних накладних, видаткові накладні, платіжні доручення, книгу відважувань вантажів, що ввозяться через автомобільні ваги, ярлики-проби (Форма №1), прибутковий ордер, звіт про рух сировини за липень 2015 року, картки рахунків №201 за липень 2015 року, акт пересування олійного насіння за липень 2015 року, накладні на переміщення, звіт про рух готової продукції за липень 2015 року, накладна.

Також, було встановлено, що позивач купував насіння соняшника у ПП «Євро Агро Дістриб'юшин», а позивач також продавав йому готову продукцію, а саме макуху відповідно до договору поставки від 09/07-1 від 09 липня 2015 року та №12/01-М від 12 січня 2016 року та специфікацій до них.

На підтвердження вищезазначеної господарської операції позивачем надано до суду первинні документи, а саме рахунки на оплату, довіреності 36, 221 на отримання товару, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, платіжні доручення та звіт про рух готової продукції.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до вироку Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2016 року у справі 201/4704/16-к, який набрав законної сили 23 травня 2016 року, громадянина ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 205 Кримінального кодексу України. Згідно із зазначеним вироком ОСОБА_3 у квітні 2014 року погодився створити ПП «Євро Агро Дістриб'юшин», з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб, не маючи при цьому наміру фактично здійснювати підприємницьку діяльність.

Відповідно до ч.1 ст. 205 Кримінального кодексу України фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

За змістом цієї норми злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб'єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства (виключно з метою здійснення злочинної діяльності).

Згідно з положенням п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України - для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З наведеного слідує, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового Кодексу України.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції, що вирок не може свідчити про фіктивну діяльність посадових осіб контрагента позивача ПП «Євро Агро Дістриб'юшин», оскільки всі первинні документи, які були видані за результатами укладених договорів були підписані від імені саме ОСОБА_3, який як встановлено вироком суду (а.с.152), призначив себе на посаду директора ПП «Євро Агро Дістриб'юшин», усвідомлюючи, що документи підприємства будуть використані з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб, а саме здійснення безтоварних операцій, оформлення фіктивних угод без наміру їх подальшого виконання та відповідно після підписання реєстраційних документів ПП «Євро Агро Дістриб'юшин», ОСОБА_3 передав повний пакет документів зазначеного підприємства невстановленим особам.

Більш того, колегія суддів не погоджується з вказаним висновком ще й з тих підстав, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю та господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Таким чином, колегія суддів вважає вірними та обґрунтованими твердження апелянта, що надані позивачем первинні документи отримані від ПП «Євро Агро Дістриб'юшин» не є достатніми доказами реального здійснення спірних господарських операцій, що в сукупності з виявленими фактами фіктивної діяльності вказаного контрагента позивача свідчить про безтоварність спірних господарських операцій, що виключає право ПП «Люкс-Ойл» на формування податкового кредиту за такими.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, у зв'язку з чим, судове рішення відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови про відмову у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Разом з цим, відповідно до ч.6 ст. 94 КАС України - якщо суд апеляційної інстанції чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, оскільки судом апеляційної інстанції ухвалено нове рішення на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, а Баштанською ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області було сплачено судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 3 853, 62 грн., колегія суддів вважає за необхідне задовольнити вимоги апеляційної скарги щодо розподілу судових витрат у відповідності до ч.6 ст. 94 КАС України та присудити з ПП «Люкс-Ойл» на користь спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір за звернення до суду з апеляційною скаргою у розмірі 3 853, 62 грн.

Керуючись ст. 195, ст. 196, п.3 ч.1 ст. 198, п.1 ч.1 ст. 202, ст. 207, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Баштанської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «Люкс-Ойл» до Баштанської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити в повному обсязі.

Стягнути з приватного підприємства «Люкс-Ойл» (код ЄДРПОУ 36349402) на користь спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір за звернення до суду з апеляційною скаргою у розмірі 3 853 (три тисячі вісімсот п'ятдесят три) грн. 62 коп.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 07 грудня 2016 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лукянчук