Ухвала суду № 63206224, 06.12.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/929/2016(м)

263/7678/16-ц

Категорія 57 Головуючий у 1 інстанції Кірякова Н.П.

Доповідач Ігнатоля Т.Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого - Ігнатоля Т.Г.

суддів - Кочегарової Л.М., Попової С.А.

за участю секретаря - Герасимової Г.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 24 жовтня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому посилався на те, що 29 травня 2016 року на автодорозі М-14 «Одесса-Мелітополь» на 322 км+600 м відбулася дорожньо - транспортна пригода за участю автомобілів «Mersedes-Benz 811 D», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, та «Mersedes-Benz 312 D», державний номер НОМЕР_2, під його керуванням. Винним у скоєнні ДТП визнано ОСОБА_2, транспортний засіб якого застрахований у Приватному акціонерному товаристві «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - ОСОБА_3 «УПСК»). Внаслідок ДТП обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження. У встановленому порядку він повідомив ОСОБА_3 «УПСК» про настання страхової події та передав документи для отримання страхового відшкодування, однак, страхову виплату йому не сплачено. У звязку зі значним пошкодженням автомобіля, він змушений був здійснити його транспортування за допомогою евакуатора, вартість послуг якого становить 5120 грн. Просив стягнути з відповідачів на його користь матеріальну шкоду в розмірі 49 000,00 грв., вартість евакуації транспортного засобу з місця ДТП - 5120 грв., франшизу -1000 грв. та відшкодувати судові витрати.

В процесі розгляду справи ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги та остаточно просив стягнути у відшкодування матеріальної шкоди 61746,87 грв. - з ОСОБА_3 «УПСК» - 50 000 грн., з ОСОБА_2 11 746,87 грн., франшизу 500 грв. і понесені судові витрати.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 24 жовтня 2016 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 «УПСК» на користь ОСОБА_1 49 500 грн. страхового відшкодування та 454,74 грн. судових витрат.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 10 995,65 грн., як різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, франшизу 500 грв. , а також 96,46 грн. судових витрат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 посилається на порушення судом норм процесуального права.

Зазначає, що при розгляді даної справи судом були порушені правила підсудності, оскільки він зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, що є адміністративною територією, на яку розповсюджується юрисдикція Куйбишевського районного суду Запорізької області. Відповідач ОСОБА_3 «УПСК» знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Кирилівська будинок 40, що є адміністративною територією Подільського району м. Києва, на яку розповсюджується юрисдикція Подільського районного суду м. Києва. Дорожньо-транспортна пригода сталася на території Запорізької області

Відповідно до витягу з ЄДРПОУ ОСОБА_3 «УПСК» не має філії у м. Маріуполі, тому застосування ст. 110 ЦПК України при вирішенні питання підсудності не можливе.

Про зазначені обставини ОСОБА_2 стало відомо лише після отримання поштою оскаржуваного рішення, оскільки суд не направляв жодної судової повістки на його адресу.

Крім того, висновок про оцінку вартості відновлювального ремонту транспортного засобу позивача № 153 від 12 липня 2016 року, який взято за основу судом першої інстанції, прийнятий з порушенням норм процесуального права, оскільки він не був присутнім у судовому засіданні під час розгляду справи та не міг визнати і погодитись з цим висновком. Більш того він вважає його невірним із явно завищеною сумою відновлювального ремонту. Просив рішення скасувати і у позові відмовити.

В судове засідання апеляційного суду відповідач ОСОБА_2 та представник ОСОБА_3 «УПСК» не з»явилися, подали заяви про розгляд справи у їх відсутність. Тому, відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України, справу розглянуто у відсутності відповідачів, які належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_4, який просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги , колегія суддів вважає, що скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК У країни апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САТ № 529465 від 13 листопада 2013 року, власником автомобіля «Mersedes-Benz 312 D», державний номер НОМЕР_2, є ОСОБА_1В.(а.с. 5).

29 травня 2016 року на автодорозі М-14 «Одесса-Мелітополь» на 322 км+600 м відбулася дорожньо - транспортна пригода за участю автомобілів «Mersedes-Benz 811 D», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, та автомобілем «Mersedes-Benz 312 D», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1

Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09 серпня 2016 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 350 грн.

Згідно з вказаною постановою, 29 травня 2016 року о 22 год. 00 хв. ОСОБА_2 перед виїздом не перевірив технічний стан транспортного засобу, а також не слідкував у дорозі за технічним станом автомобіля, внаслідок чого на автодорозі М-14 «Одесса-Мелітополь» на 322 км+600 м відірвалося два задніх лівих колеса, які зіткнулися з автомобілем марки «Mersedes-Benz 312 D», державний номерний знак НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_1

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на час ДТП була застрахована у ОСОБА_3 «УПСК», максимальний розмір відповідальності страховика 50 000 грн.; безумовна франшиза - 500 грв.

31 травня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Маріупольського відділення ОСОБА_3 «УПСК» з повідомленням про ДТП.

27 липня 2016 року ОСОБА_1 подав до Маріупольського відділення ОСОБА_3 «УПСК» заяву про страхове відшкодування.

Згідно з висновком про оцінку вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу від 12 липня 2016 року № 153, вартість відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу механічних частин пошкодженого колісного транспортного засобу марки «Mersedes-Benz 312 D», державний номерний знак НОМЕР_3, складає 54 875 грн. 67 коп.

На час розгляду справи в суді першої інстанції страхова виплата позивачу не виплачена.

Згідно з товарним чеком від 29 травня 2016 року № 136, вартість вантажоперевезення евакуатором автомобіля позивача становить 5 120 грн.

Частково задовольняючи позов, суд виходив з того, що оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована у ОСОБА_3 «УПСК», максимальний розмір відповідальності якого становить 50 000 грн., де франшиза 500 грн., на час розгляду справи останнім страхове відшкодування позивачу не сплачено, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу становить 54 875 грн. 65 коп., тому, з урахуванням ліміту відповідальності страховика, з нього підлягає до стягнення на користь позивача 49 500 грн. З огляду на те, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу позивача складає 54 875 грн. 65 коп., вартість послуг евакуатора 5 120 грн, а страховою виплатою покриті витрати лише на суму 49 500 грн., різниця між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, а також франшиза, підлягають стягненню на користь позивача з відповідача ОСОБА_2, як особи, яка завдала шкоди.

Колегія суддів не може не погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. ст. 8,9 Закону України «Про страхування» страховий випадок це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов»язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особ; страхове відшкодування це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Франшиза частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до п. 22.1 ст. 11 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Згідно із ст. 12 Закону № 1961-IV розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якої відшкодовуються збитки, заподіяні майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Статтею 29 цього Закону передбачено, що у звязку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, повязані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання його власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобовязаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобовязана виплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, відповідно до вимог ст. 212 - 213 ЦПК України, повно, всебічно і обєктивно встановив фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, безпосередньо дослідженим у судовому засіданні доказам дав належну оцінку, правильно застосував матеріальний закон і дійшов обгрунтованого висновку про те, що ОСОБА_3 «УПСК» зобов»язане виплатити позивачеві страхове відшкодування, оскільки факт настання страхового випадку встановлений довідкою РДПС в м. Херсоні про дорожньо транспортну пригоду, яка сталася з позивачем 29 травня 2016 року ( а.с. 5); постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 9 серпня 2016 року про притягнення відповідача ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху (а.с. 40), повідомленням про настання випадку, яке направлено позивачем ОСОБА_1 31 травня 2016 року ОСОБА_3 «УПСК» (а.с. 8), актами огляду транспортного засобу від 31 травня 2016 року,14 червня 2016 року та 5 липня 2016 року ( а.с. 9,58,82,88-92).

У зв»язку з викладеним, суд обгрунтовано зробив висновок про стягнення суми страхового відшкодування у вигляді вартості відновлювального ремонту транспортного засобу на користь позивача зі страхової компанії - ОСОБА_3 «УПСК» в межах ліміту відповідальності страховика згідно зі страховим полісом в розмірі 49 500 грн., а різниця між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, а також франшиза, підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2, як особи, яка завдала шкоди.

Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 про порушення судом підсудності даної справи не впливають на правильність висновків суду щодо суті позову.

Згідно зі ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Частиною третьою ст.309 ЦПК України передбачено, що порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи, що справа вирішена у відповідності з вимогами матеріального права, доводи апеляційної скарги про наявність порушення правил підсудності колегія суддів вважає формальним міркуванням відповідача.

Посилання відповідача в скарзі на невірність висновку про оцінку вартості відновлювального ремонту з приводу завищення його розміру, є безпідставними, оскільки відповідачем в апеляційній скарзі не наведено обґрунтувань, в чому конкретно полягає неправильність висновку про оцінку вартості відновлювального ремонту транспортного засобу; клопотань про проведення повторної оцінки ним не заявлялося, в той час, як відповідно до вимог ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду підягає залишенню без зміни, оскільки постановлено у відповідності з нормами матеріального права, порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи та є безумовними для скасування чи зміни рішення суду, в справі не встановлено. Оскільки підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, апеляційна скарга відповідача ОСОБА_2 підлягає відхиленню.

Керуючись ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 24 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Т.Г.Ігнатоля

Судді: Л.М.Кочегарова

ОСОБА_5