Рішення № 63198630, 29.11.2016, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/4500/16-ц

2/296/1831/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" листопада 2016 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м.Житомира в складі:

Головуючого-судді Колупаєва В.В.

При секретарі Долецькій Ж.С.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житлом, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житлом, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання такими, що втратили право користування житлом,-

В С Т А Н О В И В:

В травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся із позовною заявою до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житлом, в якій просив зобовязати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні позивачем та його дружиною квартирою №47 в будинку №39 по вул. Довженка в м.Житомирі шляхом передачі ключів від останнього, мотивував тим, що має право на користування вказаною квартирою, однак відповідач перешкоджає цьому.

25.08.2016 року представником ОСОБА_2 було подане через канцелярію суду клопотання про обєднання в одне провадження цивільну справу №296/4500/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про усунення перешкод у користуванні квартирою із цивільною справою №296/4449/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

09.08.2016 року в судовому засіданні ОСОБА_3 було подано позовну заяву до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житлом, яку остання просила прийняти до розгляду разом із первісною позовною заявою її чоловіка ОСОБА_1 Свої позовні вимоги мотивувала тим, що має право на користування вказаною квартирою, однак відповідач здійснює перешкоди у її праві.

Ухвалою суду від 09.08.2016 року було обєднано в одне провадження цивільну справу №296/4500/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житлом, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житлом та цивільну справу №296/4449/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Свої зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 мотивував тим, що є власником квартири АДРЕСА_1, яку придбав на електронних торгах, однак відповідачі не бажають добровільно зніматися з місця реєстрації за вказаною адресою, чим порушують права ОСОБА_2 як власника майна, перешкоджають у користуванні цим майном.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник свою позовну заяву підтримували у повному обсязі, позов ОСОБА_2 не визнавали, просили відмовити у його задоволенні.

Від ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, останній проти позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_3 заперечував у повному обсязі, свою позовну заяву просив задовольнити.

Представник ОСОБА_2 у судовому засіданні просив задовольнити позов довірителя, у позовних заявах ОСОБА_1, ОСОБА_3 просив відмовити.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та докази, надані сторонами в обґрунтування заявлених вимог та заперечень, дійшов до наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_2 на електронних торгах у березні 2015 року, яка раніше належала ОСОБА_1, та зареєстрував право власності на неї, що підтверджується копією Витягу з Реєстру речових прав на нерухоме майно.

ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_3 мають зареєстроване місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, та не бажають добровільно виписуватися на вимогу власника квартири ОСОБА_2

ОСОБА_2 у позовній заяві до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, а саме житлом, шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням вказує на те, що зареєстроване місце проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_3 у його квартирі порушує його права, оскільки відсутні будь які домовленості щодо можливості їх проживання у його житлі, реєстрація місця проживання цих осіб у квартирі перешкоджає можливості власнику користуватися і розпоряджатися нею, окрім того більша кількість зареєстрованих мешканців у квартирі впливає на розмір комунальних платежів.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Суд дійшов висновку, що права ОСОБА_2 як власника житла підлягають захисту шляхом усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження цим майном.

Наявність реєстрації місця проживання інших осіб у житловому приміщенні ОСОБА_2 перешкоджає останньому в повній мірі користуватися і розпоряджатися своїм майном, а також впливає на розмір комунальних платежів.

Згідно ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сімї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України члени сімї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Аналіз змісту вказаних правових норм дає підстави для висновку, що право члена сім'ї власника квартири (будинку) на користування житлом існує лише за умови, що ця особа залишається власником житла.

Оскільки житлові права членів сім'ї власника квартири (будинку) є похідними від прав власника цієї квартири (будинку), то припинення права власності особи на квартиру (будинку) припиняє право членів його сім'ї на користування цією квартирою (будинком).

ОСОБА_1, згідно наявних в матеріалах справи доказів, втратив право власності на квартиру АДРЕСА_2.

За результатами проведених електронних торгів, новим власником квартири став ОСОБА_2 Торги недійсними визнані не було, право власності ОСОБА_2 на квартиру ніким не оспорене.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не перебувають у родинних відносинах з новим власником квартири ОСОБА_2, відсутні будь-які домовленості між останніми та ОСОБА_2 з приводу можливості їх проживання у квартирі.

Відтак, право ОСОБА_3 користування вищевказаною квартирою було зумовлене наявністю в її чоловіка ОСОБА_1 права власності на це житло, так як право власності останнього станом на сьогодні припинено, то відповідно припинено право членів його сімї, і право ОСОБА_1 особисто, користуватися даним житлом.

Відповідно до ч.2 ст.214 ЦПК України, при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 2 ч.1 ст. 355 цього Кодексу.

Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Так, позивачі за первісним позовом як на підставу відмови у позові ОСОБА_2 посилались на правові позиції Верховного Суду України при розгляді справ №6/1468/ц15, №6/3173/ц15 та №6/197/ц16, відповідно до яких під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі ч.2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» застосовуються як положення ст. 40 Закону України «Про іпотеку», так і ст. 109 ЖК України, згідно якої громадянам, яких виселяють з житлових приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення.

Суд відступає від вказаних правових висновків Верховного Суду України, оскільки позовні вимоги ОСОБА_2 стосуються усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своєю квартирою шляхом визнання відповідачів такими що втратили право користування житлом, та не повязані з виселенням громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_3

Надані ж первісними позивачами суду правові висновки Верховного Суду України не можуть бути застосовані у даній справі, оскільки були прийняті в судових справах щодо виселення мешканців житла на підставі ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку», що повязане зі зверненням стягнення на іпотечне майно.

У даному випадку ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не довели, а матеріалами справи не підтверджується, що квартиру продано на електронних торгах ОСОБА_2 як предмет іпотеки, тобто на підставі рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги ОСОБА_2 є обгрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

В свою чергу, позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житлом, зобовязання ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні квартирою №47 в будинку №39 по вул. Довженка в м.Житомирі шляхом передачі ключів від останнього не підлягають задоволенню, оскільки вони є взаємовиключними з вимогами позивача ОСОБА_2, а також виходячи з наступного.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 обґрунтовували свої позовні вимоги до ОСОБА_2 тим, що не мають іншого житла, свідоцтво про право власності серія ЯЯЯ №874184, видане 01.08.2006 року виконкомом Житомирської міської ради на імя ОСОБА_1 не скасоване, судового рішення про їх виселення або визнання такими що втратили право користування квартирою немає, а тому останнім має бути усунуто перешкоди в користуванні вищевказаною квартирою шляхом передачі ключів від останнього, а також зобовязано ОСОБА_2 не чинити перешкоди у користуванні житлом.

Проте, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не надали суду належних доказів наявності в останніх права власності на квартиру АДРЕСА_3.

У ОСОБА_1, відповідно до матеріалів справи, таке право припинено і останній станом на сьогодні не є власником вказаного житла.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.9, 156 ЖК України, ст.ст.16, 321, 391, 405 ЦК України ст.ст.10, 11, 30, 60, 61, 88, 169, 209, 215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житлом та позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житлом залишити без задоволеня за безпідставністю.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання такими, що втратили право користування житлом задовольнити.

Визнати ОСОБА_1, ОСОБА_3 такими, що втратили право користування квартирою № 47 по вул.Довженка,39 м.Житомира.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 по 260,50 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Житомирській області через Корольовський районний суд м. Житомира на протязі 10 днів з дня його проголошення подачею апеляційної скарги.

Головуючий суддя В. В. Колупаєв