Постанова № 63210226, 29.11.2016, Черкаський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року справа № 823/1652/16

15 год. 15 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

секретар судового засідання - Будченко А.Ю.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача - Барської Т.М., Пилипишина С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області про зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 подав позов, в якому просить:

- зобов'язати Христинівську районну державну адміністрацію Черкаської області змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника голови Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області в розпорядженні № 105-к від 29.09.2016 та в трудовій книжці, шляхом викладення формулювання в новій редакції: "згідно з положеннями частини 3 статті 10 , пункту 3 частини першої статті 39 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", статті 83 Закону України "Про Державну службу", статті 24 Закону України "Про відпустки", п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України (припинено повноваження посадової особи)";

- зобов'язати Христинівську районну державну адміністрацію Черкаської області виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі, передбаченому статтею 44 Кодексу законів про працю України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що розпорядженням Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області № 105-к від 29.09.2016 про звільнення ОСОБА_1, позивача звільнено з посади першого заступника голови Христинівської районної державної адміністрації з 30.09.2016 та припинено повноваження державного службовця, згідно з положенням частини 3 статті 10, пункту 3 частини першої статті 39 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", статті 83 Закону Укарїни "Про державну службу", статті 24 Закону України "Про відпустки". Відповідач зазначив в розпорядженні обставини, які стали підставами для звільнення ОСОБА_1 з займаної посади: подання заяви про припинення повноважень заступника голови районної державної адміністрації згідно статті10 Закону Укарїни "Про місцеві державні адміністрації" у зв'язку з призначенням нового голови державної адміністрації, в той же час дав їм неповну юридичну кваліфікацію, не доповнив причини звільнення позивача пунктом 5 частини 1 статті 41 КЗпП України (припинено повноваження посадової особи), і як наслідок позбавив ОСОБА_1 законного права на отримання вихідної допомоги, згідно положень статті 44 КЗпП.

Окрім того, позивач звертає увагу суду, що при його звільненні з посади першого заступника голови Христинівської районної державної адміністрації, та припиненні його повноважень державного службовця, відповідачем порушено права ОСОБА_1, як державного службовця, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну службу", якою встановлено, що до основних прав державного службовця, зокрема, відноситься право на повагу до своєї особистості, честі та гідності, справедливе і шанобливе ставлення з боку керівників, колег та інших осіб.

Незадовго до звільнення позивача, а саме 01.06.2016 відповідач звільнив з посади заступника голови Христинівської районної державної адміністрації - ОСОБА_4, та в формулюванні розпорядження по його звільненню зазначив положення Закону України "Про місцеві державні адміністрації", Закону України "Про державну службу" та разом з тим п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, який надає ОСОБА_4 право на виплату вихідної допомоги згідно ст. 44 КЗпП.

Таким чином, невідомо за якими критеріями відповідач вважає, що один державний службовець на посаді заступника голови РДА, має право на отримання відповідних гарантій при звільненні - вихідної допомоги, а інший на аналогічній посаді - ні, тобто позивач.

Така поведінка відповідача є протиправною та дискримінаційною по відношенню до позивача, та грубо порушує основоположні конституційні права і гарантії та порушують також і міжнародні норми права.

Позивач в судовому засіданні адміністративний позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

В письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що позивач вдався до невірного, на власний розсуд, трактування положень матеріального та процесуального закону, його доводи зведені до особистого тлумачення норм права, оскільки правові норми викладені у п. 3 ч. 1 ст. 39 та ч. 3 ст. 10 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" свідчать, що юридичним наслідком призначення нового голови місцевої державної адміністрації є право останнього звільнити перших заступників та заступників голови місцевої державної адміністрації з займаних посад внаслідок автоматичного припинення їх повноважень, про що вони заявляють новому голові адміністрації. Визначальним при цьому є те, що звільненню новопризначеним головою місцевої державної адміністрації своїх заступників на підставі ч. 3 ст. 10 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" не повинно передувати дотримання певного додаткового порядку припинення їх повноважень, крім самого факту припинення цих повноважень.

Оскільки 29 квітня 2016 року Президент України розпорядженням № 186/2016-рп призначив головою Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області ОСОБА_5, то новопризначений голова, діючи у межах та у спосіб, що визначений спеціальним законом, розпорядженням 105-к від 29.09.2216 звільнив позивача з посади першого заступника голови Христинівської РДА.

Окрім того, підставою для звільнення ОСОБА_1 є Закон України "Про місцеві державні адміністрації", який не передбачає виплати вихідної допомоги при звільненні з посади першого заступника голови районної державної адміністрації у зв'язку із призначенням нового голови цієї адміністрації.

В судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечили з підстав, викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов та просили в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши позивача та представників відповідача, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Розпорядженням Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області від 10.06.2013 № 43-к ОСОБА_1 відповідно до статей 10, 41 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", статті 15 Закону України "Про державну службу", постанов Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів", від 19.06.1996 № 658 "Про затвердження Положення про ранги державних службовців", від 03.03.1994 № 283 "Про порядок обчислення стажу державної служби" призначено на посаду першого заступника голови районної державної адміністрації 10 червня 2013 року, в порядку переведення з посади начальника управління агропромислового розвитку райдержадміністрації. Підставою для винесення вказаного розпорядження послугували заява ОСОБА_1 від 20.05.201/3 та погодження голови Черкаської обласної державної адміністрації від 03.06.2013 № 01/01-48/3507.

Розпорядженням Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області від 29.04.2016 № 49-к, керуючись статтею 8 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", статтею 33 Закону України "Про державну службу", пунктом 15 Порядку розгляду питань, пов'язаних з підготовкою і внесенням подань щодо осіб, призначених на посаду та звільнення з посади яких здійснюється Верховною Радою України, Президентом України або Кабінетом міністрів України чи погоджується з Кабінетом Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 298, на підставі розпорядження Президента України від 19.04.2016 № 186/2016-рп "Про призначення ОСОБА_5 головою Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області" ОСОБА_5 приступила з 29 квітня 2016 року до роботи на посаді голови Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області з посадовим окладом згідно зі штатним розписом.

04.05.2016 ОСОБА_1 подав голові Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області заяву про припинення своїх повноважень першого заступника голови Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області та просив розглянути можливість продовження його повноважень першого заступника голови районної державної адміністрації.

Розпорядженням Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області від 29.09.2016 № 105-к, керуючись частиною третьою статті10, пунктом 3 частини першої статті 39 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", статтею 83 Закону України "Про державну службу", статтею 24 Закону України "Про відпустки" 30.09.2016 припинено державну службу ОСОБА_1 та звільнено його з посади першого заступника голови Христинівської районної державної адміністрації у зв'язку з припиненням повноважень та виплачено ОСОБА_1 грошову компенсацію за 29 календарних днів невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки.

Підставою для прийняття розпорядження зазначені заява ОСОБА_1 від 04.05.2016, розпорядження Президента України від 19.04.2016 № 186/2016-рп "Про призначення ОСОБА_5 головою Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області", лист голови обласної державної адміністрації від 30.05.2016 № 01/01-47/3200.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що спеціальним законом, який визначає організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій, є Закон України "Про місцеві державні адміністрації" від 9 квітня 1999 року № 586-XIV (далі - Закон № 586-XIV).

Статтею 7 Закону № 586-XIV передбачено, що правовий статус місцевих державних адміністрацій встановлюється Конституцією України, цим Законом та іншими законами України. Місцеві державні адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, органів виконавчої влади вищого рівня, а районні державні адміністрації в Автономній Республіці Крим - також рішеннями та постановами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їх повноважень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 8 Закону № 586-XIV місцеві державні адміністрації очолюють голови відповідних місцевих державних адміністрацій. Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України на строк повноважень Президента України.

Стаття 10 Закону № 586-XIV визначає, що перший заступник та заступники голів місцевих державних адміністрацій виконують обов'язки, визначені головами відповідних державних адміністрацій, і несуть персональну відповідальність за стан справ на дорученій їм ділянці роботи. Перший заступник та заступники голови обласної, районної державної адміністрації призначаються на посаду головою відповідно обласної, районної державної адміністрації за погодженням з Кабінетом Міністрів України. Перші заступники та заступники голів місцевих державних адміністрацій заявляють про припинення своїх повноважень новопризначеним головам місцевих державних адміністрацій у день їх призначення.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 39 Закону № 586-XIV голови місцевих державних адміністрацій призначають на посади та звільняють з посад своїх заступників, керівників структурних підрозділів відповідно до статей 10 та 11 цього Закону.

Аналіз наведених норм свідчить, що юридичним наслідком призначення нового голови місцевої державної адміністрації є право останнього звільнити перших заступників та заступників голови місцевої державної адміністрації з займаних посад внаслідок автоматичного припинення їх повноважень, про що вони заявляють новому голові адміністрації. Визначальним при цьому є те, що звільненню новопризначеним головою місцевої державної адміністрації своїх заступників на підставі статті 10, зокрема, пункту 3 не повинно передувати дотримання певного додаткового порядку припинення їх повноважень, крім самого факту припинення цих повноважень.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_5 приступила з 29 квітня 2016 року до роботи на посаді голови Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області згідно з розпорядженням Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області від 29.04.2016 № 49-к. Розпорядженням Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області від 29.09.2016 № 105-к припинено державну службу ОСОБА_1 та звільнено його з посади першого заступника голови Христинівської районної державної адміністрації у зв'язку з припиненням повноважень.

Тобто новопризначений голова Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області ОСОБА_5 використала своє право щодо звільнення позивача з посади першого заступника голови Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області у зв'язку з тим, що повноваження останнього автоматично припинилися.

Стаття 48 Закону № 586-XIV передбачає, що посадові особи місцевих державних адміністрацій є державними службовцями, їх основні права, обов'язки, відповідальність, умови оплати праці і соціально-побутового забезпечення визначаються Законом України "Про державну службу".

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII) державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Стаття 5 Закону № 889-VIII визначає, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Згідно статті 83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється: у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону); у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону); за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону); за ініціативою суб'єкта призначення (стаття 87 цього Закону); у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону); у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв'язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону); у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом; у разі застосування заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади".

При цьому суд звертає увагу, що Закон № 586-XIV не передбачає права першого заступника голови місцевої державної адміністрації на отримання вихідної допомоги при звільненні з посади, а Закон № 889-VIII передбачає можливість виплати вихідної допомоги у розмірі середньої місячної заробітної плати лише в разі звільнення з державної служби у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв'язку із зміною її істотних умов та у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом.

Щодо твердження позивача про те, що на дані спірні правовідносини поширюються норми пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП суд зазначає таке.

Норму частини першої статті 41 КЗпП доповнено пунктом 5 на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів" від 13 травня 2014 року № 1255-VII.

Вказаний Закон набрав чинності 01 червня 2014 року та метою його прийняття було покращення інвестиційного клімату шляхом надання інвесторам (власникам) господарських товариств права звільняти посадових осіб (керівників, членів виконавчих органів) без зазначення причин, а також узгодження в цьому контексті норм трудового та господарського законодавства. Як гарантію в таких випадках передбачено виплату працівникам вихідної допомоги в розмірі не менше, як шестимісячний середній заробіток (стаття 44 КЗпП України).

Зокрема, статтю 41 КЗпП України доповнено пунктом 5, який встановлює додаткову підставу розірвання трудового договору - "припинення повноважень посадових осіб".

При цьому, в пункту 9 пояснювальної записки до вищевказаного законопроекту (№ 4586 від 27 березня 2014 року) вказується, що проект закону не стосується соціально-трудової сфери та не потребує узгодження з уповноваженими представниками від всеукраїнських профспілок, їх об'єднань та всеукраїнських об'єднань організації роботодавців.

Поняття "посадові особи господарського товариства" визначені в частині 2 статті 89 Господарського кодексу України. Посадовими особами товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії (ревізор), а у разі створення ради товариства (спостережної ради) - голова і члени цієї ради.

У статті 2 Закону України "Про акціонерні товариства" від 17 вересня 2008 року міститься визначення уточненого поняття "посадові особи органів акціонерного товариства". Це фізичні особи - голова та члени наглядової ради, виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізор акціонерного товариства, а також голова та члени іншого органу товариства, якщо утворення такого органу передбачено статутом товариства.

Оскільки Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів" від 13 травня 2014 року № 1255-VII внесені зміни у тому числі до Господарського кодексу України і Закону України "Про акціонерні товариства", то розглядаючи всі внесені зміни в їх системному зв'язку, можна дійти висновку, що термін "посадові особи" був використаний законодавцем саме у визначенні цих двох законодавчих актів, а відтак формулювання причин звільнення як "припинення повноважень посадових осіб" не стосується посадових осіб місцевих державних адміністрацій.

Зважаючи на викладене, суд зазначає, що у позивача в даному випадку відсутнє право на отримання вихідної допомоги у встановленому статтею 44 КЗпП України розмірі, внаслідок чого посилання позивача на дискримінацію по відношенню до нього як державного службовця є помилковим.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких слід відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 94, 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.О. Гаврилюк

Постанова складена у повному обсязі 05.12.2016.