Постанова № 63198061, 29.11.2016, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/2795/16-а

Провадження № 2-а/163/76/16

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2016 року Любомльський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Павлуся О.С.,

за участі секретаря Семенюк К.М.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Устенка Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Любомль справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання дій протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

10 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Шацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

Свої вимоги мотивував тим, що 03 жовтня 2016 року звернувся до вищезазначеного управління із заявою про призначення пенсії відповідно до ч. 1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 26.07.2001 року в розмірі та відсотках відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру». Проте Шацьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області листом від 17 жовтня 2016 року відмовило позивачу у призначенні пенсії на підставі п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», від 02.03.2015 №213-УІІІ, мотивуючи своє рішення тим, що відповідно до вищезазначеного нормативного акту з 01 червня 2015 року скасовуються норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Вважає, що відмова Шацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області є необґрунтованою, незаконною та такою, що грубо порушує його права на соціальний захист та пенсійне забезпечення. Просить суд визнати протиправними дії та скасувати розпорядження Шацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області від 17.10.2016 року про відмову у призначенні йому пенсії за вислугу років; зобов'язати Шацьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області призначити йому пенсію за вислугу років з 28.09.2016 року згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ в редакції від 26.07.2001 року.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали повністю, з підстав викладених у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог, просив у задоволенні позову відмовити з підстав викладених у письмових запереченнях на позовну заяву. З останніх слідує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року передбачено що у разі не прийняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовується норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання що призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 03 жовтня 2016 року звернувся до Шацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ч. 1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 26.07.2001 року.

Листом від 17 жовтня 2016 року позивачу було відмовлено в такому призначенні пенсії з посиланням на п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року.

Однак, суд вважає, що вищенаведені відповідачем положення не поширюються на спірні правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції від 26.07.2001 року) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, в тому числі і спеціальний, є трудова книжка.

Наявність 20 річного стажу, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, підтверджується відповідними записами в трудовій книжці ОСОБА_1, з останніх зокрема слідує, що з 01.09.1994 року по 17.09.2002 року, 8 років 16 днів, позивач працював в органах МВС України, а з 18.09.2002 року по 08.06.2016 року, 13 років 20 днів, - в прокуратурі (а.с. 15,16).

Поміж цього, вищезазначеними записами доводиться та обставина, що право на пенсійне забезпечення за ч. 1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції від 26.07.2001 року) ОСОБА_1 набув 01 вересня 2014 року, тобто ще до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року та введення в дію нового Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року.

Суд враховує, що ст. 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно з ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний суд України у рішенні від 11.10.05 року № 8-рп/2005 чітко визначив критерії, за якими можливо встановити, чи відбулося таке звуження: «звуження обсягу прав та свобод це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав та свобод, тобто їх кількісні характеристики».

Також Конституційний суд України у своєму рішенні від 09.07.2007 року №6-рп/2007 зазначив, що «невиконання державою взятих на себе соціальних зобов'язань порушує принцип соціальної, правової держави». Встановлення певних соціальних пільг, компенсацій та гарантій є «складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права».

Як зазначено в пункті 2 Постанови Пленуму Верховною Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», оскільки Конституція України, як зазначено в статті 8 має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати законність того чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції у всіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення повинні ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

При прийнятті рішення суд також враховує, що згідно з частиною 1 ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ч.3 ст.8 КАС України).

Частиною 2 ст. 8 КАС України також передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції" (пункт 1) України визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції. Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім того, вирішуючи питання про застосування Закону в часі, суд виходить із того, що згідно зі ст.22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядались питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист громадян України та визначав, що Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99, рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказував, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із викладеного у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема, працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Поміж цього, згідно п.1.7. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

З поштової печатки на конверті слідує, що заява ОСОБА_1 про призначення пенсії була відправлена Шацькому об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України Волинської області 03 жовтня 2016 року.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що позов в частині зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за вислугу років за період з 28.09.2016 року по 02.10.2016 року включно необхідно залишити без розгляду.

У відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69-86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Шацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області щодо відмови ОСОБА_1 у призначені пенсії за вислугу років згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ в редакції від 05.11.2001 року.

Зобов'язати Шацьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 03.10.2016 року відповідно до вимог ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ в редакції від 05.11.2001 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 20 копійок.

Вимоги в частині зобов'язання Шацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років за період з 28.09.2016 року по 02.10.2016 року (включно) залишити без розгляду .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського адміністративного апеляційного суду через Любомльський районний суд шляхом подання апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Любомльського районного суду Павлусь О.С.