Рішення № 63194312, 01.12.2016, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/16880/14-ц

Провадження № 2/520/1209/16

Рішення

іменем України

01 грудня 2016 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Прохорова П.А.,

при секретарі Цвігун А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2, в якій просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором позики від 09.02.2011 року у розмірі 750000,00 доларів США у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на день ухвалення рішення, заборгованість по сплаті відсотків за договором позики від 09.02.2011 року у розмірі 556121,50 доларів США у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на день ухвалення рішення, три відсотки річних за прострочення виконання зобов'язання за договором позики від 09.02.2011 року у розмірі 22500,00 доларів США у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на день ухвалення рішення, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 3654,00 грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що09 грудня 2011 року між ним та відповідачем був укладений договір позики грошових коштів, відповідно до якого позивач передав у власність відповідача грошову суму в розмірі 750000,00 доларів США, а відповідач прийняв вищезазначену суму, зобов'язався повернути грошові кошти в строк до 31 грудня 2011 року та сплатити відсотки у розмірі 25% в рік або 2% в місяць. На підтвердження укладення договору позики між сторонами відповідачем була складена розписка від 09.02.2011 року. Однак, станом на 19 листопада 2014 року відповідач зобов'язання за договором позики не виконав, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із відповідним позовом про стягнення суми позики та відсотків за користування позикою, а також нарахувавши на суму боргу 3% річних згідно ст. 625 ЦК України.

Представник позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримала з наведених у позові, в останнє судове засідання не з'явилась, звернулась з заявою про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача у судових засіданнях проти задоволення позову заперечувала, вказувала, що відповідач жодних коштів не отримував та не укладав з позивачем договору позики, а розписка, що надана стороною позивача на підтвердження його вимог, складена не ОСОБА_2, а іншою особою із наслідуванням почерку та підпису відповідача. В останнє судове засідання представник відповідача не з'явилась, звернулась до суду з заявою, у якій просила розглянути вказану справу за її відсутності та відмовити у задоволенні позову з наведених підстав.

За викладених обставин провадження у справі суд ухвалив розглянути її за відсутності учасників справи.

Засади ст.ст. 3,11 ЦПК України, ст. 15 ЦК України, а також положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року гарантують кожній особі право на захист її порушених, оспорюваних чи невизнаних прав а також охоронюваних законом інтересів судом.

Звертаючись до суду за захистом свого права позивач визначає предмет та підстави позову самостійно.

Згідно п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

При цьому відповідно до системного аналізу положень ст.ст. 10, 11, 27, 57-60 ЦПК України, сторони при вирішенні спору зобов'язані довести перед судом ті обставини, на які вони посилаються як на підстави їх вимог.

Так, дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог і на підставі наявних доказів, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

09.02.2011 року відповідач ОСОБА_2 отримав у позивача ОСОБА_1 в борг грошові кошти у розмірі 750000,00 доларів США, які зобов'язався повернути до 31.12.2011 року з нарахованими на них відсотками у розмірі 25% в рік або 2% в місяць.

Даний факт підтверджується розпискою від 09.02.2011 року, копія якої наявна у матеріалах справи.

Оригінал вказаної розписки був досліджений судовим експертом під час проведення судової почеркознавчої експертизи у справі, призначеної судом за клопотанням представника відповідача.

Згідно висновку Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 5461 від 08.06.2016р. підпис від імені ОСОБА_2 у наданій на експертизу розписці про одержання в борг 750 000,00 доларів США від 09.02.2011р. виконаний самим ОСОБА_2.

На питання чи виконано текст наданої для дослідження розписки від 09.02.2011 року, складеної від імені ОСОБА_2 про отримання ним у борг 750 000,00 доларів США, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та чи виконано текст наданої для дослідження розписки від 09.02.12011 року, складеної від імені ОСОБА_2 про отримання ним у борг 750 000,00 дол. США, з наслідуванням почерку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, судовий експерт повідомив про неможливість надання висновку, оскільки надані умовно-вільні зразки його почерку не співпадають з досліджуваним об'єктом за буквеним та цифровим складом, наявних експериментальних зразків його почерку на п'яти аркушах недостатньо для вирішення вказаних питань, а інших зразків почерку ОСОБА_2 у встановлений законом термін до експертної установи надано не було. Крім того, судовим експертом було встановлено, що діагностичні ознаки експериментальних зразків підпису ОСОБА_2 свідчать про намагання навмисної зміни ОСОБА_2 ознак свого підписного почерку при їх виконанні.

Вказані дії відповідача, а також ненадання відповідачем та його представником експертній установі достатніх умовно-вільних зразків почерку ОСОБА_2, які б співпадали з досліджуваним об'єктом за буквеним та цифровим складом, суд розцінює як ухилення відповідача та його представника від належної участі у проведенні експерти, у зв'язку з чим, керуючись положеннями ч. 1 ст. 146 ЦПК України, а також з урахуванням висновку судового експерта про виконання підпису від імені ОСОБА_2 у наданій на експертизу розписці про одержання в борг 750000,00 доларів США від 09.02.2011р. самим ОСОБА_2, суд вважає можливим визнати факт складання та особистого підписання відповідачем ОСОБА_2 розписки від 09.02.2011 року на суму позики 750000,00 доларів США із зобов'язанням повернути її в строк до 31 грудня 2011 року та сплатити відсотки у розмірі 25% в рік або 2% в місяць.

Як було встановлено судом, до теперішнього часу відповідач своє зобов'язання щодо повернення грошових коштів не виконав.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1, ч. 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У відповідності до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Борговим документом, що підтверджує укладання договору позики між відповідачем та позивачем, є розписка, яка посвідчує передання йому визначеної грошової суми. Таким чином, оскільки договір позики є одностороннім договором, то у відповідача, згідно ст. 1049 ЦК України, виник обов'язок повернути позикодавцю грошові кошти у такій самій сумі.

З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги, що в порушення вищезазначених приписів закону та договору позики (розписки) від 09.02.2011р., відповідачем не було повернуто у строк, зазначений у розписці, отриманої ним позики в сумі 750000,00 доларів США, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за договором позики в сумі 750000,00 доларів США є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи положення ст. 533 ЦК України та п. 14 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», згідно якого у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення, суд зазначає, що гривневий еквівалент стягуваної суми, встановлений НБУ України станом на день ухвалення рішення, становить 19168931,25 грн.

При цьому, суд критично оцінює доводи представника відповідача про те, що він не надавав розписку про отримання від відповідача суми грошових коштів, оскільки такі доводи спростовуються матеріалами справи, зокрема, висновком судової почеркознавчої експертизи, а з боку відповідача жодного доказу на підтвердження своїх доводів суду не надано.

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно договору позики від 09.02.2011р., укладеного між сторонами, відповідач зобов'язався повернути отриману суму позики з нарахованими на неї відсотками у розмірі 25% в рік або 2% в місяць.

Позивач просить суд стягнути з відповідача відсотки за користування позикою у розмірі 25% в рік від основної суми боргу за період з 01.01.2012р. по 18.11.2014р. в сумі 556121,50 доларів США.

Перевіривши розрахунок відсотків за договором позики, зроблений позивачем, суд погоджується із ним та вважає позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 відсотків за користування позикою за договором позики за період з 01.01.2012р. по 18.11.2014р. в сумі 556121,50 доларів США такими, що підлягають задоволенню. При цьому, суд зазначає, що гривневий еквівалент вказаної суми відсотків, встановлений НБУ України станом на день ухвалення рішення, становить 14213673,07 грн.

Крім того, згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

При цьому, згідно правової позиції Верховного суду України, викладеної у постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 01.04.2015 року у справі № 6-37цс15, висновки якої, згідно ст. 360-7 ЦПК України, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та для всіх судів України, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання за договором позики позикодавець вправі вимагати від позичальника окрім процентів від суми позики згідно ст. 1048 ЦК України, також 3% річних від простроченої суми боргу за весь час прострочення згідно ст. 625 ЦК України.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягають також 3% річних від простроченої суми боргу згідно ст. 625 ЦК України.

Згідно наведеного позивачем розрахунку 3% річних від простроченої суми боргу, який був перевірений судом, він просить стягнути 3% річних від простроченої суми за період з 01.11.2013р. по 31.10.2014р. в сумі 22500,00 доларів США. Гривневий еквівалент вказаної суми 3% річних, встановлений НБУ України станом на день ухвалення рішення, становить 575067,94 грн. Враховуючи обґрунтованість заявлених вимог про стягнення з відповідача 3% річних від простроченої суми боргу та обов'язок суду розглядати цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних від простроченої суми за період з 01.11.2013р. по 31.10.2014р. такими, що також підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати в сумі 3 654,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 202, 207, 525, 526, 530, 533, 536, 610-612, 625, 629, 639, 1046, 1047, 1048, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 58-60, 88, 143-147, 208, 209, 213-215 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2) заборгованість за договором позики в сумі 750000,00 дол. США (сімсот п'ятдесят тисяч доларів США), що за офіційним курсом НБУ станом на день ухвалення рішення становить 19168931,25 гривень; відсотки за користування позикою за договором позики за період з 01.01.2012р. по 18.11.2014р. в сумі 556121,50 дол. США (п'ятсот п'ятдесят шість тисяч сто двадцять один долар США 50 центів США), що за офіційним курсом НБУ станом на день ухвалення рішення становить 14213673,07 гривень; 3% річних від простроченої суми згідно ст. 625 ЦК України за період з 01.11.2013р. по 31.10.2014р. в сумі 22500,00 дол. США (двадцять дві тисячі п'ятсот доларів США), що за офіційним курсом НБУ станом на день ухвалення рішення становить 575067,94 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2) судові витрати в розмірі 3654,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя П. А. Прохоров