Рішення № 63202274, 28.11.2016, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/8032/16-ц

Номер провадження2/711/2337/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2016 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Позарецької С.М.

при секретарі Семиволос І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 державного технологічного університету про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 державного технологічного університету про визнання незаконним та скасування рішення вченої ради, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою суду від 28.11.2016р. справа в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 державного технологічного університету про визнання незаконним та скасування рішення вченої ради Лінгвістичного факультету, оформлене протоколом №1 від 30.08.2016р. щодо встановлення результатів голосування за не продовження контракту з ОСОБА_1 терміном на 1 рік в частині «не рекомендувати в.о. ректора ЧДТУ прийняти на посаду доцента кафедри прикладної лінгвістики ОСОБА_1Ю.», - закрита провадженням, на підставі ст. 205 ЦПК України.

Отже, свої позовні вимоги в останній редакції від 28.11.2016р. до ОСОБА_2 державного технологічного університету про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, - позивач мотивує тим, що вона з 23.11.2015р. працювала на посаді доцента кафедри прикладної лінгвістики ЧДТУ на умовах строкового трудового договору за наказом №491-к від 23.11.2015р.

Наказом №376-к від 30.08.2016р. позивач звільнена з роботи 31.08.2016р. з формулюванням: «в зв»язку із закінченням строку трудового договору, відповідно до п.2 ст. 36 КЗпП України».

Як вказано у наказі №376-к, підставою для звільнення стало рішення вченої ради Лінгвістичного факультету, оформлене протоколом №1 від 30.08.2016р., яке було введене в дію розпорядженням декана Лінгвістичного факультету ОСОБА_3 від 30.08.16р.

Своє звільнення позивач вважає незаконним, оскільки відсутні підстави для припинення строкового трудового договору, укладеного між сторонами, до настання певної події заміщення вакантної посади доцента кафедри прикладної лінгвістики, шляхом обрання на цю посаду іншої особи. Зазначає, що вона працювала на умовах строкового трудового договору, укладеного не до конкретної дати, а до настання певної події, дата якої наперед визначена не була, що підтверджується, як на її думку, штатним формуляром науково-педагогічних працівників ЧДТУ станом на січень 2016р.

Отже, на момент звільнення з роботи ОСОБА_1 перебувала з ЧДТУ у трудових відносинах на умовах строкового трудового договору, укладеного до настання певної події, а саме, - до заміщення посади доцента кафедри прикладної лінгвістики в установленому законодавством порядку, тобто шляхом обрання по конкурсу.

Оскільки, станом на 31.08.16р. на посаду доцента кафедри прикладної лінгвістики жодна особа обрана не була, то позивач вважає, що вибори мали бути визнані такими, що не відбулись. При цьому, посада доцента, на якій перебувала ОСОБА_1 заміщена так і не була, то вважає, що підстав для припинення з нею строкового трудового договору, укладеного до обрання за конкурсом, не виникло.

Отже, позивач вважає, що оскільки вона була незаконно звільнена з посади, то її слід поновити на посаді доцента кафедри прикладної лінгвістики на умовах строкового трудового договору від 23.11.2015р. Крім того, необхідно стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу (за період з 01.09.16р. по 28.11.16р. 62 робочих дні) в розмірі 18550грн. 40коп. (62роб.дні х 299,20грн. середньоденна зарплата).

Також, позивач вказує, що їй була завдана моральна шкода, яку оцінює в розмірі 5000грн. і, яка полягає у тому, що звільнення з роботи негативно позначилось на матеріальному забезпеченні її сім»ї, в якій росте малолітня дитина; її звільнення відбулось в той же час, коли було звільнено з роботи і її чоловіка; на даний час не має можливості працевлаштуватись, враховуючи специфіку організації роботи в системі освіти; моральні страждання через неможливість реалізувати свій науковий і викладацький потенціал; пережила стрес та моральне приниження, що спричинило погіршення здоров»я та нервово-психічне напруження, що позначилось на спілкуванні з членами родини, близькими та оточуючими людьми; змушена докладати додаткових зусиль для організації свого повсякденного життя.

Таким чином, позивач просить суд, - поновити її на посаді доцента кафедри прикладної лінгвістики ЧДТУ з 01.09.2016р. на умовах строкового трудового договору від 23.11.2015р.; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 18550грн. 40коп. та моральну шкоду в розмірі 5000грн. 00коп.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник за довіреністю ОСОБА_4 підтримали зазначені позовні вимоги та просили їх задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 державного технологічного університету за довіреністю ОСОБА_5 заперечував проти позовних вимог і просив відмовити у їх задоволенні.

В судовому засіданні в якості свідків були допитані ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7, які показали про обставини засідання вченої ради, що відбулось 30.08.2016р. ОСОБА_1 не була обрана на посаду доцента кафедри прикладної лінгвістики, що входить до складу лінгвістичного факультету ЧДТУ, за результатами проведеного конкурсу.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що ОСОБА_1 звільнена з посади по закінченні строкового договору.

Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у розгляді справи, показання свідків, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги в остаточній редакції від 28.11.2016р. не підлягають до задоволення за таких підстав:

встановлено, що відповідно до наказу №325-к від 19.08.2015р. ОСОБА_1 доцент кафедри прикладної лінгвістики ЧДТУ звільнена з посади з 31.08.2015р. в зв»язку із закінченням строку контракту/трудового договору, відповідно до п.2 ст. 36 КЗпП України.

01.09.2015р. ОСОБА_1 подала до ОСОБА_2 державного технологічного університету заяву на ім.»я ректора про прийняття її на роботу до ЧДТУ на посаду доцента кафедри прикладної лінгвістики на 0,95 ставки до обрання за конкурсом з 01.09.2015р.

На підставі поданої заяви, наказом №346-к від 01.09.2015р. ОСОБА_1 прийнята до обрання за конкурсом на посаду доцента кафедри прикладної лінгвістики з 01.09.15р. на 0,95 ставки від посадового окладу з відповідними доплатою та надбавкою.

01.10.2015р. ОСОБА_1 подала в.о. ректору ЧДТУ заяву про прийняття/переведення її на посаду доцента кафедри прикладної лінгвістики на 0,95 ставки на умовах строкового трудового договору з 01.10.2015р. по 31.08.2016р. Дані обставини ОСОБА_1 підтвердила і в судовому засіданні.

Наказом №403-к від 01.10.2015р. ОСОБА_1 як науково-педагогічний працівник, що прийнята до обрання за конкурсом, - переведена на умови строкового трудового договору зі збереженням умов оплати праці з 01.10.2015р. по 31.08.2016р. на посаду доцента на 0,95 ставки, на підставі поданої заяви.

На підставі поданої ОСОБА_1 23.11.2015р. заяви, наказом №491-к п.2 від 23.11.2015р. вона переведена з 0,95 ставки на повну ставку доцента кафедри прикладної лінгвістики з відповідними доплатами та надбавками.

Наказом №376-к від 30.08.2016р. ОСОБА_1 звільнена з посади доцента кафедри прикладної лінгвістики з 31.08.2016р. у зв»язку із закінченням строку трудового договору, відповідно до п.2 ст. 36 КЗпП України.

Обставини щодо розрахунку при звільненні та отримання трудової книжки позивачем не оспорюються.

Відповідно до даних довідки ОСОБА_2 міського центру зайнятості, ОСОБА_1 з 05 вересня 2016р. перебуває на обліку як безробітна і з вересня місяця їй призначена допомога.

Крім того, під час розгляду справи, судом встановлено, що наказом в.о. ректора ЧДТУ №287-к від 04.07.2016р. оголошено конкурс на заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників навчального закладу, зокрема доцентів кафедри прикладної лінгвістики.

06.07.2016р. ОСОБА_1 подала в.о. ректора ЧДТУ заяву про допуск її до участі у конкурсі на зміщення вакантної посади доцента кафедри прикладної лінгвістики.

Відповідно до рішення, викладеного у протоколі №2 засідання конкурсної комісії для надання рекомендацій вченим радам ЧДТУ (факультетів) щодо відбору кандидатів на заміщення вакантних посад НПП у ЧДТУ, оголошених наказом №287-к від 04.07.16р., - рекомендовано вченій раді факультету обрати ОСОБА_1 на посаду доцента кафедри.

Відповідно до рішення, викладеного у протоколі №2 засідання вченої ради лінгвістичного факультету від 30.08.2016р., ОСОБА_1 не рекомендована на посаду доцента кафедри прикладної лінгвістики, тобто не була обрана.

Слід зазначити, що прийняте вченою радою рішення, позивачем не оспорюється.

Як передбачено ст. 3 ЦПК України та ст. 15 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України). Способи захисту визначені ст. 16 ЦК України та КЗпП України.

Відповідно до положень ст.ст. 11, 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.ч. 2, 3 ст. 58 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст. 59 ЦПК України).

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 24 КЗпП України (в ред. від 287.12.2014р.), трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим, в т.ч. при укладенні трудового договору з фізичною особою та в інших випадках, передбачених законодавством України. При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 23 КЗпП визначено, що трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівник та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Пленум Верховного Суду України в п.7 абз. 2 постанови № 9 від 6 листопада 1992p. (із змінами і доповненнями) «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснив судам, що при укладенні трудового договору на певний строк цей строк встановлюється угодою сторін і може визначатися не тільки конкретним періодом, але також і настанням певної події.

Про призначення на посаду за строковим трудовим договором обов'язково зазначається у заяві працівника про призначення на посаду. Запис про строковий характер трудового договору в трудовій книжці не робиться, але в наказі про призначення (прийняття) на посаду обов'язково має бути зазначено, що особа призначена на посаду за строковим трудовим договором. Дані положення узгоджуються з нормами Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердж. наказом Мінпраці України, Мінсоцзахисту населення України №58 від 29.07.1993р. (розділ 2).

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення, а також про нагородження та заохочення мають вноситися на підставі наказу (розпорядження) і точно відповідати його тексту, а записи про звільнення або переведення на іншу постійну роботу мають також точно відповідати формулюванню чинного законодавства і містити посилання на відповідний пункт, статтю закону. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Відповідно до ст. 36 ч.1 п.2 КЗпП підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Посилання позивача та її представника на те, що відповідач не мав права звільняти ОСОБА_1 з роботи, на підставі ст. 36 ч.1 п.2 КЗпП, оскільки трудовий договір був укладений із нею на умовах строкового трудового договору не до 31.08.2016р., а до настання певної події до заміщення посади доцента (шляхом обрання по конкурсу), який як на її думку, не відбувся, - спростовуються даними заяви ОСОБА_1 від 01.10.2015р., відповідним наказом №403-к від 01.10.2015р. та іншими належними та допустимими доказами, що були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, слід зазначити, що за положеннями ч.3 ст. 54 Закону України «Про освіту» від 23.05.1991р. педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, в тому числі за контрактом. Прийняття на роботу науково-педагогічних працівників здійснюється на основі конкурсного відбору.

Також за положеннями ст. 1 ч.1, ст. 6 ЗУ «Про наукову та науково-технічну діяльність» від 13.12.1991р., прийняття на роботу наукових працівників (до яких віднесено і науково-педагогічних працівників) здійснюється на основі конкурсного відбору.

01 липня 2014р. прийнято Закон України «Про вищу освіту», який набрав чинності з 06 вересня 2014р. За положеннями ст.55 ч.ч. 11, 12 ЗУ, під час заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників - завідувачів (начальників) кафедр, професорів, доцентів, старших викладачів, викладачів укладенню трудового договору (контракту) передує конкурсний відбір, порядок проведення якого затверджується вченою радою вищого навчального закладу. В окремих випадках, у разі неможливості забезпечення освітнього процесу наявними штатними працівниками, вакантні посади науково-педагогічних працівників можуть заміщуватися за трудовим договором до проведення конкурсного заміщення цих посад у поточному навчальному році.

У ОСОБА_2 державному технологічному університеті діє Положення про порядок обрання за конкурсом на заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників, схвалене вченою радою 01-02.09.2015р. (протокол №1) зі змінами та доповненнями, внесеними вченою радою 29.06.2016р. (протокол №16).

Слід зазначити, що за загальновідомими обставинами, навчальний рік починається з 01 вересня поточного року і визначається 2015/2016 навч.рік, 2016/2017 навч. рік і т.д.

Як зазначалось вище, рішенням вченої ради лінгвістичного факультету від 30.08.2016р. ОСОБА_1 не була обрана на посаду доцента кафедри прикладної лінгвістики на наступний навчальний рік/роки, що не заперечується позивачем.

Крім того, сам по собі факт того, що ОСОБА_1 31.08.2016р. подала до в.о. ректора ЧДТУ заяву (зареєстрована 31.08.16р. за №875-Р) з проханням прийняти її на посаду доцента кафедри прикладної лінгвістики на умовах строкового трудового договору з 01 вересня 2016р. на 2016-2017р.р., - також свідчить про те, що нею, фактично, визнаються обставини її роботи за минулий період саме за строковим трудовим договором відповідно до наказу №403-к від 01.10.2015р., тобто - протягом навчального року, який закінчився 31.08.2016р., а не наказу від 23.11.2015р.

Доводи позивача про те, що вона написала такий текст заяви від 01.10.2015р., на підставі якої був виданий наказ №403-к від 01.10.2015р., - не усвідомлюючи його зміст, під диктовку працівників відділу кадрів, не будучи, насправді, з ним згідною, оскільки писала під примусом, - не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1, приступивши до роботи за наказом №403-к від 01.10.2015р., не зверталася до ЧДТУ за роз»ясненнями формулювання вказаного наказу та не зверталася до суду щодо оспорювання його, в т.ч. зміни формулювання підстав переведення, умов та строку, враховуючи, що він виданий виключно на підставі, поданої нею заяви від 01.10.2015р., тобто фактично, за її бажанням.

Крім того, жодними доказами не доведено факту здійснення щодо позивача протягом періоду її роботи, відповідальними за ведення кадрової роботи ЧДТУ особами чи будь-якими іншими особами, - перешкод у ознайомленні із наказами, що стосувалися ОСОБА_1 та належною їй трудовою книжкою. Вона не позбавлена права ініціювати питання щодо внесення змін чи виправлень у записи, що містяться в трудовій книжці, в разі виявлення неточних чи неправильних записів, в т.ч. невідповідності записів із наказами.

Таким чином, з»ясувавши обставини справи та дослідивши наявні докази, суд, вирішуючи справу в межах заявлених позовних вимог, відповідно до ст. 11 ЦПК, вважає, що у задоволенні позовних вимог про поновлення на посаді, необхідно відмовити. Доводи позивача ОСОБА_1 про порушення відповідачем її трудових прав при звільненні з посади доцента кафедри ЧДТУ, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.

Відповідно, не підлягають до задоволення й позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Оскільки відповідно до ухвали Придніпровського райсуду м. Черкаси від 26.09.2016р. ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору за подачу до суду даної позовної заяви, то судові втрати необхідно компенсувати за рахунок Державного бюджету України.

На підставі викладеного та, керуючись КЗпП України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 15, 57-61, 174, 209-223 ЦПК, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 державного технологічного університету про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, - відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: ОСОБА_9