Вирок № 63211950, 06.12.2016, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 336/3849/13-к

№ 1кп/336/327/2016

6 грудня 2016 року м. Запоріжжя

Коллегія суддів Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у складі головуючого судді Зарютіна П.В., суддів Дацюк О.І. та Наумова О.О.,

при секретарі Чернишовій І.В., за участю прокурора Яцентюк З.В., обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження село Кірово, Вільнянського району, Запорізької області, громадянина України, який має неповну середню освіту, офіційно не працевлаштований, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4, проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України;

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, місце народження місто Запоріжжя, громадянина України, який має середню освіту, офіційно не працевлаштований, не одруженого, на утриманні знаходиться неповнолітня донька, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_6, проживаючого за адресою: АДРЕСА_7, раніше не судимого;

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, місце народження місто Запоріжжя, громадянина України, який має середню освіту, офіційно не працевлаштований, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_8, раніше не судимого;

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 15 - пп. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

4 березня 2013 року приблизно о 19-00 год. ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, діючи умисно та з корисливих мотивів, вступили між собою у злочинну домовленість, спрямовану на заволодіння грошовими коштами Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога», яке розташоване за адресою: Запорізька область, Вільнянський район, село Шевченкове, вулиця Матросова, будинок № 1-А, із застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я охоронця зазначеного підприємства ОСОБА_7

Згідно досягнутої злочинної домовленості 4 березня 2013 року приблизно о 20-30 год. ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на автомобілі марки «ВАЗ 21063», реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_8, прибули за вищевказаною адресою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога».

Під час слідування до зазначеного товариства ОСОБА_1 визначив, що через те, що охоронець його знає в обличчя, до приміщення першими проникнуть ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які з використанням заздалегідь заготовлених ножів, тобто із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого, здійснять напад на нього та, подолавши опір, зв'яжуть його за допомогою скотчу, також заздалегідь заготовленого. Після цього до приміщення має проникнути ОСОБА_1 та, діючи спільно із ОСОБА_3 та ОСОБА_2, заволодіє сейфом з грошовими коштами Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога».

Реалізовуючи свій злочинний намір, 4 березня 2013 року приблизно о 21-00 год. ОСОБА_2 та ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою між собою та з ОСОБА_1, згідно досягнутої злочинної домовленості, шляхом вільного доступу через незаперті двері незаконно проникли до приміщення Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога», яке розташоване за адресою: Запорізька область, Вільнянський район, село Шевченкове, вулиця Матросова, будинок № 1-А, де із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого, напали на ОСОБА_7, а саме заздалегідь заготовленими для здійснення нападу ножами, одночасно нанесли ними удари потерпілому: ОСОБА_2 - три удари по шиї та тулубу, спричинивши різану рану у межах шкіряних покровів лівої передньо-бокової поверхні шиї у середній третині та різану рану у межах шкіряних покровів у області лівої половини передньо-бокової поверхні грудної клітки по передній підпахвовій лінії на межі з областю підпахвової ямки, поранення не проникло у ліву плевральну порожнину, які є легкими тілесними ушкодженнями, а також колото-різану рану в області верхньої частини живота праворуч, поранення проникло у черевну порожнину, яка є тяжким тілесним ушкодженням, небезпечним для життя у момент заподіяння, а ОСОБА_3 - також три удари по шиї та тулубу, спричинивши різану рану у межах шкіряних покровів правої передньо-бокової поверхні шиї у середній третині та різану рану у межах шкіряних покровів в області нижньої частини живота, поранення не проникло у черевну порожнину, які є легкими тілесними ушкодженнями, а також колото-різану рану в області правої половини передньо-бокової поверхні грудної клітки по окологрудинній лінії в області реберної дуги, поранення проникло у праву плевральну порожнину, не супроводжувалося пошкодженням правої легені, яка є тяжким тілесним ушкодженням, небезпечним для життя у момент заподіяння.

У той час ОСОБА_1 залишався біля приміщення Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога» звідки спостерігав за навколишньою обстановкою та очікував доки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 здійснять напад на охоронця ОСОБА_7 та, подолавши опір, зв'яжуть його, чим виконають усі обумовлені дії згідно заздалегідь досягнутої домовленості.

Під час вчинення вказаного розбійного нападу 4 березня 2013 року приблизно 21-05 год. ОСОБА_2 та ОСОБА_3, перебуваючи у приміщенні Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога», яке розташоване за адресою: Запорізька область, Вільнянський район, село Шевченкове, вулиця Матросова, будинок № 1-А, виходячи за межі досягнутої ними з ОСОБА_1 злочинної домовленості, спрямованої на розбій, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я ОСОБА_7, діючи з корисливих мотивів, задля подолання опору потерпілого, за виниклою попередньою змовою між собою, з метою умисного вбивства ОСОБА_7 із застосуванням наявних у них ножів одночасно нанесли ними удари потерпілому: ОСОБА_2 - удар в область грудної клітини ліворуч, спричинивши колото-різану рану області лівої половини передньо-бокової поверхні грудної клітки у проекції восьмого міжреберного проміжку по передній підпахвовій лінії, поранення проникло у ліву плевральну порожнину, супроводжувалося пошкодженням лівої легені, яка кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя у момент заподіяння, а ОСОБА_3 - удар в область черевної порожнини праворуч, спричинивши колото-різану рану в області верхньої частини живота праворуч, поранення проникло у черевну порожнину, супроводжувалося пошкодженням шлунку, яка є тяжким тілесним ушкодженням, небезпечним для життя у момент заподіяння.

Від спричинених тілесних ушкоджень ОСОБА_7 впав на підлогу, після чого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 разом нанесли йому декілька ударів ногами в область тулубу, спричинивши тим самим потерпілому ще й садна спини.

Надалі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 наявним у них скотчем та дротами, які вони винайшли на місці події, зв'язали потерпілому руки і ноги, чим позбавили ОСОБА_7 можливості рухатися, а коли потерпілий зімітував настання смерті, залишили його зв'язаним на підлозі кімнати, тим вони самим виконали усі дії, які вважали необхідними для доведення свого злочинного наміру до кінця, але смерть ОСОБА_7 не настала з причин, які не залежали від їх волі, оскільки потерпілому була надана медична допомога.

Після скоєння замаху на вбивство ОСОБА_7, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, разом із ОСОБА_1, якого вони не повідомили про дії, що вийшли за межі їх спільної домовленості, діючи згідно заздалегідь досягнутої злочинної змови, із корисливих мотивів, перебуваючи у приміщенні Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога» заволоділи майном ОСОБА_7, що знаходилося у кімнаті відпочинку охоронця, а саме: грошовими коштами у сумі 1000 гривен та мобільним телефоном «Нокіа», вартістю 400 гривень із сім-карткою оператору мобільного зв'язку «Київстар», яка не становить матеріальної цінності для потерпілого, на рахунку якого знаходилися грошові кошти у сумі 2 гривні, спричинивши йому матеріальну шкоду у загальному розмірі 1402 гривні, та крім цього, шляхом зламу дверей кімнати, де зберігався сейф, проникли до неї та заволоділи металевим сейфом, вартістю 1198 гривень, із грошовими коштами Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога» у сумі 33728 гривень, грошовими коштами ОСОБА_9 у сумі 3300 гривень, грошовими коштами ОСОБА_10 у сумі 15000 гривень та її золотою каблучкою, 583 проби, вагою 3 грами, з янтарним каменем, вартістю 1000 гривень, чим завдали ТОВ «Перемога» матеріальну шкоду на загальну суму 34 926 гривень, потерпілій ОСОБА_9 - на суму 3300 гривень, а потерпілій ОСОБА_10 - на загальну суму 16 000 гривен, тим самим ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заволоділи чужим майном усього на загальну суму 55628 гривень.

Обвинувачений ОСОБА_1 свою провину в викладеному вище визнав частково, про обставини вчиненого дав суду показання, згідно яких у кінці лютого 2013 року при зустрічі зі своїм знайомим ОСОБА_2 він йому розповів, що ТОВ «Перемога» заборгувало йому гроші. Після цього лише на початку березня 2013 року, чи 4 чи 5 числа, він разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, попередньо зустрівшись близько 20-00 год., виїхали до ТОВ «Перемога», щоб забрати борг. При цьому обвинувачений тоді вперше і познайомився із ОСОБА_11, який приятелював із ОСОБА_2, у трьох вони домовились, що в разі, якщо на вулицю вийде охоронець, то вони його лише зв'яжуть. Для цього обвинувачений завчасно прихопив скотч. На автомобілі «ВАЗ-2106», який ОСОБА_1 попередньо запозичив у свого знайомого ОСОБА_8, вони приїхали близько 20-30 год. у с. Шевченкове, де і розташовувалась адміністративна будівля ТОВ «Перемога». Обвинувачений знав особисто охоронця ОСОБА_7, тому, щоб останній його не впізнав, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мали вдвох його зв'язати. Спочатку вони вирішили це зробити на вулиці, для чого гриміли та вимикали зовнішнє світло проте, на це ніхто не відреагував. Тоді обвинувачені підійшли до вікна, в яке побачили, що охоронець спить, а телевізор залишився увімкненим, за вказівкою ОСОБА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 увійшли до будівлі щоб зв'язати ОСОБА_7, а обвинувачений залишився чекати на вулиці. Через хвилину дві він побачив у вікно, як до кімнати охоронця зайшли ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щоб зв'язати ОСОБА_7, при цьому останній почав кричати. В цей час обвинувачений також зайшов до адміністративної будівлі, він попрямував до кімнати бухгалтерії, проте двері виявились зачиненими. До ОСОБА_1 приєднався ОСОБА_2 У сусідній кімнаті обвинувачений побачив сокиру, якою почав виламувати двері до бухгалтерії. При цьому ОСОБА_2 був поряд, а ОСОБА_3 перебував у кімнаті охоронця, щоб останній не вийшов із неї. В решті потрапивши у кімнату бухгалтерії, ОСОБА_1 наказав ОСОБА_2 приєднатися до ОСОБА_3, забезпечивши утримання ОСОБА_7 у приміщенні кімнати. Обвинувачений намагався знайти гроші, натомість їх у кімнаті бухгалтерії не виявилось, проте він побачив там сейф, який ударами ноги він зрушив з місця, після чого наказав ОСОБА_3 та ОСОБА_2 завантажити сейф до автомобіля, який ОСОБА_1 підігнав ближче до будівлі. Згодом вони утрьох вирушили до м. Запоріжжя, де вирішили відкрити сейф. Задля цього ОСОБА_2 зателефонував якомусь своєму знайомому та попросив скористатись його гаражем, під приводом ремонту автомобіля. Таким чином, вони опинились біля цього гаражу в м. Запоріжжі, який надав та відчинив вказаний знайомий ОСОБА_2 В гаражі обвинувачений виявив лом та викрутки, якими намагався відчинити сейф, згодом йому це вдалось зробити ломом. У сейфі виявились якісь папери, близько 35 000 гривень грошей, золота каблучка з каменем. Викрадені гроші нападники поділили між собою, а вказану каблучку ОСОБА_1 залишив собі. Куди дівся сейф, обвинувачений не знає, лише повідомив, що сейф було залишено у гаражі. Також ОСОБА_1 уточнив суду, що ніхто із нападників ножів із собою не брав, майна потерпілого не викрадав.

Обвинувачений ОСОБА_2 свою провину в викладеному вище визнав частково, про обставини вчиненого дав суду показання, згідно яких у кінці лютого 2013 року він зустрів свого знайомого ОСОБА_1, з яким він давно не бачився, тому вони обмінялись телефонними номерами. Після цього лише на початку березня 2013 року йому зателефонував ОСОБА_1 з проханням зустрітись. При цьому обвинувачений перебував разом із своїм знайомим ОСОБА_3, тому, домовившись попередньо про зустріч, вони утрьох зустрілись на пр. Металургів у м. Запоріжжі того ж дня, близько 18-00 - 19-00 години. ОСОБА_1 прибув на автомобілі «ВАЗ-2106», та розповів їм, що якась фермерська фірма не віддає йому заборговані гроші, хоча він знає, що вони на фірмі маються, тому він попросив їх допомогти забрати цей борг. Також ОСОБА_1 повідомив, що там на фірмі все відчинено, він просто зайде та забере свої гроші, а їх попросив, щоб вони постояли у коридорі та перешкодили виходу охоронця із його кімнати, бо той міг впізнати ОСОБА_1 Таким чином вони утрьох виїхали із міста Запоріжжя, за кермом був ОСОБА_1, він попрямував автомобіль до Вільнянського району Запорізької області, де вони зупинились у лісосмузі. Звідти вони утрьох пройшли до будівлі фермерського господарства. При цьому на вулиці нікого не було. Вони постояли, чекаючи, що хтось вийде, для чого кидали каміння у бочку, та вимикали зовнішнє світло на стовбах, проте нічого не відбувалось. Після цього ОСОБА_3 підійшов до вікна щоб подивитись, та сказав, що у кімнаті працює телевізор, а охоронець спить на ліжку та ні нащо не реагує. Після цього вони утрьох зайшли до будівлі, при цьому ОСОБА_1 йшов останнім. Обвинувачений та ОСОБА_3 встали у дверному отворі кімнати охоронця, а ОСОБА_1 пішов далі по коридору. Помітивши їх, охоронець почав підійматись, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в свою чергу, попрямували до нього - між ними почалась бійка, під час якої нападники намагались утримати охоронця та зв'язати його, для чого ОСОБА_1 завчасно видав ОСОБА_3 скотч. Захищаючись, охоронець вдарив обвинуваченого у обличчя, на що у відповідь він наніс йому пару ударів руками у верхню частину тіла. При цьому ОСОБА_3 також бив охоронця руками по тулубу та обличчю. Натомість охоронець вчинив потужній опір, а тому, щоб його заспокоїти, обвинувачений вийняв будівельний ніж, що зберігався у кишені його робочої куртки, та наніс цим ножем, лезо якого виявилось оголеним на пару сантиметрів, два удари охоронцю: у плече та у стегно. Згодом обвинувачений та ОСОБА_3 нахилили охоронця до підлоги утримуючи його на ній. В цей час ОСОБА_2 чув тріск ламання дверей із коридору. Завівши руки за спину, вони зв'язали охоронця скотчем. При цьому біля носу охоронця обвинувачений на підлозі побачив кров. Через кілька хвилин до кімнати увійшов ОСОБА_1 з якимось дротом та наказав їм йти до кабінету та винести із нього сейф. При цьому сам ОСОБА_1 залишився у кімнаті з охоронцем. У коридорі вони побачили, що двері до кабінету були зламані, всередині вони побачили сейф, що був вирваний із підлоги та стояв посередині. Удвох вони потягли сейф до виходу із будівлі. ОСОБА_1, в свою чергу, підігнав автомобіль ближче, і вони завантажили сейф та поїхали геть. По дорозі вони вирішували, що зробити із сейфом. Для цього обвинувачений зателефонував своєму знайомому ОСОБА_12, якого попросив пустити їх до гаражу під приводом ремонту автомобіля. ОСОБА_3 також приймав участь у цьому, бо розмовляв телефоном із дружиною ОСОБА_12 щодо вказаного прохання. В решті в м. Запоріжжі вони зустрілись із ОСОБА_12, який і відчинив їм свій гараж, проте у середині зберігався автомобіль «Москвич», тому автомобіль нападників зупинився біля гаражу. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 витягли сейф та занесли його до гаражу, а обвинувачений відійшов у бік, де спілкувався із ОСОБА_12. Хвилин через 5 його хтось покликав. Увійшовши до гаражу, ОСОБА_2 побачив відчинений сейф, а поряд - купюри грошей, близько 34 000 - 35000 гривень, які нападники поділили на трьох. При цьому обвинуваченому дісталось 11 000 гривень, а знайдену у сейфі золоту каблучку із каменем залишив собі ОСОБА_1 Взламанний сейф вони залишили у гаражі, але згодом його на автомобілі забрав ОСОБА_3, пояснив що викинув його з мосту у р. Дніпро.

Обвинувачений ОСОБА_3 свою провину в викладеному вище визнав частково, про обставини вчиненого дав суду показання, згідно яких 4 березня 2013 року він перебував у кампанії свого знайомого ОСОБА_2 у м. Запоріжжі. Тоді ОСОБА_2 зателефонував знайомий ОСОБА_1, який попросив зустрітись. Згодом вони підійшли на пр. Металургів, куди близько 19-00 - 20-00 годині під'їхав ОСОБА_1 на автомобілі «ВАЗ-2106», з яким обвинувачений раніше знайомий не був. Під час зустрічі ОСОБА_1 повідомив їм, що якийсь підприємець йому винен гроші, проте не віддає боргу, тому він попросив допомогти йому у цьому, у відповідь на що він їм віддячить. Для цього вони мали лише притримати охоронця, поки ОСОБА_1 буде забирати свої гроші. З цією метою вони на автомобілі під керуванням ОСОБА_1 вирушили у Вільнянський район Запорізької області, де зупинились біля якоїсь лісосмуги. Вже настав темний час. Вони підійшли до будівлі, ОСОБА_1 під'їхав автомобілем ще ближче. Згодом він став вимикати зовнішнє освітлення на стовбах. Та крім того, вони кидали каміння у бочку, намагаючись змусити охоронця вийти на вулицю, де вони планували його притримати. Натомість нічого не відбувалось, з будівлі ніхто не виходив. Згодом ОСОБА_1 подивився у вікно та сказав, що охоронець спить. Він передав обвинуваченому скотч для того, щоб вони зв'язали охоронця. З цією метою вони увійшли до будівлі, при цьому ОСОБА_1 йшов останнім. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 направились до кімнати охоронця. ОСОБА_2 став трохи попереду у дверному отворі. Згодом вони увійшли у кімнату, а охоронець намагався піднятись з ліжка. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 притиснули його та намагались зв'язати йому руки скотчем, натомість охоронець вирвався, відштовхнувши обвинуваченого, та відійшов до стіни навпроти. Нападники намагались схопити його за руки, проте він розмахував руками та лаявся. Почалась бійка, під час якої обвинувачений наніс охоронцю 1 чи 2 удари кулаком лівої руки у голову. Після чого знову намагався схопити його за руку, а в цей час ОСОБА_2 також бився з охоронцем, але як саме - обвинувачений не помічав, бо намагався повалити охоронця, утримуючи його руку. В решті нападникам вдалось схопити охоронця за руки та повалити його на підлогу, де вони зв'язали йому руки скотчем. Обвинувачений помітив кров на підлозі біля носу охоронця. Після чого до кімнати зайшов ОСОБА_1 та наказав їм винести сейф. Обвинувачений вибіг на вулицю, щоб перевірити чи є сторонні особи, які б могли їм завадити. Повернувшись, ОСОБА_3 пройшов далі по коридору, де у кабінеті, двері якого вже були відчинені, він побачив сейф. В цій же кімнаті перебували й інші - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Разом із ОСОБА_2 обвинувачений став витягувати сейф на вулицю, а ОСОБА_1 підігнав автомобіль ближче до будівлі. Згодом вони завантажили сейф, з яким утрьох поїхали на автомобілі геть. По дорозі ОСОБА_2 телефонував знайомому ОСОБА_12 та його цивільній дружині ОСОБА_11, щоб домовитись про гараж, де вони планували відкрити сейф. В решті вони всі зустрілись з ОСОБА_12 у гаражному кооперативі, їм відчинили гараж, обвинувачений та ОСОБА_1 занесли до нього сейф, який ОСОБА_1 намагався відкрити ломом, а ОСОБА_3 при цьому утримував сейф ногами. В решті це їм вдалось зробити, і в сейфі вони виявили якісь папери, близько 30 000 гривень та каблучку із металу жовтого кольору із каменем, із викраденого обвинуваченому дісталось 10 500 гривень. Вказану каблучку лишив собі ОСОБА_1 Крім того, 1 000 гривень була сплачена ОСОБА_12 за те, що він надав їм гараж. Згодом через пару днів обвинувачений вивіз сейф із гаражу та викинув його.

Дослідивши визначений обсяг доказів та надавши їм належну оцінку, суд вважає, що винуватість обвинувачених у вчиненні злочинів при вище викладених обставинах повністю доведена.

Так, допитаний судом потерпілий ОСОБА_7 суду пояснив, що 4 березня 2013 року близько 8-00 год. він заступив на чергування в якості сторожа приміщення ТОВ «Перемога», що розташоване у с. Шевченкове по вул. Матросова, 1-а. У складі названого приміщення знаходилася й службова кімната для співробітників охорони. Близько 21-00 год. того дня потерпілий перебував у вказаній кімнаті, де дивився телевізор, коли почув тупіт у коридорі. При цьому вхідні двері самого приміщення ТОВ «Перемога» він ще не зачиняв. Щоб дізнатися що відбувається, ОСОБА_7 піднявся з ліжка та рушив на вихід. Але вхідні двері кімнати в цей час відчинилися, і у дверному отворі потерпілий побачив двох чоловіків, одним з яких виявився ОСОБА_2, як стало згодом про це відомо. Хтось з чоловіків вигукнув: «Лежати!», вони збили ОСОБА_7 з ніг - він знову опинився на ліжку, де його поклали поперек та завели руки за спину. При цьому ОСОБА_2 знаходився зліва від нього, утримуючи йому руки. Раптом, з іншого боку, де знаходився другий нападник, потерпілий відчув колючі удари у правий бік. Він зрозумів, що його намагаються зарізати, тому спробував підійнятися та вивільнити свої руки. Вже стоячи, ОСОБА_7 відштовхнув від себе обох нападників, які при цьому щось тримали у руках, хоча що саме, він і не розгледів. Захищаючись, потерпілий відійшов до стіни, але двоє нападників рушили на нього: ОСОБА_2 - наближався зліва, а інший чоловік - з правого боку. ОСОБА_7 вирішив битися, тому вдарив ОСОБА_2 кулаком у голову, але його почали чимось бити: інший нападник, що був праворуч, наніс ОСОБА_7 декілька колючих ударів у живіт, а ОСОБА_2 вдарив його декілька разів також чимось колючим. Потерпілий отримав поранення, зокрема у шию, у бік, у передню частину живота та у ліву частину грудної клітки. Після цього ОСОБА_7 відчув, що з його легені чутно хрип, і зрозумів, що був серйозно поранений. Потерпілий ступив уперед та впав на живіт, бо вирішив не чинити опір, злякавшись, що його доб'ють. Але нападники продовжили наносити йому удари ще й ногами, зокрема, удвох били по тулубу. Потім руки ОСОБА_7 нападники зв'язали дротом у нього над головою, після чого зв'язали ще й ноги - чи-то скотчем, чи-то дротом, а на голову накинули якусь ганчірку, закривши йому обличчя. В якийсь час знекровлений потерпілий, лежачи, почав рухатися, але хтось із нападників, що лишився з ним поряд, приставив до його голови щось тверде та наказав, щоб він лежав спокійно, погрожуючи в іншому випадку вбити його. Злякавшись, ОСОБА_7 вирішив зімітувати настання смерті, тому почав хрипіти. При цьому потерпілий чув тупіт декількох людей та злам дверей до бухгалтерії, де зберігався сейф. Це відбувалося близько 5-7 хвилин. Коли все стихло, ОСОБА_7 зробив спробу вивільнитися, але зміг лише розв'язати руки - ноги вивільнити вже не вистачило сил. Так він пролежав до самого ранку, придавлюючи рану на грудях руками та перебуваючи у свідомості. Вранці наступного дня, близько 8-00 год., його пораненого знайшов сторож ОСОБА_13, який і викликав швидку допомогу та адміністрацію ТОВ «Перемога». В результаті нападу ОСОБА_7 позбавився свого майна: 1 000 гривень, що знаходилися у кишені його куртки, що висіла у службовій кімнаті для охорони, та мобільного телефону «NOKIA», вартістю 400 гривень з 2 гривнями на рахунку, що лишався на столі вказаної кімнати.

Згідно висновку експерта ОСОБА_14 № 44 від 18.04.2013 року ОСОБА_7 було нанесено вісім колюче-ріжучих та різаних поранень, локалізація та особливості яких наступні:

-різана рана у межах шкіряних покровів правої передньо-бокової поверхні шиї у середній третині;

-різана рана у межах шкіряних покровів лівої передньо-бокової поверхні шиї у середній третині;

-колото-різана рана в області правої половини передньо-бокової поверхні грудної клітки по окологрудинній лінії в області реберної дуги, поранення проникло у праву плевральну порожнину, не супроводжувалося пошкодженням правої легені;

-колото-різана рана області лівої половини передньо-бокової поверхні грудної клітки у проекції восьмого міжреберного проміжку по передній підпахвовій лінії, поранення проникло у ліву плевральну порожнину, супроводжувалося пошкодженням лівої легені;

-різана рана у межах шкіряних покровів у області лівої половини передньо-бокової поверхні грудної клітки по передній підпахвовій лінії на межі з областю підпахвової ямки, поранення не проникло у ліву плевральну порожнину;

-дві колото-різані рани в області верхньої частини живота праворуч, обидва поранення проникли у черевну порожнину, одне з них супроводжувалося пошкодженням шлунку;

-різана рана у межах шкіряних покровів в області нижньої частини живота, поранення не проникло у черевну порожнину.

Крім вищевказаних поранень у ОСОБА_7 малися ушкодження у вигляді саден спини, які виникли від травматичного впливу тупих предметів чи при травматичному впливі о тупі предмети та які знаходяться у області, де малоймовірно спричинити їх власною рукою. Всі ушкодження спричинені у короткий проміжок часу, з достатньою силою для можливості їх виникнення.

Вказані нижче ушкодження, а саме:

-колото-різана рана в області правої половини передньо-бокової поверхні грудної клітки по окологрудинній лінії в області реберної дуги, поранення проникло у праву плевральну порожнину, не супроводжувалось ушкодження правої легені;

-колото-різана рана області лівої половини передньо-бокової поверхні грудної клітини у проекції восьмого міжреберного проміжку по передній підпахвовій лінії, поранення проникло до лівої плевральної порожнини, супроводжувалось ушкодженням лівої легені;

-дві колото-різані рани в області верхньої частини живота справа, обидва поранення проникли до брюшної порожнини, одне з них супроводжувалося ушкодженням шлунку;

як окремо так і у сукупності є небезпечними для життя, тому за цією ознакою кваліфікуються, як тяжкі тілесні ушкодження.

Вказані нижче ушкодження, а саме:

-різана рана у межах шкіряних покровів передньо-бокової поверхні шиї у середній третині;

-різана рана у межах шкіряних покровів лівої передньо-бокової поверхні шиї у середній третині;

-різана рана у межах шкіряних покровів в області лівої половини передньо-бокової поверхні грудної клітки по передній підпахвовій лінії на межі з областю підпахвової ямки, поранення не проникло у ліву плевральну порожнину;

-різана рана у межах шкіряних покровів в області нижньої частини живота, поранення не проникло до брюшної порожнини;

-садно спини;

як окремо так і у сукупності мають незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше шести днів та за цією ознакою кваліфікуються, як легкі тілесні ушкодження /т. 5, а.с. 150/.

Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_14 надав суду роз'яснення свого висновку. Так, експерт суду зазначив, що ушкодження ОСОБА_7 були спричиненні у короткий проміжок часу, колоті-різані рани виникли від предметів, що мають колото-ріжучі властивості, а різані рани - від предметів, які мають ріжучі властивості, чим могли бути і ножі, яким властиві такі якості. Медичні документи, які були вивчені експертом під час експертного дослідження, ОСОБА_14 запитував через Вільнянський райвідділ міліції. Крім того, експерт суду уточнив, що усі чотири проникаючих поранення у ОСОБА_7 є тяжкими тілесними ушкодженнями.

Згідно складеного слідчим по ОВС СУ ГУМВС України у Запорізькій області Єрємєєвим О.В. протоколу 17 квітня 2013 року було проведено слідчий експеримент за участю потерпілого ОСОБА_7, який під час вказаної слідчої дії пояснив, де саме та при яких обставинах було скоєно на нього напад 4 березня 2013 року. Зокрема, потерпілий на місці вчинення злочину вказав, що названого дня він перебував у кімнаті для сторожів будівлі ТОВ «Перемога», що розташована у с. Шевченкове Вільнянського району Запорізької області. Увечері він вже перебував на ліжку та дивився телевізор. Згодом, почувши тупіт у коридорі, потерпілий підійнявся з ліжка, але в цей час до кімнати забігли двоє раніше невідомих йому чоловіків. Вони наказали йому лежати, а, підбігши ближче, повалили його на ліжко, утримуючи руки. При цьому вони розпочали били його чимось гострим у тулуб. ОСОБА_7 вдалося вирватися та відійти від нападників, після чого він намагався вдарити одного з них, але йому знову продовжували наносити удари якимось колюче-ріжучим предметом. Врешті потерпілий впав на підлогу, обличчям донизу, проте нападники не зупинилися та продовжили його бити ще й ногами, а після цього зв'язали ОСОБА_7 руки та ноги, а на голову накинули якусь ганчірку. Потерпілий чув тупіт біля кімнати бухгалтерії, при цьому один з нападників ще лишався поряд з потерпілим: до голови ОСОБА_7 був приставлений якийсь твердий предмет - йому було наказано лежати під погрозою смерті. Згодом потерпілий знову почув тупіт у бік бухгалтерії та біля неї, відчув удари, що нагадували звуки вибивання дверей. Через деякий час все це припинилося, нападники вийшли на вулицю, після чого до приміщення вже ніхто не повертався. Так, поранений потерпілий пролежав на підлозі до самого ранку, доки його не виявив сторож ОСОБА_16. В результаті нападу ОСОБА_7 були викрадені його 1 000 гривень заробітної плати, що знаходилися у кишені куртки, яка висіла у службовій кімнаті для охорони, а також мобільний телефон потерпілого «NOKIA», вартістю 400 гривень з 2 гривнями на рахунку, що лишався на столі вказаної кімнати. Детальний хід проведеного слідчого експерименту вбачається із доданих до протоколу фотоілюстрацій та диска для лазерних систем зчитування з відповідним відеозаписом на ньому /т.5 , а.с. 59/.

Крім того, за висновком експерта ОСОБА_17 № 218 від 22.05.2013 року на наданих предметах одягу (кофті, сорочі та майці) потерпілого ОСОБА_7 виявлені колото-різані ушкодження, морфологічні характеристики яких свідчать про те, що вони спричинені плоским односторонньо гострим колюче-ріжучим предметом, яким міг бути клинок ножа, що має обушок та лезо, найбільша ширина занурившої частини якого склала близько 13-20 мм; результати експериментально-порівнюючого дослідження не виключають можливість спричинення ушкоджень на светрі, сорочці та майці потерпілого ОСОБА_7 клинками ножів, наданих на експертизу, а саме: розкладного ножу, що 1 травня 2013 року був виявлений та вилучений у ОСОБА_2 під час особистого обшуку останнього, та два ножі, які 5 березня 2013 року були виявлені та вилучені зі столів кімнати № 1 адміністративної будівлі ТОВ «Перемога» під час огляду місця події за адресою: Запорізька область, Вільнянський район, с. Шевченкове, вул. Матросова, 1-а /т. 5, а.с. 166/.

Як слідує із висновку експерта ОСОБА_14 № 71 від 17.06.2013 року, тілесні ушкодження ОСОБА_7, встановлені при проведенні судово-медичної експертизи, могли бути завдані при обставинах та умовах вказаних потерпілим під час слідчого експерименту з його участю від 17.04.2013 року /т. 5, а.с. 154/.

За показаннями свідка ОСОБА_18 вона є дружиною потерпілого ОСОБА_7 У той час, коли відбувся напад на її чоловіка, свідок перебувала у себе на роботі. Того дня близько 14-00 год. вона зателефонувала чоловікові на його мобільний телефон, тоді потерпілий їй повідомив, що одержав заробітну плату. Згодом ОСОБА_18 знову дзвонила своєму чоловікові, але вже увечері, після 21-00 год., проте на її дзвінок так ніхто і не відповів. Наступного дня свідок, прийшовши близько 9-00 год. з роботи додому, дізналася від сусідки ОСОБА_19, що ОСОБА_7 було поранено на роботі та він був госпіталізований до лікарні.

Допитаний судом також у якості свідка ОСОБА_13 пояснив, що він працював охоронцем у ТОВ «Перемога». Мав заступити на службу, тому близько 8-00 год. приїхав на роботу, щоб змінити ОСОБА_7 При цьому він помітив, що зовнішнє нічне освітлення будівлі не було відключено, вхідні двері заперті не були, а двері до бухгалтерії виявилися зламаними. Зайшовши до кімнати для охорони, свідок побачив потерпілого, що лежав посередині на підлозі у крові, неподалік від ліжка. При цьому ноги ОСОБА_7 були зв'язані електродротом, а до свого живота він притискував подушку. Свідок вивільнив потерпілого, намочивши ганчірку водою, витер обличчя та губи ОСОБА_7, і останній розповів ОСОБА_13, що двоє чоловіків скоїли на нього напад. Свідок при цьому помітив, що у кімнаті для охорони дріт телефону був вирваний із гнізда, а на вулиці, зовні будівлі, знаходився розбитий портативний ліхтар, який зазвичай зберігався у приміщенні охорони. ОСОБА_13 зателефонував бригадиру підприємства ОСОБА_20, повідомивши про вказану подію. Згодом приїхав директор ТОВ «Перемога» ОСОБА_21, ОСОБА_20 та співробітник сільської ради ОСОБА_22 Була викликана міліція, потерпілого шпиталізували. Також свідок суду додав, що напередодні охоронці підприємства дійсно отримували заробітну плату.

Свідок ОСОБА_22 суду пояснила, що знає ОСОБА_23, бо він є сином директора ТОВ «Перемога». Вранці, у березні 2013 року, їй подзвонив ОСОБА_20 та розповів про напад та поранення сторожа ТОВ «Перемога» ОСОБА_7 Свідок разом зі своїм з чоловіком ОСОБА_24 близько 8-30 год. приїхала до будівлі ТОВ «Перемога», де ще лишався весь у крові поранений ОСОБА_7, який лежав на підлозі, стискаючи подушку. Директор ТОВ «Перемога» ОСОБА_25 викликав йому швидку допомогу, а свідок зателефонувала до міліції. Згодом ОСОБА_7 було госпіталізовано. Також ОСОБА_22 суду уточнила, що двері до бухгалтерії виявилися зламаними, а телефонний дріт у кабінеті було вирвано.

ОСОБА_10, допитана судом в якості потерпілої, суду зазначила, що ОСОБА_1 вона знала, як сина свого співмешканця ОСОБА_25 - директора ТОВ «Перемога», на якому вона працює бухгалтером з 01.01.2000 року. Вранці 5 березня 2013 року їй зателефонував ОСОБА_25, бо свідок на той час перебувала у м. Запоріжжі, та повідомив про вчинений невідомими напад на сторожа ОСОБА_7, внаслідок чого було викрадено вмонтований у бетонну підлогу сейф підприємства. При цьому у сейфі зберігалися грошові кошти самого підприємства у сумі 33 728 гривень, належні потерпілій 15 000 гривень і золота каблучка 583 проби, вартістю 1 000 гривень, а також гроші ОСОБА_26 у сумі 3300 гривень, що та передала ОСОБА_10 на зберігання у сейфі, який ще 19 січня 2013 року потерпіла особисто, як і двері до кабінету бухгалтерії, зачиняла на ключ перед виїздом до м. Запоріжжя.

Згідно показань свідка ОСОБА_8 він і раніше був знайомий із ОСОБА_1 Вдень, десь перед 8 березня 2013 року до нього завітав названий обвинувачений та попросив скористатися автомобілем свідка «ВАЗ-2106», темно синього кольору, держномер НОМЕР_1, пославшись на те, що йому треба відвезти якогось родича у гості до батька, який пообіцяв надати потрібні для повернення певного боргу гроші. Погодившись, ОСОБА_8 надав ОСОБА_1 вказаний автомобіль у користування до 19-00 год. вечора. Проте обвинувачений повернувся на автомобілі лише пізно увечері, вже після 21-00 год., точніше свідок не пам'ятає. ОСОБА_1, повернувши його автомобіль, передав ОСОБА_8 і 4 000 гривень, які вони разом заборгували ще у 2012 році одному знайомому. При цьому обвинувачений пояснив, що гроші йому були надані батьком, як і він і пояснював. Свідок не оглядав салон автомобіля, але наступного дня його син повідомив, що задні сидіння були забруднені травою.

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснив, що він і раніше був знайомий із ОСОБА_2 та ОСОБА_3, вони товаришували. Біля трьох років назад, весною, увечері, вже після 21-00 год., точніше свідок вже не пам'ятає, йому на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_2 з ОСОБА_3, які попросили відчинити гараж, бо у них зламався автомобіль. У його дружини ОСОБА_27 дійсно мався гараж у кооперативі «Ветеран» по вул. Верхній в м. Запоріжжі, і хоча дружина заперечувала, свідок, взявши із дому ключі направився до гаража, погодившись допомогти ОСОБА_2, з яким попередньо домовився по телефону про зустріч. Згодом вони прибули до гаражного кооперативу, де біля в'їзду стояв автомобіль «Жигулі», темного кольору, чи-то «ВАЗ 2103», чи-то «ВАЗ-2106», за кермом якого, як стало потім відомо, перебував ОСОБА_1, а поряд стояв ОСОБА_3 Рушивши на територію кооперативу, вони прибули до гаражу, який свідок і відчинив. ОСОБА_12 неподалік розмовляв із ОСОБА_2, а автомобіль, що мали ремонтувати, стояв поряд з гаражем. При цьому минуло близько 15-20 хвилин, але свідок не звертав тоді уваги ні на автомобіль, ні на гараж. Згодом він разом із ОСОБА_2 зайшли до гаражу, де ОСОБА_12 побачив, як ОСОБА_3 та ОСОБА_1 намагаються відкрити якийсь металевий ящик. Як він потрапив у гараж, свідок не бачив, але до їх приїзду цього ящика там не було. Вони зламали дверцята ящика за допомогою лому та викрутки, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 дістали з нього якісь попери, гроші у гривнях та якусь ювелірну прикрасу із золота. ОСОБА_3 порахував добуті гроші, після чого їх поділили. При цьому ювелірну прикрасу забрав собі ОСОБА_1, а ОСОБА_12 видали близько 1 000 гривень, за те, що він дозволив скористатися його гаражем. При цьому металевий ящик попросили залишити у гаражі, пообіцявши наступного дня забрати його, що і відбулося, але не наступного дня, а лише тільки через два дні, коли ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 утрьох забрали металевий ящик із гаражу, погрузивши його в автомобіль під керуванням якогось іншого невідомого чоловіка.

Допитана свідок ОСОБА_27 суду пояснила, що вона також раніше знала ОСОБА_2 та ОСОБА_3, але відносини з ними не підтримувала. Роки три назад, вона з чоловіком ОСОБА_12 була вдома і вони вже лягли спати, коли близько 22-00 год. чоловікові подзвонили. Як їй стало відомо, ОСОБА_3 просив пустити його та ОСОБА_2 до гаражу, щоб поміняти колесо на їх автомобілі. У свідка дійсно був гараж у кооперативі АДРЕСА_9 ключі від якого вільно висіли у коридорі квартири, і хоча вона була проти, її чоловік пішов із квартири, а повернувся, коли вона вже спала, нічого не розповідаючи їй.

Відповідно до складеного 5 березня 2013 року старшим слідчим СВ Вільнянського РВ ГУМВС України в Запорізькій області Коваленком Ю.Г. протоколу того ж дня на підставі ухвали слідчого судді Вільнянського районного суду Запорізької області Кофанова А.В. від 05.03.2013 року був проведений огляд місця події, яким виявилася територія ТОВ «Перемога» за адресою: Запорізька область, Вільнянський район, с. Шевченкове, вул. Матросова, 1-а, у складі якої розташована й адміністративна будівля з кімнатами, зокрема, № 1 (сторожка) та № 3 (бухгалтерія), двері до якої виявилися пошкодженими. При цьому під час огляду були виявлені та вилучені, зокрема: фрагмент дроту (від факсу) - з кімнати № 3, слід знаряддя зламу - з вхідних дверей кімнати № 3, слід знаряддя зламу на вирізі лінолеуму - з підлоги кімнати № 3, фрагмент скотчу - з підлоги кімнати № 1, частина електричного ліхтаря - біля адміністративної будівлі, підставка під електричний чайник з дротом та електричною вилкою - зі столу кімнати № 1, змив речовини бурого кольору - з підлоги кімнати № 1, зіскоб згустку речовини бурого кольору - з кімнати № 1, фрагмент світлої дактилоскопічної плівки з мікрооб'єктами - з поверхні шафи та столу кімнати № 3, два ножі - зі столів кімнати № 1. Детальний вигляд оглянутої місцевості та приміщень вбачається із доданих до протоколу фотоілюстрацій та диска для лазерних систем зчитування з відповідним відеозаписом на ньому /т. 5, а.с. 1/.

Крім того, органом досудового розслідуванння у встановленому законом порядку були виявлені, а в окремих випадках і вилучені, й інші речі та предмети, що мають значення для кримінального провадження, зокрема:

-за складеним 5 червня 2013 року слідчим ОВС СУ ГУМВС України в Запорізькій області Єрємєєвим О.В. протоколом на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Кравченко Л.Ю. від 24.05.2013 року було проведено обшук гаражу АДРЕСА_9, під час чого у приміщенні гаражу було виявлено металевий лом та чотири металеві викрутки. Детальний вигляд оглянутого приміщення вбачається із доданих до протоколу фотоілюстрацій /т. 6, а.с. 1/;

-за складеним 8 березня 2013 року слідчим СВ Вільнянського РВ ГУМВС України в Запорізькій області Тимошенком О.О. протоколом на підставі ухвали слідчого судді Вільнянського районного суду Запорізької області Кофанова А.В. від 08.03.2013 року було проведено огляд автомобіля ОСОБА_8 «ВАЗ 21063», держномер НОМЕР_1, що знаходився на території стоянки біля Вільнянського РВ ГУМВС України в Запорізькій області, в ході чого були виявлені та вилучені, зокрема мікрочастки з поверхні сидінь автомобіля. Детальний вигляд оглянутого автомобіля вбачається із доданих до протоколу фотоілюстрацій /т. 6, а.с. 22/;

-за складеним 17 травня 2013 року слідчим ОВС СУ ГУМВС України в Запорізькій області Єрємєєвим О.В. протоколом на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Кравченко Л.Ю. від 30.04.2013 року було проведено обшук приміщення за адресою: АДРЕСА_1, в ході якого були виявлені та вилучені джинсові брюки, що належать ОСОБА_2 Детальний вигляд оглянутого приміщення та вилучених брюк вбачається із доданих до протоколу фотоілюстрацій /т. 6, а.с. 110/;

-за складеним 1 травня 2013 року слідчим ОВС СУ ГУМВС України в Запорізькій області Єрємєєвим О.В. протоколом на підставі ухвали слідчого судді Вільнянського районного суду Запорізької області Надворної О.С. від 18.03.2013 року був затриманий підозрюваний ОСОБА_2, під час чого слідчим було проведено й особистий обшук останнього, в ході якого були виявлені та вилучені предмети одягу та речі, зокрема кофта, футболка, брюки джинсові та розкладний ніж, що належать ОСОБА_2 /т. 6, а.с. 157/;

-за складеним 9 березня 2013 року слідчим СУ ГУМВС України в Запорізькій області Горловим Д.О. протоколом було проведено обшук приміщення за адресою: АДРЕСА_2, в ході якого була виявлена та вилучена чоловіча кофта, що належить ОСОБА_1 /т. 6, а.с. 83/;

Також, у встановленому законом порядку на підставі ухвали слідчого судді Вільнінського районного суду Запорізької області Кофанова А.В. від 05.03.2013 року слідчий СВ Вільнінського РВ ГУМВС України в Запорізькій області Тимощенко О.О. отримав тимчасовий доступ до предметів одягу потерпілого ОСОБА_7, зокрема до брюк спортивних, брюк джинсових, кофти, сорочки та майки, про що слідує із складеного слідчим протоколу від 06.03.2013 року /т. 6, а.с. 141/.

Крім того, під час досудового розслідування задля проведення експертиз у встановленому законом порядку були відібрані зразки /т. 6 а.с. 127-139/:

- у потерпілого ОСОБА_7 - зразки крові за протоколом слідчого СВ Вільнінського РВ ГУМВС України в Запорізькій області Тимощенко О.О. від 06.03.2013 року на підставі ухвали слідчого судді Вільнінського районного суду Запорізької області Моніної І.В. від 06.03.2013 року;

- у свідка ОСОБА_8 - зразки крові за протоколом слідчого СВ Вільнінського РВ ГУМВС України в Запорізькій області Зубкова Д.С. від 11.03.2013 року на підставі постанови прокурора прокуратури Вільнянського району Запорізької області Жидкової О.Ю. від 11.03.2013 року;

- у свідка ОСОБА_8 - зразки слини за протоколом слідчого СВ Вільнінського РВ ГУМВС України в Запорізькій області Зубкова Д.С. від 11.03.2013 року на підставі постанови прокурора прокуратури Вільнянського району Запорізької області Жидкової О.Ю. від 11.03.2013 року;

- у свідка ОСОБА_8 - зразки буккальних клітин за протоколом слідчого СВ Вільнінського РВ ГУМВС України в Запорізькій області Зубкова Д.С. від 11.03.2013 року на підставі постанови прокурора прокуратури Вільнянського району Запорізької області Жидкової О.Ю. від 11.03.2013 року;

- у підозрюваного ОСОБА_1 - зразки крові за протоколом слідчого СВ Вільнінського РВ ГУМВС України в Запорізькій області Зубкова Д.С. від 10.03.2013 року на підставі постанови прокурора прокуратури Вільнянського району Запорізькоїобласті Моніна І.В. від 10.03.2013 року;

- у підозрюваного ОСОБА_1 - зразки слини за протоколом слідчого СВ Вільнінського РВ ГУМВС України в Запорізькій області Зубкова Д.С. від 10.03.2013 року на підставі постанови прокурора прокуратури Вільнянського району Запорізької області Моніна І.В. від 10.03.2013 року;

- у підозрюваного ОСОБА_1 - зразки буккальних клітин за протоколом слідчого СВ Вільнінського РВ ГУМВС України в Запорізькій області Зубкова Д.С. від 10.03.2013 року на підставі постанови прокурора прокуратури Вільнянського району Запорізької області Моніна І.В. від 10.03.2013 року.

Отримані речі, предмети та зразки стали об'єктами призначених органом досудового розслідування результативних експертиних досліджень.

Згідно висновку експерта ОСОБА_34 № 73/ЗТ від 27.03.2013 року сліди на фрагменті дроту від факсу в приміщенні кімнати № 3, вилученому 05.03.2013 року в ході огляду місця події на території ТОВ «Перемога», розташованого за адресою: Запорізька область, Вільнянський район, с. Шевченкове, вул. Матросова, 1-а, утворились в результаті впливу інструменту з однією ріжучою поверхнею (знаряддя типу ножа) /т. 5, а.с. 213/.

За висновком експерта ОСОБА_35 № 205 від 11.03.2013 року, кров потерпілого ОСОБА_7 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В ізосерологічної системи АВО; у крові на марлі ОСОБА_7 виявлений супутній антиген Н системи АВО; у зіскобі з підлоги кімнаті № 1 (об'єкт № 2) та змиві з підлоги у кімнаті № 1 (об'єкт № 3) встановлена наявність крові людини та виявлені антигени А та Н, а також ізогемаглютинін анти-В ізосерологічної системи АВО у вищевказаних об'єктах; такий результат міг бути отриманий за рахунок крові особи (осіб) групи А з супутнім антигеном Н системи АВО, у тому числі крові потерпілого ОСОБА_7 /т. 5, а.с. 217/.

Відповідно до висновку експерта ОСОБА_36 № 226 від 20.03.2013 року кров потерпілого ОСОБА_7 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В ізосерологічної системи АВО; кров підозрюваного ОСОБА_1 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А ізосерологічної системи АВО; ОСОБА_1 відноситься до категорії виділителей групових антигенів системи АВО, що встановлено дослідженням його слини на марлі; кров свідка ОСОБА_8 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А ізосерологічної системи АВО; ОСОБА_8 відноситься до категорії виділителей групових антигенів системи АВО, що встановлено дослідженням його слини на марлі; у змивах з ручки ручного гальма (об'єкт № 3) та з ручки задньої правої пасажирської двері всередині автомобіля «ВАЗ 2106», держномер НОМЕР_1, встановлена наявність слідів поту без домішку крові та виявлений антиген В ізосерологічної системи АВО, що не виключає можливість належності виділень (поту) особі (особам) групи В незалежно від категорії виділительства, отже, виникнення поту від свідка ОСОБА_8 та від підозрюваного ОСОБА_23 не виключається, як від кожного окремо, так і при змішуванні їх виділителей; у змиві з ручок перемикання поворотів та ближнього і дальнього світла (об'єкт № 4) автомобіля «ВАЗ 2106», держномер НОМЕР_1, встановлена наявність слідів поту без домішків крові та виявлений антиген А і В ізосерологічної системи АВО; такий результат міг бути отриманий за рахунок виділень (поту) осіб (особи) групи АВ незалежно від категорії виділительства, а також і при змішуванні поту осіб групи А, В, АВ; отже, домішок поту підозрюваного ОСОБА_23, а також свідка ОСОБА_8 не виключається, як від кожного окремо, та і при змішуванні їх поту /т. 5, а.с. 226/.

Крім того, згідно висновку експерта ОСОБА_37 № 86 від 08.05.2013 року генетичні ознаки слідів крові на фрагменті скотчу (об'єкт №1, згідно висновку судової молекулярно-генетичної експертизи НДЕКЦ при ГУМВС України в Запорізькій області № 56 від 13.03.2013 р.), на фрагменті дроту (об'єкт № 2, згідно висновку судової молекулярно-генетичної експертизи НДЕКЦ при ГУМВС України в Запорізькій області № 56 від 13.03.2013 р.) та генетичні ознаки клітин з ядрами на фрагменті дроту (об'єкт № 4, згідно висновку судової молекулярно-генетичної експертизи НДЕКЦ при ГУМВС України в Запорізькій області № 56 від 13.03.2013 року) і на поверхні фрагментів ліхтарю (об'єкт № 1, згідно висновку судової молекулярно-генетичної експертизи НДЕКЦ при ГУМВС України в Запорізькій області № 57 від 13.03.2013 р.) співпадають між собою та з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_7 (об'єкт №2, згідно висновку судової молекулярно-генетичної експертизи НДЕКЦ при ГУМВС України в Запорізькій області № 90 від 24.04.2013 року); генетичні ознаки клітин з ядрами на фрагменті скотчу (об'єкт № 3, згідно висновку судової молекулярно-генетичної експертизи НДЕКЦ при ГУМВС України в Запорізькій області № 56 від 13.03.2013 року), на поверхні підставки під електричний чайник з дротом та електричній вилці (об'єкт № 3, згідно висновку судової молекулярно-генетичної експертизи НДЕКЦ при ГУМВС України в Запорізькій області № 57 від 13.03.2013 року), на поверхні рукоятки ножа (об'єкт № 4, згідно висновку судової молекулярно-генетичної експертизи НДЕКЦ при ГУМВС України в Запорізькій області № 57 від 13.03.2013 року) та слідів крові на клинку ножа (об'єкт № 5, згідно висновку судової молекулярно-генетичної експертизи НДЕКЦ при ГУМВС України в Запорізькій області № 57 від 13.03.2013 року), а саме ножа, що 5 березня 2013 року був виявлений та вилучений зі столу кімнати № 1 адміністративної будівлі ТОВ «Перемога» під час огляду місця події за адресою: Запорізька область, Вільнянський район, с. Шевченкове, вул. Матросова, 1-а, містять генетичні ознаки зразка крові ОСОБА_7, (об'єкт № 2, згідно висновку судової молекулярно-генетичної експертизи НДЕКЦ при ГУМВС України в Запорізькій області № 90 від 24.04.2013), невстановленої особи (осіб), хоча і не мітять генетичних ознак зразка букального епітелію ОСОБА_1; генетичні ознаки клітин з ядрами на фрагменті дроту (об'єкт № 1, згідно висновку судової молекулярно-генетичної експертизи НДЕКЦ при ГУМВС України в Запорізькій області № 55 від 14.03.2013 р.) містять генетичні ознаки зразка букального епітелію ОСОБА_1, (об'єкт № 1, згідно висновку судової молекулярно-генетичної експертизи НДЕКЦ при ГУМВС України в Запорізькій області № 90 від 24.04.2013 р.), зразка крові ОСОБА_7 (об'єкт № 2, згідно висновку судової молекулярно-генетичної експертизи НДЕКЦ при ГУМВС України в Запорізькій області № 90 від 24.04.2013 р.) та невстановленої особи (осіб) /т. 5, а.с. 208/.

За висновком експерта ОСОБА_38 № 122 від 25.05.2013 року на наданому на дослідження фрагменті світлої дактилоскопічної плівки з мікрооб'єктами, вилученими 5 березня 2013 року з поверхні шафи та столу кімнати № 3 під час огляду місця події території ТОВ «Перемога», розташованого за адресою: Запорізька область, Вільнянський район, с. Шевченкове, вул. Матросова, 1-а, виявлені текстильні волокна, які складають загальну родову належність з волокнами, що входять до складу за волокном наданих для дослідження двох джинсових брюк ОСОБА_2; на наданих для дослідження фрагментах світлої дактилоскопічної плівки з мікрооб'єктами, вилученими з поверхні сидінь 9 березня 2013 року під час огляду автомобіля «ВАЗ 21063», синього кольору, держномер НОМЕР_1, 1992 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, який належить ОСОБА_8, виявлені текстильні волокна, які складають загальну родову належність з волокнами, що входять до складу за волокном наданих для дослідження двох джинсових брюк і кофти ОСОБА_2 та кофти ОСОБА_1; на брюках спортивних, брюках джинсових та кофті ОСОБА_7 виявлені текстильні волокна, які складають загальну родову належність з волокнами, що входять до складу за волокном кофти, футболки та двох брюк джинсових ОСОБА_2С /т. 5, а.с. 179/.

Згідно до складеного 3 травня 2013 року слідчим по ОВС СУ ГУМВС України у Запорізькій області Єрємєєвим О.В. протоколу того ж дня було проведено слідчий експеримент за участю та по показанням підозрюваного ОСОБА_2, який під час вказаної слідчої дії пояснив, де саме та при яких обставинах було скоєно напад на охоронця ТОВ «Перемога». Зокрема, підозрюваний на місці вчинення злочину вказав, що він, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 4 березня 2013 року приїхали до будівлі ТОВ «Перемога» на автомобілі «ВАЗ-2106», темного кольору, який ОСОБА_1 попередньо запозичив у свого знайомого. Увійшовши до приміщення, він та ОСОБА_3 намагалися повалити сторожа, хапали його за одяг та били. Врешті сторож впав на підлогу кімнати, де його й утримували, а ОСОБА_1 при цьому виламував двері до кімнати, де знаходився сейф, після чого наказав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 винести його, а сам зв'язав сторожа проводами. Завантаживши сейф до автомобіля, вони приїхали до гаражу, де ОСОБА_1 за допомогою металевого лому відкрив викрадений сейф. Всередіни виявилося кілька тисяч гривень, самому ж ОСОБА_2 з цього лишилося приблизно 11 тисяч гривень. Окрім грошей у сейфі знаходилися і каблучка жовтого кольору. Детальний хід проведеного слідчого експерименту вбачається із доданих до протоколу фотоілюстрацій та диска для лазерних систем зчитування з відповідним відеозаписом на ньому /т. 5, а.с. 122/.

Крім того, відповідно до складеного 3 травня 2013 року слідчим по ОВС СУ ГУМВС України у Запорізькій області Єрємєєвим О.В. протоколу того ж дня було проведено слідчий експеримент за участю та по показанням підозрюваного ОСОБА_3, який під час вказаної слідчої дії пояснив, де саме та при яких обставинах було скоєно напад на охоронця ТОВ «Перемога». Зокрема, підозрюваний на місці вчинення злочину вказав, що 4 березня 2013 року він, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зустрілися та на автомобілі під керуванням останнього попрямували у бік Вільнянського району Запорізької області. ОСОБА_1 їм пояснив, що вони мають забрати сейф, в якому зберігаються гроші, та він поділиться з ними, якщо останні йому допомагатимуть. При цьому ОСОБА_1 захотив із собою скотч, щоб зв'язати сторожа, який вже на місці передав для цього ОСОБА_3 Згодом вони зупинилися біля лісосмуги, неподалік будівлі та ангарів. ОСОБА_1 пішов вимикати світло, а обвинувачений та ОСОБА_2 спостерігали, щоб ніхто не вийшов із будівлі. Коли ОСОБА_1 вимкнув світло, він підійшов до вікна, в яке побачив, що у кімнаті працює телевізор, а на ліжку спить сторож. Вони увійшли до цієї кімнати, при цьому сторож скочив з ліжка та намагався відбиватися, але від їх ударів він впав на підлогу. ОСОБА_3 зв'язав йому ноги та руки скотчем, ОСОБА_2 ж при цьому утримував самого сторожа. Обвинувачений вибіг на вулицю, щоб подивитися, чи нема нікого стороннього на вулиці, а повернувшись, побачив, що двері в іншу кімнату взламані, а в ній вже знаходиться ОСОБА_1, який наказав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 завантажити сейф із кімнати до автомобіля. Згодом цей сейф вони перевезли до гаражу, де його взламував металевим ломом ОСОБА_1 З отриманих таким чином грошей підозрюваному лишилося 11500 гривень. Детальний хід проведеного слідчого експерименту вбачається із доданих до протоколу фотоілюстрацій та диска для лазерних систем зчитування з відповідним відеозаписом на ньому /т. 5, а.с. 74/.

Згідно висновків первинних амбулаторних судово-психіатричних експертиз № 304 від 17.05.2013 року, № 316 від 20.05.2013 року та № 326 від 22.05.2013 року обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, хронічними психічними захворюваннями не страждали і не страждають на теперішній час; у період скоєння злочину, в якому їх звинувачують, тимчасового хворобливого порушення психічної діяльності не виявляли, отже, вони могли усвідомлювати свої дії та керувати ними; за своїм психічним станом на теперішній час, обвинувачені так само можуть усвідомлювати свої дії та керувати ними; примусових мір медичного характеру не потребують /т. 6, а.с. 209/.

Усі перелічені вище та перевірені під час судового розгляду докази є допустимими та належними, вони отримані у законному порядку, є конкретними та узгоджуються між собою, з них послідовно та логічно вбачаються установлені судом обставини справи.

При цьому, зважаючи на відсутність з боку учасників судового розгляду будь-яких заперечень, суд не досліджував показання потерпілої ОСОБА_9 стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорювалися - щодо наявності на час скоєння розбійного нападу у сейфі Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога» належного потерпілій майна - грошових коштів у сумі 3300 гривень.

Але суд критично ставиться до деяких доказів, виходячи з наступного.

Так, згідно складеного 10 березня 2013 року слідчим СВ Вільнянського РВ ГУМВС України в Запорізькій області Зубковим Д.С. протоколу того ж дня на підставі ухвали слідчого судді Вільнянського районного суду Запорізької області Кофанова А.В. від 10.03.2013 року був проведений особистий обшук підозрюваного ОСОБА_1, у ході чого виявлено та вилучено: туфлі, куртку, грошові кошти у сумі 500 гривень, посвідчення водія, мобільний телефон «Нокіа» з чохлом /т. 6, а.с. 74/.

Крім того, згідно складеного 18 травня 2013 року слідчим по ОВС СУ ГУМВС України в Запорізькій області Єрємєєвим О.В. протоколу того ж дня на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Кравченко Л.Ю. від 30.04.2013 року був проведений обшук приміщення за адресою АДРЕСА_3, в ході чого було виявлено та вилучено пару кросівок чорного кольору, куртку чорного кольору, пластиковий тримач сім-картки «Лайф», пластиковий тримач сім-картки «Київстар», картонну коробку для стартового пакету оператора «МТС», що належать ОСОБА_39 /т. 6, а.с. 90/.

На думку суду, вказані вилучені речі та документи не є належними, оскільки під час судового розгляду не було встановлено жодного їх відношення до обставин справи.

Те саме стосується й висновків експерта ОСОБА_40

Так, згідно висновку названого експерта № 27 від 09.03.2013 року слід протектора шини на гіпсовому зліпку, наданому на експертизу, придатний для порівняння по загальним ознакам, а саме, по наявності і формі елементів малюнку протектора /т. 5, а.с. 156/.

Крім того, за висновком експерта ОСОБА_40 № 34 від 08.04.2013 року слід на гіпсовому зліпку, представленому на дослідження, залишений біговою доріжкою шини «Rosava WQ-102»; надати ж висновок в категоричній формі про те, що слід залишений шиною колеса, вилученого в ході огляду автомобіля «ВАЗ», моделі 21063, синього кольору, держномер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_9, не є можливим з причин відсутності в сліді на гіпсовому зліпку окремих ознак достатніх для ототожнення /т. 5, а.с. 159/.

Більш того, згідно показань самого ОСОБА_8, які так і не були спростовані у судовому засіданні, належний йому автомобіль дійсно оглядав слідчий зі складанням відповідного протоколу, проте під час цього було вилучено не одне з тих коліс, що були встановлені на автомобілі, коли його брав ОСОБА_1, а зовсім інше, бо напередодні свідок пробив одне із чотирьох коліс «Rosava», котре і кинув до багажного відділення автомобілю, звідки достав та встановив замість пошкодженого запасне колесо, але воно було не у комплекті коліс «Rosava», а іншої марки.

При цьому, як слідує із складеного 8 березня 2013 року слідчим СВ Вільнянського РВ ГУМВС України в Запорізькій області Тимошенком О.О. протоколу огляду автомобіля ОСОБА_8 слідчий так і не встановив, які саме шини були встановлені на «ВАЗ 21063», держномер НОМЕР_1, обмежившись описанням вилученого із багажного відділення колеса /т. 6, а.с. 22/.

Таким чином, суд ставиться до перерахованих доказів критично, розцінуючи їх як неналежні, тобто такі, що не мають значення для кримінального провадження.

Незважаючи на викладене, проаналізувавши вищевказану сукупність досліджених достовірних та перевірених у судовому засіданні доказів, з яких узгоджено вбачаються встановлені судом фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що вина обвинувачених у інкримінованих їм злочинах при вищевикладених судом обставинах доведена повністю, а тому по епізоду розбійного нападу на ОСОБА_7 суд кваліфікує дії ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у інше приміщення, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.

Крім того, вирішуючи питання наявності у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 й умислу на вчинення умисного вбивства ОСОБА_7 під час скоєння розбійного нападу на останнього, суд враховує роз'яснення п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», згідно якої питання про умисел необхідно вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.

Відповідно до п. 10 названої постанови, у разі вчинення умисного вбивства під час розбійного нападу, вимагання, незаконного заволодіння транспортним засобом, дії винного кваліфікуються за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України і статтею, якою передбачена відповідальність за злочинне заволодіння майном.

Заздалегідь заготовивши для нанесення тілесних ушкоджень ножі, завдаючи ОСОБА_7 вісім поранень, кілька з яких вияливилися проникаючими колото-різаними ранами, що були спричинені в області життєво важливих органів - грудної клітки та живота, розуміючи характер своїх дій, фізичну перевагу над одним потерпілим, силу і локалізацію нанесених за короткий проміжок часу та з різних боків (зліва та справа) ударів, що ще раз доводить співучасть ОСОБА_2 та ОСОБА_3, названі обвинувачені усвідомлювали суспільно-небезпечний характер свого діяння, припускали можливість спричинення потерпілому шкоди, не передбачаючи конкретно, яка саме шкода матиме місце, допускали можливість будь-якої шкоди, в тому числі й смерті, яка, нащастя, й не настала, бо судом встановлено, що життя потерпілому було збережено по причинам, що не залежали від волі нападників, які при цьому мали реальну можливість надати життєвонеобхідну йому допомогу, натомість лишили постраждалого зв'язаним, позбавивши його безпорадного можливості навіть самостійно викликати допомогу телефоном, оскільки дріт стаціонарного телефону ними був перерізаний, а мобільний телефон ОСОБА_7 нападники викрали.

Отже, підстав для будь-яких розумних сумнівів щодо доведеності винуватості ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у замаху на вбивство ОСОБА_7 під час судового розгляду справи встановлено не було, через що суд по вказаному епізоду обвинувачення їх дії кваліфікує й за ч. 2 ст. 15 - пп. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, як закінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб.

При цьому суд критично оцінює вищезазначені показання ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які під час судового розгляду свою вину у розбійному нападі на ОСОБА_7 не визнали та зазначили на свою непричетність до насильства проти життя та здоров'я останнього в обсязі, що ставиться їм за провину, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3, крім цього, й виключили свою участь у замаху на вбивство потерпілого, розцінюючи такі їх показання, як намір ввести суд в оману задля уникнення відповідальності за вчинення інкримінованих обвинуваченим злочинів.

Крім того, посилання сторони захисту на деяку неузгодженість показань ОСОБА_41 суду з поясненнями останнього, наданими потерпілим 17 квітня 2013 року під час слідчого експерименту, не впливають на висновок суду, оскільки додатково допитаний у судовому засіданні ОСОБА_7 підтвердив суду достовірність наданих ним під час вказаного експерименту власних пояснень, мотивуючи виявлену неузгодженість значим проміжком часу, що минув з моменту скоєного на нього нападу.

Більш того, як вже зазначалося судом, за висновком експерта ОСОБА_14 № 71 від 17.06.2013 року, не довіряти якому у суду немає підстав, тілесні ушкодження потерпілому могли бути завдані при обставинах та умовах вказаних ОСОБА_41 під час слідчого експерименту з його участю від 17.04.2013 року /т. 5, а.с. 154/.

Натомість, версія сторони обвинувачення про злочинну домовленість щен наприкінці лютого 2013 року ОСОБА_1 із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на заволодіння грошовими коштами ТОВ «Перемога» не знайшла свого підтвердження жодних із досліджених судом доказів, а тому такі обставини судом виключені із обвинувачення, що знайшло своє підтвердження під час судового розгляду, відповідно до якого вказана домовленість мала місце саме 4 березня 2013 року під час зустрічі обвинувачених вказаного дня близько 19-00 год.

Отже, суд, на виконання вимог ст. 67 КПК України, аналізуючи за своїм внутрішнім переконанням наведені докази, з урахуванням їх допустимості, належності достатності, об'єктивності та достовірності, враховуючи, що по справі було забезпечено всебічний, повний та об'єктивний розгляд усіх її фактичних обставин, дійшов висновку про доведеність пред'явленого ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обвинувачення.

Питання призначення покарання судом вирішується у відповідності до загальних засад, передбачених ст.65 КК України, де поряд із кваліфікацією дій винуватої особи враховується й ряд інших чинників.

При цьому обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_1, суд визнає активне сприяння розкриттю злочину, оскільки обвинувачений самостійно прийшов до органів внутрішніх справ та написав заяву про вчиний розбій /т. 6, а.с. 164/.

До обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_2 та ОСОБА_3, суд відносить добровільне відшкодування завданих ОСОБА_7 та ОСОБА_9 збитків, спричинених злочином.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченим, судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченим суд бере до уваги вищевказані обставини, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, які закон відносить до категорії особливо тяжких злочинів, фактичні обставини вчиненого, зокрема, наслідки злочинів - спричинення тяжких тілесних ушкоджень людині та протиправне позбавлення потерпілих належного їм майна, суд враховує і особи винуватих: усі раніше не судимі (ОСОБА_1 в силу ст. 89 КК України), не інваліди, не працюють, характеризуються позитивно, на психіатричних та наркологічних обліках не перебувають, при цьому ОСОБА_3 страждає на ряд хронічних захворювань /т 4, а.с. 25/, а на утриманні ОСОБА_2 перебуває малолітня дитина /т 1, а.с. 128/.

Суд також враховує і суб'єктивне ставлення усіх трьох обвинувачених до вчинених ними кримінально-караних діянь - критику до своєї протиправної поведінки не висловили.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про необхідність призначення усім обвинуваченим за скоїні злочини покарання у виді позбавлення волі на строк, в межах санкцій відповідного закону про кримінальну відповідальність, з конфіскацією майна, що передбачена в якості додаткового покарання.

На думку суду, вказане покарання випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, отже, воно буде справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинувачених та попередження вчинення нових злочинів як ними самими, так й іншими особами, тобто покарання, що призначається, досягне мети, передбаченої ст. 50 КК України.

Зважаючи на те, що у справі встановлено лише по одній обставині, що пом'якшує покарання обвинуваченим, а самі обвинувачені не визнали своєї вини у скоєнні інкримінованих їм злочинів у повному обсягу та, відповідно, не розкаялись у скоєному, судом не встановлено достатніх підстав для застосування при призначенні покарання положень ст. 69 КК України, як не встановлено і законних підстав для звільнення обвинувачених від відбування покарання, що призначається (ст. 75 КК України).

Водночас, в силу приписів ст. 416 КПК України, після скасування судом апеляційної інстанції вироку у даній справі від 30.04.2014 року не у зв'язку із необхідністю посилення покарання, при новому розгляді справи суд обмежений у застосуванні кримінального закону в частині призначення покарання, яке не може бути більш суворим, ніж призначене вироком, що був скасований.

Пред'явлений по справі цивільний позов ОСОБА_9 підлягає залишенню без розгляду відповідно до поданої потерпілою заяви.

Крім того, у судовому засіданні представник ТОВ «Перемога» ОСОБА_42, потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_10 заявили суду про відмову від пред'явлених ними до обвинувачених цивільних позовів про стягнення матеріальної шкоди.

Відмови від позовів по справі не суперечить закону і не порушує чиїх-небудь прав і законних інтересів. Наслідки прийняття судом відмов від позовів позивачам були роз'яснені.

Зважаючи на викладене, суд знаходить законні підстави для прийняття відмов названих позивачів від позовів.

Відповідно до ст. 118 КПК України процесуальні витрати складаються із витрат на правову допомогу; витрат, пов'язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; витрат, пов'язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.

В обвинувальному акті зазначено про розмір витрат на залучення експертів для проведення експертиз під час досудового розслідування, які за переліченим змістом є вартістю проведених по справі під час досудового розслідування експертиз на загальну суму 55410,92 гривень.

Разом з тим, ч. 2 ст. 124 КПК України передбачає стягнення з обвинуваченого, в разі ухвалення обвинувального вироку, на користь держави лише документально підтверджених витрат на залучення експертів, а не вартості проведення експертиз, яку ст. 118 КПК України не віднесено до процесуальних витрат.

Оскільки дані про розмір витрат на залучення експертів та виконану роботу експертів, що не є їх службовим обов'язком, відсутні, питання про процесуальні витрати судом не вирішується.

Обвинуваченим кримінальному провадженні був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, підстави якого натепер не відпали, отже він має бути залишеним усім трьом обвинуваченим без змін до набрання вироком суду законної сили.

Крім того, суд вважає за необхідне залишити в силі арешти майна обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3, щодо якого може бути застосована його конфіскація, в іншій же частині майно підлягає поверненню за належністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 373, 374, 485, 487 КПК України, колегія суддів, -

ЗАСУДИЛА:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, на підставі чого призначити йому покарання у вигляді 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з 11.03.2013 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати обвинуваченому ОСОБА_1 у строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення за періоди: з 11 березня 2013 року по 26 серпня 2014 року, з 13 жовтня 2015 року і до набрання вироку суду законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_1 залишити без змін - тримання під вартою.

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.187, ч.2 ст.15 - пп. 6, 12 ч.2 ст.115 КК України, на підставі чого призначити йому покарання:

-за ч.4 ст.187 КК України у виді 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

-за ч.2 ст.15 - пп. 6, 12 ч.2 ст.115 КК України у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_2 покарання за сукупністю злочинів у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з 01.05.2013 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати обвинуваченому ОСОБА_2 у строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення за періоди: з 1 травня 2013 року по 26 серпня 2014 року, з 13 жовтня 2015 року і до набрання вироку суду законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_2 залишити без змін - тримання під вартою.

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.187, ч.2 ст.15 - пп. 6, 12 ч.2 ст.115 КК України, на підставі чого призначити йому покарання:

-за ч.4 ст.187 КК України у виді 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

-за ч.2 ст.15 - пп. 6, 12 ч.2 ст.115 КК України у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_3 покарання за сукупністю злочинів у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з 02.05.2013 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати обвинуваченому ОСОБА_3 у строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення за періоди: з 2 травня 2013 року по 26 серпня 2014 року, з 13 жовтня 2015 року і до набрання вироку суду законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_3 залишити без змін - тримання під вартою.

Прийняти відмови ТОВ «Перемога», ОСОБА_42 та ОСОБА_7 від позовів до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди,а провадження по справі в названій частині закрити.

Залишити без розгляду позов ОСОБА_9 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слічого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Кравченко Л.Ю. від 22 травня 2013 року, на майно ОСОБА_3:

-пластиковий утримувач сім-карти оператору мобільного зв'язку «Life» з номером мобільного телефону НОМЕР_3;

-пластиковий утримувач сім-карти оператору мобільного зв'язку «Київстар» з номером мобільного телефону НОМЕР_4;

-картонну коробку для стартового пакету оператору мобільного зв'язку «МТС» з номером мобільного телефону НОМЕР_5

та повернути перелічене майно ОСОБА_3 за належністю.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слічого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Кравченко Л.Ю. від 8 травня 2013 року, на майно ОСОБА_2:

-членську картку казіно «Білі Бонс» № 1198;

-пластикову картку з написом «Нокіа» НОМЕР_6;

-водійське посвідчення на ім'я ОСОБА_2;

-пластикову картку авіакомпанії «Lufthansa» № НОМЕР_7 на ім'я ОСОБА_43;

-пластикову картку «ПриватБанк» № НОМЕР_8;

-утримувач сім-карти «Київстар» з номером НОМЕР_9 серійний номер пакета НОМЕР_13;

-зв'язку ключів на трьох кільцях з металу з двома ключами, одним ключем від домофону та металевою ложкою для взуття;

-утримувач сім-карти «Life» з номером НОМЕР_10, серійний номер НОМЕР_14

-пластикову картку «ПриватБанк» № НОМЕР_11;

-сім-картку «Київстар» НОМЕР_12;

та повернути перелічене майно ОСОБА_2 за належністю.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Запорізької області, шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою - з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Роз'яснити обвинуваченим, захисникам, потерпілим, право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження. Обвинуваченим, до яких застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, також роз'яснити право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Головуючий суддя П.В. Зарютін

Судді О.І. Дацюк

О.О. Наумов