Ухвала суду № 63201365, 05.12.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 540/12/16-ц Номер провадження 22-ц/786/2634/16Головуючий у 1-й інстанції Кравець С. В. Доповідач ап. інст. Гальонкін С. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого-судді: Гальонкіна С.А.,

суддів: Кузнєцової О.Ю., Хіль Л.М.,

при секретарі: Гнатюк О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 11 серпня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 11 серпня 2016 року позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №PLMWGK00000019 від 7 лютого 2007 року в розмірі 25541,85 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 633861 грн. 62 коп.

Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», в рівних частках, сплачений позивачем судовий збір в розмірі по 4432 грн. 79 коп. з кожного.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Вважає, що вона не є поручителем за кредитним договором укладеним між банком та ОСОБА_4

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що остання задоволенню не підлягає.

Згідно п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом, 7 лютого 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступник ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №PLMWGK00000019, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в сумі 36010 доларів США на наступні цілі: 30000 доларів США на купівлю будинку та 6010 доларів СШВА на сплату страхових платежів.

Вказані кошти були видані строком до 5 лютого 2027 року, під 1% річних на місяць на суму залишку заборгованості та винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 0,2% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати.

Щомісячний платіж складає 393,82 долари США.

В цей же день, з метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки відповідно до умов якого остання зобов'язалася відповідати перед банком за виконання позичальником умов кредитного договору.

Останній платіж було здійснено позичальником 23-24 жовтня 2014 року в сумі 250 та 180 доларів США відповідно, після чого ОСОБА_4 кошти на погашення боргу не вносив.

В зв'язку з порушенням умов договору, банк, повідомленням від 7 серпня 2015 року, повідомив як позичальника, так і поручителя про існування простроченої заборгованості, яка склала 3136,7 доларів США та просив в 5-ти денний термін погасити заборгованість.

Оскільки відповідачами було проігноровано вказане повідомлення про сплату заборгованості, банк в січні 2016 року звернувся до суду та просив стягнути заборгованість в сумі 25541,85 доларів США яка складається з :

20237,65 доларів США - заборгованість за кредитом,

3270,51 доларів США - заборгованість по процентах за користування кредитом,

842,38 долари США - заборгованість по комісії за користування кредитом,

1191,31 долар США - пеня.

Ухвалюючи рішення, суд дійшов висновку, що в порушення кредитного договору та договору поруки, відповідачі не виконали умов останніх, що призвело до виникнення заборгованості, яка і була стягнута судом в солідарному порядку відповідно до норм цивільного законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

З умов кредитного договору вбачається, що кредитні кошти були надані на придбання житла в сумі 30000 доларів США, а 6010 доларів США на сплату страхових платежів.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

З розрахунку заборгованості вбачається, що останні платежі позичальником було здійснено в жовтні 2014 року.

За змістом ст. 554 ЦК України, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Нормами ст. 543 ЦК України визначено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Враховуючи той факт, що позичальник та поручитель не виконували належним чином умови кредитного договору, суд обґрунтовано стягнув заборгованість на користь банку.

Доводи апелянта ОСОБА_2 про необґрунтоване стягнення з неї, як з поручителя, боргу за кредитним договором, оскільки вона не являється поручителем, колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з наступного.

Так, в день укладення кредитного договору 7 лютого 2007 року між банком та ОСОБА_4, між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, за яким вона зобов'язалася відповідати перед банком за виконання умов кредитного договору №PLMWGK00000019, який було укладено саме з ОСОБА_4

Посилання апелянта на те, що в договорі поруки вона зазначена як боржник є слушними та свідчать про неточність при укладенні договору поруки, проте колегія суддів зауважує, що позичальник не зверталася до банку з вимогою усунути вказані неточності.

Також судова колегія звертає увагу, що договір поруки є чинним, з вимогою про визнання його недійсним поручитель до суду не зверталася.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для скасування судового рішення, яке постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки ухвалою судді Апеляційного суду Полтавської області від 21 вересня 2016 року було задоволено клопотання ОСОБА_2 про відстрочення від сплати судового збору в сумі 9752 грн. 14 коп. до ухвалення судового рішення, вказані кошти підлягають стягненню на користь держави.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Машівського районного суду Полтавської області від 11 серпня 2016 року - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 9752 грн. 14 коп. за реквізитами: отримувач: УДКСУ у м. Полтаві; код ЄДРПОУ: 38019510; банк одержувача: ГУДКСУ у Полтавській області; код банку отримувача: 831019; рахунок отримувача: 31217206780002; код класифікації доходів бюджету: 22030101; код ЄДРПОУ суду: 02893077.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: (підпис) С.А.Гальонкін

Судді: (підпис) О.Ю.Кузнєцова (підпис) Л.М.Хіль

Згідно з оригіналом:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області С.А.Гальонкін