Ухвала суду № 63201649, 15.11.2016, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/1916/16-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2016 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого - судді Діонісьєвої Н.М.

при секретарі Краглевич Ю.О.

з участю прокурора Войтюка А.М.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

власника майна ОСОБА_3

розглянувши клопотання співвласника майна ОСОБА_3 про скасування арешту майна по кримінальному провадженню по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.368 КК України ,-

В С Т А Н О В И В :

В судовому засіданні співвласник майна ОСОБА_3 заявила письмове клопотання про скасування арешту на майно. Клопотання обґрунтовує тим, що ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 07 жовтня 2015 року за клопотанням слідчого СУ УМВС України в Рівненській області Шиндерука С.В. відмовлено у накладенні арешту на майно підозрюваного ОСОБА_2, а саме на грошові кошти в сумі 33 150 грн., 100 доларів США, 201 500 білоруських рублів та 80 польських злотих у зв'язку з його безпідставністю. 27 жовтня 2015 року слідчим суддею Рівненського міського суду Головчаком М.М. задоволено скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_2 -адвоката ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого СУ УМВС України в Рівненській області Шиндерука С.В. щодо неповернення тимчасово вилучених коштів та зобов'язано останнього повернути ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 33 150 грн., 100 доларів США, 201 500 білоруських рублів та 80 польських злотих. Цього ж дня, ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 27 жовтня 2015 року за апеляційною скаргою прокурора Войтюка А.М. на ухвалу слідчого судді від 07 жовтня 2015 року апеляційну скаргу задоволено та накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_2, а саме на грошові кошти в сумі 33 150 грн., 100 доларів США, 201 500 білоруських рублів та 80 польських злотих. Ні у ході досудового розслідування, ні на даний час жодна із підстав , які б давали можливість накласти арешт на вказані грошові кошти, не знайшла свого обґрунтування та підтвердження, як в повідомленні про підозру, так і в обвинувальному акті. Стаття 96-2 КК України містить вичерпний перелік випадків застосування спеціальної конфіскації, а саме, якщо гроші: -одержані внаслідок вчинення злочину; -призначалися для схиляння особи до вчинення злочину або винагороди за його вчинення; -були використанні як засоби чи знаряддя вчинення злочину. Дані про те, що кошти, які були добровільно видані підозрюваним 29.09.2015 року у ході огляду місця події та зазначені і озвучені ним на відео та звукозапис як власні, органом досудового розслідування не спростовані а, отже, жодним чином не відповідають критеріям зазначеним у ст. 96-2 КК України.

Просить скасувати арешт накладений на майно підозрюваного ОСОБА_2, а саме на грошові кошти в сумі 33150 гривень, 100 доларів США, 201 500 білоруських рублів та 80 польських злотих та зобов'язати слідчого СУ УМВС України в Рівненській області Шиндерука С.В. та прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні ОСОБА_4 виконати ухвалу суду про скасування арешту майна негайно.

Обвинувачений та захисник клопотання підтримали.

Прокурор заперечує проти задоволення вказаного клопотання.

Заслухавши клопотання співвласника майна ОСОБА_3, думку захисника, думку обвинуваченого , заперечення прокурора, дослідивши надані стороною захисту письмові документи, суд приходить до висновку, що клопотання про скасування арешту на майно підлягає до задоволення , виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 07 жовтня 2015 року за клопотанням слідчого СУ УМВС України в Рівненській області Шиндерука С.В. відмовлено у накладенні арешту на майно підозрюваного ОСОБА_2, а саме на грошові кошти в сумі 33 150 грн., 100 доларів США, 201 500 білоруських рублів та 80 польських злотих у зв'язку з його безпідставністю. 27 жовтня 2015 року слідчим суддею Рівненського міського суду Головчаком М.М. задоволено скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_2 -адвоката ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого СУ УМВС України в Рівненській області Шиндерука С.В. щодо неповернення тимчасово вилучених коштів та зобов'язано останнього повернути ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 33 150 грн., 100 доларів США, 201 500 білоруських рублів та 80 польських злотих. Цього ж дня, ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 27 жовтня 2015 року за апеляційною скаргою прокурора Войтюка А.М. на ухвалу слідчого судді від 07 жовтня 2015 року апеляційну скаргу задоволено та накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_2, а саме на грошові кошти в сумі 33 150 грн., 100 доларів США, 201 500 білоруських рублів та 80 польських злотих.

Згідно з частиною другою статті 170 КК України суд накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу. Іншими словами, накладення арешту може бути застосовано, якщо є достатні підстави вважати, що гроші:

-підшукані, виготовлені як засоби чи знаряддя вчинення злочину або зберегли на собі його сліди;

-надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення;

-набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.

За твердженням органу досудового розслідування, зазначені кошти відповідають критеріям, визначеним у ч.2 ст. 167 КК України, а саме набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, або це кошти на які було спрямоване кримінальне правопорушення, або це доходи від коштів отриманих протиправно.

Однак, ні у ході досудового розслідування, ні на даний час жодна із зазначених підстав не знайшла свого обґрунтування та підтвердження як в повідомленні про підозру, так і в обвинувальному акті. Більше того, видані ОСОБА_2 добровільно як спільні сімейні кошти та вилучені слідчим в подальшому не були визнані речовим доказом та не приєднані до матеріалів справи.

У відповідності до частини 3 статті 170 КПК України, суд накладає арешт на грошові кошти які перебувають у власності підозрюваного з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову. Разом з тим санкцією ч.І ст. 368 КК України, яка інкримінована ОСОБА_2 конфіскація майна не передбачена, в обвинувальному акті зазначено про відсутність по вказаному кримінальному провадженню потерпілих, тобто про відсутність будь-яких грошових зобов'язань.

Згідно статті 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у вилученні за рішенням суду у власність держави грошей за умови вчинення злочину у випадках, передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Стаття 96-2 КК України містить вичерпний перелік випадків застосування спеціальної конфіскації, а саме, якщо гроші: -одержані внаслідок вчинення злочину;

-призначалися для схиляння особи до вчинення злочину або винагороди за його вчинення; -були використанні як засоби чи знаряддя вчинення злочину.

Дані про те, що кошти, які були добровільно видані підозрюваним 29.09.2015 року у ході огляду місця події та зазначені і озвучені ним на відео та звукозапис як власні, органом досудового розслідування не спростовані а, отже, жодним чином не відповідають критеріям зазначеним у ст. 96-2 КК України.

Згідно з частиною першою статті 174 КК України арешт майна може бути скасовано ухвалою суду під час судового провадження за клопотанням обвинуваченого, його захисника, іншого власника майна якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Аналіз перерахованих норм Закону та викладених доводів дає суду всі законні та обґрунтовані підстави вважати, що арешт на грошові кошти обвинуваченого ОСОБА_2 накладено за відсутності будь-яких для цього підстав і потреб.

У попередніх судових засіданнях, пов'язаних з розглядом питання арешту майна, ОСОБА_2, його дочка ОСОБА_5, та захисник наполягали на тому, що частина вказаних коштів належить йому особисто, а саме: 100 доларів США, 201 500 білоруських рублів та 80 злотих, а частина в сумі 33150 грн. є їх спільною з дружиною та дочкою власністю.

Крім того, допитана як свідок у судовому засіданні ОСОБА_5, пояснила суду, що кошти в сумі 31 150 грн., знаходились у її батька ОСОБА_2 у зв'язку з тим, що 29 вересня 2015 року вона разом з батьком після завершення робочого дня мала намір придбати меблевий гарнітур в торгівельному комплексі, що на вул. Київській у м. Рівному. Окрім того, згаданий свідок у суді показала, що частину коштів ОСОБА_2 мав намір використати за придбання костюмів, що підтверджується квитанціями про замовлення №№ 6, 7, 8, від 09.09.2015 року (справа № 569/13960/15-к).

Крім того, належність грошових коштів ОСОБА_2 та членам його сім'ї підтверджується протоколом огляду місця події від 29.09.2015 року, згідно якого він добровільно видав слідчому вказані кошти і зазначив, що вони належать йому особисто.

Що стосується походження добровільно виданих ОСОБА_2 100 доларів США, 201 500 білоруських рублів та 80 польських злотих, то , як пояснила в судовому засіданні дружина обвинуваченого, співвласник майна ОСОБА_3, протягом 2014 року ОСОБА_2 досить часто у службових справах їздив у відрядження за кордон в т. ч. у Республіку Білорусь та Польщу, а тому наявність у його гаманці вказаної іноземної валюти пояснюється тим, що валютні кошти залишилися від поїздок за кордон.

Керуючись ч.1 ст.174 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Задовільнити клопотання співвласника майна ОСОБА_3 про скасування арешту майна по кримінальному провадженню по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.368 КК України.

Скасувати арешт накладений на майно підозрюваного ОСОБА_2, а саме : на грошві кошти в сумі 33150,00 (тридцять три тисячі сто п'ятдесят) гривень 00 копійок, 100,00 (сто) доларів США, 201500,00 (двісті одна тисяча п'ятсот) білоруських рублів та 80,00 (вісімдесят) польських злотих.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Рівненського міського суду Н.М.Діонісьєва