Постанова № 63191823, 23.11.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2016 р. Справа№ 910/3395/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Тищенко О.В.

Іоннікової І.А.

За участі представників:

від позивача: Святюк С.П. - представник;

Матвієнко А.О. - представник

від відповідача: Юрко О.Є. - представник;

Музика В.І. - представник

від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства «Київпастранс» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2014 у справі № 910/3395/14 (суддя Морозов С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи»

до Комунального підприємства «Київпастранс»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2014 позов задоволено частково та зобов'язано Комунальне підприємство «Київпастранс» виконати умови Договору про закупівлю №06/24-08 від 16.12.2008р. та прийняти від Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» автобуси (А191F0) в кількості 15 (п'ятнадцять) одиниць, а також стягнуто з Комунального підприємства «Київпастранс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» вартість 15 (п'ятнадцяти) одиниць автобусів (А191F0) в розмірі 19 522 500,00 грн., збитки в розмірі 4 880 949,67 грн. та судовий збір в розмірі 73 080,00 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Комунальне підприємство «Київпастранс» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при винесенні оскаржуваного рішення допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведені обставини, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, висновки, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи, а також допущено порушення норм матеріального та процесуального права.

08.08.2016 від представника відповідача надійшли письмові доповнення до апеляційної скарги, в яких він підтримав доводи апеляційної скарги, та просив скасувати оскаржуване рішення.

19.10.2016 від представника третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 22.11.2016, у зв'язку з участю судді Чорної Л.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у підготовці в Національній школі суддів України, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий суддя Тарасенко К.В., судді: Іоннікова І.А., Тищенко О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією у складі: головуючий суддя Тарасенко К.В., судді: Іоннікова І.А., Тищенко О.В.

У судове засідання призначене на 23.11.2016 представники третьої особи не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши думку представників позивача та відповідача, враховуючи подане представником третьої особи клопотання про розгляд справи без його участі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та без участі представника третьої особи.

Представники позивача та відповідача у судове засідання з'явились та надали пояснення по суті спору.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та доповнень до неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

16 грудня 2008р. між позивачем (продавець за Договором) та відповідачем (покупець за Договором) укладено Договір про закупівлю №06/24-08 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору позивач взяв на себе зобов'язання здійснити поставку і передати у власність відповідачу нові автобуси A191F0 (надалі - товар) в кількості 32 одиниці відповідно специфікації (Додаток №1), в комплектності відповідально до п. 4.4., за ціною, зазначеною в п. 2.1. Договору, з технічними характеристиками, наведеними в Додатку №2 цього Договору.

Згідно з п. 1.3. Договору поставка товару повинна бути здійснена позивачем до 30 квітня 2009р.

Ціна автобуса A191F0 складає 1 301 500,00 грн., в тому числі ПДВ. Вартість товару на момент укладення Договору становить 41 648 000,00 грн., в тому числі ПДВ. (п. 2.1. та 2.2. Договору).

Положеннями п. 2.3. Договору сторони погодили, що Відповідач здійснює оплату вартості в повному обсязі кожного поставленого автобуса протягом п'яти банківських днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі.

Відповідно до п. 3.3. Договору поставка товару здійснюється згідно погодженого сторонами графіку поставки (Додаток №3), який є невід'ємною частиною цього договору. Графік поставки може коригуватись за погодженням сторін.

Договір вступає в силу з дати його підписання і діє до повного виконання сторонами усіх взятих на себе зобов'язань по даному Договору. (п. 9.3. Договору).

Додатком №1 до Договору сторони погодили Специфікацію товару, що поставляється за Договором, а саме, що це є автобус A191F0 в кількості 32 одиниці за ціною в 1 301 500,00 грн. за одиницю, загальною вартістю за 32 одиниці в розмірі 41 648 000,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Додатком №2 до Договору сторонами визначено технічні характеристики автобуса A191F0.

Додатком №3 до Договору сторонами погоджено графік поставки автобусів A191F0, а саме: грудень 2008р. - 1 шт. загальною вартістю 1 301 500,00 грн., січень 2009р. - 2 шт. загальною вартістю 2 603 000,00 грн., лютий 2009р. - 3 шт. загальною вартістю 3 904 500,00 грн., березень 2009р. - 10 шт. загальною вартістю 13 015 000,00 грн., квітень 2009р. - 16 штук загальною вартістю 20 824 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.09.2013р. в справі №910/12865/13 підтверджено, що позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 13 015 000,00 грн. (10 одиниць автобусів A191F0).

Ухвалою господарського суду Львівської області від 18.08.2009 у справі №20/75 за позовом КП «Київпастранс» до ТОВ «Львівські автобусні заводи» про стягнення заборгованості затверджено мирову угоду від 29.05.2009р., укладену в процесі виконання судового рішення №20/75.

Згідно з умовами вищезазначеної мирової угоди відповідач, зокрема, визнав за собою заборгованість перед позивачем у розмірі 13 015 000,00 грн., що виникла у зв'язку з порушенням умов договору №06/24-08 від 16.12.2008р.

Враховуючи те, що у позивача на момент укладення мирової угоди існували зобов'язання перед відповідачем за іншим договором №06/21 від 27.12.2007 на суму 21 756 168,00 грн., а у останнього існувала заборгованість перед позивачем за договорами №06/24-08 та №31-В у розмірі 24 915 000,00грн., сторони, в межах затвердженої судом мирової угоди від 18.08.2009 у справі №20/75, провели зарахування зустрічних однорідних вимог, у зв'язку з чим, у позивача припинилось зобов'язання на суму 21 756 168, 00 грн., а у відповідача заборгованість за вищевказаними договорами зменшилась на 21 756 168, 00 грн. і склала 3 158 832, 00 грн.

Наведені обставини встановлені в рішенні Господарського суду міста Києва від 15.08.2012 у справі №5011-52/1184-2012 за позовом ТОВ «Львівські автобусні заводи» до КП «Київпастранс» про стягнення 4 548 478,30 грн., а тому в силу положень ст. 35 Господарського процесуального кодексу України повторного доведення не потребують.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.08.2012 у справі №5011-52/1184-2012 було задоволено позовні вимоги ТОВ «Львівські автобусні заводи» та стягнуто, зокрема, з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 1 650 173,84 грн. за Договором №06/24-08 від 16.12.2008р.

В подальшому відповідачем автобуси, у відповідності до умов Договору, прийнято не було, у зв'язку з чим позивач був вимушений звернутись до суду.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. (ст. 14 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. (ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 626 та 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахування вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тобто, сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони у договорі мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків прямо визначених законодавством. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Нормами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 24.09.2013р. в справі №910/12865/13 зазначено, що зобов'язання, які існували у відповідача за Договором №06-24-08 від 16.12.2008р. припинились відповідно до положень ст. 203 Господарського кодексу України, тобто 18.18.2009р.

Однак зазначена обставина, описана судом щодо зобов'язань відповідача за Договором №06/24-08 на загальну суму 13 015 000,00 грн. і є припиненою з моменту затвердження мирової угоди.

Згідно зі ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони., що також закріплено п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Отже, зазначеними рішеннями встановлено факт припинення зобов'язань відповідача за Договором в частині оплати вартості 10 одиниць автобусів A191F0 на загальну суму 13 015 000,00 грн.

Таким чином, твердження відповідача, що рішенням Господарського суду міста Києва від 24.09.2013р. по справі №910/12865/13 припинено всі зобов'язання сторін за Договором, не можуть бути прийняті судом до уваги, про що правомірно вказано в рішенні суду першої інстанції.

З огляду на викладене, обов'язок відповідача, встановлений умовами Договору, закріплений нормами закону, повинен бути виконаний останнім.

Відповідач порушив взяте на себе зобов'язання, передбачене умовами Договору щодо прийняття від позивача 15 одиниць нових автобусів A191F0.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Положеннями статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, з огляду на викладені судом обставини, у відповідача наявний обов'язок виконати свої зобов'язання за Договором та прийняти від позивача 15 одиниць автобусів A191F0 на загальну суму в розмірі 19 522 500,00 грн.

Водночас, висновки суду першої інстанції про наявність на момент розгляду справи обов'язку відповідача сплатити відповідачу 19 522 500,00 грн. вартості товару, не ґрунтуються на умовах Договору.

Як вже було вказано, положеннями п. 2.3. Договору сторони погодили, що Відповідач здійснює оплату вартості в повному обсязі кожного поставленого автобуса протягом п'яти банківських днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі.

Тобто обов'язок оплати товару виникає не раніше моменту поставку, яка, як встановлено судом, не була здійснена, а отже на момент розгляду справи у відповідача обов'язок оплати вартості 15 одиниць автобусів марки A191F0 - відсутній.

У зв'язку з чим, вимоги про оплату вартості 15 одиниць автобусів марки A191F0 - в сумі 19 522 500,00 грн. задоволенню не підлягають, у зв'язку з необґрунтованістю.

Окрім того, відповідачем також заявлено до стягнення з відповідача суму збитків в розмірі 13 222 311,94 грн.

Частинами 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 Цивільного кодексу необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою і вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Неправомірність поведінки відповідача полягала у невиконанні покладеного на нього умовами Договору зобов'язання щодо прийняття замовлених автобусів марки А191F0 в кількості 15 одиниць.

Позивач зазначає, що у зв'язку з відсутністю на підприємстві достотньої кількості коштів та своєчасної поставки та виготовлення автобусів позивач був вимушений укласти з Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» Договір кредитної лінії №72 від 31.10.2008р. на відкличну кредитну лінію у розмірі 30 000 000,00 грн. на поповнення обігових коштів.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. (стаття 623 Цивільного кодексу України).

Як встановлено статтею 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У відповідності до ст. 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Як встановлено матеріалами справи, позивачем понесено витрати, які полягають в сплаті Публічному акціонерному товариству «Український Професійний Банк» заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 4 095 183,94 грн. та пені в розмірі 785 765,73 грн., стягнутих з позивача згідно рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків №574/13 від 16.07.2013р.

Однак, зі змісту рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків №574/13 від 16.07.2013р не вбачається, що кредитні кошти надавались Товариству з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» саме з метою виконання останнім умов Договору № 06/24-08 про закупівлю від 16.12.2008, а тому, колегія суддів дійшла висновку, що висновок суду першої інстанції про обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача збитків: 4 095 183,94 грн. процентів за користування кредитом та 785 765,73 грн. пені, що разом становить 4 880 949,67 грн. не ґрунтується на встановлених при розгляді справи обставинах, оскільки не доведено причинно-наслідкового зв'язку між вказаними витратами та протиправною поведінкою відповідача, в свою чергу, колегія суддів відзначає, що матеріали справи не містять ні тексту самого Договору на підставі якого позивачу було надано кредит, ні доказів сплати позивачем грошових коштів на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків №574/13 від 16.07.2013.

Щодо стягнення з відповідача суми збитків в розмірі 8 341 362,27 грн., нарахованих позивачу податковим повідомленням-рішенням від 15 серпня 2013 року №0000222206 за встановлені порушення ст. 2 та ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» №185/94-ВР від 23.09.1994р. та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, то суд вважає за необхідне зазначити наступне:

У відповідності до ч.2,3 ст. 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

У наявному в матеріалах справи розрахунку пені у сфері зовнішньоекономічної діяльності за результатами перевірки відповідача, відсутнє посилання на Договір кредитної ліні №72 від 31.10.2008р., укладений позивачем з ПАТ «Український Професійний Банк».

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що матеріалами справи, не підтверджується понесення позивачем збитків в розмірі 8 341 362,27 грн. в результаті неправомірних дій відповідача, тобто не доведено наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями/бездіяльністю відповідача та збитками на загальну суму в розмірі 8 341 362,27 грн.

Враховуючи викладені обставини у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не дотримано умов Договору в частині прийняття продукції, а тому вимоги про зобов'язання прийняти автобуси (А191F0) в кількості 15 (п'ятнадцять) одиниць є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі, натомість, у стягненні вартості вказаних автобусів колегія суддів відмовляє, оскільки строк виконання зобов'язання по їх оплаті не настав, крім того, колегія суддів зазначає, що вимоги про стягнення з відповідача збитків не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності причинно-наслідкового зв'язку між витратами позивача та неправомірними діями відповідача.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2014 року у справі № 910/3395/14 підлягає зміні у зв'язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, а також недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, апеляційна скарга Комунального підприємства «Київпастранс» підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.) Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київпастранс» задовольнити частково.

2.) Рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2014 року у справі № 910/3395/14 - змінити.

3.) Викласти резолютивну частину Господарського суду міста Києва від 20.05.2014 року у справі № 910/3395/14 в наступні редакції:

«1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Зобов'язати Комунальне підприємство «Київпастранс» (код ЄДРПОУ 31725604, адреса: 04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, 2) виконати умови Договору про закупівлю №06/24-08 від 16.12.2008р. та прийняти від Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» (код ЄДРПОУ 33894928, адреса: 03124, м. Київ, бул. І. Лепсе, 6) автобуси (А191F0) в кількості 15 (п'ятнадцять) одиниць, а саме:

- автобус А191F0 з номером кузова Y8AA191FOA0000032, жовтого кольору;

- автобус А191F0 з номером кузова Y8AA191FOA0000030, жовтого кольору;

- автобус А191F0 з номером кузова Y8AA191FOA0000033, жовтого кольору;

- автобус А191F0 з номером кузова Y8AA191FOA0000035, жовтого кольору;

- автобус А191F0 з номером кузова Y8AA191FOA0000036, жовтого кольору;

- автобус А191F0 з номером кузова Y8AA191FOA0000028, жовтого кольору;

- автобус А191F0 з номером кузова Y8AA191FOA0000029, жовтого кольору;

- автобус А191F0 з номером кузова Y8AA191FOA0000005, жовтого кольору;

- автобус А191F0 з номером кузова Y8AA191FOA0000037, жовтого кольору;

- автобус А191F0 з номером кузова Y8AA191FOA0000038, жовтого кольору;

- автобус А191F0 з номером кузова Y8AA191FOA0000039, жовтого кольору;

- автобус А191F0 з номером кузова Y8AA191FOA0000040, жовтого кольору;

- автобус А191F0 з номером кузова Y8AA191FOA0000041, жовтого кольору;

- автобус А191F0 з номером кузова Y8AA191FOA0000042, жовтого кольору;

- автобус А191F0 з номером кузова Y8AA191FOA0000043, жовтого кольору.

3. Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» (код ЄДРПОУ 31725604, адреса: 04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» (код ЄДРПОУ 33894928, адреса: 03124, м. Київ, бул. І. Лепсе, 6) судовий збір в розмірі 1218,00 грн. (одну тисячу двісті вісімнадцять грн. 00 коп.).

4.В іншій частині в позові відмовити.»

4.) Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» (код ЄДРПОУ 33894928, адреса: 03124, м. Київ, бул. І. Лепсе, 6) на користь Комунального підприємства «Київпастранс» (код ЄДРПОУ 31725604, адреса: 04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, 2) 80 388,01 грн. (вісімдесят тисяч триста вісімдесят вісім грн. 01 коп.) судового збору за подання апеляційної скарги.

5.) Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

6.) Матеріали справи № 910/3395/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді О.В. Тищенко

І.А. Іоннікова