Ухвала суду № 63193455, 01.12.2016, Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 483/2212/14-ц

Провадження 2/483/4/2016

У Х В А Л А

01 грудня 2016 року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Казанлі Л.І.

при секретарі Гречці С.Є.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідачки ОСОБА_2,

під час розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним,

В С Т А Н О В И В:

16 вересня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_4, в якій просить визнати недійсним договір дарування земельної ділянки за цільовим призначенням будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1100 га, розташовану за адресою: Миколаївська область, Очаківський район, с. Покровське, вул. Рейдовська, 66, укладений 15 липня 2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4.

01 грудня 2016 року представником відповідачки було заявлено клопотання про призначення у справі повторної посмертної комісійної судово-психіатричної експертизи, на вирішення якої він просив поставити питання, чи страждав ОСОБА_5 яким-небудь психічним захворінням, якщо так, то яким саме; в якому психічному стані перебував ОСОБА_5 на момент укладення спірного договору; чи повністю усвідомлював ОСОБА_5, враховуючи стан психічного здоровя та супутні конкретні обставини справи, значення своїх дій та керував своїми діями під час укладення спірного договору дарування. Клопотання обґрунтовується тим, що висновок додаткової посмертної комісійної судово-психіатричної експертизи № 280 від 24 червня 2016 року є необґрунтованим, таким, що суперечить іншим матеріалам справи та викликає сумнів в його правильності.

Представник відповідача повністю підтримав заявлене клопотання.

Представник позивача в судовому засіданні заперечували проти клопотання, наголосивши про відсутність підстав для призначення повторної експертизи.

Зясувавши думки учасників процесу, суд дійшов такого.

Частиною 1 статті 150 ЦПК України та п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року. № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» визначено, що повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, повязані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи.

З висновку додаткової посмертної комісійної судово-психіатричної експертизи № 280 від 24 червня 2016 року вбачається, що ОСОБА_5 страждав на хронічний стійкий психічний розлад у вигляді органічного розладу особистості внаслідок перенесених множинних гострих порушень мозкового кровообігу з вираженим психоорганічним синдромом (торпідний варіант) з минущими мнестичними порушеннями на тлі артеріальної гіпертензії (гіпертонічна хвороба ІІІ ступеню) з елементами сенсорної, моторної та амнестичної афазії, і на момент укладення договору дарування земельної ділянки від 15 липня 2014 року за своїм психічним станом був абсолютно не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_6, за участю якої проводилась експертиза, повністю підтвердила наведені у висновку експертизи обґрунтування, пояснивши, що при складанні висновку досліджувалися перш за все письмові документи, зокрема, надана медична документація, в тому числі і дані, встановлені під час перебування ОСОБА_5 на стаціонарному лікуванні.

Посилання представника відповідачки в своєму клопотанні на те, що з висновку експерта неможливо зробити висновок, яким саме психічним розладом страждав ОСОБА_5 та які критерії характерні для даного виду захворювання, суд не може взяти до уваги, адже такі посилання спростовуються як змістом мотивувальної частини експертизи, так і показаннями експерта в судовому засіданні.

Суд також відхиляє твердження представника відповідачки на наявність в матеріалах справи (а. с. 126) посилань на відсутність порушень основних психічних функцій ОСОБА_5, адже на цьому аркуші, що містить мотивувальну частину попередньої посмертної судово-психіатричної експертизи, зазначено, що у ОСОБА_7 не порушена свідомість, а це поняття не охоплює всі основні психічні функції.

Також, суд констатує, що частиною 6 ст. 147 ЦПК України передбачено, що висновок експерта для суду не є обовязковим і оцінюється судом за правилами, встановленими ст. 212 цього Кодексу, яка передбачає, що жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно з постановою Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року у справі № 6-9цс12, висновки якого є обовязковими для судів, висновок про тимчасову недієздатність учасника правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Крім того, слід взяти до уваги, що посмертна комісійна судово-психіатрична експертиза № 280 від 24 червня 2016 року є додатковою до вже проведеної посмертної судово-психіатричної експертизи № 73 від 17 лютого 2016 року, під час якої досліджувалися, крім іншого, й показання свідків та позивача ОСОБА_5 в судовому засіданні.

За таких обставин суд дійшов переконання про відсутність підстав вважати висновок експертизи необґрунтованим, таким, що суперечить іншим матеріалам справи та викликає сумнів в його правильності, а відтак й підстав для задоволення клопотання представника відповідачки.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.145,147 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання представника відповідачки ОСОБА_2 про призначення у справі повторної посмертної комісійної судово-психіатричної експертизи відмовити.

Ухвала не підлягає оскарження окремо від рішення. Заперечення на неї можуть бути викладені в апеляційній скарзі на рішення, ухвалене у справі, після її розгляду по суті.

Головуючий: