Ухвала суду № 63201983, 29.11.2016, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного

суду Рівненської області в складі:

головуючої судді - Шеремет А.М.,

суддів: Максимчук З.М., Хилевич С.В.

секретар судового засідання: Демчук Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 26 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири,-

в с т а н о в и л а :

30 грудня 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1.

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 26 серпня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивачів матеріальну шкоду в розмірі 2274,00 грн., кошти витраченні на проведення експертизи в сумі 800 грн., та судові витрати в сумі 487,20 грн., що разом становить3561,20 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в який доводить про незаконність та необґрунтованість вказаного рішення через порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що відповідача не було допущено в квартиру АДРЕСА_1, тому відповідачу не відомі які саме пошкодження були завдані.

Крім того, відповідачем було заявлено клопотання про допит свідків, яке було судом задоволено, проте свідків допитано не було.

Не є належним та допустимим доказом акт про залиття від 30 листопада 2015 року та висновок №Д-18/5 експертизи, оскільки в акті не правильно зазначене прізвище та номер квартири відповідача, та не було надано можливості ознайомитись із вищезазначеним актом.

Також зазначає, що у 2014 році відповідачем вже було затоплено квартиру ОСОБА_2, у добровільному порядку було відшкодовано шкоду та надано будівельні матеріали для проведення ремонтних робіт, проте з того часу позивачем ремонтні роботи не проводились.

Просить рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 26 серпня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В запереченні на апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять апеляційну скаргу відхилити, а рішення залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло ОСОБА_2 є співвласником квартири АДРЕСА_1, ОСОБА_3 проживає та зареєстрована у вищезазначеній квартирі (а.с. 6).

ОСОБА_1 проживає та зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1

29 листопада 2015 року в квартирі АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було завдано пошкодження внаслідок затоплення.

Відовідно до ч. 1ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністюособистимнемайновим правам фізичної або юридичної особи,а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Актом про залиття, аварії, що трапилась на системі центрального опалення або холодного водопостачання від 30 листопада 2015 року встановлено, що залиття частини стін та стелі на кухні стало безвідповідальне відношення мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, яка належить ОСОБА_1

Відповідач ОСОБА_1 зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_3, а не в квартирі №5, як це зазначено в акті від 30 листопада 2015 року. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції встановлено, що квартира в якій проживає відповідач знаходиться над квартирою позивача.

Згідно з п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженимиНаказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76(далі - Правил), у разі залиття квартири складається відповідний акт. Типова форма цього акту міститься у додатку № 4 до Правил.

Вказаний акт про залиття повинен складатися комісією у складі: головного інженера виконавця послуг - голови комісії, майстра технічної дільниці, майстра ремонтної дільниці, слюсаря-сантехніка (слюсаря-електрика), представників організації, яка відповідно до укладеної угоди обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення та гарячого водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету. При цьому в акті необхідно чітко зазначити причини залиття.

Вищезазначений акт складений у відповідності до вищезазначених правил.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. п. 2, 3постанови№ 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»(з наступними змінами), розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно з ч. 2ст. 1166 ЦК Україниособа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов'язок спростування презумпції вини шляхом доведення відсутності його вини у завданні шкоди позивачам.

У судовому засіданні відповідачем не подані належні докази, які спростовують факт залиття квартири позивача з вини відповідача, а тому суд першої інстанції підставно стягнув з відповідача матеріальну та моральну шкоду.

Висновком №Д -18/15 експертного будівельно-технічного дослідження по заяві ОСОБА_2 від 25 грудня 2015 року встановлено, що вартість проведення ремонту квартири становить 2274 грн.(а.с. 10).

Моральнашкода,завданафізичнійабоюридичнійособіне правомірними рішеннями,діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою,яка її завдала,за наявностіїївини,крімвипадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч. 1ст. 1167 ЦК України).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частинні стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції прийшов обґрунтованого висновку щодо недоведеності та необґрунтованості заявленої вимоги, а тому правомірно відмовив в цій частині.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлене без порушень норм матеріального та процесуального права, судом в повній мірі з'ясовано обставини, що мають значення для справи, апеляційна скарга не спростовує правильності висновків суду, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст.307,308,313-315,317,319,324 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.

Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 26 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча А.М. Шеремет

Судді : З.М. Максимчук

ОСОБА_4