Рішення № 63204825, 05.09.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/18172/15-ц

Провадження № 2/760/7664/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді - Лазаренко В.В.

з участю секретаря - Кучерини Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Житлової комісії гарнізону м. Києва, Київського Квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, третя особа: Об'єднана житлова комісія військової частини А0515 і підпорядкованих їй віськових частин, про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом до відповідачів та просить захистити його порушені права та свободи, що випливають із житлових відносин - визнати за ним право на зарахування до часу перебування на квартирному обліку у місті Києві попереднього часу перебування на такому обліку за попереднім місцем проходження військової служби у м. Феодосія з 05 серпня 1992 року, обґрунтовуючи вимоги тим, що проходив військову службу у Збройних Силах України - у військової частини А0515, яка дислокується у місті Києві, звідки й звільнився.

Зазначає, що після закінчення Васильківського воєнного авіаційно-технічного училища з 27.06.1986 по 01.09.1988 рр. він проходив службу в групі радянських військ в Німеччині. Оскільки частина знаходилася за кордоном тому постійним житлом не забезпечувався, що підтверджується довідкою №189 від 12.08.1988 р.

В період з 01.09.1988 по 27.06.1992 рр. Позивач навчався в Київському вищому воєнному авіаційному інженерному училищі. На протязі навчання житлом не забезпечувався, що підтверджується довідкою №112/32 від 27.05.1992.

Після закінчення Київського вищого воєнного авіаційного інженерного училища, наказом МО України №0594 від 27 червня 1992 року для подальшого проходження військової служби Позивача було направлено у розпорядження командира військової частини А0156, м. Феодосія. Рішенням житлової комісії від 05 серпня 1992 року його зараховано на квартирний облік, що підтверджується витягом з протоколу.

Протягом військової служби у військовій частині А0156 він проживав у гуртожитку та постійного мешкання не мав, що підтверджується довідкою №73 від 25.08.1998 року, виданою Феодосійською квартирно-експлуатаційною частиною.

В період з 18.06.1998 по 25.06.2001 р.р. навчався в Об'єднаному інституті при Національній академії оборони України. Наказом №035Р від 25.06.2001 Позивача було направлено до подальшого проходження служби у військову частину А0295 м. Києва.

Згідно рішення ЖК ЦАМО та ГШ ОСОБА_1 та членів сім'ї було зараховано на квартирний облік до гарнізонної черги міста Києва з датою поставки 03.03.1995 р.

На даний час Позивач перебувє на квартирному обліку складом сім'ї 4 особи у житловій комісії військової частини А0515 у загальній черзі Київського гарнізону з 03.03.1995 року, а також у списках осіб, які мають право на першочергове отримання житла як учасник бойових дій з 15.12.2005 року.

Вважає, що відповідно до наявних документів має право на перенесення черги відповідно до законодавства України.

В обгрунтування позовних вимог посилається на статтю 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII, відповідно до якої держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами і тому з існуючою на теперішній час датою перебування на квартирному обліку, він не може погодитися та вважає такий стан справ протиправним, оскільки обмежуються його житлові права щодо права перебування на квартирному обліку у гарнізоні міста Києва.

В зв'язку з чим вимушений був звернутися з заявою до об'єднаної житлової комісії військової частини А0515 та підпорядкованих їй військових частин. За результатами розгляду об'єднаною житловою комісією військової частини А0515 та підпорядкованих їй військових частин 21 листопада 2012 року було прийнято рішення про перенесення черги квартирного обліку з 03 березня 1995 року на 05 серпня 1992 року, оформлене протоколом №33.

Крім того, посилається на те, що на своє звернення до Київського КЕУ відносно реалізації цього рішення, йому була надана відповідь, з якої вбачається, що перенесення дати квартирного обліку з 03.03.95 на 05.08.92 неможливо. В обґрунтування своєї позиції Київське КЕУ посилалось на норми наказу МО України від 03.02.95 №20 «Про внесення змін та доповнень до Положення про порядок забезпечення жилою в Збройних Силах України», а також на Юридичний висновок Головного квартирно-експлуатаційного управління ЗС України від 28.11.2008 року, Рішення міністра оборони України від 13 квітня 2009 року №3284/з.

Листом Київського КЕУ від 24.05.2016 №303/25/6-818 йому фактично відмовлено в задоволенні рішення об'єднаної житлової комісії військової частини А0515 та підпорядкованих їй військових частин від 21.11.2012, оформлене Протоколом №33. щодо внесення змін в частині зарахування на квартирний облік його та членів його сім'ї у гарнізоні міста Києва з 05.08.1992 року з посиланням на те, що нібито при позитивному вирішенні його питання будуть порушені конституційні права інших військовослужбовців, які переміщувалися по службі до введення в дію наказу МО від 06.10.2006 року № 577 та вимог Прикінцевих положень Закону України від 24.06.04 № 1865 -IV.

Однак з такою позицією ЖК гарнізону міста Києва та посадових осіб ККЕУ погодитись не може, оскільки в Україні як соціальній, правовій державі політика спрямовується на створення умов, які забезпечують достатній життєвий рівень, вільний і всебічний розвиток людини як найвищої соціальної цінності, її життя, здоровя , честь і гідність. Утвердження та дотримання закріплених у нормативно-правових актах соціальних стандартів є конституційним обовязком держави.

Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав та свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на житло, передбачають за змістом статті 1, 3, 6 (частина друга), 8, 19 (частина друга), 22, 23, 24 (частина перша), 47 Основного Закону України. Право на житло є складовою конституційного права на соціальний захист. Згідно зі статтею 47 Конституції України, держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Громадянам, які потребуют соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Статтею 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.91 р. № 2011-XII передбачено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.

Кабінет Міністрів України на виконання статті 12 Закону України № 2011-XII, затвердив Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями відповідною постановою від 03.08.2006 № 1081 (далі - Порядок).

Пунктом 32 Порядку передбачено, що черговість надання житла визначається за часом зарахування на облік (включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень).

Згідно пункту 26 Порядку, військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, повязаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), зараховується на облік за новим місцем служби разом з членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житла.

В свою чергу, перебування військовослужбовця на квартирному обліку за останнім місцем служби, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового та одержання житлових приміщень підтверджуються Довідкою про перебування на обліку за попереднім місцем служби та зняття з обліку, виданою відповідним КЕО та командиром військової частини (пункт 3.7. Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06.10.2006 №577).

Відмовляючи в перенесенні черги, відповідачі виходили із житлового законодавства України, посилаючись на вимоги Закону України від 24 червня 2004 року № 1865-ІУ «Про внесення змін до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який набрав чинності з 1 січня 2005 року.

Згідно прикінцевих положень наведеного Закону, військовослужбовці, що перебували на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, до набрання чинності цим Законом забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання відповідно до раніше встановленого законодавством порядку.

Починаючи з березня 1995 року до серпня 2006 року порядок зарахування військовослужбовців на квартирний облік регулювався наказом Міністра оборони України від 03.02.95 року № 20 «Про внесення змін та доповнень до Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України». Цим наказом було визначено, що при переміщенні військовослужбовця по службі в інший гарнізон йому зараховується попередній час перебування на квартирному обліку (в списках осіб, що користуються правом першочергового і позачергового отримання жилих приміщень), але не раніше, ніж з дня набрання чинності даного наказу, тобто з 03.03.1995 року.

Однак, згідно пункту 17 «Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України», затвердженого наказом МО України № 220 від 23 грудня 1992 року, військовослужбовцям, які перебувають на квартирному обліку, житлові приміщення надаються згідно з чергою, при цьому черговість падання житлових приміщень визначається по часу прийняття на облік, що узгоджується із статтею 43 ЖК. Зазначає, що на даний час, відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року № 1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства СРСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Рада Міністрів Української РСР і Українська республіканська рада професійних спілок відповідно до статті 60 ЖК, постановою від 11 грудня 1984 р. № 470, затвердила Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання ним житлових приміщень в Українській РСР.

Пунктом 30 Правил передбачено, що при припиненні трудових відносин з підприємством, установою, організацією громадянина, який перебував на квартирному обліку за місцем роботи, і тимчасовому виїзді на роботу в іншу місцевість, він переводиться на облік до виконавчого комітету Ради народних депутатів за місцем проживання.

У зазначених випадках за громадянином зберігається попередній час перебування на квартирному обліку та у списках осіб, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень, у межах, відповідно, часу їх роботи на даному підприємстві, в установі, організації або часу проживання у даному населеному пункті.

В подальшому, на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 року № 1081 видано наказ Міністра оборони України від 06.10.2006 року № 577 «Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам 'їх сімей житлових приміщень» . При цьому наказ Міністра оборони України від 03.02.1995 року № 20 визнано таким, що втратив чинність.

Пунктом 26 Постанови та пунктом 3.7 Інструкції передбачено, що військовослужбовці, які перебувають на квартирному обліку, у разі переміщення по службі, повязанного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), зараховуються на облік за новим місцем служби разом з членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачергового отримання житла.

Крім того, Позивач обґрунтовує вимоги тим , що відповідно до листа Міністерства юстиції України від 16 березня 2009 року № 2495-0-26-09-19, військовослужбовці у разі переміщення по військовій службі, пов'язаного з переїздом до іншого гарнізону ( у тому числі, які здійснили такий переїзд до 3 березня 1995 року), зараховуються на квартирний облік за новим місцем служби із збереженням всього попереднього часу перебування на квартирному обліку.

З метою зарахування (зняття) військовослужбовців на облік (з обліку) осіб, які потребують поліпшення житлових умов створюються у Збройних Силах України житлові комісії, порядок створення та організації яких визначається Положенням, затвердженого наказом МО від 11.09.2007 №517.

Позивач вважає, що не перенесення дати постановки на квартирний облік йому є протиправним і призвело до звуження обсягу його прав у сфері проходження військової служби, що за своїм змістом є порушенням статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців» , а саме житлових прав.

Як випливає з цієї статті, нормативно-правові акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права та пільги військовослужбовців та членів їх сімей, є недійсними.

Тому, рішення ЖК гарнізону міста Києва та посадових осіб ККЕУ щодо не перенесення дати квартирного обліку з 03 березня 1995 року на 05 серпня 1992року та внесення відповідних змін до бази даних суперечить вимогам Закону і є протиправними та підлягають скасуванню.

Посилається на те, що його переміщення по службі в іншу місцевість здійснювалося за рішеннями відповідних начальників з урахуванням атестаційних висновків та рекомендацій безпосереднього начальника (пункт 34 Тимчасового положення про проходження військової служби офіцерського складу, затвердженого Указом Президента України від 3 травня 1993 року № 174) і за неприбуття до нового місця служби без поважних причин передбачена кримінальна відповідальність відповідно до КК України.

Обгрунтовує вимоги тим, що неодноразово звертався до ЖК гарнізону та ККЕУ стосовно перенесення дати зарахування на квартирний облік його та членів його сімї у гарнізонній черзі міста Києва з 03 березня 1995 року на 05 серпня 1992 року з посиланням на вимоги статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ., однак у задоволенні його вимог було відмовлено.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року - держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.

Не погоджується з даними рішеннями та із існуючою на теперішній час датою перебування на квартирному обліку, Позивач вважає такий стан справ протиправним, оскільки він обмежує його житлові права щодо права перебування на квартирному обліку у житловій комісії військової частини А0515і тому вимушений звернутись до суду з вказаним позовом.

В судове засідання не з`явився, про час слухання справи повідомлений належним чином, прибув представник позивача з належним чином оформленними документами. Представником позивача в судовому засідані 05.09.2016 року була подана заява про зменшення позовних вимог, та залишити без розгляду позовну вимогу щодо визнання рішення ЖК гарнізону м. Києва від 01 грудня 2008 року про відмову позивачу у перенесені квартирного обліку з 03.03.1995 року на 05.08.1992 рік та внесення цих змін до бази даних житлової комісії гарнізону міста Києва неправомірними та скасувати його. Ухвалю Солом'янського районного суду м. Києва від 05.09.2016 року дана позовна вимога залишена без розгляду. Представник позивача інші позовні вимоги підтримав повністю, просить задовольнити.

Представник відповідача ЖК гарнізону міста Києва не з`явився, про судове засідання повідомлений належним чином. Представник відповідача Київського КЕУ в судове засідання з'явився, суду надано письмові заперечення проти позовних вимог, підтримуючи правову позицію з посиланням на те, що нібито при позитивному вирішенні порушеного позивачем питання будуть порушені конституційні права інших військовослужбовців, які переміщувалися по службі до введення в дію наказу МО від 06.10.2006 року № 577 та вимог Прикінцевих положень Закону України від 24.06.04 № 1865 IV.

Крім того, зазначена і та обставина , що вперше вимога про зарахування дати постановки на квартирний облік для військовослужбовців з`явилась у наказі МО України № 20 від 03.02.1995 року «Про внесення змін та доповнень до Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України». Цим наказом було визначено, що при переміщенні військовослужбовця по службі в інший гарнізон йому зараховується попередній час перебування на квартирному обліку (в списках осіб, що користуються правом першочергового і позачергового отримання жилих приміщень), але не раніше, ніж з дня набрання чинності даного наказу, тобто з 03.03.1995року і тому вважають , що в задоволенні вимог позивачу суд повинен відмовити, їх дії щодо зарахування позивача на квартирний облік згідно наданих рішень є правомірними та відповідними вимогам діючого законодавства та вимогам наказу Міністра оборони України від 03.02.1995 року за № 20. Вважають , що дата зарахування на квартирний облік військовослужбовців , які прибули до гарнізону м. Києва до 03.03.1995 року повинна бути зафіксована датою рішення житлової комісії про прийняття їх на облік і не може бути перенесена.

Представник третьої особи Об'єднанної житлової комісіі військової частини А0515 і підпорядкованих їй військових частин в судове засідання не з'явився, про про час слухання справи повідомлений належним чином. Суд вважає можливим слухати справу у відсутності сторін , відповідно до вимог ст.. 169 ЦПК України.

Дослідивши надані суду матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з наданих суду матеріалів, позивач, ОСОБА_1, після закінчення Васильківського воєнного авіаційно-технічного училища з 27.06.1986 по 01.09.1988 р.р. проходив службу в групі радянських військ в Німеччині. Оскільки частина знаходилася за кордоном тому постійним житлом не забезпечувався, що підтверджується довідкою №189 від 12.08.1988 р.

В період з 01.09.1988 по 27.06.1992 р.р. навчався в Київському вищому воєнному авіаційному інженерному училищі. На протязі навчання житлом не забезпечувався, що підтверджується довідкою №112/32 від 27.05.1992 р.

Після закінчення Київського вищого воєнного авіаційного інженерного училища, наказом МО України №0594 від 27 червня 1992 року для подальшого проходження військової служби Позивача було направлено у розпорядження командира військової частини А0156, м. Феодосія. Рішенням житлової комісії від 05 серпня 1992 року його зараховано на квартирний облік, що підтверджується витягом з протоколу (додаток №6).

Протягом військової служби у військовій частині А0156 він проживав у гуртожитку та постійного мешкання не мав, що підтверджується довідкою №73 від 25.08.1998 року, виданою Феодосійською квартирно-експлуатаційною частиною.

В період з 18.06.1998 по 25.06.2001 рр. навчався в Об'єднаному інституті при Національній академії оборони України. Наказом №035Р від 25.06.2001 р. Позивача було направлено до подальшого проходження служби у військову частину А0295 м. Києва.

Згідно рішення ЖК ЦАМО та ГШ ОСОБА_1 та членів його сім'ї було зараховано на квартирний облік до гарнізонної черги міста Києва на загальних підставах з 03.03.1995 р.

Відповідно до довідки КЕЧ м. Феодосії № 73 від 25.08.1998 року до переведення в м. Київ проходив службу у м. Феодосії та перебував на квартирному обліку у КЕЧ Феодосійського району з 05.08.1992 року складом сім'ї три особи. За попереднім місцем проходження служби житловою площею не забезпечувався.

На даний час Позивач перебувє на квартирному обліку складом сім'ї 4 особи у житловій комісії військової частини А0515 у загальній черзі Київського гарнізону з 03.03.1995 року, а також у списках осіб, які мають право на позачергове отримання житла як учасник бойових дій з 15.12.2005 року.

Судом встановлено, що згідно рішення ЖК ЦАМО та ГШ позивача та членів його сім'ї у 2001 році було зараховано на квартирний облік до гарнізонної черги міста Києва з датою поставки 03.03.1995 р., у зв'язку з проходженням ним військової служби у місті Києві у військовій частині А0295.

Судом встановлено, що Позивач звертався з заявою до об'єднаної житлової комісії військової частини А0515 та підпорядкованих їй військових частин. За результатами розгляду об'єднаною житловою комісією військової частини А0515 та підпорядкованих їй військових частин 21 листопада 2012 року було прийнято рішення про перенесення черги квартирного обліку з 03 березня 1995 року на 05 серпня 1992 року.

Крім того, судом встановлено, що позивач неодноразово, на протязі двох років звертався до Житлової комісії гарнізону м. Києва та Київського КЕУ відносно реалізації цього рішення, але йому була надана відповідь, з якої вбачається, що перенесення дати квартирного обліку з 03.03.1995 на 05.08.1992 неможливо. В обґрунтування своєї позиції Київське КЕУ посилалось на норми наказу МО України від 03.02.95 №20 «Про внесення змін та доповнень до Положення про порядок забезпечення жилою в Збройних Силах України», а також на Юридичний висновок Головного квартирно-експлуатаційного управління ЗС України від 28.11.2008 року, Рішення міністра оборони України від 13 квітня 2009 року №3284/з.

В матеріалах справи знаходиться лист військової частини А0515 від 15.04.2016 року №222/5Д/1267, з якого виходить, що військова частина А0515 витяг з протоколу засідання житлової комісії військової частини А0515 і підпорядкованих їй військових частин від 21 листопада 2012 року №33 направлено на адресу Київського квартирно-експлуатаційного управління та житлової комісії гарнізону міста Києва (вих.. №222/5Д/1230 від 13.04.2016 року) для внесення відповідних змін до другого примірника облікової справи позивача.

Листом Київського КЕУ від 24 травня 2016 року №303/25/6-818 позивачу фактично відмовлено в задоволенні рішення об'єднаної житлової комісії військової частини А0515 та підпорядкованих їй військових частин від 21.11.2012 року, оформлене Протоколом №33. щодо внесення змін в частині зарахування на квартирний облік його та членів його сім'ї у гарнізоні міста Києва з 05.08.1992 року з посиланням на те, що нібито при позитивному вирішенні його питання будуть порушені конституційні права інших військовослужбовців, які переміщувалися по службі до введення в дію наказу МО від 06.10.2006 року № 577 та вимог Прикінцевих положень Закону України від 24.06.04 № 1865 -IV.

В судовому засіданні встановлено, що житловою комісією ЦАМО при вирішенні рапорту позивача про зарахування його та членів його сім'ї на квартирний облік в м. Києві після його прибуття для проходження подальшої військової служби з в/ч не був повністю зарахований час його перебування на квартирному обліку за попереднім місцем служби в цій військовій частині.

Відповідно до вимог ст. 17,47 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян, які перебувають на службі в збройних силах і таким громадянам України надається житло державою безоплатно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 43 ЖК України черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік.

Право на житло є складовою конституційного права на соціальний захист. Згідно зі статтею 47 Конституції України, держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Статтею 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ передбачено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.

Кабінет Міністрів України на виконання статті 12 Закону України № 2011-ХІІ, затвердив «Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями відповідною постановою від 03.08.2006 року № 1081».

Пунктом 32 Порядку передбачено, що черговість надання житла визначається за часом зарахування на облік (включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень).

Згідно пункту 26 Порядку, - військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов`язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), зараховується на облік за новим місцем служби разом з членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житла.

В свою чергу, перебування військовослужбовця на квартирному обліку за останнім місцем служби, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового та позачергового одержання житлових приміщень підтверджуються Довідкою про перебування на обліку за попереднім місцем служби та зняття з обліку, виданою відповідним КЕО та командиром військової частини (пункт 3.7. Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06.10.2006 № 577).

Як вбачається з наданих суду матеріалів, ОСОБА_1 проходив службу у м. Феодосіяі, та перебував на квартирному обліку у КЕЧ м. Феодосія з 05.08.1992 року складом сім'ї три особи, а також у списках осіб, які мають право на першочергове отримання жилих приміщень з 15.12.2005 року. За попереднім місцем проходження служби житловою площею не забезпечувався. В подальшому 2001 року був призначений наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 25 червня 2001 року № 035р для подальшого проходження служби у військову частину А0295 м. Києва. Пізніше наказом №0115 від 02.10.2003 року був призначений до військової частини А0515, звідки й звільнився. Разом з членами сім'ї житловою комісією ЦАМО та ГШ ЗС України був зарахований на квартирний облік на загальних підставах з 03.03.1995р., на першочергових - з 15.12.2005р

Відповідно до положень ст.ст. 9, 43 ЖК України громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості ….при цьому житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних чи громадських організацій. Порядок визначення черговості надання громадянам жилих приміщень встановлюється законодавством України , Житловим кодексом та іншими актами законодавства України.

Стаття 44 ЖК України встановлює випадки можливого перенесення черговості на отримання житла, застосування якої можливо лише до громадян, які вчинили певні правопорушення, що не може стосуватися позивача та його сімї в даному випадку.

Згідно п. 38 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984 року за № 470 та п.17 Положення військовослужбовцям, що перебувають на квартирному обліку, жилі приміщення надаються згідно з чергою.

Судом встановлено, що згідно рішення житлової комісії ЦАМО та ГШ ЗС України ОСОБА_1 та членів сім'ї було зараховано квартирний облік до гарнізонної черги міста Києва, у зв'язку з проходженням ним військової служби у місті Києві у в/ ч А0295, дата зарахування на квартирний облік - 03.03.1995р., у списках першочерговиків - з 15.12.2005р.

Аналізуючи надані суду документи, суд приходить до висновку, що позивачу належить право на перенесення черги відповідно до законодавства України.

Із письмових заперечень відповідачів в ході засідання вбачається, що всі вони ґрунтуються на житловому законодавстві України, посилаючись на вимоги Закону України від 24 червня 2004 року «Про внесення змін до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який набрав чинності з 1 січня 2005 року, де зазначено, що згідно прикінцевих положень наведеного Закону, військовослужбовці, що перебували на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, до набрання чинності цим Законом забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання відповідно до раніше встановленого законодавством порядку.

Починаючи з березня 1995 року до серпня 2006 року порядок зарахування військовослужбовців на квартирний облік регулювався наказом Міністра оборони України від 03.02.95 № 20 «Про внесення змін та доповнень до Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України». Цим наказом було визначено, що при переміщенні військовослужбовця по службі в інший гарнізон йому зараховується попередній час перебування на квартирному обліку (в списках осіб, що користуються правом першочергового і позачергового отримання жилих приміщень), але не раніше, ніж з дня набрання чинності даного наказу, тобто з 03.03.1995 року, будь-які інші нормативно-правові акти, які б містили механізм перенесення черги квартирного обліку для військовослужбовців України відсутні.

Суд вважає, що п.2 наказу Міністра оборони України від 03.02.1995 року за № 20 всупереч вимогам ст.ст.43,44 ЖК України черговість надання жилих приміщень для військовослужбовців фактично визначає не за часом взяття їх на квартирний облік, а за часом набрання чинності цим наказом.

Таке обмеження, на думку суду, порушує право позивача на житло, передбачене ст..47 Конституції України, житловим кодексом України, ст. 16 Закону України «Про збройні сили», ст..12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки за таких умов його місце в квартирній черзі визначено датою набрання чинності відомчим наказом 03.03.1995 року, а не з часу взяття на облік, тобто з 07.08.1992 року.

Статтею 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Одним із головних принципів права є принцип соціальної справедливості. У житловому законодавстві, цей принцип знайшов своє відображення у ст.1, якою визначено, що право громадян на житло забезпечується справедливим розподілом під громадським контролем жилої площі ,яка надається в міру здійснення програми будівництва.

В розвиток зазначеної статті та згідно з ч.ч. 4, 5 п.11 Положення - за військовослужбовцями та членами їх сімей, які перебувають на квартирному обліку при переміщенні по службі…..за підставами, передбаченими підпунктами « а»,»б», «д» пункту 36 Тимчасового положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, повязаному з переїздом до іншого гарнізону ,приймаються на квартирний облік за новим місцем служби разом з членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування на квартирному обліку за останнім місцем служби, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового та позачергового одержання жилих приміщень.

Суд критично оцінює посилання представників відповідачів на п. 2 наказу Міністра оборони України від 03.02.1995 року № 20, який порушує відповідні норми Житлового кодексу України та інших вище вказаних актів законодавства України, фактично звузив обсяг прав військовослужбовців Збройних Сил України щодо часу їх зарахування на квартирний облік при переміщенні по службі до іншого гарнізону.

Відповідно до ст.. 19 Конституції України органи виконавчої влади, їх посадові особи зобовязані діяти тільки на підставі, в межах повноважень, та у спосіб ,які передбачені Конституцією України.

Суд вважає, що встановлюючи у Збройних Силах України порядок обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, Міністр України зобовязаний був додержуватися вимог чинного законодавства Житлового кодексу України, а також чинної на той час Конституції України статті 32, 42 та не допускати їх порушень.

Суд вважає доведеною ту обставину, що переміщення по службі позивача здійснювалось не за власним бажанням, а відповідно до рішень вищестоящих органів і відповідних норм чинного законодавства та п. 36 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу ,прапорщиками ( мічманами ) Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 03.05.1993 року № 174.

Суд приходить до висновку, що встановлені п.2 наказу Міністра оборони України від 03.02.1995 року № 20 обмеження порівняно з іншими військовослужбовцями, які не зазнавали такого переміщення і яким зараховується попередній стаж перебування на квартирному обліку до видання цього наказу без будь-яких винятків, є обмеженням прав таких військовослужбовців за ознакою місця проживання, оскільки для цієї категорії військовослужбовців часом зарахування на облік вважається штучно визначена дата тобто дата набрання чинності наказу, що є порушенням принципу рівності громадян , відповідно до ст. 24 Конституції України.

Крім того положення п. 2 наказу Міністра оборони України від 03.02.1995 року № 20 суперечать і практиці тлумачення Конституційним Судом України принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових документів ( рішення від 05.04.2001 року в справі № 1-16/2001 та рішення від 02.07.2002 року у справі № 1-8/2002 ) згідно з якою закони та інші нормативно-правові акти України не поширюються на правовідносини включно ,які виникли і закінчилися до набуття чинності таких законів та інших нормативно-правових актів.

Судом встановлено, що правовідносини щодо забезпечення житлових прав позивача виникли з 05 серпня 1992 року, з моменту його перебування на обліку, як особи, що потребує поліпшення житлових умов і на день набрання чинності Положенням про порядок забезпечення жилою площею у Збройних Силах України не припинялися.

Відповідно до ч.1 ст. 8 ЦПК України, суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України.

З метою зарахування (зняття) військовослужбовців на облік (з обліку) осіб, які потребують поліпшення житлових умов створюються у Збройних Силах України житлові комісії, порядок створення та організації яких визначається Положенням, затвердженого наказом МОУ від 11.09.2007 року № 517.

На даний час діє наказ МОУ №401 від 19.06.2014 року «Про затвердження змін до Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей житловими приміщеннями» (надалі - Інструкція). Відповідно до п. 2.14 вказаної Інструкції військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов'язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), зараховуються на облік за новим місцем проходження служби разом з членами сім'ї зі збереженням часу перебування на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачерговго одержання жилого приміщення.

Оцінюючи надані суду докази, суд вважає, що не перенесення позивачу черги квартирного обліку відповідачем є неправомірним та таким , що призвело до звуження обсягу його права у сфері проходження військової служби, що за своїм змістом є порушенням статті 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців ".

Відповідно до статей 1-2 даного Закону - нормативно-правові акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права та пільги військовослужбовців та членів їх сімей, є недійсними.

Конституція України виокремлює певні категорії громадян, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема належать громадяни, які відповідно статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку .

Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органів держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. До такого висновку неодноразово приходив Конституційний Суд України у рішеннях по справах щодо пільг, компенсацій і гарантій.

Виходячи із вказаних конституційних положень та нормативно-правових актів України, суд приходить до висновку, що позивач, який перебував на квартирному обліку до набуття чинності наказу МО України № 20 ( від 03.03.1995 року) у гарнізонній черзі міста Києва має таке саме право як й інші військовослужбовці ЗС України після набуття чинності зазначеним наказом на перенесення дати постановки на квартирний облік.

Таким чином, оцінюючи в сукупності надані суду докази, суд приходить до висновку, що вимоги позивача знайшли своє доведення в судовому засіданні, ґрунтуються на вимогах закону, тому підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 8,9,17,19,21,22,24,43,47,48,55,64,65 Конституції України, ст.ст. 1,9, 37-40 , 43,44 ЖК Української РСР, Закону України «Про Збройні Сили України», ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст.ст. 4, 10, 11, 60, 88, 209, 213-215, 218, ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Зобов`язати Київське Квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України, Житлову комісію гарнізону м. Києва включити ОСОБА_1 зі складом сім`ї із 4-х осіб до списку військовослужбовців, що потребують поліпшення житлових умов у гарнізоні м. Києва, з урахуванням попереднього часу перебування на квартирному обліку, тобто з 05 серпня 1992 року.

Стягнути з Житлової комісії гарнізону м. Києва на користь держави судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп..

Стягнути з Київського Квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України на користь держави судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп..

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які приймали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя