Рішення № 63192357, 06.12.2016, Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 138/2846/16-ц

Провадження №:2/138/854/16

РІШЕННЯ

Іменем України

01 грудня 2016 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Лисенко Т.Ю.,

за участю: секретаря Корби В.І.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Майструк Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Серебринецької сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області про визнання права власності в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області з вказаним позовом. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_4. Після її смерті залишилась спадкова маса, яка складається з земельної ділянки (паю) № 98 площею 3,9065 га, що розташована в землях Серебринецької сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області. Позивач є єдиною спадкоємицею за заповітом після смерті ОСОБА_4 Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР ОСОБА_3 прийняла спадщину фактичним шляхом. 15.04.2016 позивач звернулась до органу нотаріату із заявою про отримання Свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Постановою нотаріуса Могилів-Подільської районної державної нотаріальної контори Кориняк Л.М. від 12.07.2016 позивачу відмовлено у видачі вказаного свідоцтва через відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку. За таких підстав позивач просить визнати за нею право власності на земельний пай № 98 площею 3,9065 га, розташований в землях Серебринецької сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, що належав померлій ОСОБА_4

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала повністю з підстав, викладених в ньому. Уточнила, що просить визнати за позивачем право власності на дану земельну ділянку, оскільки таке право набула спадкодавець, про що подала письмову заяву (а.с. 67). Підтвердила, що спадкове майно складається лише із земельної ділянки № 98, що розташована в землях Серебринецької сільської ради. Пояснила, що позивач проживала разом із ОСОБА_4 на день смерті останньої, а тому прийняла спадщину фактичним шляхом згідно ст. 549 ЦК УРСР. Разом з тим зазначила, що після смерті спадкодавця позивач земельну ділянку не обробляла і нею не користувалась.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнала повністю, не заперечувала проти його задоволення. Пояснила, що як секретар Серебринецької сільської ради вона готує довідки за заявами громадян. Довідку № 323 від 15.04.203, яка була надана нотаріусу і міститься в матеріалах спадкової справи, готувала вона і помилково зазначила, що померла ОСОБА_4 проживала в АДРЕСА_1, хоча фактично місцем проживання ОСОБА_4 був будинок АДРЕСА_2, де також проживала позивач ОСОБА_3, про що потім видана довідка № 522 від 20.08.2015, яка долучена до позовної заяви. Також представник зазначила, що спірна земельна ділянка перебуває в оренді, і орендодавцем є Серебринецька сільська рада, оскільки право власності ОСОБА_4 за своє життя не оформила. Також пояснила, що спадкодавець за життя технічну документацію на земельну ділянку не виготовляла, межі спірної земельної ділянки не визначені.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та матеріали спадкової справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_4, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 6).

Згідно копії дубліката заповіту від 26.12.1996, зареєстрованого в реєстрі за № 29 та посвідченого секретарем виконкому Серебринецької сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, ОСОБА_4 заповіла усе своє рухоме та нерухоме майно ОСОБА_6 (а.с. 7). Відповідно до копії Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 ОСОБА_7 та ОСОБА_6 18 липня 2010 року зареєстрували шлюб і після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище «Озімовська» (а.с. 15).

Частина 3 пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» визначає, що у разі відкриття спадщини до 01 січня 2004 року застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Згідно ч. 1 ст. 534 ЦК УРСР кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом.

За таких обставин судом встановлено, що позивач є спадкоємцем за заповітом після померлої ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, і має право на усе належне спадкоємцю майно.

Згідно копії розпорядження Могилів-Подільської районної державної адміністрації Вінницької області від 19.04.2004 № 162 «Про затвердження технічної документації по передачі земельних часток (паїв) та видачу державних актів на право власності на землю та додатку № 2 до даного розпорядження ОСОБА_4 включена до списку померлих громадян, власників сертифікатів Серебринецької сільської ради с. Грабарівка (а.с. 18, 19).

Відповідно копії листа Управління Держгеокадастру у Могилів-Подільському районі Вінницької області № 29-28-99.3-793/2-16 від 27.04.2016 померлій ОСОБА_4 відповідно до вказаного вище розпорядження № 162 та додатку до нього належить земельна ділянка (пай) № 98 площею 3,9065 га. Державний акт на право власності на земельну ділянку (пай) на ім'я ОСОБА_4 не друкувався та не видавався (а.с. 16).

Згідно ч. 1 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Як встановлено судом, земельна ділянка, на яку померлій ОСОБА_4 видано сертифікат, не є об'єктом цивільних прав, оскільки її межі не визначені, а інформація відносно неї не внесена до Державного земельного кадастру.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частина 1 п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» встановлює, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

З аналізу даних норм вбачається, що у померлої ОСОБА_4 не виникло право власності на земельну ділянку № 98 площею 3,9065 га в землях Серебринецької сільської ради, а лише виникло право на завершення процедури приватизації та реєстрації права власності на дану земельну ділянку, а тому лише таке право могла успадкувати і позивач.

Така ж позиція висловлена і в узагальненні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» - якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Як неодноразово зазначав ВСУ у своїх правових висновках, прийняття спадщини може підтверджуватися діями спадкоємців, які за своїм характером свідчать, що в шестимісячний строк з дня відкриття спадщини вони фактично вступили в управління або володіння спадковим майном.

Як встановлено судом, до спадкового майна після смерті ОСОБА_4 ввійшла лише земельна ділянка, яка є предметом спору. Проте, як зазначили представники сторін, вказану земельну ділянки позивач не обробляла та не здійснювала будь-яких дій, що б свідчили про її фактичний вступ у володіння спадковим майном. Більше того, як зазначила представник відповідача, вказана земельна ділянка перебуває в оренді у загальному масиві земель, і орендодавцем є Серебринецька сільська рада, оскільки право власності ОСОБА_4 за своє життя не оформила. При цьому сам по собі факт проживання спадкоємця зі спадкодавцем в одному будинку, не є такими діями. Інших доказів того, що позивач користувалась та розпоряджалась спадковим майном, суду не надано.

Вказане дає суду підстави вважати, що позивач не прийняла спадщину після померлої ОСОБА_4

Згідно п. 3.1 узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» якщо спадкоємець не прийняв спадщину, його вимоги про визнання права власності на спадкове майно не підлягають задоволенню судом. Прийняття спадщини спадкоємцем, який звертається з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, має встановлюватись належними доказами: копіями документів із спадкової справи, якщо така справа заводилася нотаріусом, довідками з житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.

За таких підстав суд вважає, що позивач також не довела належними доказами і факт прийняття спадщини, що також є підставою для відмови у задоволенні позову.

На підставі викладеного вище та керуючись ст.ст. 548 ч. 1, 549 ч. 1 п. 1 ЦК УРСР, ст. 1225 ЦК України, ст.ст. 79-1 ч. 1, 125 ЗК України, ст. ст. 10, 57-60, 209 ч. 2, 3, 212-214 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошеннячерез Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області.

Суддя: Лисенко Т.Ю.

Повний текст рішення складений 06.12.2016.