Ухвала суду № 63196307, 05.12.2016, Апеляційний суд Сумської області

.

Справа №576/1648/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Колодяжний А. О.Номер провадження 22-ц/788/1901/16 Суддя-доповідач - Попруга С. В. Категорія - 30

УХВАЛА

05 грудня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Попруги С. В.,

суддів - Ільченко О. Ю. , Ткачук С. С.

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 - ОСОБА_4

на ухвалу Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 24 жовтня 2016 року

у цивільній справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Глухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області, третя особа: ОСОБА_5, про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а:

28 липня 2016 року фізична особа -підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив стягнути з Державного бюджету України на його користь 16598,67 грн. матеріальної шкоди, 293640 грн. упущеної вигоди та 15000 грн. моральної шкоди, шляхом списання з спеціально визначеного для цього рахунку державного бюджету для відшкодування шкоди, завданої органами державної влади чи їх службовими особами.

Ухвалою Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 24 жовтня 2016 року закрито провадження у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

Роз'яснено позивачу, що у відповідності зі ст.206 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

В апеляційній скарзі представник фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 - ОСОБА_4 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

По суті доводить, що даний спір не пов'язаний з господарською діяльністю, спірні правовідносини, які виникли між сторонами є деліктними та врегульовані нормами ст.ст.1166, 1173, 1174 ЦК України, а тому не мають господарського характеру та не віднесені до підвідомчості господарських суддів згідно ст.12 ГПК України.

У судовому засіданні прокурор Мороз А.В. заперечувала проти доводів апеляційної скарги, вважала ухвалу суду першої інстанції законною і обґрунтованою.

Інші особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції по суті виходив з того, що фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Глухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої Глухівським міськрайонним ВДВС Головного територіального управління у Сумській області при здійсненні ним підприємницької діяльності, а тому враховуючи положення ст.ст.1, 12 ГПК України даний спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Так, згідно ст.1 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1 ст.3 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до роз'яснень п.п.2, 3, 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» №3 від 01 березня 2013 року, цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (стаття 15 ЦПК).

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) (далі - КАС), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12; далі - ГПК), Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК) або Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Спір фізичної особи, яка має статус суб'єкта підприємницької діяльності, у цивільно-правових, житлових чи інших правовідносинах, що не має ознак господарського та не пов'язаний з господарською діяльністю, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з ч.1 ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 12 ГПК України передбачено, що господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

спорів про приватизацію державного житлового фонду;

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів;

4-1) справи у спорах між господарським товариством та його посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, завданих такою посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю);

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів;

7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;

8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

Відповідно до п.п.3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» №10 від 24 жовтня 2011 року, господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

- участь у спорі суб'єкта господарювання;

- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;

- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктом публічно-правових відносин, - за умови, що такі вимоги не об'єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб'єктним складом підпадають під дію статті 1 ГПК.

Як убачається з позовної заяви та матеріалів справи, позивач свої вимоги (предмет позову) обґрунтовував тим (підстави позову), що державний виконавець Орлов Д.В. під час примусового виконання рішення апеляційного суду Сумської області від 03 червня 2015 року у цивільній справі про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 грошової компенсації у розмірі 184550 грн. незаконно склав 17 листопада 2015 року акт опису й арешту рухомого майна, що було встановлено судовим рішенням за його заявами.

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що даний спір виник з цивільних правовідносин, позивач просить захистити саме цивільне право, яке на його думку, порушене відповідачем. Відповідач у справі - Глухівський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області не є суб'єктом господарювання, між сторонами відсутні господарські відносини. Господарський процесуальний кодекс України не містить норми, що прямо передбачала б вирішення цього спору господарським судом.

Отже, оскаржувана ухвала перешкоджає подальшому провадженню у справі, тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з п.4 ч.2 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 209, 210, 307, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити.

Скасувати ухвалу Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 24 жовтня 2016 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набрала законної сили з моменту проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий -

Судді -

З оригіналом згідно: суддя

апеляційного суду Сумської області С.В.Попруга