Постанова № 63203583, 15.11.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №755/15907/15-п

3/755/7201/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2016 року суддя Дніпровського районного суду м. Києва Сазонова М.Г., при секретарі Євсєй Ю.М., розглянувши матеріали, що надійшли з Управління патрульної служби МВС України в м.Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 16 жовтня 2016 року о 14 годині 40 хвилин, керуючи автомобілем НОМЕР_1, по Русанівській Набережній, 2/1, в м. Києві, на перехресті з вул.Ентузіастів здійснив рух на червоний сигнал світлофора, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, що призвело до пошкодження обох транспортних засобів.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 8.7.3.е ПДР України.

В судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 з'явився, вину свою в порушенні Правил дорожнього руху не визнав та показав, що 16 жовтня 2016 року о 14 годині 40 хвилин він дійсно керував автомобілем НОМЕР_1, по Русанівській Набережній, 2/1 в м. Києві, та коли під'їжджав до світлофора, він був закритий рекламною вивіскою і він не бачив, який саме сигнал світлофора горить, а коли вже сигнал світлофора для нього став видимим, то виявилося, що це жовтий сигнал, але загальмувати він вже не встигав, тому продовжив рух, після чого відбулося зіткнення з автомобілем НОМЕР_2. Крім цього, вказав, що рухався на жовтий сигнал світлофора, оскільки керувався п. 2.14.е ПДР України.

Заслухавши думку особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, одним з завдань провадження в справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з вимогами ст.ст. 278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновків експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи записів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Дослідивши матеріали справи, а саме, письмові пояснення учасників ДТП, схему ДТП, врахувавши розміщення транспортних засобів на проїзній частині в момент удару, та механічні пошкодження, які отримали автомобілі в результаті вказаної ДТП, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у даній дорожньо-транспортній пригоді повністю доводиться зібраними у справі доказами.

Суд критично оцінює покази ОСОБА_1 стосовно того, що Правил дорожнього руху він не порушував, оскільки завчасно знаючи, що наближається до світлофора, та знаючи, що видимість сигналу світлофора для нього обмежена через рекламну вивіску, він мав не створювати небезпеки іншим учасникам дорожнього руху.

Окрім цього, слід зауважити, що ОСОБА_1 вказав, що рухався не на червоний, а на жовтий сигнал світлофора, який, відповідно до п. 8.7.3 ПДР України, також забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів, та в даному випадку керувався п. 2.14.е ПДР України, відповідно до якого водій має право відступати від вимог законодавства в умовах дії непереборної сили або коли іншими засобами неможливо запобігти власній загибелі чи каліцтву громадян.

В той же час, в даному випадку ОСОБА_1 не був в умовах дії непереборної сили, оскільки, не бачачи те, який для нього світить сигнал світлофора, повинен був забезпечити безпеку дорожнього руху та не створювати небезпеки іншим учасникам дорожнього руху. Більше того, саме здійсненням руху на червоний сигнал світлофора, в тому числі і на жовтий, створив небезпеку іншим учасникам дорожнього руху, яка призвела до дорожньо-транспортної пригоди.

Пункт 1.5 ПДР України передбачає, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Досліджені у справі докази, а також письмові пояснення іншого учасника ДТП ОСОБА_2 та свідків, свідчать про те, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_1, який порушив п. 8.7.3.е ПДР, відповідно до якого червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд, у відповідності до положень ст.252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, з урахуванням положень ст. 251 КУпАП, вважає, що у діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а тому враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, суд вважає, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу.

Судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягнення відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 23, 24, 30, 33, 36 ч.2, 247 п.1, 283, 284 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 340 (триста сорок) грн. на користь держави.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (отримувач коштів УДКСУ у Дніпровському районі м. Києва, код ЄДРПОУ 38012871, банк ГУДКСУ у м. Києві, МФО 820019, р/р 31216206700005, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір в розмірі 0,2 мінімальної заробітної плати, що на день винесення постанови становить 275 грн. 60 коп.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом десяти днів з дня її винесення через Дніпровський районний суд м. Києва.

Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з дня набрання постановою законної сили.

Суддя: