Постанова № 63202193, 05.12.2016, Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області

Справа № 699/770/16-а

Номер провадження 2-а/699/20/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

05.12.2016 м.Корсунь-Шевченківський

Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області в складі

головуючого - судді Савранського О.А.

за участю - секретаря Ященко О.М.

представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Корсуні-Шевченківському адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до інспектора роти 1 батальйону 2 Управління патрульної поліції у м.Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Марчука Івана Олеговича про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач пред'явив у суд даний позов і просить визнати протиправною постанову в справі про адміністративне правопорушення, винесену відповідачем, якою його визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.182 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 510,00 грн. та скасувати її, а провадження у справі закрити посилаючись на те, що протокол про адміністративне правопорушення інспектором складено з порушенням вимог законодавства України, висновки відповідача про порушення позивачем статті 24 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», на підставі яких і складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.182 КУпАП України, є необґрунтованими, так як не підтверджуються належними та допустимими доказами.

У суді представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала і надала суду пояснення аналогічні змісту адміністративного позову.

Відповідач суб'єкт владних повноважень, інспектор роти 1 батальйону 2 Управління патрульної поліції у м.Києві Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Марчук І.О., повідомлений належним чином про дату, час і місце судового розгляду, повторно в суд не прибув без поважних причин та не повідомив про причини неприбуття. Згідно ч.4 ст. 128 КАС у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Підстав для відкладення розгляду справи відповідно до ст. 128 КАС України не має.

Суд, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності вважає, що адміністративний позов підлягає до повного задоволення в силу наступного.

У суді встановлено, що згідно копії постанови АА № 078314 по справі про адміністративне правопорушення від 22 жовтня 2015 року інспектором роти 1 батальйону 2 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Марчуком І.О. на позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.182 КУпАП на підставі того, що він 22 жовтня 2016 року в суботу, близько, 17 год. 00 хв. керував будівельними роботами, що супроводжувалися шумом за адресою АДРЕСА_1 без погодження з мешканцями прилеглих будинків, чим порушив ст.24 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення». Копія постанови позивачу вручена в день винесення. Протокол про адміністративне правопорушення не складався.

Згідно ч.ч.1-4 ст.24 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни при здійсненні будь-яких видів діяльності з метою відвернення і зменшення шкідливого впливу на здоров'я населення шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів зобов'язані: здійснювати відповідні організаційні, господарські, технічні, технологічні, архітектурно-будівельні та інші заходи щодо попередження утворення та зниження шуму до рівнів, установлених санітарними нормами; забезпечувати під час роботи закладів громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування, розважального та грального бізнесу, культури, при проведенні концертів, дискотек, масових святкових і розважальних заходів тощо рівні звучання звуковідтворювальної апаратури та музичних інструментів у приміщеннях і на відкритих площадках, а також рівні шуму в прилеглих до них жилих і громадських будівлях, що не перевищують рівнів, установлених санітарними нормами; вживати заходів щодо недопущення впродовж доби перевищень рівнів шуму, встановлених санітарними нормами, в таких приміщеннях і на таких територіях (захищені об'єкти):

1) жилих будинків і прибудинкових територіях;

2) лікувальних, санаторно-курортних закладів, будинків-інтернатів, закладів освіти, культури;

3) готелів і гуртожитків;

4) розташованих у межах населених пунктів закладів громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування, розважального та грального бізнесу;

5) інших будівель і споруд, у яких постійно чи тимчасово перебувають люди;

6) парків, скверів, зон відпочинку, розташованих на території мікрорайонів і груп житлових будинків.

Шум на захищених об'єктах при здійсненні будь-яких видів діяльності не повинен перевищувати рівнів, установлених санітарними нормами для відповідного часу доби.

У нічний час, із двадцять другої до восьмої години на захищених об'єктах забороняються гучний спів і викрики, користування звуковідтворювальною апаратурою та іншими джерелами побутового шуму, проведення салютів, феєрверків, використання піротехнічних засобів.

Проведення на захищених об'єктах ремонтних робіт, що супроводжуються шумом, забороняється у робочі дні з двадцять першої до восьмої години, а у святкові та неробочі дні - цілодобово. Власник або орендар приміщень, у яких передбачається проведення ремонтних робіт, зобов'язаний повідомити мешканців прилеглих квартир про початок зазначених робіт. За згодою мешканців усіх прилеглих квартир ремонтні та будівельні роботи можуть проводитися також у святкові та неробочі дні. Шум, що утворюється під час проведення будівельних робіт, не повинен перевищувати санітарних норм цілодобово.

Санітарні норми допустимих рівнів шуму, що проникає в приміщення житлових і громадських будівель від зовнішніх та внутрішніх джерел, допустимі рівні шуму на території житлової забудови встановлені «Санитарными нормами допустимого шума в помещениях жилых и общественных зданий и на территории жилой застройки» затвердженими головним державним санітарним лікарем СССР П.Н.Бургасов 03.08.1984 N 3077-84.

Суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, регулюються Законом України «Про забезпечення санітарно та епідеміологічного благополуччя населення», який зокрема визначає відповідні права і обов'язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, встановлює порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні.

Законом України «Про забезпечення санітарно та епідеміологічного благополуччя населення» визначено, що державний санітарно-епідеміологічний нагляд - це діяльність органів державної санітарно-епідеміологічної служби по контролю за дотриманням юридичними та фізичними особами санітарного законодавства з метою попередження, виявлення, зменшення або усунення шкідливого впливу небезпечних факторів на здоров'я людей та по застосуванню заходів правового характеру щодо порушників.

Основними завданнями цієї діяльності є нагляд за дотриманням санітарного законодавства.

Державний санітарно-епідеміологічний нагляд здійснюється відповідно до Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні що затверджується Кабінетом Міністрів України вибірковими перевірками дотримання санітарного законодавства за планами органів державної санітарно-епідеміологічної служби, а також позапланово залежно від санітарної, епідемічної ситуації та за заявами громадян.

Результати перевірки оформлюються актом, форма і порядок складання якого визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Зі змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення, наданої позивачем до адміністративного позову, не зазначено яким чином відповідачем Марчуком І.О., як суб'єктом владних повноважень, перевірялось дотримання позивачем, як керуючим будівельними роботами за адресою АДРЕСА_1, рівнів шуму, встановлених санітарними нормами для відповідного часу доби. У постанові не міститься відомостей про вимірювання рівня такого шуму (Порядок вимірювання, умови вимірювання, обладнання, яким проводилося вимірювання, у якому документі зафіксовані результати вимірювання тощо). Позивачу також не було надано акту вимірювання рівня шуму. Відсутні також і пояснення будь-яких інших осіб, як свідків вчинення даного правопорушення. Суд зауважує, що відповідачем також не надано будь-яких доказів стосовно правомірності вчинення своїх дій, як суб'єктом владних повноважень.

Ч. 1 ст. 182 КУпАП передбачає відповідальність за порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо захисту населення від шкідливого впливу шуму чи правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях - тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від п'яти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і накладення штрафу на посадових осіб та громадян - суб'єктів господарської діяльності - від п'ятнадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Позивачем в підтвердження своїх заперечень надано суду письмові докази: роздруківку з офіційного сайту Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо наявності у ТОВ «Виробничо-будівельна компанія «Полібут» ліцензії на здійснення будівельних робіт; копія договору підряду №5 від 26 лютого 2016 року укладеного між ТОВ «Л-Буд Компані» та ТОВ «Виробничо-будівельна компанія «Полібут» про здійснення останнім комплекс будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт - готелю; роздруківку з офіційного сайту Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо наявності у ТОВ «Л-Буд Компані» ліцензії на здійснення будівельних робіт та фото з об'єкта виконання будівельних робіт по АДРЕСА_1.

На підставі вищевикладеного вбачається, що суб'єкт господарювання, де працює позивач, здійснює роботи на будівельному майданчику, який не відноситься до захищених об'єктів, передбачених ст.24 Закону України «Про забезпечення санітарно та епідеміологічного благополуччя населення», положення п.4 якої передбачає: «проведення на захищених об'єктах ремонтних робіт, що супроводжуються шумом, забороняється у робочі дні з двадцять першої до восьмої години, а у святкові та неробочі дні - цілодобово. Власник або орендар приміщень, у яких передбачається проведення ремонтних робіт, зобов'язаний повідомити мешканців прилеглих квартир про початок зазначених робіт. За згодою мешканців усіх прилеглих квартир ремонтні та будівельні роботи можуть проводитися також у святкові та неробочі дні. Шум, що утворюється під час проведення будівельних робіт, не повинен перевищувати санітарних норм цілодобово».

Відповідно до приписів ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Ст.71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову; якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. Такі права суд сторонам роз'яснив при винесенні ухвали про відкриття провадження та призначення справи до судового розгляду.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно по п.2) ч.3 ст.13 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон) у складі поліції функціонують у тому числі патрульна поліція.

Відповідно до ст.1 вищевказаного Закону Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Ч.1 ст.18 Закону визначено, що поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини; надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що дії відповідача щодо винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення та накладення на позивача адміністративного стягнення є протиправними, оскаржувана постанова є незаконною, а тому підлягає скасуванню, провадження у справі закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст.129 Конституції України одним із основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Ч.1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV року №3477-1У «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України і набрала чинності для України 11.09.1997 та є обов'язковою. Ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Так, у п.24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України», в п.48 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мала проти України» та в п.23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України №2» наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.

Таким чином суд встановив, що мали місце обставини, якими позивач обґрунтував вимоги, підтвердив їх доказами, а тому позов підлягає до повного задоволення.

Позивач до закінчення судового розгляду не збільшив та не зменшив розмір позовних вимог, не відмовився від адміністративного позову. До початку судового розгляду справи по суті позивач не змінив предмет або підставу позову.

Строки оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення позивачем не пропущені, так як постанова винесена 22 жовтня 2016 року, копію постанови позивач отримав в день винесення, з адміністративним позовом позивач звернувся до суду 28 жовтня 2016 року (дата здачі позову на пошту), тобто в передбачений десятиденний строк на оскарження.

Підстав для звернення постанови до негайного виконання не має.

Заходи забезпечення адміністративного позову судом не вживалися.

При повному задоволенні адміністративного позову суд присуджує здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.

Суд зазначає, що Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України від 08.04.2015 №3-рп/2015 п.1 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 2 статті 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до п.2 зазначеного Рішення положення частини 2 статті 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня Ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, постанова суду винесена відповідно до ст. 171-2 КАС України підлягає оскарженню в загальному порядку.

Керуючись, ст.ст. 158 ч.1, 159, 160 ч.3, 161, 162, 163, 171-2 КАС України, ст.ст. 7, 247, 251, 283, 288, 293 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити повністю адміністративний позов.

Визнати протиправними дії інспектора роти 1 батальйону 2 Управління патрульної поліції у м.Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Марчука Івана Олеговича щодо винесення ним 22 жовтня 2016 року постанови АА № 078314 по справі про адміністративне правопорушення про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.182 КУпАП і дану постанову скасувати, а справу закрити провадженням за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (03151 м. Київ вул. Народного Ополчення, 9 код ЄДПРОУ 40108646 ( інші дані про особу суду невідомі) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець, зареєстрований та проживає АДРЕСА_2, паспорт НОМЕР_1 виданий 15 січня 2010 року Корсунь-Шевченківським РВ УМВС України в Черкаській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 551,20 грн.

Складання постанови у повному обсязі відкласти на строк один день з дня закінчення розгляду справи до 06 грудня 2016 року.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Савранський О. А.