Ухвала суду № 63210288, 05.12.2016, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

05 грудня 2016 року Чернігів Справа № 825/2129/16

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Кашпур О.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Територіальної громади м. Прилуки в особі Прилуцької міської ради про визнання недійсним пункту рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом до Територіальної громади м. Прилуки в особі Прилуцької міської ради та просить визнати недійсним п. 1.11 рішення 28 сесії 6 скликання Прилуцької міської ради Чернігівської області № 19 від 22.03.2012 про передачу ОСОБА_2 у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно пункту 7 вказаної правової норми суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною другою статті 4 цього Кодексу передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно частини першої статті 17 цього Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Таким чином, розгляд справ здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України лише у разі, якщо за предметом спору та його суб'єктним складом справа належить до юрисдикції адміністративного суду.

Разом із тим, навіть якщо позовні вимоги заявлені до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхньої посадової чи службової особи, але відповідач у спірних відносинах не здійснював владних управлінських функцій відносного заявника, такий спір не має сукупності ознак справи адміністративної юрисдикції, і не повинен розглядатись і вирішуватись адміністративним судом.

За статтею 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, через які також згідно зі статтями 83, 84 ЗК України набувається та реалізується право комунальної власності на землю та право державної власності на землю. Комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Статтею 80 ЗК України установлено, що самостійними суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності, а також держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 оскаржує рішення Прилуцької міської ради від 22.03.2012 про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 606мІ.

Отже, правовідносини, що склались між сторонами, є правовідносинами, пов'язані та витікають з права власності на земельну ділянку, що вказує на їх приватно-правовий характер. Так, відповідач, приймаючи рішення організаційно-розпорядчого характеру щодо надання третій особі у власність земельної ділянки, не здійснює владних повноважень відносно позивача, а виступає від імені територіальної громади як власник земельної ділянки.

У свою чергу, за змістом статей 1, 3, 15 Цивільного процесуального кодексу України, завданням цивільного судочинства є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають, зокрема, з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

За таких обставин рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення протиправним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

Висновки аналогічного характеру наведені Верховним Судом України у постановах від 16.12.2015 року по справі №6-2510ц15, від 01.06.2016 року по справі №569/23686/13а.

Тобто законом встановлено інший порядок оскарження рішень Прилуцької міської ради, а тому цей спір не підсудний Чернігівському окружному адміністративному суду і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства

Дана обставина згідно із п.1 ч.1 ст.109 є підставою для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.

Крім того, відповідно до п.3 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

З матеріалів справи вбачається ОСОБА_1 згідно квитанції № 720272 від 28.11.2016 було сплачено до державного бюджету 551,20 грн. судового збору за подачу подання до суду (копія платіжного доручення міститься в матеріалах справи).

На підставі наведеного та керуючись п.1 ч.1 ст.109 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

У Х В А Л И Л А:

Відмовити в відкритті провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади м. Прилуки в особі Прилуцької міської ради про визнання недійсним пункту рішення та повернути позовну заяву із усіма доданими до неї матеріалами.

Повернути з Державного бюджету (р/р 31216206784002 в ГУДКС України у Чернігівській області, код 38054398, МФО 853592) на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) грн. 20 коп. судового збору, сплачено згідно квитанції № 720272 від 28.11.2016.

Ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтями 186 і 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Кашпур