Постанова № 63191956, 30.11.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2016 р.Справа № 916/1647/16Одеський апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді: Принцевської Н.М.

суддів: Діброви Г.І., Лисенко В.А.

При секретарі судового засідання: Бендерук Є.О.

Представники сторін:

Від позивача - не зявився;

від відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Одеський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

на рішення господарського суду Одеської області від 01.09.2016 року

по справі №916/1647/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна", м.Київ

до Дочірнього підприємства "Одеський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Одеса

про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 36118,16 грн.,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2016 Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна", м.Київ (далі ПАТ «Страхова компанія «Універсальна») звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Одеський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України, м.Одеса (далі ДП «Одеський облавтодор» ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України) про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 36118,16 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.09.2016 по справі №916/1647/16 (суддя Петров В.С.) позов задоволено повністю, стягнуто з Дочірнього підприємства "Одеський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" суму страхового відшкодування в розмірі 36118,16 грн. і витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач 26.09.2016 звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, зазначивши наступне.

Згідно з Переліком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року № 712, автодорога Т-16-27 "Серпневе-Тарутине-Арциз-Татарбунари" є автомобільною дорогою загального користування державного значення.

Відповідно до ст. 7 та ст. 10 Закону України "Про автомобільні дороги" державне управління автомобільними дорогами загального користування (державного та місцевого значення), власником яких є держава Україна, здійснює Державна служба автомобільних доріг України (перейменована з 07 квітня 2011 року в Державне агентство) та її органи управління на місцях, зокрема у межах територіальної юрисдикції Одеської області - Служба автомобільних доріг у Одеській області.

Відповідач вважає, що оскільки на Службу автомобільних доріг в Одеській області покладено обов'язок утримання автомобільних доріг у належному стані, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення шкоди саме з ДП "Одеський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", який є неналежним відповідачем по справі.

На думку заявника апеляційної скарги постанова Арцизького районного суду Одеської області 29.04.2014 у справі № 492/637/14-п не могла бути покладена в обґрунтування правомірності вимог Позивача саме до ДП "Одеський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України".

В судовому засідання, яке відкладалося, представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні і просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийнявши нове рішення, який відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не зявився, про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обовязковою, в апеляційній скарзі заявник посилається лише на ті документи, що були предметом розгляду суду першої інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин повторно розглядає матеріали господарської справи та викладені в апеляційній скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального і процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 12.12.2013 р. на дорозі Т-16-27 КПП "Серпневе" - Тарутине-Арциз-Татарбунари 42 км 800 м мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки "Mercedes Benz" ДНЗ ВН3329С0 під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу марки "Skoda" ДНЗ АА8075КТ під керуванням ОСОБА_2

На місці вказаної дорожньо-транспортної пригоди УДАІ УМВС України в Одеській області було складено довідку про дорожньо-транспортну пригоду № 9318951 (а.с. 17), в якій зазначено, що учасником вказаної пригоди є легковий автомобіль марки "Skoda Fabia", що належить ТОВ "ОПТ Лізинг" під керуванням водія ОСОБА_2, номерний знак НОМЕР_1. Як вбачається з довідки № 9318951 дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_3 правил утримання автодоріг та вулиць.

Постановою Арцизького районного суду Одеської області 29.04.2014 р. у справі № 492/637/14-п провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 було закрито у звязку з закінченням строків накладання адміністративного стягнення, оскільки на момент розгляду справи сплинув строк, передбачений ст. 38 КУпАП, в межах якого до правопорушника може бути застосовано адміністративне стягнення.

Так, у вказаній постанові суду встановлено, що ОСОБА_3, перебуваючи на посаді начальника філії "Арцизький райавтодор" порушив норми та стандарти, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні ділянки автодороги Т1627 42 км.+800 м, а саме не вжив заходів по ліквідації ожеледиці, в результаті чого сталася ДТП за участю автомобіля марки "Mercedes Benz" ДНЗ ВН3329С0 під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу марки "Skoda" ДНЗ АА8075КТ під керуванням ОСОБА_2, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Зокрема, в постанові вказано, що ОСОБА_3 порушив ДСТУ - 3587-97 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 4 ст. 140 КУпАП. При цьому ОСОБА_3 в судовому засіданні свою провину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав повністю та не заперечуючи фактів, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, складеного відносно нього, пояснив суду, що дійсно в зазначену в протоколі дату через порушення ним ДСТУ-3587-97 Правил дорожнього руху України призвів до скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Судом зясовано, що в результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль НОМЕР_2, що належить ТОВ "ОТП Лізинг".

Цивільно-правова відповідальність ТОВ "ОТП Лізинг" , як власника автомобіля НОМЕР_3, була застрахована у ПАТ "Страхова компанія "Універсальна" згідно генерального договору добровільного страхування наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків № 001/294/020026 від 31.07.2013 р., предметом якого відповідно до п. 2 є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, повязані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, зазначеним в п. 1 договору. Страховим випадком за вказаним договором є пошкодження, знищення або втрата транспортного засобу, його складових частин, деталей або обладнання внаслідок: дорожньо-транспортної пригоди; пожежі; стихійного лиха; падіння предметів, попадання каміння; протиправних дій третіх осіб; протиправного позбавлення ТЗ. Виплата страхового відшкодування здійснюється без вирахування зносу на деталі та вузли, що підлягають заміні в ході відновлювального ремонту ТЗ (з урахуванням вимог п.9.2.5 договору). Витрати, повязані з одержанням документів, що підтверджують факт настання страхового випадку і визначають розмір збитку - страховиком відшкодовуються. Витрати з транспортування пошкодженого ТЗ до найближчого місця ремонту у випадку неможливості його пересування своїм ходом внаслідок пошкодження - страховиком відшкодовуються.

Згідно з п. 3 договору предметом договору страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну третіх осіб при використанні застрахованого транспортного засобу (виключаючи осіб, що знаходяться в застрахованому транспорті та їх майно). Страховим випадком є настання відповідальності страхувальника/водія у разі заподіяння шкоди третім особам внаслідок дорожньо-транспортної пригоди зазначеного в п. 1 договору транспортного засобу.

Відповідно до п. 6 договору строк дії останнього з 00:00 год. 01 серпня 2013 р. до 24.00 год. 31 липня 2014 р. включно. Зобовязання страховика за договором виникають з дати початку строку дії, зазначеної в ньому тільки за умови виконання страхувальником зобов'язань по сплаті страхової премії відповідно до умов та строків цього договору.

Згідно п. 9.1 договору після одержання всіх необхідних документів (відповідно до п. 10 договору) рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування приймається страховиком у строк до 15-ти робочих днів. Виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 15 робочих днів з моменту ухвалення рішення про виплату.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 повідомив ПАТ "Страхова компанія "Універсальна" про настання страхового випадку, а саме про вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду.

На підставі вищевказаного повідомлення ОСОБА_2 позивачем було прийнято рішення про визнання даної події страховим випадком.

Разом з тим, з метою визначення розміру збитку, завданого застрахованому транспортному засобу внаслідок ДТП, позивачем було замовлено проведення автотоварознавчого дослідження застрахованого позивачем дорожнього транспортного засобу. 30.12.2013 р. оцінювачем ФОП ОСОБА_4 складено висновок автотоварознавчого дослідження № 802 (а.с. 22-24), відповідно до якого сума матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, склала 35215,00 грн. Загальна вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_3 визначена на підставі автотоварознавчої експертизи та рахунку-фактури № С-00041831 від 18.12.2013 р. на суму 35215,00 грн., а також рахунку-фактури № С-00042678 від 11.01.2014 р. на суму 1350,65 грн. (а.с. 19-20).

На підставі страхового акту № 22324/к/п. ПАТ "Страхова компанія "Універсальна" прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в сумі в розмірі 36118,16 грн. (35216,58 грн. 449,07 грн. франшизи + 1350,65 грн. доплата).

З матеріалів справи вбачається, що на підставі вищевказаних документів ПАТ "Страхова компанія "Універсальна" здійснено виплату власнику пошкодженого автомобіля - ТОВ „ОТП Лізинг страхового відшкодування в розмірі 36118,16 грн. згідно платіжного доручення № 50421 від 22.01.2014 р. на суму 34767,51 грн. (а.с. 37) та згідно платіжного доручення № 50791 від 28.01.2014 р. на суму 1350,65 грн. (а.с. 38).

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказане свідчить про виконання позивачем покладеного на нього зобовязання щодо виплати страхового відшкодування потерпілій стороні.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію вих. № УН536Р від 25.02.2015 р. про сплату останнім 36118,16 грн., яка згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення була прийнята уповноваженою особою 11.03.2015 р., однак відповідачем її було проігноровано.

Враховуючи обставини справи та вимоги діючого законодавства, судом першої інстанції було задоволено позовні вимоги ПАТ "Страхова компанія "Універсальна" до ДП "Одеський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 36118,16 грн., з чим погоджується і колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Ст. 354 Господарського кодексу України передбачено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 Кодексу).

За приписами ст. 989 Цивільного кодексу України страхувальник зобов'язаний, серед іншого повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором. Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката) (частина 1 статті 990 Кодексу).

Частиною 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до підпункту 33.1.4 п. 33.1 ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - Моторне (транспортне) страхове бюро України), повідомлення про ДТП установленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Як вже зазначалося раніше, після повідомлення ОСОБА_2 ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» в установлений законом строк про дорожньо-транспортну пригоду та визнання її в подальшому страховим випадком, позивачем після визначення розміру збитку здійснено виплату власнику пошкодженого транспортного засобу страхового відшкодування в розмірі 36118,16 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Нормами ст. 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Ст. 1172 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок юридичної особи відшкодувати шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно вимог ст.1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Частиною 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до вимог ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Правила щодо регресного позову страховика встановлені ст. 38 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно якої страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до підприємства, установи, організації, що відповідає за стан дороги, якщо заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди шкода виникла з їх вини.

Статтею 10 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що державне управління автомобільними дорогами загального користування здійснює Державна служба автомобільних доріг України, що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через керівника центрального органу виконавчої влади у галузі транспорту і який має свої органи управління на місцях.

Статтею 13 Закону "Про автомобільні дороги" орган державного управління автомобільними дорогами загального користування відповідає за: стан автомобільних доріг загального користування відповідно до діючих норм та фінансування; відшкодування збитків користувачам автомобільних доріг загального користування у порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про дорожній рух" до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить:

- термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах;

- виявлення аварійно-небезпечних ділянок та місць концентрації дорожньо-транспортних подій і впровадження у таких місцях відповідних заходів щодо удосконалення організації дорожнього руху;

- своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами.

Частиною 3 ст.12 Закону України "Про дорожній рух" встановлено, що посадові особи, які відповідають за будівництво, реконструкцію, ремонт, експлуатацію та облаштування автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мостів, шляхопроводів, інших споруд, зобов'язані:

- забезпечувати утримання їх у стані, що відповідає встановленим вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху;

- при виникненні умов, що створюють загрозу безпеці дорожнього руху, здійснювати заходи для своєчасної заборони або обмеження руху, а також відновлення безпечних умов для руху;

- позначати місця виконання робіт, місця, де залишено на дорозі, вулиці, залізничному переїзді машини і механізми, будівельні матеріали тощо, відповідними дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами, а в темний час доби і при тумані - сигнальними вогнями, передбаченими діючими нормами;

- своєчасно виявляти перешкоди дорожньому руху та забезпечувати їх усунення, а у разі неможливості - невідкладно позначати дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами.

Згідно зі ст. 24 Закону України "Про дорожній рух" власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні. При виконанні робіт по ремонту і утриманню автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів дорожньо-експлуатаційні організації у першочерговому порядку повинні здійснювати заходи щодо безпеки дорожнього руху на основі обліку і аналізу дорожньо-транспортних подій, результатів обстежень і огляду автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, і передусім на аварійних і небезпечних ділянках та у місцях концентрації дорожньо-транспортних подій. Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, правила користування ними та їх охорони затверджуються Кабінетом Міністрів України. Власники доріг, вулиць та залізничних проїздів, керівні працівники дорожньо-експлуатаційних організацій несуть відповідальність, в тому числі і кримінальну, якщо дорожньо-транспортна подія сталася з їх вини.

Аналогічні положення передбачені і Єдиними правилами ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 р. №198, відповідно до п.1 яких Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони (далі - Правила) поширюються на автомобільні (позаміські) дороги, міські вулиці і дороги загального користування, залізничні переїзди (далі - дорожні об'єкти) в межах смуги їх відчуження та червоних ліній і є обов'язковими для їх власників або уповноважених ними органів, організацій, що здійснюють ремонт і утримання дорожніх об'єктів (далі - дорожньо-експлуатаційні організації) і користувачів.

За вимогами п.2 Єдиних правил, ремонт і утримання дорожніх об'єктів (крім залізничних переїздів), що перебувають у загальнодержавній власності, здійснюється дорожньо-експлуатаційними організаціями, які належать до сфери управління Укравтодору, а тих, що перебувають у комунальній власності, - відповідними комунальними дорожньо-експлуатаційними організаціями.

Відповідно до п. 11 Єдиних правил, власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов'язані своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об'єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.

Згідно з п. 41 Єдиних правил, особи, винні в порушені вимог, передбачених цими Правилами, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про покладення відповідальності за завдані збитки власнику транспортного засобу, за участю якого відбулася дорожньо-транспортна пригода на дорозі Т-16-27 КПП «Серпневе»- Тарутине-Татарбунари 42 км 800 м саме на відповідача по даній справі з огляду на наступне.

Вищезазначеними нормами Закону України «Про дорожній рух» та положеннями Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг , вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198 чітко визначено обовязок нести відповідальність власником доріг або уповноваженого ним органу за створення безпечних умов руху на дорогах, що знаходяться у їх віданні.

Відповідно до положень статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. В силу положень частини другої названої статті збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Обовязковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є: 1) наявність збитків, 2) наявність порушення з боку цієї особи, 3) причинного звязку між діями особи та збитками, які складають обєктивну сторону правопорушення, та 4) вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Зі змісту постанови Арцизького районного суду Одеської області від 29 квітня 2014 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3, як начальника філії «Арцизького райавтодора», за ч.4 ст. 140 Кодексу України про адміністративне правопорушення вбачається, що ДТП сталося внаслідок неналежного забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні ділянки автодороги Т1627 42км+800м, а саме невжиття заходів по ліквідації ожеледиці з боку філії відповідача „Арцизький райавтодор. Таким чином, судом встановлено бездіяльність з боку філії відповідача по утриманню у належному стані спірної ділянки у відповідності до приписів Закону України „Про дорожній рух, Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994р. №198.

Враховуючи встановлення постановою Арицизького районного суду Одеської області вини посадової особи саме відповідача у настанні дорожньо-транспортної пригоди, неоскарження відповідачем даного судового рішення з підстав незгоди з визначенням винної особи, судова колегія вважає встановленим факт вини саме відповідача у заподіянні шкоди власнику транспортного засобу, застрахованого позивачем.

Закриття провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_3, як посадової особи відповідача, у звязку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення не є реабілітуючою підставою, у звязку з чим судова колегія відхиляє доводи заявника апеляційної скарги щодо неправомірності покладення місцевим господарським судом в основу рішення вказаної постанови.

Таким чином, твердження скаржника, що ДП "Одеський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" є помилковими та спростовуються матеріалами справи.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України та обставини справи у сукупності, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо стягнення суми страхового відшкодування з відповідача- ДП "Одеський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки спростовуються вищевикладеним та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Одеського апеляційного господарського суду вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду Одеської області від 01.09.2016 у справі №916/1647/16 ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду.

За таких обставин, апеляційна скарга Дочірнього підприємства "Одеський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 01.09.2016 по справі № 916/1647/16 залишається без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Одеський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення Господарського суду Одеської області від 1 вересня 2016 року по справі № 916/1647/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 1 вересня 2016 року по справі № 916/1647/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.М. Принцевська

Судді: Г.І Діброва

ОСОБА_5