Постанова № 63192734, 29.11.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

Cправа № 127/21670/16-а

Провадження № 2-а/127/783/16

П О С Т А Н О В А

Іменем України

29 листопада 2016 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Гриневича В.С.,

при секретарі: Малику О.В.

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Павич О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці адміністративну справу №127/21670/16-а за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Позовна заява мотивована тим, що позивач 03 лютого 2016 року звернулася за призначенням пенсії до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці. Управлінням Пенсійного фонду України в місті Вінниці було відмовлено у призначенні пенсії ОСОБА_3, про що остання дізналася 09.06.2016, після отримання листа від Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці. Відмова аргументована тим, що у ОСОБА_3, відповідно до п. «е» ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», відсутній спеціальний стаж роботи станом на 01.04.2015 - 25 років вислуги або ж, станом на 01.01.2016 - 25 років та 6 місяців вислуги, та оскільки позивач не досягла віку 55 років, зокрема зазначено, що до досягнення 55 років, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення: які станом на 01.04.2015 мали не менше 25 років стажу за вислугу років; які в період до 01.01.2016 мали вислугу років 25 років та 6 місяців.

Позивач вважає таке рішення Управління пенсійного фонду України в місті Вінниці протиправним та таким, що порушує її законні права та інтереси, а тому звернулась до суду зі вказаним адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_3 та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці призначити та виплачувати ОСОБА_3 пенсію з дати звернення за призначенням пенсії - з 03.02.2016р.

Ухвалою суду від 11.10.2016р. відкрито скорочене провадження у справі.

Відповідачем у десятиденний строк з дня одержання ухвали суду від 11.10.2016р. та копій документів, суду були надані заперечення проти позову (а.с. 39-40), відповідно до яких відповідач просив в задоволенні позовних вимог відмовити, з посиланням на відсутність у відповідача підстав для призначення пенсії позивачу.

Ухвалою суду від 07.11.2016р. вказану справу призначено до судового розгляду в судовому засіданні, оскільки за результатами розгляду заперечення відповідача суд дійшов висновку про неможливість ухвалення законного судового рішення без проведення судового засідання (а.с. 62).

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позовних вимог, просила у задоволенні позову відмовити з підстав викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов та додатково пояснила, що первинно позивачу було призначену пенсію, однак в подальшому, після перевірки пенсійної справи Головним управлінням пенсійного фонду України у Вінницькій області, а також після отримання роз'яснення щодо можливості призначення пенсії позивачу від Пенсійного фонду України, відповідачем було прийнято рішення про припинення виплати пенсії позивачу та відмову у призначенні їй пенсії.

Заслухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оглянувши оригінал пенсійної справи позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Як вбачається з копії диплому серії НОМЕР_2, 02 березня 1994 року ОСОБА_3 закінчила Вінницьке медичне училище ім. акад. Д.К. Заболотного за спеціальністю «Гігієна, санітарія, епідеміологія» та рішенням Держаної кваліфікаційної комісії від 02.03.1994р. ОСОБА_3 присвоєно кваліфікацію «санітарний фельдшер».

В той же час, з копії трудової книжки серії НОМЕР_1, вбачається, що ОСОБА_3:

- 15.08.1990р. була зарахована на перший курс сан-фельдширського відділення та 01.03.1994р. відрахована з числа учнів у зв'язку з закінченням навчання;

- з 01.04.1994р. працювала в Вінницькій міській санітарно-епідеміологічний станції на наступних посадах: з 01.04.1994р. помічником лікаря епідеміолога; з 02.01.2007р. переведена на посаду фельдшера-лаборанта бактеріологічної лабораторії; з 10.07.2007р.- лаборант з вищою немедичною освітою бактеріологічної лабораторії; з 15.10.2008р. - бактеріологом бактеріологічної лабораторії та 18.12.2012р. була звільнена у зв'язку з ліквідацією міської санітарно-епідеміологічної станції та утворення ДУ «Вінницький обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» звільнена;

- з 19.03.2013р. по 29.12.2013р. - Лівобережним центром зайнятості виплачувалась допомога по безробіттю;

- 30.12.2013р. прийнята на посаду бактеріолога у Вінницький міський відділ лабораторних досліджень ДУ «ВОЛДЦДСЕСУ» та, у зв'язку з ліквідацією установи, була звільнена 08.12.2014р. та 09.12.2014р. прийнята на посаду бактеріолога бактеріологічної лабораторії відділу досліджень біологічних факторів ДУ «ВОЛЦДСЕСУ» де працювала по 02.02.2016р., оскільки була звільнена за власним бажанням з метою звернення за призначенням пенсії.

03 лютого 2016 року, ОСОБА_3 звернулася до Управління пенсійного фонду України в місті Вінниці із заявою призначення пенсії за вислугу років. (а.с. 67)

09 червня 2016 року позивач отримала повідомлення про відмову в призначенні пенсії за вислугу років, вих. №1038/06-33-3/02-2 від 03.06.2016р., у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи станом на 01.04.2015р. - 25 років вислуги або ж, станом на 01.01.2016 - 25 років та 6 місяців вислуги, та оскільки заявниця не досягла віку 55 років. (а.с. 7)

Однак, рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за вислугу років суд вважає такою, що не ґрунтуються на вимогах закону, враховуючи наступне.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Положеннями частини 3 статті 24 вказаного закону передбачено, що страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим. (абз. 2 п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»)

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Як зазначено вище та встановлено судом, згідно записів в трудовій книжці серії НОМЕР_1, ОСОБА_3 з 01.04.1994р. працювала в Вінницькій міській санітарно-епідеміологічний станції на наступних посадах:

- з 01.04.1994р. по 01.01.2007р. - помічник лікаря епідеміолога;

- з 02.01.2007р. по 09.07.2007р. - фельдшер-лаборант бактеріологічної лабораторії;

- з 10.07.2007р. по 14.10.2008р. - лаборант з вищою немедичною освітою бактеріологічної лабораторії;

- з 15.10.2008р. по 18.12.2012р. - бактеріолог бактеріологічної лабораторії (звільнена у зв'язку з ліквідацією міської санітарно-епідеміологічної станції та утворення ДУ «Вінницький обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України»);

- з 19.03.2013р. по 29.12.2013р. - перебувала на обліку в Лівобережному центрі зайнятості, де позивачу виплачувалась допомога по безробіттю;

30 грудня 2013 року ОСОБА_3 прийнята на посаду бактеріолога у Вінницький міський відділ лабораторних досліджень Державної установи «Вінницький обласний лабораторний центр Держсанепідемслужби України».

8 січня 2014 року змінено назву «Вінницький міський відділ лабораторних досліджень ДУ «Вінницький обласний лабораторний центр Держсанепідемслужби України» на «Відокремлений структурний підрозділ Вінницький міський відділ лабораторних досліджень ДУ «Вінницький обласний лабораторний центр Держсанепідемслужби України».

8 грудня 2014 року позивач була звільнена з роботи у зв'язку з ліквідацією установи, та 09.12.2014р. переведена на посаду бактеріолога бактеріологічної лабораторії відділу досліджень біологічних факторів ДУ «Вінницький обласний лабораторний центр Держсанепідемслужби України» де працювала по 02 лютого 2016р.

2 лютого 2016 року позивач була звільнення з роботи за власним бажанням з метою звернення за призначенням пенсії.

З протоколу №1204 від 02.06.2016р. вбачається, що загальний стаж роботи ОСОБА_3 25 років 0 місяців 16 днів, стаж працівника охорони здоров'я - 20 років 4 місяці 24 дні. (а.с. 6)

Відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Разом з тим, я вбачається з довідки №80 від 26.01.2016 виданої Державною санітарно-епідеміологічною службою України Державною установою «Вінницький обласний лабораторний центр держсанепідслужби України», згідно посадової інструкції ОСОБА_3, її робота пов'язана з відбором та лабораторними дослідженнями біологічного матеріалу на небезпечні інфекційні захворювання: холеру, червоний тиф та паратифи, дизентерію, ієрсініози, дифтерію, менінгіту, кашлюку від хворих, носіїв та об'єктів зовнішнього середовища, працює з живими культурами цих збудників. Згідно із Законом України «Про внесення змін до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота пов'язана з дослідженням на небезпечні інфекції та збудники цих інфекційних захворювань прирівнюються до роботи в інфекційних закладах (відділеннях) і зараховуються до стажу роботи в подвійному розмірі.

Отже, з огляду на вищевикладене, оскільки ОСОБА_3 з 01.04.1994р. по 18.12.2012р. та з 30.12.2013р. по 02.02.2016р. працювала у бактеріологічних лабораторіях з інфекційним матеріалом, її стаж роботи обчислюється у подвійному розмірі, а відтак позивач має право на пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до частини 1 статті 45 до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку:

Разом з тим, відповідно до пункту 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Оскільки, заява про призначення пенсії була подана позивачем до органів Пенсійного фонду України 03.02.2016 року, то з урахуванням вищевикладеного пенсія повинна бути призначена позивачу з моменту звернення з заявою, а саме з 03.02.2016 року.

Відповідно до частини 2 статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З огляду на наведене, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці, викладене в протоколі №1204 від 02.06.2016р. та листі вих. №1038/06-33-3/02-2 від 03.06.2016р., про відмову ОСОБА_3 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а також зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію на пільгових умовах згідно з пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 3 лютого 2016 року, зарахувавши у пільговий трудовий стаж весь період її роботи у Вінницькій міській санітарно-епідеміологічний станції та Державній установі «Вінницький обласний лабораторний центр Держсанепідемслужби України».

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч цьому, відповідач не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї відмови у задоволенні заяви позивача, натомість позовні вимоги позивача суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, враховуючи положення статті 94 КАС України, на користь позивача підлягають стягненню 551,20 грн. судових витрат пов'язаних зі сплатою судового збору, за рахунок бюджетних асигнувань Управління пенсійного фонду України у місті Вінниці.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 6-12, 70-72, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці, викладене в протоколі №1204 від 02.06.2016р. та листі вих. №1038/06-33-3/02-2 від 03.06.2016р., про відмову ОСОБА_3 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці призначити ОСОБА_3 пенсію на пільгових умовах згідно з пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 3 лютого 2016 року, зарахувавши у пільговий трудовий стаж весь період її роботи у Вінницькій міській санітарно-епідеміологічний станції та Державній установі «Вінницький обласний лабораторний центр Держсанепідемслужби України».

Стягнути на користь ОСОБА_3 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна грн. двадцять коп.) судових витрат пов'язаних зі сплатою судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Вінницький міський суд Вінницької області. У разі, якщо судом було проголошено лише вступну та резолютивну частини, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя: