Постанова № 63196124, 30.11.2016, Лебединський районний суд Сумської області

Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 580/1711/16-а

Номер провадження 2-а/580/62/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" листопада 2016 р. Лебединський районний суд Сумської області

в складі: головуючого - судді Стеценко В. А.

при секретарі - Радковській О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лебедині справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Лебединського об»єднаного управління Пенсійного Фонду України в Сумській області про визнання неправомірним рішення щодо відмови в призначенні пенсії та зобов»язання здійснити призначення і виплату пенсії за вислугою років;

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з даною позовною заявою до відповідача, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», прокурори та слідчі зі стажем не менше 20 років мають право на пенсійне забезпечення за вислугою років незалежно від віку. При зверненні до Лебединського об»єднаного управління ПФУ в Сумській області у призначенні пенсії за вислугою років позивачу було відмовлено,тому він звернувся до суду та просив визнати відмову протиправною та зобов'язати відповідача провести обчислення, нарахувати та виплатити йому пенсію, починаючи з 29.09.2016 року, виходячи із розрахунку 90% від суми місячного (чинного) заробітку.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю і пояснив, що має стаж роботи в органах прокуратури Сумської області 20 років 5 місяців 15 днів та стаж за навчання у вищому учбовому закладі 2 роки 3 місяці 19 днів, а всього таким чином стаж 22 роки 9 місяців 4 дні, які підпадають під дію частини першої статті 50-1 ЗУ «Про прокуратуру» в редакції від 16.11.1995 року, а тому має право на отримання пенсії за вислугу років. Але на звернення про її нарахування отримав неправомірну відмову, яка суперечить законодавству, а тому просить суд визнати неправомірним рішення та дії Лебединського об»єднаного управління Пенсійного Фонду України в Сумській області щодо відмови у призначенні пенсії за вислугою років згідно ст.50-1 Закону України « Про прокуратуру» та зобов»язати Лебединське об»єднане управління Пенсійного Фонду України в Сумській області провести обчислення йому, ОСОБА_1, пенсії за вислугою років згідно ст.50-1 ЗУ « Про прокуратури» з 29.09.2016 року, виходячи із розрахунку 90 % від суми місячного (чинного) заробітку.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти позовних вимог, просила у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що починаючи із 01.06.2015 року згідно з пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 року №213-УШ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України в тому числі "Про прокуратуру". Тобто з 01.06.2015 року, пенсії, що визначені в порядку та на умовах, згідно із Законом України "Про прокуратуру", не призначаються, а раніше призначені пенсії - не перераховуються.

З паспорта та картки (а.с. 7-8), досліджених в судовому засіданні вбачається, що позивачем є ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, і/н

НОМЕР_1.

З диплому та додатку (а.с. 9-10), досліджених в судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_1 закінчив 25.06.1996 року повний курс Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого за спеціальністю правознавство, кваліфікація - юрист.

З довідок (а.с. 11-15), досліджених в судовому засіданні вбачається, що з 09.04.1996 року по 29.09.2016 року позивач працював в органах прокуратури та отримував відповідну заробітну плату. Стаж його роботи на прокурорсько-слідчих посадах станом на 29.09.2016 року складає 20 років 5 місяців 15 днів.

З трудової книжки (а.с. 16), дослідженої в судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_1 навчався в Національній юридичній академії України ім. Ярослава Мудрого з 01.09.1991 року по 30.06.1996 року а з 09.04.1996 року працював в прокуратурі Сумської області.

З заяви, листа та рішення (а.с. 19-20, 32), досліджених в судовому засіданні вбачається, що 29.09.2016 року позивач звернувся до Лебединського об»єднаного управління ПФУ в Сумській області про призначення йому пенсії за вислугу років у відповідності до ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру», на що отримав відмову.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає до задоволення, так як в судовому засіданні було встановлено, що позивач з 01.09.1991 року по 30.06.1996 року навчався в Національній юридичній академії України ім. Ярослава Мудрого а з 09.04.1996 року по 29.09.2016 року працював в прокуратурі Сумської області. Стаж його роботи на прокурорсько-слідчих посадах станом на 29.09.2016 року складає 20 років 5 місяців 15 днів.

Вказані обставини стверджуються поясненням сторін та матеріалами справи, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язвні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 46 Конституції України Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом»якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» документом, що посвідчує стаж роботи є трудова книжка.

Згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» ( в ред. від 16.11.1995 року):

ч.І - прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку;

ч.2 - розмір виплат, що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі;

ч.5 - до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

Суд бере до уваги, що згідно вимог ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості та вважає, що в судовому засіданні позивачем було доведено, щовін має право на призначення йому пенсії за вислугою років, так як загальний стаж його роботи в прокуратурі станом на 29.09.2016 року складає 22 роки 9 місяців 4 дні, з яких: половина строку навчання у вищому навчальному юридичному закладі - 2 роки 3 місяці 19 днів (з 01.09.1991 року по 08.01.1996 року); робота в органах прокуратури - 20 років 5 місяців 15 днів (з 09.04.1996 року по 29.09.2016 року).

При цьому, стаж його роботи на прокурорсько-слідчих посадах складає 20 років 5 місяців 15 днів.( а.с. 13).

Вирішуючи питання про застосування Закону України "Про прокуратуру" ( в редакції від 16.11.1995 року) в часі, суд виходить із того, що згідно зі ст.22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Окрім того, частини 1-3 ст.46 Конституції України передбачають, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також: у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також: бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий, від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За статтею 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі.

Конституційний суд України вважає, що ці положення ст. 17 Конституції України поширюються і на службу в Збройних Силах України, Військово-Морських Силах України, в органах Служби безпеки України, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо. Норми, що регулюють суспільні відносини у цих сферах, враховують екстремальні умови праці, пов'язані з постійним ризиком для життя і здоров'я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Конституційний Суд України зазначає, що багато таких "пільг", встановлених Законами України "Про міліцію" ( 565-12 ), "Про прокуратуру" (1789-12 ) тощо, є не пільгами, а гарантіями та іншими засобами забезпечення професійної діяльності окремих категорій громадян, ефективного функціонування відповідних органів. (п.З рішення Конституційного Суду України №1-15/2002 від 20.03.2002).

Крім того, у цьому ж рішенні від 20.03.2002 року у абз.4 п.6 вказано: Конституційний Суд України вважає, що оскільки для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачене чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня (стаття 48 Конституції України) ( 254к/96-ВР ), який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Конституції України) ( 254к/96-ВР ), то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України ( 254к/96-ВР ) не допускається. Зупинення дії цієї норми можливе лише за умови введення відповідно до пункту 31 частини першої статті 85 та пункту 19 статті 92 Конституції України (254к/96-ВР ) надзвичайного стану (стаття 64 Конституції України) ( 254к/96-ВР).

У частині другій статті 8 Конституції України встановлено вимогу щодо законів України - усі вони приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй (п.4 рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 у справі №1-29/2007 ).

Водночас пункт 3.2. рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року у справі №1-29/2007 зазначає, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної,правової держави. Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейській соціальній хартії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, та рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення тощо.

Більше того, в п.4 рішення від 11.10.2005 року у справі № 1-21/2005 Конституційний Суд України вказав наступну правову позицію: - В Україні як соціальній, правовій державі політика спрямовується на створення умов, які забезпечують достатній життєвий рівень, вільний і всебічний розвиток людини як найвищої соціальної цінності, її життя і здоров'я, честь і гідність. Утвердження та дотримання закріплених у нормативно-правових актах соціальних стандартів є конституційним обов'язком держави. Діяльність її правотворчих і правозастосовних органів має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства прямої дії норм Конституції України, а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів. Зазначені конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачають за змістом статей 1, 3, 6 (частина друга), 8, 19 (частина друга), 22, 23, 24 (частина перша) Основного Закону України правові гарантії, правову визначеність і пов'язану з ними передбачуваність законодавчої політики у сфері пенсійного забезпечення, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

У абз.14 пункту 5 рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 у справі № 1-21/2005 також вказано, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція ( 254к/96-ВР ) та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України ( 254к/96-ВР ) не допускається (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року N8-pn/99, від 20 березня 2002 року N 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року N 7-рп/2004, від 1 грудня 2004 року N 20-рп/2004.

Правова позиція Конституційного Суду України з питань обмеження пільг, компенсацій і гарантій військовослужбовців та працівників правоохоронних органів у зазначених рішеннях Конституційного Суду України полягає в тому, що комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення соціального захисту їх та їхніх сімей, зумовлений особливістю професійних обов'язків, пов'язаних з ризиком для життя та здоров'я, жорсткими вимогами до дисципліни, професійної придатності, певним обмеженням конституційних прав і свобод. Здійснення таких заходів не залежить від розміру доходів цих осіб чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер. Ці гарантії не можуть бути скасовані чи знижені без відповідної компенсації. ( абз.5 п.6 рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 у справі № 1-21/2005).

Виходячи із викладеного у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема, працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Враховуючи викладене, суд вважає, що внесенням змін до Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року Законом України від 08.07.2011 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» звузили її соціальні гарантії, а саме: гарантоване Конституцією право на пенсійне забезпечення при наявності 20 років вислуги; зменшено відсотки розміру пенсії від розміру заробітної плати та порядку її розрахунку.

Крім того, суд вважає, що в даній ситуації порушуються вимоги ст.22 Конституції України і гарантоване право на нарахування позивачу і отримання пенсії за вислугу років вимоги п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-УШ, про наступне: У разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України, в тому числі Закону України «Про прокуратуру". Виходячи із викладеного у зазначених рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема, працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Таким чином, позивач правомірно звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за вислугою років на підставі cт. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 16.11.1995 року та, керуючись вимогами ст.22 Конституції України, в розмірі 90 % суми місячного (чинного) заробітку, як прокурору.

На день звернення до Лебединського об»єднаного управління Пенсійного Фонду України в Сумській області тобто на 29.09.2016 року, стаж роботи позивача на прокурорсько-слідчих посадах становив 20 років 5 місяців 15 днів (з 09.04.1996 року по 29.09.2016 року).

Крім того, до вислуги років, що дає право на пенсію за вислугою років згідно із вказаною вище частиною 5 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», зараховується половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах.

Таким чином, стаж роботи позивача на день звернення до Лебединського об»єднаного управління Пенсійного Фонду України в Сумській області, що дає право на пенсію за вислугою років згідно ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», становить 22 роки 9 місяців 4 дні, а стаж його роботи на прокурорсько-слідчих посадах складає 20 років 5 місяців 15 днів.

Доводи відповідача, наведені у запереченнях на адміністративний позов, та надані в судовому засіданні спростовуються встановленими судом обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та наведеними нормами права.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення.

Тому суд, вважає задоволити позовні вимоги у повному обсязі.

На підставі вище наведеного, керуючись ст.ст. 17, 19, 22, 46, 58 Конституції України, ст.ст. 2, 6-11, 17, 50, 71, 94, 110, 159 - 163, 167, 254 КАС України, ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» ( в ред. від 16.11.1995 року);

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Лебединського об»єднаного управління Пенсійного Фонду України в Сумській області про визнання неправомірним рішення щодо відмови в призначенні пенсії та зобов»язання здійснити призначення і виплату пенсії за вислугою років задовільнити.

Визнати неправомірним рішення Лебединського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугою років згідно із ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

Зобов'язати Лебединське об'єднане УПФУ Сумської області провести обчислення, нарахування та виплату ОСОБА_1ІНФОРМАЦІЯ_1, і/н НОМЕР_1 пенсії за вислугою років згідно із ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» з 29 вересня 2016 року, виходячи із розрахунку 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Лебединський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання повного тексту постанови.

Суддя: В. А. Стеценко