Вирок № 63202006, 05.12.2016, Апеляційний суд Рівненської області

Апеляційний суд Рівненської області

______________

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2016 року

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

Суддів Остапука В.І., Піскунова В.М., Сачука В.І.

Секретаря судового засідання Міщук Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №42015180000000076 щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, одруженого, раніше не судимого, працюючого водієм Острозького КП «Водоканал», обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.189 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора Микуліна В.І.,

виправданого ОСОБА_1,

захисника адвоката ОСОБА_2,

представника потерпілого ОСОБА_3 -

ВСТАНОВИЛА:

18 березня 2015 року ОСОБА_1, маючи на меті незаконно збагатитись, заволодівши грошима ОСОБА_4, умисно, з корисливих мотивів, перебуваючи поблизу місця проживання останнього, по вул. Незалежності, 1/31 м. Острог Рівненської області, почав висловлювати вимогу передати йому грошові кошти у сумі 3500 доларів США, поєднуючи свої вимоги погрозою насильства над ОСОБА_4

Продовжуючи свій злочинний намір, ОСОБА_1 19 березня 2015 року приблизно о 17 год. 30 хв. зателефонував на мобільний телефон ОСОБА_4 та продовжив вимагати грошові кошти в останнього, поєднувати свої вимоги погрозою насильства над ОСОБА_4

Реально сприймаючи погрози застосування відносно себе та своїх близьких фізичного насильства, як такі, що можуть бути реалізовані, ОСОБА_4 був змушений погодитися на вимогу ОСОБА_1 та зателефонувавши на мобільний телефон останнього приблизно о 12 год. 00 хв. 26 березня 2015 року домовився з ним про зустріч в той же день, по місцю свого проживання, а саме в квартирі розташованій за адресою вул. Незалежності, 1/31 м. Острог Рівненської області.

Приблизно о 16 год 00 хв. 26 березня 2015 року перебуваючи у своїй квартирі по вул. Незалежності, 1/31 м. Острог Рівненської області, всупереч власній волі, ОСОБА_4 передав для ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 12 000 грн. та 500 доларів США, що згідно

Справа №567/548/15-к Суддя у І інстанції Венгерчук А.О.

Провадження №11кп/787/549/2016

Категорія: ч.1 ст.189 ККУ Суддя в апеляційній інстанції ОСОБА_5

2

офіційного курсу Національного банку України станом на 26 березня 2015 року становить 11 750 грн., а всього на загальну суму 23 750 грн.

Вироком Острозького районного суду Рівненської області від 07 липня 2016 року

ОСОБА_1 у предявленому обвинуваченні за ч.1 ст.189 КК України виправданий за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.

Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди заподіяної злочином залишено без розгляду.

Скасовано заходи забезпечення кримінального провадження, заставу в розмірі 73 080 грн., внесену ОСОБА_6 на депозитний рахунок ТУ ДСА у Рівненській області ГУ ДКУ у Рівненській області 37310004000032, МФО 833017, код ЗКПО 26259988, повернуто заставодавцю ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, за його заявою після вступу вироку в законну силу.

Речові докази: картку пам'яті micro SD ємністю 8 Gb "KINGSTON", 6 дисків CD-R залишено в матеріалах справи.

Диктофон марки «OLYMPUS VN-8500PC», грошові кошти в розмірі 500 дол. США та 12 000 грн., ухвалено повернути потерпілому ОСОБА_4 після вступу вироку в законну силу.

Виправдовуючи ОСОБА_1 в інкримінованому злочині, суд у вироку зазначив, що стороною обвинувачення не доведено і судом не здобуто жодних переконливих доказів вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення за ч.1 ст.189 КК України.

У поданій на вирок суду апеляційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, вважає вирок незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню в звязку з неповнотою судового розгляду та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Доводить, що місцевим судом безпідставно та необгрунтовано поставлено під сумнів законність проведення стосовно ОСОБА_1 негласних слідчих (розшукових) дій, в результаті чого зроблено невірний висновок про неналежність і недопустимість доказів, здобутих за результатами їх проведення. Одночасно зазначає про необґрунтованість визнання неналежним і недопустимим доказом протоколу огляду місця події від 26 березня 2015 року, такий протокол, а також відеозапис огляду місця події від 26 березня 2015 року у судовому засіданні було досліджено, обставини зазначені в протоколі були підтверджені допитаними свідками ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 Просить вирок скасувати повністю, частково провести судове слідство та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.189 КК України з призначенням покарання два роки обмеження волі.

В апеляційній скарзі представник потерпілого вважає вирок суду незаконним та необгрунтованим, ухваленим з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Доводить, що висновки суду щодо недопустимості протоколу огляду місця події суперечать вимогам ст.ст.87,107,237 КПК України. Одночасно висновки суду щодо недопустимості як доказів цифрового диктофону з записами розмов, протоколу його огляду та висновків експертів щодо змісту розмов суперечать положенням ст.ст.3,27,64 Конституції України, ст.60 КПК України, ст.1,2 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», рішенню Конституційного суду України №1-31/2011 від 20 жовтня 2011 року. Вказує, що судом в порушення вимог ст.22, 256 КПК України зроблено безпідставний висновок про недопустимість як доказів протоколів негласних слідчих (розшукових) дій, хоча вони безпосередньо є джерелом доказів та досліджувались судом. Зауважує, що зміна обвинувачення на ч.1 ст.189 КК України на досудовому слідстві не відповідає дійсним обставинам справи та закону, дії ОСОБА_1 вірно були кваліфіковані за ч.2 ст.189 КК України. Посилається на відсутність у справі доказів щодо наявності боргових зобовязань у потерпілого перед ОСОБА_12 Також покликається на ухвалення вироку незаконним

3

складом суду, оскільки керівником обвинуваченого на час вчинення злочину був чоловік судді Венгерчук А.О. За таких обставин просить вирок скасувати, частково провести судове слідство та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України.

В запереченні на апеляційні скарги захисник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2 зазначає, що твердження прокурора та представника потерпілого про незаконність оскаржуваного вироку і винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 189 КК України та ч.2 ст.189 КК України, є безпідставними, оскільки при розслідуванні даного кримінального провадження орган досудового розслідування допустився грубих порушень норм, як матеріального, так і процесуального права, що вказує на недопустимість доказів.

Іншими учасниками судового розгляду вирок в апеляційному порядку не оскаржено.

Вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_1 підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, згідно з п.2 ч.1 ст.409 КПК України.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухваленим згідно норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду, та оціненими судом, відповідно до статті 94 КПК України.

Дослідивши обставини кримінального провадження, провівши частково судове слідство, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухвалені виправдувального вироку вищезазначених вимог закону не дотримався.

Висновок суду першої інстанції про недоведеність вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення є безпідставним і не ґрунтується на сукупності зібраних у справі доказів, аналіз яких обєктивно свідчить про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.189 КК України, а саме вимагання передачі чужого майна грошових коштів, які належать ОСОБА_4, поєднане з погрозою насильства над потерпілим ОСОБА_4

Виправдовуючи ОСОБА_1, суд визнав неналежними та недопустимими докази, здобуті та результатами проведення негласних слідчих дій, також судом визнано протокол огляду місця події від 26 березня 2015 року неналежним та недопустимим доказом по даному кримінальному провадженню, оскільки суду не надано відеозапис огляду місця події, що позбавило суд можливості належним чином дослідити обставини проведеної слідчої дії, а також оцінити здобуті в ході її проведення усі відомості та факти з метою надання їм правової оцінки.

Між тим, з показань потерпілого ОСОБА_4 в суді першої інстанції вбачається, що 18 березня 2015 року до нього на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_1 та повідомив, що необхідно зустрітися, оскільки вказана зустріч має відбутися виключно у його інтересах. Коли відбулася розмова, ОСОБА_1 предявив вимогу, щоб він до завтрашнього дня, а саме до 17 год. 30 хв. передав грошові кошти у сумі 3500 доларів США. Під час розмов ОСОБА_1 нічого конкретно не повідомляв, лише сказав, що він винен гроші людям, але тепер ці гроші має віддати йому. Крім того, суму ОСОБА_1 назвав у 3500 доларів США. Під час вказаної розмови ОСОБА_1 неодноразово говорив, що він має віддати йому вказану суму грошових коштів, і погрожував розправою.

В подальшому, 19 березня 2015 року, у вказаний ОСОБА_1 час о 17 год. 30 хв., останній зателефонував йому на мобільний телефон та сказав, що його «чекають люди». Під час цього, потерпілий вимкнув мобільний телефон.

Близько 21 години йому на мобільний телефон зателефонувала дружина та повідомила, що у їх квартирі ОСОБА_1 та ОСОБА_13 вибивають вхідні двері. Він звернувся до працівників відділу внутрішньої безпеки УМВС України в Рівненській області із заявою про вимагання ОСОБА_1 у нього грошових коштів. За його заявою прокуратурою

4

Рівненської області було зареєстровано кримінальне провадження.

Він домовився із ОСОБА_1 про зустріч під час якої мав передати останньому грошові кошти. У той же день, ОСОБА_1 приїхав до нього за місцем проживання, під час розмови

він перерахував грошові кошти та передав їх ОСОБА_1, який також перерахував їх. Потім ОСОБА_1 пішов на балкон його квартири.

У подальшому працівниками міліції у дворі будинку був затриманий ОСОБА_1 та ОСОБА_13

Потерпілий зазначив, що ОСОБА_1 погрожував фізичним насильством членам його сім'ї, оскільки останній казав, що всі постраждають, якщо він втече, дістануть усіх.

Відповідно до заяви про вчинене кримінальне правопорушення (а.с.9 т.2), яке внесено до ЄДРС за №42015180000000076, 25 березня 2015 року потерпілий звернувся у ВВБ в Рівненській області ДВБ МВС України з повідомленням про вимагання ОСОБА_1 у нього грошових коштів, погрожуючи фізичною розправою.

При апеляційному розгляді справи ОСОБА_4 зазначив, що в другій половині березня 2015 року до нього на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_1, з яким до того він був знайомий, сказав, що необхідно зустрітися. При зустрічі ОСОБА_1 повідомив, що він винен йому 3500 доларів США, які має віддати, при цьому, погрожував та казав, що якщо не віддасть гроші то «йому вже ніхто не допоможе». В подальшому ОСОБА_1 знову телефонував йому на мобільний телефон та писав смс-повідомлення з погрозами, побоюючись яких він змушений був проживати в м. Рівне. В телефонних розмовах ОСОБА_1 казав йому щоб він віддав свою машину, що борг за кожен день буде зростати на 100 доларів США. Розмови з ОСОБА_1 він записував на диктофон, який в подальшому передав працівникам поліції. Розцінюючи погрози ОСОБА_1 як загрозу життю та здоровю він звернувся до правоохоронних органів з заявою про вимагання ОСОБА_1 грошових коштів. 26 березня 2015 року він домовився про зустріч з ОСОБА_1 в нього вдома, де відбулась передача грошей, а саме 12 000 грн. та 500 доларів США, які попередньо були помічені ВВБ, передані гроші останній положив в гаманець та викинув через балкон на вулицю ОСОБА_13 З балкона своєї квартири бачив як затримували ОСОБА_13, ОСОБА_1 був затриманий як вийшов з квартири. Окрім того, ОСОБА_4 зазначив, що сприймав ОСОБА_1 як працівника поліції, бо він приїжджав до нього зі зброєю, на перекваліфікації злочину на ч.2 ст.189 КК України наполягає.

Згідно протоколу виготовлення, вручення і використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів від 26 березня 2015 року та ілюстративної таблиці до нього, підставою для чого було доручення прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні ОСОБА_14 від 25 березня 2015 року, в присутності свідків були помічені та ідентифіковані грошові кошти 500 доларів та 12 000 грн. (а.с.16-26 т.2).

Відповідно до протоколу огляду місця події від 26 березня 2015 року, який розпочато о 16 год. 29 хв., у гаманці чорного кольору, який знаходився в кишені ОСОБА_13 та який був переданий останньому ОСОБА_1, вилучено грошові кошти в сумі 12 000 грн. та 500 доларів США, при освітленні яких ультрафіолетовою лампою виявлено сліди світіння із надписом «ВВБ» (а.с.27-31 т.2).

Допитані судом першої інстанції свідки ОСОБА_7, слідчий Ярощук А.Ю., працівники ВВБ УМВС України в Рівненській області ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які приймали участь у огляді підтвердили обставини, відображені в протоколі огляду місця події, а саме факт виявлення грошових коштів в сумі 12 000 грн. та 500 доларів США у ОСОБА_13, якому вказані кошти були передані ОСОБА_1

У відповідності до протоколу про результати здійснення негласної слідчої (розшукової) дії контроль за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину від 26 березня 2015 року, проведеної на підставі доручення та постанови прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні ОСОБА_14 від 25 березня 2015 року, заздалегідь помічені грошові кошти в сумі 500 дол. США та 12 000 грн. в квартирі ОСОБА_4, ОСОБА_1 перерахував, поклав їх до свого гаманця, який викинув у вікно

5

ОСОБА_13, де останній з цими коштами був затриманий (а.с.76-77 т.2).

Крім того, проведеними негласними слідчими (розшуковими) діями, на підставі ухвали слідчого судді апеляційного суду Рівненської області Полюховича О.І. від 26 березня

2015 року про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, а саме протоколами про результати відеоконтролю та аудіоконтролю за особою підтверджуються факти вимагання ОСОБА_1 грошових коштів, які належать ОСОБА_4, поєднані з погрозою насильства над потерпілим ОСОБА_4

Зазначені обставини обєктивно узгоджуються з показами свідка ОСОБА_9, допитаного судом апеляційної інстанції, який також зазначив, що негласні слідчі (розшукові) дії контроль за вчиненням злочину та аудіо-, відео контроль особи стосовно ОСОБА_1 були проведені за дорученням прокурора і на підставі постанови прокурора та ухвали слідчого судді апеляційного суду Рівненської області.

Також, факт вимагання ОСОБА_1 грошових коштів у ОСОБА_4, поєднане з погрозами насильства над потерпілим підтверджується висновками №№1377/1378/1379, №№1380/1381 криміналістичної експертизи відео звукозапису у даному кримінальному провадженні від 17 квітня 2015 року, якими встановлено зміст розмов ОСОБА_4 та ОСОБА_1, та з яких вбачається, що ОСОБА_4 сприймав погрози ОСОБА_1 реально, не ночував вдома, змушений був виїжджати за місто, також та обставина, що останній приходив до ОСОБА_4 та вибивав двері його квартири. Одночасно, з зазначених розмов вбачається і факт передачі ОСОБА_4 грошових коштів ОСОБА_1

За таких обставин колегія суддів критично розцінює показання ОСОБА_1 в суді першої інстанції, про те, що грошові кошти в ОСОБА_4 він не вимагав, жодних погроз щодо застосування будь-якого насильства до нього особисто чи до його близьких, не висловлював і такі показання суд розцінює як намагання уникнути своєї відповідальності за скоєне.

Покликання суду першої інстанції у вироку щодо визнання неналежними та недопустимими доказами, здобутими за результатами проведення негласних слідчих дій, та протоколу огляду місця події від 26 березня 2015 року, не заслуговують на увагу та спростовуються дослідженими апеляційним судом матеріалами кримінального провадження.

Так, апеляційним судом було досліджено доручення прокурора Микуліна В.І. оперативному підрозділу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 25 березня 2015 року, відповідно до якого співробітниками оперативного підрозділу ОВС відділу ВБ в Рівненській області доручено у кримінальному провадженні №4201518000000076 виготовити і використати під час проведення негласної слідчої дії відносно ОСОБА_1, заздалегідь ідентифіковані засоби грошові кошти в сумі 3500 доларів США, помічені спеціальним невидимим люмінесцентним барвником «Промінь»;

- постанову прокурора Микуліна В.І. про проведення негласної слідчої (розшукової) дії контроль за вчиненням злочину від 25 березня 2015 року, якою постановлено співробітникам оперативного підрозділу ОВС відділу ВБ в Рівненській області провести негласну слідчу (розшукову) дію контроль за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину з використанням заздалегідь ідентифікованих засобів грошових коштів у сумі 3500 доларів США з метою здобуття доказів вимагання ОСОБА_1 грошових коштів у ОСОБА_4;

- ухвалу слідчого судді апеляційного суду Рівненської області Полюховича О.І. про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 26 березня 2015 року, відповідно до якої надано дозвіл на проведення стосовно ОСОБА_1 аудіо-, відео контролю та спостереження за ОСОБА_1 для пошуку, фіксації і перевірки під час досудового розслідування тяжкого злочину відомостей про останнього та його поведінку або тих, з ким він контактує, з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів спостереження.

Спочатку ОСОБА_15 обвинувачувався у вимаганні грошових коштів службовою особою з використанням свого службового становища поєднане з погрозою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4 та членам його родини, з пошкодженням його

6

майна, тобто за ч.2 ст.189 КК України.

Однак, 28 березня 2016 року прокурор змінив обвинувальний акт (а.с.56-59 т.4) і дії ОСОБА_15 кваліфікував за ч.1 ст.189 КК України без таких кваліфікуючих ознак як

використання службовою особою свого службового становища, без погрози заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та без пошкодження майна потерпілого.

Аналізуючи обвинувальний акт, який був складений 19 травня 2015 року (а.с.4-6 т.1) судова колегія зазначає, що в ньому не зазначено розмір пошкодженого майна ОСОБА_4, які саме тілесні ушкодження останньому погрожував заподіяти ОСОБА_15 і в чому проявилось використання ним службового становища.

А тому, судова колегія вважає, що доводи представника потерпілого ОСОБА_4 ОСОБА_3 про безпідставну зміну обвинувачення прокурором з ч.2 на ч.1 ст.189 КК України не заслуговують на увагу.

З врахуванням наведеного колегія суддів приходить до переконання, що докази вчинення ОСОБА_15 кримінального правопорушення, вірно кваліфікованого за ч.1 ст.189 КК України, які покладено в основу обвинувального акту, були отримані з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, є належними і допустимими.

Судова колегія вважає, що матеріали негласних слідчих дій, які були досліджені судом апеляційної інстанції фактично повністю підтверджують всі показання потерпілого ОСОБА_4 щодо вимагання у нього грошових коштів.

При таких обставинах, саме показання потерпілого ОСОБА_4 та матеріали негласних слідчих дій, досліджені судом апеляційної інстанції, суд бере за основу при постановленні вироку.

Відповідно до вимог до п.3 ч.1 ст.420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції.

При призначенні ОСОБА_1 покарання, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості, особу ОСОБА_1, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивну характеристику з місця проживання, керуючись вимогами кримінального закону і передбачених цим законом санкцій, з метою виправлення обвинуваченого ОСОБА_1, а також попередження вчинення ним нових злочинів, суд вважає, що цілі покарання обвинуваченого, будуть досягнуті із застосуванням до нього виду покарання у вигляді обмеження волі.

Вирішуючи цивільний позов потерпілого про відшкодування моральної шкоди апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно дост.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право пред'явити цивільний позов до обвинуваченого.

Згідно положеньст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, на підставі ч.1ст.1167 ЦК України, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У відповідності до ч.3ст.23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

На підставі наведеного суд вважає необхідним цивільний позов потерпілого задовольнити

7

частково, оскільки внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 ОСОБА_4 була завдана моральна шкода, яка, виходячи з характеру, обсягу та глибини заподіяних їй душевних

страждань і переживань, вимушених змін у його житті, підлягає відшкодуванню на користь потерпілого в розмірі 10 000 грн.

На переконання колегії суддів, такий її розмір буде в повній мірі відповідати принципам

розумності, виваженості і справедливості.

Згідно ч.2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Згідно п.3 ч.1 ст.118 КПК України, процесуальні витрати складаються із витрат, повязаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів.

Відповідно до п.2 ч.4 ст.374 КПК України у резолютивній частині вироку зазначаються у разі визнання особи винуватою: рішення про відшкодування процесуальних витрат.

В обвинувальному акті щодо ОСОБА_1 вказано розмір витрат на залучення експертів при проведенні експертиз у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, які становлять 10 785 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.405, п.3 ч.1 ст.407, ст.409, ст.ст.411, 418, 420, 426 КПК України, колегія суддів, -

ЗАСУДИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити повністю, апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_4 ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Острозького районного суду Рівненської області від 07 липня 2016 року відносно ОСОБА_1 скасувати.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.189 КК України, та призначити йому покарання у виді двох років обмеження волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 10 000 (десять тисяч) грн. моральної шкоди.

Скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, заставу в розмірі 73 080 грн., внесену ОСОБА_6 на депозитний рахунок ТУ ДСА у Рівненській області ГУ ДКУ у Рівненській області 37310004000032, МФО 833017, код ЗКПО 26259988, повернути заставодавцю ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, за його заявою після вступу вироку в законну силу.

Речові докази: картка пам'яті micro SD ємністю 8 Gb "KINGSTON", 6 дисків CD-R залишити в матеріалах справи.

Диктофон марки «OLYMPUS VN-8500PC», грошові кошти в розмірі 500 дол. США та 12 000 грн., повернути потерпілому ОСОБА_4 після вступу вироку в законну силу.

Судові витрати стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 в користь держави: - за проведення судової експертизи речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин №280 від 23.04.2015 року проведеної НДЕКЦ УМВС України в Рівненській області в сумі 1 075,20 грн;

- за проведення криміналістичної експертизи відео звукозапису №№1377/1378/1379 від 17.04.2015 року Львівським НДІСЕ в сумі 5 285,40 грн;

8

- за проведення криміналістичної експертизи відео звукозапису №№1380/1381 від 17.04.2015 року Львівським НДІСЕ в сумі 4 424,40 грн., а всього 10 785 (десять тисяч сімсот вісімдесят пять) грн.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення.

С У Д Д І :

ОСОБА_5 ОСОБА_16 ОСОБА_17