Рішення № 63195697, 29.11.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7223/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Бабій А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді Бабія А. П.

суддів Варикаші О.Д., Станкевича В. А.

при секретарі Сідлецькій Ю. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Житлово-будівельного кооперативу «Комфорт» про визнання договору про пайову участь у будівництві недійсним, стягнення збитків та моральної шкоди,за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 17. 08. 2016 р.,

в с т а н о в и л а:

25. 12. 2015 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Комфорт» (далі ЖБК «Комфорт») з посиланням на положення ст. 230 ЦК України про визнання недійним договору № 15-07/Т-5ТВВ про пайову участь у будівництві, укладеного ним з ЖБК «Комфорт» 15. 07. 2014 р. у звязку із вчиненням його внаслідок обману і проханням стягнути з відповідача на користь позивача збитки в розмірі 1828164,25 грн. завдані відповідачем укладенням з ним цього договору і моральну шкоду в розмірі 350000 грн. в якості компенсації за завдану моральну шкоду, повязану із укладенням договору внаслідок обману.

Вказав, що 15. 07. 2014 р. він був прийнятий до ЖБК «Комфорт» та відповідно до Статуту ЖБК «Комфорт» набув статусу асоційованого члена цього кооперативу, в який вступив з метою будівництва нерухомого майна і відповідно до п. 9.1.25 цього Статуту позивач уклав з ЖБК «Комфорт» договір № 15-07/Т-5ТВВ про пайову участь у будівництві і йому було видано свідоцтво про виділення персоніфікованого паю будівля № 3, таунхаус № 17, загальною площею 67,5 кв. м., який розташований у системі будинків по вул. К. Лібкнехта, 1-А у м. Одесі, і на час звернення до суду він сплатив 477942,78 грн., що в еквіваленті складає 36287,5 доларів США. Зазначив, що був впевнений, що приймає участь у будівництві житлового будинку, який буде розташований за вказаною у договорі адресою, тобто у межах м. Одеси, протягом року спостерігав, що будівництво не ведеться з невідомих для нього причин, і майже через рік йому стало відомо, що будівництво таунхаусу ведеться не в межах м. Одеси по вул. К. Лібкнехта, 1-А у м. Одесі, а на земельній ділянці № 2, масив № 35, яка знаходиться за адресою: Одеська область (за межами населених пунктів), Овідіопольський район, Таїровська селищна рада, з цільовим призначенням для розміщення виробничо-складського комплексу, яку ЖБК «Комфорт» отримав у користування на підставі нотаріально посвідченого договору оренди, укладеного 14. 11. 2013 р. на 1 рік. Посилався на те, що зясувалося, що відповідач здійснював самовільне будівництво без дозвільних документів, факт підробки декларації про початок будівельних робіт, що земельна ділянка, на якій ведеться будівництво, знаходиться в зону проходження систем напірної каналізації, оскільки ця ділянка є суміжною з СБО «Південна», яка здійснює прийом, переробку, очистку відходів госппобутових (фекальних) стоків і на станції знаходиться 32 джерела викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Вказав, що ці обставини існували на час укладеного оспорюваного ним договору і були встановлені постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03. 12. 2014 р. у справі за позовом ЖБК «Комфорт» до Інспекції ДАБК в Одеській області під час розгляду якої відповідач намагався спростувати зазначені порушення, і, що у серпні 2014 р. Інспекція ДАБК в Одеській області звернулася до суду з позовом, в якому вимагала зобовязати ЖБК «Комфорт» знести обєкт будівництва за власний рахунок і розгляд цієї справи продовжується, але факт існування спору з цього приводу ЖБК «Комфорт» приховало від нього і продовжує приховувати і по цей час, вказав, що на свій запит щодо наявності судових рішень стосовно будівництві таунхаусу він отримав лист від 16. 12. 2015 р., в якому зазначено, що ця інформація є комерційною таємницею та розголошенню не підлягає, а у грудні 2015 р. отримав від відповідача копію договору підряду № 01-6/2014 від 01. 06. 2014 р. без додатків, які за наданою ЖБК «Комфорт» інформацією втрачені, але на підставі цього договору взагалі неможливо встановити, що предметом будівництва є таунхаус по вул. К. Лібкнехта, 1А в м. Одесі.

Вважає, що був введений в оману при укладені оспорюваного договору, оскільки відповідач навмисно повідомив, а також приховав від нього певні факти, які перешкоджали його укладенню, що є підставою для визнання недійсним цього договору з підстав, передбачених ст. 230 ЦК України, та застосування наслідків, передбачених цією нормою законодавства.

Стосовно моральної шкоди вказав, що вона завдана йому укладенням оскаржуваного договору, полягає у завдані йому душевних страждань, повязаних з порушенням його майнових прав внаслідок обману з боку відповідача і при визначенні розміру моральної шкоди потрібно врахувати, що з метою поліпшення житлових умов та очікування народження дитини позивач здійснив продаж належної йому 1-кімнатної квартири, кошт від продажу якої вклав у будівництво двоповерхового будинку у таунхаусі і внаслідок вини відповідача він зі своєю дружиною та новонародженою дитиною позбавлений можливості отримати житло, на вселення в яке вони розраховували у 4 кварталі 2014 р. і у звязку із відсутністю грошових коштів вони не мають можливості придбати інше житло, необхідно врахувати обсяг недостовірної та прихованої від нього інформації відповідачем, яка негативно вплинула на прийняття ним рішення щодо укладення угоди про пайову участь у будівництві, необхідність вжиття додаткових зусиль для поновлення своїх прав у судовому порядку, а також існуюча ситуація викликає в нього стан збудженості, напруженості, хвилювання, роздратованості, внаслідок цього емоційного стану у мене виникає постійний головний біль, який потребує вжиття додаткових зусиль для його лікування і з цієї причини він декілька разів звертався до невропатолога-спеціаліста за медичною допомогою для стабілізації свого нервового стану.

В подальшому у позовній заяві від 16. 08. 2016 р. ОСОБА_2 просив постановити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь збитки у сумі 80343,06 грн. завданих укладенням оспорюваного договору з посиланням на те, що згідно п. 3.1 оскаржуваного ним договору він повинен був сплатити загальну суму пайового внеску у сумі 437771,25 грн., а фактично сплатив 477942,78 грн., тобто на 40171,53 грн. більше і на цю суму поніс збитки у вигляді переплати і з посиланням на ст. 230 ч. 2 ЦК України вказав, що сума збитків, завданих йому вчиненням цього правочину, складає 80343,06 грн. (із розрахунку 40171,53?2).

Справа розглянута в судовому засіданні за участю лише представника відповідача.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 17. 08. 2016 р. відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ЖБК «Комфорт» про визнання договору про пайову участь у будівництві недійсним, стягнення збитків та моральної шкоди.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду як незаконне та необґрунтоване і ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.

Зокрема, вказав, що однією з обставин обґрунтування позову є здійснення відповідачем будівництва на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, і посилання суду на пояснення представника відповідача на домовленість між сторонами договору оренди земельною ділянки про зміну її цільового призначення та продовження дії договору не є належним та допустимим доказом для висновку суду, що цей договір не є підтвердженням факту обману при укладенні оспорюваного договору. Вказав про відсутність дозвільних документів у відповідача на будівництво і про замовчування цієї обставини при укладенні з ним договору про пайову участь у будівництві, що свідчить про введення його в оману з посиланням на офіційний реєстр дозвільних документів, розміщених на сайті ДАБІ України, з якого видно відсутність дозвільних документів на виконання будівельних робіт в Одеській області, Овідіопольському районі, Таїровській сільській раді, масив № 35 ділянка № 2 і, що підтверджується постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03. 12. 2014 р., що набрала законної сили, та якою встановлено факт будівництва за оспорюваним договором без будь-якого документу дозвільного характеру тощо, а договір про пайову участь у будівництві був укладений відповідачем з позивачем 15. 07. 2014 р. і під час укладення оспорюваного договору позивач не був повідомлений про існування спору з приводу претензій контролюючих органів, повязаних із відсутністю дозвільних документів з наданням документів, що їх спростовують. Посилається на ОСОБА_3 перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 28. 04. 2014 р., в якому встановлено невиконання припису від 09. 01. 2014 р.

Вказав, що суд без його участі у справі за відсутності витребуваних документів постановив рішення про відсутність у відповідача наміру щодо ведення позивача в оману з посиланням на звернення голови ЖБК «Комфорт» ОСОБА_4 від 07. 11. 2014 р. до органів міліції з приводу шахрайських дій осіб, які пообіцяли їй послуги з оформлення документів та надали їй декларацію про початок будівництва та виписку з державного земельного кадастру про зміну цільового призначення земельної ділянки, які в подальшому виявилися підробними документами, стосовно чого має місце кримінальне провадження, що не є належним та допустимим доказом, оскільки у випадку посилання сторони на вчинення злочину з боку інших осіб відповідно до ст. 61 ч. 4 ЦПК України належним доказом є лише вирок суду.

Зазначено на ненадання відповідачем оригіналів Декларації про початок виконання будівельних робіт і ОСОБА_5 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17. 02. 2014 р. з посиланням на неможливість їх надання у звязку з викраденням з будиночку на будівельному майданчику під час вчинення рейдерського захвату, з приводу якого було звернення до Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, але доказом цього може бути також лише вирок у кримінальній справі.

Зазначав, що про факт підробки декларації про початок будівельних робіт йому стало відомо лише 16. 12. 2015 р., але відповідальність щодо даних у декларації несе відповідач і обовязок по перевірці факту її реєстрації перед початком робіт покладений також на відповідача, а також, що судом не дана оцінка наведеного ним факту, що земельна ділянка, на якій відповідачем ведеться будівництво, знаходиться в зоні викидів забруднюючих речовин, по території будівництва проходять системи напірної каналізації, оскільки ця територія є суміжною з СБО «Південна», яка здійснює прийом, переробку, очистку відходів госппобутових (фекальних) стоків, та на якій знаходиться 32 джерела викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, і ця інформація від нього також була прихована відповідачем.

Крім того, зазначено, що висновок суду про відсутність в оскаржуваному договорі відомостей про дозвільні документи на будівництво у відповідача ЖБК «Комфорт» не має правового значення для встановлення факту обману при його укладенні, оскільки обовязок їх отримання покладений на замовника будівництва, яким є відповідач, відповідно до спеціального законодавства, що регулює відповідні відносини, незалежно від умов договору.

Вказує, що предметом позову було посилання на обставини, які свідчать про введення його в оману шляхом їх замовчування і які є перешкодою у вчиненні правочину, та надання доказів на підтвердження існування таких обставин.

Зазначив необґрунтованість висновку суду про недоведеність моральної шкоди і, що в обґрунтування розрахунку щодо стягнення подвійної суми збитків в розмірі 80343,06 грн., він надав довідку відповідача, в якій зазначена сплачена ним сума 477942,78 грн., яка підписана головою ЖБК «Комфорт» та головним бухгалтером і надання цієї довідки було обумовлено тим що одну з квитанцій про сплату він втратив та звернувся до відповідача із заявою про надання витягу з банківського рахунку про зарахування сплачених ним коштів на рахунок відповідача, який йому так і не надали і відомості про цю грошову суму представник відповідача не спростував, тобто ця довідка є належним та допустимим доказом відсутність цих відомостей у свідоцтві про виділення персоніфікованого паю від 15. 07. 2014 р., на яке посилається суд, не спростовує здійснення ним оплат, зазначених у наданій ним довідці.

В судовому засіданні ОСОБА_6, представник ОСОБА_2, підтримала доводи апеляційної скарги з уточненням та наданням розрахунку, що переплата за договором, яка підлягає стягненню як збитки, складає 40170,35 грн., а в подвійному розмірі це дорівнює 80340,7 грн., а ОСОБА_3 вважає рішення суду правильним.

Відповідно до ст. 305 ЦПК України неявка в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши доводи скарги і перевіривши матеріали справи в межах позовних вимог та апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Відмовляючи у задоволенні вказаного позову ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що не вбачає в діях ЖБК "Комфорт" будь-якого введення позивача в оману при укладенні оспорюваного договору, встановлено відсутність факту оплати за цим договором позивачем усіх необхідних платежів та доказів спричинення позивачеві моральної шкоди і не погодився з наданим позивачем розрахунком збитків.

Проте вказаний висновок суду не відповідає вимогам закону та обставинам справи з таких підстав.

Згідно зі ст. 229 ч. 1 ЦК Укаїни якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 230 ЦК України я кщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним; о бман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування (ч. 1 статті); с торона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину (ч. 2 статті).

За розясненнями п. 20 постанови Верховного Суду України від 06. 11. 2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

За положеннями ст. 216 ч. 2 ЦК України якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Відповідно до ст. 22 (Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди) ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 статті); збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ч. 2 статті); з битки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 3 статті).

Згідно зі ст. 23 (Відшкодування моральної шкоди) ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ч. 1 статті); моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч. 2 статті); моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 статті); моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування (ч. 4 статті); м оральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 5 статті).

За ст. 1166 ч. 1 ЦК України м айнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а за ст. 1167 ч. 1 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, а ст. 1172 ч. 1 ЦК України закріплено положення, що ю ридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Судом встановлено, що з копії листа від 10. 03. 2015 р. № 9-1520-0.13-1808/2-15 відділу Держземагенства в Овідіопольському районі Одеської області видно, що на запит Одеського апеляційного адміністративного суду повідомлено, що згідно наявних у Відділі Книг реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та право постійного користування та других примірників державних актів зареєстровано державний акт на право власності ЯЖ № 474083, адреса земельної ділянки: ділянка № 2, масив № 35, Таїровська селищна рада, Овідіопольського району, Одеської області (за межами населених пунктів) за ОСОБА_7, а 28. 12. 2012 р. зазначену земельну ділянку відчужено, про що зроблено відповідна відмітка на державному акті № 5123755800010022160301, для розміщення виробничо-складського комплексу; інформація щодо зміни цільового призначення відсутня.

14. 11. 2013 р. між ОСОБА_8 та ЖБК "Комфорт" був укладений нотаріально посвідчений договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець передав в оренду відповідачеві земельну ділянку площею 1,2368 га, що знаходиться за адресою: Одеська область (за межами населених пунктів), Овідіопольський район, Таїровська селищна рада, масив № 35, ділянка № 2 згідно з планом земельної ділянки з цільовим призначенням - для розміщення виробничо-складського комплексу з терміном дії договору 1 рік для експлуатації земельної ділянки згідно її цільового призначення.

Докази про зміну цільового призначення вказаної земельної ділянки відсутні.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03. 12. 2014 р. задоволено апеляційну скаргу заступника прокурора м. Одеси і скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24. 04. 2014 р. та прийнята нова постанова суду, якою у задоволенні адміністративного позову ЖБК «Комфорт» до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області про визнання неправомірними дій Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області зі складання акту перевірки від 09. 01. 2014 року об'єкту, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Таїровська сільська рада, масив № 35, Протоколу від 09. 01. 2014 року та Припису від 09. 01. 2014 року, скасування постанови № 9 від 13. 01. 2014 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності відмовлено.

За вказаними актом перевірки, протоколом та приписом на підставі звернення ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» зазначеною інспекцією було встановлено самовільне, в порушення ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» виконання будівельних робіт за адресою: м. Одеса (за межами населених пунктів), Овідіопольський район, Таїровська селищна рада, масив № 35, ділянка № 2 (два), із будівництва групи багатоквартирних житлових будинків, без будь-якого документу дозвільного характеру, що надає право на виконання будівельних робіт, що проектна документація, виконавча документація замовником до перевірки не надана, також не надано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки.

Як видно з зазначеної постанови Одеського апеляційного адміністративного суду, 13. 12. 2013 року за вхід. № 9715 до Інспекції ДАБК в Одеській області надійшов лист від ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» з проханням розглянути питання законності розташування будівельної площадки житлової забудови з комплексом інфраструктури (дитячий садок, супермаркет, спортивний комплекс) за адресою: м. Одеса, вул. Карла Либкнехта, 1-А (адміністративно Овідіопольський район), розташованого в зоні викидів забруднюючих речовин, на території, суміжній з СБО «Південна», за яким ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» повідомило, що при плановому відвідуванні станції біологічної очистки «Південна» (м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 146), спеціалістами філії встановлено факт наявності огородженого будівельного майданчика з рекламними щитами ЖБК «Комфорт» про житлову забудову з комплексом інфраструктури по вул. Карла Либкнехта, 1-А, адміністративно розташованого в Овідіопольському районі. Вказаний будівельний майданчик знаходиться в зоні проходження систем напорної каналізації. На території, суміжній з СБО «Південна», по своєму функціональному призначенню, СБО «Південна» здійснює прийом, переробку, очистку відходів госппобутових (фекальних) стоків; на станції знаходиться 32 джерела викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і вказаним листом філія «Інфоксводоканал» також повідомила відповідача, що на адресу ЖБК «Комфорт» було надіслано лист про необхідність надання пакету відповідної документації, про надання права забудови території, розташованої на трасі проходження підземних інженерних комунікацій, а також в зоні викидів забруднюючих речовин; проте, відповідної документації позивачем надано не було.

В подальшому з приводу вказаного будівництва за адресою: м. Одеса (за межами населених пунктів), Овідіопольський район, Таїровська селищна рада, масив № 35, ділянка № 2 на протязі 2014-2016 р. р. стосовно законності будівництва мали місце подальші перевірки з боку відповідного органу Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області і судові спори в порядку адміністративного судочинства за участюЖБК «Комфорт», за якими не було встановлено законність будівництва цим кооперативом на земельній ділянці за вказаною адресою, в тому числі судовий спір заадміністративним позовом Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області до ЖБК Комфорт, треті особи: філія Інфоксводоканал ТОВ Інфокс, ОСОБА_8, громадська організація Європейська асоціація з прав інвалідів, за участю прокуратури м. Одеси про зобовязання ЖБК Комфорт знести обєкт будівництва за власний рахунок, який розташований за адресою: Одеська область ділянка № 2, масив № 35, територія Таїровської селищної ради, Овідіопольський район.

З ксерокопії декларації про початок виконання будівельних робіт за № ОВ 09213078436 від 08. 02. 2014 р. багатоквартирного 3-поверхового будинку з мансардою в м. Одесі по вул. К. Лібкнехта, 1 з вказівкою замовника - ОСОБА_4 видно, що земельна ділянка за цією адресою використовується для будівництва на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку площею 1,23 га під будівництво і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

З ксерокопії ОСОБА_5 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17. 02. 2014 р. земельна ділянка з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку в м. Одеса по вул. К. Лібкнехта, 1 належить ОСОБА_8

З копії постанови про закриття кримінального провадження від 24. 02. 2015 р. слідчого СВ Київського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області видно, що 19. 11. 2014 р. до чергової частини Київського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області надійшла заява від гр. ОСОБА_4 про те, що 08. 02. 2014 р. невстановлені особи підробили декларацію про початок виконання будівельних робіт за № ОВ 09213078436 від 08. 02. 2014 р.

З копії постанови слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 18. 03. 2015 р., видно, що цією постановою задоволено скаргу адвоката ОСОБА_9, яка діє в інтересах потерпілої ОСОБА_4, на цю постанову слідчого про закриття кримінального провадження за фактом підроблення невстановленими особами декларації про початок виконання будівельних робіт та витягу з державного земельного кадастру та зобовязано слідчого відновити це кримінальне провадження.

15. 07. 2014 р. між ЖБК «Комфорт» та ОСОБА_2, який є асоційованим членом ЖБК «Комфорт», з іншої сторони, було укладено договір № 15-07/Т-5ТВВ про пайову участь у будівництві.

Як зазначено в цьому договорі, приймаючи до уваги, що ОСОБА_2 виявив бажання набути асоційоване членство в ЖК, про що звернувся з заявою до голови ЖК, а також те, що загальними зборами членів ЖК вирішено прийняти ОСОБА_2 в асоційовані члени ЖК (рішення голови ЖК № 7-Т від 15. 07. 2014 р., що видається протягом 3 місяців після прийняття в асоційовані члени, керуючись Статутом ЖК, а також чинним в Україні законодавством, сторони уклали цей договір.

За п. 1.2, договору Обєкт будівництва «Таунхаус» - система зблокованих будинків за адресою: м. Одеса, вул. Карла Лібкнехта 1А, а за п. 1.3 Обєкт нерухомості «будинок в два поверхи з власним входом, зблокований з такими ж будівлями з двох сторін» - № 17, загальною площею 67,5 кв. м., що розташований в обєкті будівництва.

У розділі 2. Предмет та мета цього Договору зазначено, що:

- ЖК організовує: будівництво таунхаусу; виконання передбачених будівельних робіт в обсязі, передбаченому містобудівними нормами України та архітектурно-технічною документацією; отримання сертифіката відповідності Обєкта будівництва; виконання робіт з благоустрою території, прилеглої до таунхаусу (п. 2.1 договору);

- предметом договору є виплата асоційованим членом ЖК паю у вигляді грошових коштів, спрямованого на будівництво Обєкта будівництва на умовах, визначених договором та подальше отримання від ЖК свідоцтва про виділення персоніфікованого паю для подальшого оформлення права власності на будинок; члени ЖК шляхом внесення пайових внесків здійснюють фінансування діяльності ЖК з будівництва таунхаусу (п. 2.2 договору);

- при закінченні будівництва таунхаусу, запланованого на 4 квартал 2014 р., і при виконанні асоційованим членом ЖК зобовязань щодо внесення пайових внесків і всіх інших платежів, передбачених для асоційованих членів ЖК, кооператив передає асоційованому члену ЖК обєкт нерухомості за актом приймання-передачі, який складається у двох ідентичних примірниках, по одному для кожної сторони договору (п. 2.3 договору);

- після повного (100%) внесення пайового внеску асоційованим членом ЖК і всіх інших платежів, передбачених для асоційованих членів ЖК, право власності на обєкт договору переходить до асоційованого члена ЖК (п. 2.4 договору).

У розділі 3 Порядок розрахунків (порядок внесення паю) цього договору зазначено, що:

- асоційований член ЖК набуває асоційоване членство в ЖК на умовах, визначених Статутом ЖК і рішенням голови ЖК від 15. 07. 2014 р. № 7-Т і оплачує загальну суму пайового внеску у сумі 437771,25 грн., що в доларовому еквіваленті складає 36787,5 доларів США з визначенням графіку платежів і порядку 6 платежів з зазначенням платежу в доларах США і, що його гривневий еквівалент визначається відповідно до курсу продажу ПАТ КБ «Приватбанк» станом на день внесення асоційованим членом в касу ЖК або на розрахунковий рахунок, вказаний в договорі і, що оплата паю проводиться в національній валюті України гривні, сума паю є остаточною і зміні в односторонньому порядку не підлягає (п. п.3.1-3.3), ЖК виділяє асоційованому члену ЖК персоніфікований пай у вигляді будинку в два поверхи в власним входом, зблокованому з такими ж будівлями двох сторін № 17 в таунхаусі за адресою: м. Одеса, вул. Карла Лібкнехта, 1А, загальною площею 67,5 кв. м.

За розділом 4 Права та обовязки сторін Договору асоційований член, наряду з іншими правами та обовязками має право бути присутнім на Загальних зборах ЖК, користуватися право дорадчого голосу в ЖК (п. 4.1.1 договору); здійснювати контроль за цільовим використанням коштів, що спрямовуються на будівництво таунхаусу (п. 4.1.4 договору); вносити пропозиції щодо поліпшення роботи ЖК, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб (п. 4.1.10 договору); вийти зі складу асоційованих членів ЖК, подавши відповідну заяву (п. 4.1.14 договору); у разі виходу зі складу асоційованих членів ЖК отримувати пай у порядку і в строк, визначений цим Договором та Статутом ЖК, отримувати пай у натуральній або грошовій формі (п. 4.1.15 договору); асоційоване членство в ЖК припиняється, зокрема, у випадку добровільного виходу асоційованого члена з ЖК (п. 4.3.1 договору); а ЖК, зокрема зобовязаний здійснювати всі законні, необхідні і достатні дії, спрямовані на досягнення мети цього договору (п. 4.5.1 договору); виділити в натурі асоційованому члену ЖК пай у вигляді будинку № 17 в таунхаусі за адресою: м. Одеса, вул. ОСОБА_10, 1А, загальною площею 67,5 кв. м. (п. 4.5.2 договору); забезпечити введення Обєкта будівництва в експлуатацію не пізніше 4 кварталу 2014 року (п. 4.5.3 договору); сумлінно виконувати умови цього договору та нести відповідальність за заподіяння шкоди і збитків асоційованого члена ЖК, передбачену чинним законодавством, якщо така вина буде повністю доведена (п. 4.5.8 договору).

Цей договір набуває чинності з дня його підписання сторонами і діє до моменту виконання сторонами всіх зобовязань по ньому (п. 91.1 договору); у разі дострокового розірвання договору сторона, що ініціює розірвання договору зобовязується за 10 днів до передбачуваної дати розірвання договору повідомити іншу сторону про майбутнє розірвання договору та припинення договірних відносин (п. 9.5 договору); асоційований член ЖК має право у будь-який час вийти з числа асоційованих членів ЖК, подавши відповідну заяву про вихід з числа асоційованих членів ЖК і розірвання даного договору, при достроковому розірванні цього договору з ініціативи асоційованого члена ЖК, пайові внески повертаються асоційованому члену відповідно до Статуту ЖК (п. 9.6 договору); закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. 9.7 договору); ЖК гарантує, що в повному обсязі полодіє всіма необхідними правами для укладення та виконання даного договору (п. 11.5 договору).

У відповідача на момент укладення оспорюваного договору і на теперішній час відсутні правовстановлюючі та дозвільні документи стосовно будівництва обєкту, вказаного в цьому договорі.

Вказані обставини підтверджені матеріалами справи і сторонами не спростовані, в тому числі стосовно того, що є одним і тим же обєктом нерухомості вищевказана земельна ділянка за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Таїровська селищна рада, масив № 35, ділянка № 2; м. Одеса, вул. Карла Либкнехта, 1; м. Одеса, вул. Карла Либкнехта, 1-А, на якій мав бути побудований будинок для позивача.

Аналізуючи матеріали справи та встановлені у справі обставини апеляційний суд приходить до висновку, що на час укладення оспорюваного договору між сторонами 15. 07. 2014 р. відповідачу ЖБК «Комфорт» було відомо про відсутність у ЖБК «Комфорт» належних правовстановлюючих та дозвільних документів на будівництво будинку для позивача на вищевказаній земельній ділянці, оскільки, зокрема, ЖБК «Комфорт» на той час не надав контролюючим органам такі документи (зокрема, Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, яка вимагала ці документи) і не надав такі документи до теперішнього часу.

Посилання з боку відповідача на те, що у листопаді 2014 р. ОСОБА_4, голова ЖБК «Комфорт», звернулася до чергової частини Київського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області з заявою щодо підробних документів (декларації про початок виконання будівельних робіт та витягу з державного земельного кадастру) наданих їй іншими особами, що за її твердженням лише зараз виявилося, апеляційний суд не вважає можливим визнати доказом, який безперечно вказує на те, що ОСОБА_4 взнала про підробність цих документів лише у листопаді 2014 р., оскільки питання наявності правовстановлюючих та дозвільних документів з питань будівництва на вищевказаній земельній ділянці ставилося Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області перед відповідачем ще з січня 2014 р., але безуспішно, і такі документи так і не були надані з боку відповідача до теперішнього часу, а оригінали вказаних підробних документів за поясненням представника відповідача були викрадені у відповідача.

Одночасно апеляційний суд враховує, що обґрунтованість заяви ОСОБА_4, яка подана в органи міліції у листопаді 2014 р., як у даній цивільній справі, так і в порядку кримінального провадження так і не доведена у встановленому законом порядку на теперішній час.

При цьому, приймається до уваги і відсутність даних про притягнення до відповідальності ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які за поясненням ОСОБА_4 надали їй підробні документи.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що у даному випадку з боку відповідача мало місце перед позивачем на час укладення оспорюваного договору 15. 07. 2014 р. замовчування факту відсутності у відповідача належних правовстановлюючих та дозвільних документів на будівництво, яке до того ж велося поряд зі станцією біологічної очистки з відповідною охоронною територією, а також мало місце замовчування фактів перевірок контролюючими органами будівництва та судових спорів за участю ЖБК «Комфорт» щодо будівництва, що апеляційний суд визнає істотними обставинами при укладенні оспорюваного договору.

При цьому, апеляційний суд враховує, що за п. 11.5 оспорюваного договору ЖБК «Комфорт» гарантує позивачу ОСОБА_2, що в повному обсязі полодіє всіма необхідними правами для укладення та виконання даного договору, що не відповідало на час укладення договору дійсності та не відповідає дійсності і на теперішній час.

На підставі викладеного апеляційний суд приходить до висновку, що при укладенні оспорюваного договору відповідач - ЖБК «Комфорт» навмисно ввів другу сторону позивача ОСОБА_2 в оману щодо обставин, які мають істотне значення, оскільки при укладенні договору було замовчено існування вищевказаних істотних обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, внаслідок чого відповідно до ст. 230 ч. 1 ЦК України оспорюваний договір підлягає визнанню недійсним.

Тому у суду першої інстанції не було підстав для відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 щодо визнання оспорюваного договору недійсним.

Що стосується вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 80340,7 грн. - подвійної суми переплачених ним, на його думку, коштів в сумі 40170,35 грн. (перевищення загальної суми платежів, яка за договором визначена в розмірі 437771,25 грн.), що були позивачем сплачені відповідачу добровільно згідно визначеного розміру періодичних платежів у гривні еквівалентно до курсу долару за умовами договору, то в сенсі положень ст. 22 ЦК України ці грошові кошти не є збитками, що виключає задоволення позову ОСОБА_2 в цій частині на підставі ст. 230 ч. 2 ЦК України.

Свій висновок в цій частині апеляційний суд наряду з умовами договору також основує на змісті Додатку № 2 до оспорюваного договору під назвою «Порядок розрахунків», за яким лише перший періодичний платіж визначено в доларах США та відповідним цій сумі за умовами договору конкретним визначеним грошовим коштам у гривні, а інші 5 періодичних платежів визначено лише в доларах США, оскільки вказані платежі мають здійснюватися в гривні з розрахунком від курсу долару США гривні за умовами оспорюваного договору, визначеними в п.п. 3.1.2 3.1.6 цього договору незалежно від того чи будуть перевищувати в сумі ці кошти загальну суму, яка підлягає сплаті за договором позивачем.

При цьому, апеляційний суд відмічає, що ці грошові кошти є наряду з усіма іншими періодичними платежами позивача відповідачу такими грошовими коштами, що отримані відповідачем шляхом добровільного виконання позивачем оспорюваного правочину і які відповідач зобовязаний повернути позивачу в силу ст. 216 (Правові наслідки недійсності правочину) ЦК України у випадку визнання договору недійсним.

Але оскільки в позові ОСОБА_2 у даній справі такі вимоги не заявлялися і в судовому засіданні його представник пояснила, що на даний час позивач не бажає ставити в межах даної справи питання про стягнення таких коштів, то це питання не є предметом розгляду суду у даній справі.

З приводу стягнення за викладених обставин моральної шкоди з підстав, викладених в позові, апеляційний суд приходить до висновку, що в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в силу ст. ст. 23, 230, 1167 ЦК України, оскільки укладенням оскаржуваного договору позивачу дійсно були завдані душевні страждання, повязані з порушенням його майнових прав внаслідок обману з боку відповідача і внаслідок вини відповідача він позбавлений можливості отримати житло, на вселення в яке він розраховував у 4 кварталі 2014 р., існуюча ситуація викликала у відповідача стан хвилювання, що є безперечним за викладених вище обставин.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається апеляційним судом в розмірі 15000 грн. з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини відповідача, яким завдано моральну шкоду, і при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За таких обставин з урахуванням вищенаведених правових положень ухвалене судом першої інстанції рішення про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог ОСОБА_2 з підстав, викладених у рішенні суду першої інстанції, є необґрунтованим та не відповідає вимогам закону.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскаржуване судове рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому відповідно до ст. ст. 11, 303, 307, 309 ЦПК України рішення суду у даній справі підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2 до ЖБК «Комфорт» про визнання договору про пайову участь у будівництві недійсним, стягнення збитків та моральної шкоди, а саме: про визнання недійсним договору № 15-07/Т-5ТВВ від 15. 07. 2014 р., укладеного між ОСОБА_2 та ЖБК «Комфорт», про пайову участь у будівництві та стягнення з ЖБК «Комфорт» на користь ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 15000 грн., а у задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_2 належить відмовити.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України належить стягнути з ЖБК «Комфорт» на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 2046,24 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 209, 304, 307 ч. 1 п. 2, 309, 313-316, 317, 318, 319, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 17. 08. 2016 р. і ухвалити нове рішення.

Частково задовольнити позов ОСОБА_2 до Житлово-будівельного кооперативу «Комфорт» про визнання договору про пайову участь у будівництві недійсним, стягнення збитків та моральної шкоди.

Визнати недійсним договір № 15-07/Т-5ТВВ від 15. 07. 2014 р., укладений між ОСОБА_2 та Житлово-будівельним кооперативом «Комфорт», про пайову участь у будівництві.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Комфорт» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 15000 грн.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Комфорт» на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 2046,24 грн.

Судове рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області А. П. Бабій

ОСОБА_13

ОСОБА_5