Рішення № 63207852, 01.12.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 310/1576/16 Головуючий у 1 інстанції

№ провадження 22-ц/778/4000/16 ОСОБА_1

Доповідач: Бєлка В.Ю.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Бєлки В.Ю.

Суддів: Онищенко Е.А.

ОСОБА_2

При секретарі: Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу, визнання житлового будинку особистою власністю,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу, визнання житлового будинку особистою власністю, посилаючись на те, що 23 червня 1982 року вона уклала шлюб з відповідачем по справі.

Зазначає, що сімейне життя з чоловіком не склалося черезнепорозуміння та сварки, які останнім часом часто виникали між ними, вони втратили один до одного взаємну повагу та почуття любові.

Шлюбні відносини припинено у квітні 2014 року.

Вважає, що примирення між ними не можливе.

Просить шлюб розірвати.

Вказує, що під час спільного проживання, за її особисті кошти, які вона отримала від продажу житлового будинку, був придбаний житловий будинок № 52 по вул. Левітана в м. Бердянську.

Але договір купівлі-продажу був оформлений на імявідповідача.

Посилаючись на зазначені обставини просила розірвати шлюб між нею та ОСОБА_5, зареєстрований 23 червня 1982 року відділом РАГС Бердянського міськвиконкому Запорізької області за реєстровим записом № 553, визнати житловий будинок № 52 по вул. Левітана в м. Бердянську її особистою власністю, судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24 березня 2016 року позовну заяву задоволено.

Розірвано шлюб між ОСОБА_4 і ОСОБА_5, зареєстрований 23 червня 1982 року відділом РАГС Бердянського міськвиконкому Запорізької області, актовий запис №553.

Визнано житловий будинок №53 по вул. Левітана в м. Бердянську Запорізької області особистою власністю ОСОБА_4.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 компенсацію судових витрат у розмірі 551,20 грн.

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24 березня 2016 року від 04.04.2016 року внесено виправлення щодо номеру житлового будинку.

У апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Просить скасувати рішення суду в частині визнання житлового будинку особистою власністю ОСОБА_4 та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову в частині визнання житлового будинку особистою власністю ОСОБА_4 відмовити.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що зявилися, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 23 червня 1982 року між позивачем та відповідачем був зареєстрований шлюб. Причиною розпаду сімї позивач називає часті сварки та непорозуміння між подружжям, внаслідок яких вони тратили один до одного почуття поваги та любові. Суд приймає до уваги те, що відповідач визнав позов про розірвання шлюбу, сімейні стосунки між сторонами фактично припинені у квітні 2014 року, спільно вони не проживають.

За таких обставин, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про те, що подальше збереження шлюбу буде суперечити інтересам подружжя, а тому обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що подружжям під час перебування у шлюбі був придбаний житловий будинок №52 по вул. Левітана в м. Бердянську, що підтверджується договором купівлі-продажу будинку від 13 серпня 1987 року, укладеним між ОСОБА_6 і ОСОБА_5, посвідчений державним нотаріусом Бердянської державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за №1-3334.

Задовольняючи вимоги позивача в частині визнання цього будинку особистою власністю, суд першої інстанції виходи з пояснень позивача, яка зазначала, що цей будинок було придбано за її власні кошти, які вона отримала від продажу іншого будинку. Також послався на те, що зазначені вимоги були визнані відповідачем ОСОБА_5 у судовому засіданні. Інших доказів, які б підтверджували вимоги позивача в цій частині у рішенні не наведено і судом у ході розгляду справи не встановлювались.

Вирішуючи спір в зазначеній частині, суд першої інстанції всупереч вимогам ч. 4 ст. 10 ЦПК України не розяснив сторонам права подавати клопотання про призначення експертизи для встановлення дійсної ринкової вартості спірного майна, не розяснив, що відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, тому допустив суттєву неповноту у зясуванні таких обставин.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 липня 2012 року стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 141123 грн. безпідставно набутих грошових коштів та судовий збір у сумі 1411 грн. 23 коп.

Разом з тим, згідно з ч. 4 ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сімї, створює обовязки для другого подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сімї.

Відповідно до розяснень, викладених у п. 24 постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11, до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобовязаннями, що виникли в інтересах сімї.

До апеляційної інстанції відповідачем було направлено заперечення на апеляційну скаргу, однак жодного доказу з яких причин він визнав позов в частині визнання за позивачем права особистої власності на вказаний вище будинок не наведено.

З урахуванням викладеного, колегія вважає, що рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у цій частині у позові за недоведеністю.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24 березня 2016 року по цій справі в частині визнання житлового будинку № 52 по вул. Левітана в м. Бердянську Запорізької області особистою власністю ОСОБА_4 скасувати та ухвалити в цій частині нове про відмову задоволенні вказаних вимог.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий:

Судді: