Ухвала суду № 63193669, 29.11.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №478/1523/16-к 29.11.2016

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі:

головуючого Куценко О.В.,

суддів Погорєлової Г.М., Чебанової-Губарєвої Н.В.

за участю секретаря Чоботаренко Т.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за №12015150240000557 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Казанківського районного суду Миколаївської області від 9 серпня 2016 року, відносно

ОСОБА_2, 1998 року липня місяця 07 дня народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2

-обвинуваченого за ч. 2 ст. 125 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурор Омеленчук А.В.

захисник ОСОБА_1

встановив:

Короткий зміст вимог апеляційних скарг.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 просить вирок Казанківського районного суду Миколаївської області скасувати та постановити новий, яким виправдати неповнолітнього ОСОБА_2.

В запереченнях на апеляційну скаргу захисника прокурор просить апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 залишите без задоволення, а вирок Казанківського районного суду Миколаївської області відносно ОСОБА_2 без зміни.

Короткий зміст вироку.

Вироком суду ОСОБА_2 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначено покарання з урахуванням положень ст.100 КК України у виді громадських робіт строком 100 (сто)годин.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України даний вирок та вирок Казанківського районного суду Миколаївської області від 3 грудня 2015 року відносно ОСОБА_2 виконувати самостійно.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Казанківської центральної лікарні Миколаївської області в рахунок відшкодування витрат понесених у звязку з стаціонарним лікуванням ОСОБА_3 245 грн.89 коп..

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 зазначає, що суд 1-ої інстанції при постановленні вироку керувався недопустимими доказами, допустив неповне та не всебічне дослідження обставин справи, що призвело до невірної кваліфікації дій обвинуваченого. На його думку, суд необґрунтовано кваліфікував дії обвинуваченого за ч. 2 ст. 125 КК України, як спричинення умисних легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоровя, оскільки, на його думку, ОСОБА_2 діяв в межах необхідної оборони.

Посилається на те, що суд в порушення вимог ст. 94 КПК України не оцінив кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозвязку для прийняття відповідного рішення.

Вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що неповнолітній ОСОБА_2, наніс удар захищаючись, після чого не наносив ударів, що свідчить про те, що він не мав умислу спричиняти тілесні ушкодження потерпілому.

В своїх запереченнях на апеляційну скаргу прокурор вказує на те, що вина обвинуваченого ОСОБА_4, підтверджується доказами зібраними під час досудового розслідування кримінального провадження та під час судового розгляду справи, які є належними, допустимими та отриманими у порядку встановленому чинним кримінальним процесуальним законом.

Також зазначає, що посилання захисника ОСОБА_1 про необхідність застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 положень ст.36 КК України є необґрунтованим, оскільки потерпілий не мав умислу та не спричиняв обвинуваченому будь-яких тілесних ушкоджень, тому захищатися не було потреби.

Обставини встановлені судом першої інстанції.

Згідно вироку суду, 20 вересня 2015 року близько 16:00 год. ОСОБА_2, знаходячись по пров. Торговому в с. Володимирівка Казанківського району Миколаївської області, в ході сварки з ОСОБА_3, наніс останньому удар кулаком в обличчя, чим заподіяв потерпілому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоровя.

Дії ОСОБА_2 судом кваліфіковані за ч. 2 ст. 125 КК України - як умисні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоровя.

Визнаючи ОСОБА_2 винними, суд послався на показання потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, а також висновок судово-медичної експертизи за №184/51 від 04.11.2015 року.

Призначаючи ОСОБА_2 вид та міру покарання, суд врахував вчинення злочину неповнолітнім, ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до злочину невеликої тяжкості, особу обвинуваченого, який не вперше притягується до кримінальної відповідальності, посередньо характеризується за місцем проживання, а також враховав умови його життя, виховання та рівень розвитку.

Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, захисника ОСОБА_1, який підтримав апеляційну скаргу, думку прокурора, який просив вирок суду залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника без задоволення, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного.

Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, за обставин, встановлених судом, є обґрунтованими, відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам, які детально викладені у вироку та яким надано належну оцінку.

В судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав та пояснив, що дійсно 20 вересня 2015 року близько 16:00 год. він разом з ОСОБА_5 знаходився біля поштового відділення в с. Володимирівка Казанківського району. Проходячи повз них ОСОБА_3 покликав його для розмови, в ході якої останній почав його ображати та наніс йому удар кулаком в обличчя, на що він у відповідь наніс також удар кулаком в область носа.

Проте, вина обвинуваченого в умисному спричиненні легких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3 підтверджується доказами дослідженими судом та наведеними у вироку, а саме: показаннями потерпілого, свідків, протоколом прийняття заяви від потерпілого про вчинення кримінального правопорушення, даними протоколу проведення слідчого експерименту, висновком судово-медичної експертизи та іншими письмовими доказами дослідженими під час судового слідства.

На підтвердження вини обвинуваченого суд вірно у вироку послався на показання потерпілого, який в судовому засіданні пояснив, що 20 вересня 2015 року проходячи поряд поштового відділення, розташованого по пров. Торговому в с. Володимирівка Казанківського району, почув як компанія чоловіків висловлюється на його адресу нецензурними словами. Їдучи далі почув, що його хтось наздоганяє, повернувшись побачив ОСОБА_2, який раптово наніс йому удар кулаком в область носу. 21.09.2015 року звернувся до Володимирівської амбулаторії сімейної медицини, а з 22.09.2015 року по 28.09.2015 року перебував на лікуванні у Казанківській ЦРЛ з діагнозом: перелом кісток носу.

Показання потерпілого щодо обставин за яких йому були спричинені легкі тілесні ушкодження узгоджуються з іншими дослідженими судом та наведеними у вироку доказами.

Так, з показань свідка ОСОБА_5 вбачається, що 29.09.2015 року близько 15:00 год. він бачив ОСОБА_2, який потім відійшов в сторону поговорити з ОСОБА_3, при цьому вони обидва виражалися нецензурною лайкою. Потім ОСОБА_3 наніс один удар кулаком по обличчю ОСОБА_2 на що останній у відповідь наніс ОСОБА_3 один удар рукою в область носу. З показань свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вбачається, що 20.09.2015 року близько 15:30-16:00 год. вони, рухаючись на автомобілі по пров. Торговому в с. Володимирівка Казанківського району бачили, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 почалася бійка.

Крім того, згідно висновку судово-медичного експерта за № 184/51 від 04.11.2015 року у ОСОБА_3 були виявлені тілесні ушкодження у виді: перелому кості носу зі зміщенням кісткових відламків; викривлення носової перегородки вправо; гематом навколо очей. Зазначені ушкодження утворилися не менше як від однієї ударної дії якогось тупого предмета в області носу і могли бути спричиненні в строк і при обставинах, зазначених у постанові. По критерію тривалості розладу здоровя зазначене ушкодження відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоровя (а.с. 78-80).

Також обставини, при яких потерпілому були спричиненні легкі тілесні ушкодження підтверджуються заявою від потерпілого, адресованою Казанківському ВП Новобузького ВП ГУНП в Миколаївській області про прийняття заходів до ОСОБА_2, який наніс йому тілесні ушкодження (а.с. 86) та даними протоколу проведення слідчого експерименту від 21.10.2015 року згідно яких потерпілий ОСОБА_3, в присутності понятих, розповів та показав на місці про обставини спричинення ОСОБА_2 йому тілесних ушкоджень (а.с. 81-84).

Всі докази надані стороною обвинувачення та досліджені судом, отримані в порядку визначеному кримінальним процесуальним законом, а тому суд обґрунтовано визнав дані докази достовірними, належними та допустимими, відповідно до вимог ст.ст. 85, 86 КПК України, а тому доводи сторони захисту про недопустимість доказів є безпідставними.

Посилання апелянта на те, що суд 1-ої інстанції невірно кваліфікував дії обвинуваченого за ч. 2 ст. 125 КК України, як умисні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоровя, оскільки ОСОБА_2, на його думку, діяв в межах необхідної оборони, спростовуються дослідженими доказами по справі. Так, відповідно до ч.1 ст.36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було перевищено меж необхідної оборони. Згідно встановлених судом та підтверджених доказами фактичних обставин провадження встановлено, що тілесні ушкодження обвинувачений спричинив потерпілому в ході сварки, ініціатором даної сварки був саме обвинувачений, який перший неправомірно наніс удар потерпілому, а тому доводи захисника про те, що ОСОБА_2 діяв в межах необхідної оборони є безпідставними і нічим не підтвердженими. Крім того, обвинувачений ОСОБА_2 не надав суду доказів, що йому діями потерпілого були спричинені будь які тілесні ушкодження, так до медичного закладу та до правоохоронних органів він з цього приводу не звертався.

Таким чином, суд на підставі досліджених доказів, в їх сукупності, дійшов правильного висновку щодо доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_2 і обґрунтовано кваліфікував його злочині дії за ч.2 ст.125 КК України, як умисні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоровя.

Покарання обвинуваченому ОСОБА_2 призначено судом 1-ої інстанції відповідно до вимог ст.ст. 65-67 КК України, з урахуванням вчинення злочину неповнолітнім, ступені тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до злочину невеликої тяжкості, особи обвинуваченого, який не вперше притягується до кримінальної відповідальності, посередньо характеризується за місцем проживання, а також враховуючи умови його життя, виховання та рівень розвитку.

Цивільний позов прокурора Казанківського відділу Баштанської місцевої прокуратури в інтересах держави про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину вирішено відповідно до вимог ст.1206 ЦК України.

При вивченні матеріалів кримінального провадження апеляційний суд не вбачає порушень кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду ухвалити законний, обґрунтований та справедливий вирок.

З огляду на наведене, підстав для скасування вироку суду першої інстанції з мотивів, на які вказував апелянт, апеляційним судом не встановлено.

Керуючись ст.ст. 405,407,532 КПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Казанківського районного суду Миколаївської області від 9 серпня 2016 року відносно ОСОБА_2 залишити без зміни.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення судом апеляційної інстанції.

Головуючий

Судді