Ухвала суду № 63195909, 06.12.2016, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 587/874/15-к

Провадження № 1-кп/591/433/16

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2016 року м.Суми

Зарічний районний суд м.Суми у складі: головуючого судді Мальована-Когер В.В., суддів: Бурда Б.В., Грищенко О.В., з участю секретаря Молошної І.С. прокурора Кушнір А.О. , захисників : ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 , обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5,ОСОБА_6

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12014200260001099 від 04.12.2014 року відносно відносно ОСОБА_4 кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 186, ч.3 ст.187 КК України , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ч.3 ст.187 КК України у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України,-

Встановив:

25.10.2016 року до Зарічного районного суду м.Суми надійшов обвинувальний акт відносно вказаних осіб.

Під час підготовчого засідання не були встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених п.п. 1-4 ч.3 ст.314 КПК України. Учасники процесу висловили думку про можливість призначення судового розгляду та проведення судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Прокурор звернувся до суду із клопотанням про обрання відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою , своє клопотання мотивував тим, що ОСОБА_6 є раніше неодноразово судимою особою за вчинення умисних корисливих злочинів, на момент затримання ніде не працював, не одружений, малолітніх дітей на утриманні немає, знову обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, санкція статті КК України якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років, перебуваючи на свободі ОСОБА_6 може продовжити свою злочинну діяльність, може перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, впливати на потерпілу та свідків, може переховуватись від суду, окрім цього зазначив, що ОСОБА_4 є також особою раніше судимою за вчиненні умисних корисливих злочинів , на момент затримання ніде не працював, знову обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.186 КК України, що є тяжким злочином, зазначив, що ОСОБА_4 будучи звільненим умовно-достроково 30.07.2014 року знову вчинив особливо тяжке кримінальне правопорушення, санкція статті КК України якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років. Перебуваючи на свободі ОСОБА_4 зважаючи на характер вчинення та кількості інкримінованих йому кримінальних правопорушень може продовжити свою злочинну діяльність, переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, тому просить суд задовольнити клопотання та обрати відносно ОСОБА_4П та ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_4 та ОСОБА_6 заперечили проти вказаного клопотання.

Обвинувачений ОСОБА_5 також заперечив проти клопотання прокурора.

Захисники ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 заперечували проти задоволення вказаного клопотання через його необґрунтованість та невідповідність КПК України.

Заслухавши пояснення прокурора, захисників, обвинувачених, та докази, якими прокурор обґрунтовує клопотання, докази які були надані у підготовчому судовому засіданні , суд дійшов до наступних висновків:

За приписами ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

З контексту ст. 177 КПК України випливає, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення: незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Ст. 194 КПК України передбачає, що під час розгляду клопотання слідчий судя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами докази обставини, які свідчать про:

1. Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення:

2. Наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України;

3. Недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним в клопотанні.

Обґрунтовуючи клопотання прокурор вказує на наявність ризиків, передбачених п.п.1,3.4,5 ч.1ст.177 КПК України, а саме: що ОСОБА_6 та ОСОБА_4 може переховуватись від суду, іншим способом може перешкоджати кримінальному провадженню.

Але посилання в клопотанні на наявність всіх цих ризиків є непереконливими, оскільки відповідні докази, які підтверджують наявність в ОСОБА_4 та ОСОБА_6 таких намірів матеріали клопотання не містять, а суду вони надані не були, обвинувачені зявляються до суду добровільно, тобто дані обставини спростовують дані вищезазначені ризики.

Не повідомив в судовому засіданні та не зазначив в клопотанні прокурор і про те, яким же чином ОСОБА_4 та ОСОБА_6 можуть перешкоджати кримінальному провадженню, або на підстав яких відомостей чи даних прокурор обґрунтовує наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст.177 КПК України.

Доводячи недостатність застосування в даному випадку більш м'яких заходів для запобігання ризику, прокурор також вказував на тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим.

Проте, вказані твердження не може бути прийнято до уваги, з огляду на положенні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, прийнятої 04 листопада 1950 року та ратифікованої Україною 17 липня 1997 року, а також практики Європейського суду з прав людини.

Так, рішенням Європейського суду з прав людини від 01 червня 2006 року у справ "Мамедова проти Росії", визначено, що хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу подальшого позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Якщо держава не наведе відповідних і достатніх підстав для тримання під вартою обвинуваченого у правопорушенні особи, така особа завжди має бути звільнена після затримана і перебувати на волі до початку судового розгляду її справи (див. рішення Суду у справ "Вемгофф проти Німеччини).

Враховуючи вищезазначені обставини, суд доходить висновку, що прокурором , на виконання вимог п. 3 ч. 1 ст.194 КПК України не доведено недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

За таких обставин, клопотання прокурора не підлягає задоволенню.

В той же час, відповідно до ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Оцінюючи в сукупності вищевикладені обставини, а також беручи до уваги відомості щодо осіб підозрюваних, а саме: наявність позитивної характеристики у ОСОБА_6 з Сумського ВП(м.Суми) ГУНП в Сумській області, мають постійне місце проживання , мешкають разом з батьками, на виклики суду зявляються своєчасно, процесуальний порядок не порушують, тому суд вважає, що в даному випадку підлягає застосуванню саме вказана норма закону та підозрюваним можливо обрати більш м'який запобіжний захід, а саме, особисте зобов'язання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178, 183-184, 193-199, 314-317 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання прокурора про обрання відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити.

Застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов'язки:

●зобов'язати прибувати за викликом суду;

●не відлучатися із місця реєстрації та мешкання, а саме: АДРЕСА_1 без дозволу суду;

●повідомляти суд про зміну свого місця проживання або місця роботи,

Застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 наступні обов'язки:

●зобов'язати прибувати за викликом суду;

●не відлучатися із місця реєстрації та мешкання, а саме: АДРЕСА_2 без дозволу суду;

●повідомляти суд про зміну свого місця проживання або місця роботи,

Контроль за виконанням ухвали суду покласти на процесуального керівника по даному кримінальному провадженню.

Призначити відкрите судове засідання у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 186, ч.3 ст.187 КК України , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ч.3 ст.187 КК України у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України на 09 грудня 2016 року на 10-30 год. з викликом учасників судового провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу в частині обрання запобіжного заходу у виді особистого зобовязання може бути подана безпосередньо до Апеляційного суду Сумської області протягом п'яти днів з дня отримання.

Головуючий суддя : В.В.Мальована-Когер

Судді: О.В.Грищенко

ОСОБА_7