Постанова № 63204704, 30.11.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2-а/760/1048/16

Справа №760/12475/16-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Оксюти Т.Г.

при секретарі Горупа В.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві справу за адміністративним позовом Міністерства оборони України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Заступника начальника Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича про скасування постанови про стягнення виконавчого збору , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив скасувати постанову заступника начальника Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка О.С. від 30.06.2016 року ВП №51239604 про стягнення виконавчого збору.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що постановою заступника начальника Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменко О.С. від 30.06.2016 року стягнуто з Міністерства оборони України виконавчий збір в сумі 2040,00 грн., у зв'язку з невиконанням в самостійному порядку боржником рішення Солом'янського районного суду м. Києва на підставі виконавчого листа №760/20634/15-а від 30.03.2016 року.

Вважає, що зазначена постанова є необґрунтованою та такою, що винесена з порушенням вимог ст.ст. 25, 27, 28 Закону України «Про виконавче провадження».

Сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови д

Державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.

Також, зазначив, що постанова заступника начальника Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменко О.С. від 30.06.2016 року про стягнення виконавчого збору винесена до здійснення державним виконавцем заходів примусового виконання рішення, та Державною виконавчою службою фактичних виконавчих дій не проводилось.

На підставі викладеного просив позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Згідно з положеннями частини 3 статті 181 КАС України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про державну виконавчу службу» органом державної виконавчої служби є Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Відповідно до пункту 1.1 Положення про Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16 квітня 2015 року № 1134/к, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України є самостійним структурним підрозділом Міністерства юстиції України.

Положеннями частини першої статті 52 КАС України встановлено, що суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Отже, відповідачем у даній справі є Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Відповідач заступник начальника Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменко О.С., який також представляє інтереси Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував посилаючись на те, що Міністерство оборони України отримавши постанову про відкриття виконавчого провадження від 25.05.2016 року ВП №51239604, у встановлений строк для самостійного виконання рішення суду не виконав. Документального підтвердження повного виконання рішення державному виконавцю не надано.

Керуючись статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем 30.06.2016 року винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 2040 грн.

Згідно повідомлення Міністерства оборони України від 18.10.2016 року стягувачу ОСОБА_2 через касу виплачено 10093,68 грн.

До відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшла заява ОСОБА_2, в якій зазначено про незгоду щодо розміру нарахованої допомоги боржником.

Зокрема в ній зазначено, що згідно абзацу четвертого пункту 2 змінами внесеним в постанову КМУ №499 на підставі постанови КМУ №815 від 25.07.2011 року, йому повинні були нарахувати 20 місячне грошове забезпечення на дату встановлення інвалідності.

Згідно постанови КМУ №1294 від 07.11.2007 в посадових окладах сума складає 23000 грн (20 х 1150 грн = 23 000 грн).

Згідно вказаного виконавчого листа розрахунок повинен бути зроблений на дату отримання статусу інваліда війни тобто, станом на 2012 рік сума складатиме 20 х 5000 грн (грошове забезпечення по аналогічній посаді) =100000 грн.

Крім того, згідно ст. 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у разі встановлення інвалідності III групи, виплачується сума у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму тобто 199,5 тис. грн.

Таким чином, виконання вищезазначеного виконавчого листа, на думку стягувача, Міністерством оборони здійснено не повному обсязі.

Тому, державним виконавцем 01.11.2016 року на адресу Солом'янського районного суд м. Києва надіслано заяву про роз'яснення резолютивної частини постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 17.12.2015 № 760/20634/15-а за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, на виконання якої видано виконавчий лист Солом'янського районного суд м. Києва від 30.03.2016 № 760/20634/15-а про зобов'язання Міністерство оборони України перерахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу як інваліду війни згідно абзацу 4 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №5040-УІ від 04.07.2012 року в розмірі, встановленому Порядком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 499 від 28 травня 2008 року на день встановлення інвалідності, в частині визначення конкретної дати встановлення інвалідності позивачу, від якої залежить розмір одноразової грошової допомоги стягувану.

Враховуючи викладене, зазначив, що дії державного виконавця по винесенню постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 51239604 від 30.06.2016 вчинені з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження» та є правомірними, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи та виконавчого провадження, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавчий лист Солом'янського районного суд м. Києва від 30.03.2016 року № 760/20634/15-а про зобов'язання Міністерство оборони України перерахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу як інваліду війни згідно абзацу 4 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №5040-УІ від 04.07.2012 року в розмірі, встановленому Порядком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 499 від 28 травня 2008 року на день встановлення інвалідності.

Боржником за виконавчим документом є Міністерство оборони України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII) державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII) примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII) державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно частини 2 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII) державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику (добровільно) самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

На відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладається виконання рішень, за якими: 1) боржниками є Апарат Верховної Ради України, Адміністрація Президента України, вищі чи центральні органи виконавчої влади. Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, Вища рада юстиції, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та їх структурні підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові особи; 2) сума зобов'язання становить десять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті (частина 1 статті 21 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII).

Відповідно до положень частини 1 статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII) копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувану відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Враховуючи положення частини 1 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем 25.05.2016 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржнику встановлено строк для самостійного виконання рішення. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження.

Встановлено, що рішення суду боржником в строк, наданий державним виконавцем для самостійного виконання, не виконано.

Виходячи з положень статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-УІІІ) сторони зобов'язані письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником.

Згідно з статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 2 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-УІІІ) визначено, що виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону, за виконавчими документами, які підлягають негайному виконанню, а також у разі перерахування коштів стягувачу у випадку, передбаченому частиною другою статті 27 цього Закону, та у разі виконання рішень у порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Вказаний перелік випадків нестягнення виконавчого збору є вичерпним.

Боржником у встановлений строк для самостійного виконання рішення суду не виконано.

Документального підтвердження повного виконання рішення державному виконавцю не надано.

У зв'язку з чим, керуючись статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем 30.06.2016 року винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 2040 грн.

Посилання представника позивача на те, що сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника є надуманими та необґрунтованими, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Також, суд не приймає до уваги посилання представника позивача на те, що постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору винесена до здійснення ним заходів примусового виконання рішення та фактично державної виконавчою службою виконавчих дій не проводилось, оскільки зазначене спростовується матеріалами виконавчого провадження ВП №51239604.

З матеріалів справи вбачається, що згідно повідомлення Міністерства оборони України від 18.10.2016 року ОСОБА_2 через касу виплачено 10093,68 грн.

До відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшла заява ОСОБА_2, в якій зазначено про незгоду щодо розміру нарахованої допомоги боржником.

Зокрема в ній зазначено, що згідно абзацу четвертого пункту 2 змінами внесеним в постанову КМУ №499 на підставі постанови КМУ №815 від 25.07.2011, йому повинні були нарахувати 20 місячне грошове забезпечення на дату встановлення інвалідності.

Згідно постанови КМУ №1294 від 07.11.2007 року в посадових окладах сума складає 23000 грн. (20 х 1150 грн. = 23 000 грн.).

Згідно вказаного виконавчого листа розрахунок повинен бути зроблений на дату отримання статусу інваліда війни тобто, станом на 2012 рік сума складатиме 20 х 5000 грн. (грошове забезпечення по аналогічній посаді) =100000 грн.

Крім того, згідно ст. 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у разі встановлення інвалідності III групи, виплачується сума у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму тобто 199,5 тис. грн.

Таким чином, виконання вищезазначеного виконавчого листа, на думку стягувача, Міністерством оборони здійснено не повному обсязі.

Тому, державним виконавцем 01.11.2016 року на адресу Солом'янського районного суд м. Києва надіслано заяву про роз'яснення резолютивної частини постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 17.12.2015 № 760/20634/15-а за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, на виконання якої видано виконавчий лист Солом'янського районного суд м. Києва від 30.03.2016 № 760/20634/15-а про зобов'язання Міністерство оборони України перерахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу як інваліду війни згідно абзацу 4 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №5040-УІ від 04.07.2012 року в розмірі, встановленому Порядком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 499 від 28 травня 2008 року на день встановлення інвалідності, в частині визначення конкретної дати встановлення інвалідності позивачу, від якої залежить розмір одноразової грошової допомоги стягувану.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 22.11.2016 року було роз'яснено усім фізичним та юридичним особам, яких стосується процес виконання постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 17.12.2015 року по справі №2-а-759/15 (760/20634/15-а), що даною постановою зобов'язано Міністерство оборони України перерахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу як інваліду війни згідно абзацу 4 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №5040-VI від 04.07.2012 року в розмірі, встановленому Порядком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 499 від 28 травня 2008 року на день встановлення інвалідності, а саме 27.06.2012 рік.

Враховуючи викладене, дії державного виконавця по винесенню постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 51239604 від 30.06.2016 року вчинені з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження» та є правомірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивач не довів тих обставин на які посилався як на підставу своїх позовних вимог.

Керуючись ст. 19 Конституції України, статтями 11, 12, 17, 25, 27, 28, 31 Закону України «Про виконавче провадження», статтями 9, 11, 12, 52, 69-71, 86, 94, 97, 100, 102, 122, 128, 158-163, 167, 181, 267 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Міністерства оборони України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Заступника начальника Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича про скасування постанови про стягнення виконавчого збору відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя