Рішення № 63189896, 30.11.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.11.2016 Справа № 912/3305/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинські об'єднані мережі", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 236 740,18 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (дов. № 14-109 від 18.04.2016)

від відповідача: ОСОБА_2 - педставник (дов. б/№ від 11.10.2016)

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинські об'єднані мережі" про стягнення інфляційних втрат у розмірі144 033,47 грн., пені у розмірі 85 251,34 грн. та 3 % річних у розмірі 7 455,37 грн. за договором № 2264/14-КП-15 від 28.01.2014.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 2264/14-КП-15 від 28.01.2014, в частині повного та своєчасного розрахунку за спожитий природний газ.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 08.09.2016 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 24.10.2016 матеріали справи №912/3305/16 передано за територіальною підсудністю до господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2016 справа №912/3305/16 була прийнята до провадження суддею Золотарьовою Я.С., а розгляд призначено на 14.11.2016.

14.11.2016 відповідач подав через канцелярію суду відзив на позовні заяву, в якому зазначає, що частина розрахунків за договором була здійснена шляхом розподілу коштів на виконання постанови КМУ від 18.06.2014 №217 "Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для ведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу", відповідно до якої у ТОВ "ДОМ" було відкрито спеціальний рахунок з якого кошти автоматично розподілялися на рахунок позивача. Відповідач вказує, що даний спеціальний рахунок ТОВ "ДОМ" був відкритий в зв'язку з наявністю заборгованості у відповідача перед позивачем за іншими договорами про постачання газу, за якими поставляємий газ використовувався для надання ТОВ "ДОМ" послуг з постачання населенню та бюджетним установам м. Долинська, а заборгованість за ними виникла в результаті несвоєчасної виплати ТОВ "ДОМ" субвенцій з Державного бюджету України різниці в тарифах на теплову енергію. Відповідач вказує, що відповідно до договорів про організацію взаєморозрахунків ТОВ "ДОМ" несвоєчасно отримувало субвенції з Державного бюджету України на погашення заборгованості в різниці тарифів на теплову енергію для населення, що фактично призводило до невимушеного порушення ТОВ "ДОМ" своїх зобов'язань перед позивачем, а також призвело до того, що на сьогоднішній день відповідач знаходиться у скрутному фінансовому стані, оскільки за результатами 3 кварталу 2016 має непокритий збиток у розмірі 7 390 400 грн. На підставі викладених обставин просив суд зменшити розмір пені, що підлягає до стягнення на 99% до 216,94 грн. та відстрочити сплату відповідачем 3% річних та інфляційних втрат до 30.04.2017 (а.с.76-78).

28.11.2016 позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Подав до суду заперечення на відзив, в якому заперечив проти клопотання відповідача про зменшення розміру пені посилаючись на те, що зменшення судом розміру пені спричинить позивачу збитки, а також подав пояснення стосовно періодів нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 28.11.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

28.01.2014 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (продавець-позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Долинські об'єднані мережі" (покупець-відповідач) укладено договір купівлі-продажу природного газу №2264/14-КП-18, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору (а.с.9-13).

Згідно п.1.2. договору, газ, що продається, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ), (далі - споживачам покупця).

За п. 2.1. договору, продавець передає покупцеві з 01 січня 2014 по 31 грудня 2014 газ обсягом до 157 тис.куб.м.

Відповідно до п. 3.3. договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно п.5.1. договору, ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються НКРЕ.

Пунктом 5.5. договору, загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11. договору).

Позивач на виконання умов договору протягом січня - березня 2014 та жовтня - грудня 2014 поставив відповідачу природний газ на загальну суму 614 235,52 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, які підписані сторонами без зауважень та скріплені печатками сторін (а.с.20-25).

Згідно п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач розрахувався за поставлений природний газ у повному обсязі, але з порушенням встановленого договором строку, в зв'язку з чим позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 85 251,34 грн., 3% річних у розмірі 7 455,37 грн. та суму втрат від інфляційних процесів за весь час прострочення у розмірі 144 033,47 грн., що і стало причиною виникнення даного спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з приписами частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Порушенням зобовязання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 229 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

За прострочення оплати заборгованості позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 7455,37 грн. 3% річних за період прострочки з 15.02.2014 по 29.09.2015 та 144033,47 грн. інфляційних нарахувань на суму боргу за період з лютого 2014 по вересень 2015.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобовязань на вимогу кредитора, зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тому підставою відповідальності за грошовим зобов'язанням є сам факт порушення зобов'язання, який полягає в неповерненні відповідних грошових коштів у строк, і цей факт є вирішальним для застосування такої відповідальності.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

У п. 3.2. Постанови Пленуму ВГСУ Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 року судам роз'яснено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, вважає, що позовні вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню на суму 138 969,00 грн., виходячи з наступного.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, позивачем було нараховано відповідачу за зобов'язаннями лютого 2014 інфляційні втрати за березень 2014 на суму 2238,02 грн. Однак, враховуючи, що строк оплати природного газу, поставленого у лютому 2014, настав у березні 2014 року та був оплачений відповідачем у повному обсязі - 27.03.2014, суд вважає, що нарахування інфляційних втрат у даному випадку є безпідставним та суперечить п. 3.2. Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013 року, оскільки на останній день місяця заборгованість була відсутня.

Також, судом встановлено, що позивачем було невірно розраховано інфляційні втрати за зобов'язаннями з оплати природного газу поставленого у березні 2014, грудні 2014, оскільки відповідне нарахування здійснено не лише на суму основного боргу, але й на суму втрат від інфляції, нараховану за попередні місяці прострочення виконання грошового зобов'язання, що є неправомірним.

На підставі вищевикладеного, обґрунтованим розміром інфляційних втрат є 138 969,00 грн., який підлягає стягненню з відповідача.

Виходячи з того, що факт отримання відповідачем природного газу від позивача є доведеним матеріалами справи, а оплата за поставлений природний газ відповідачем проведена була з порушенням встановленого у договорі строку, що доведено позивачем шляхом надання належних доказів, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 7455,37 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 7419,44 грн., оскільки позивачем було включено у період нарахування 3% річних, день в якому відповідачем було здійснено оплату боргу.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення пені у розмірі 85 251,34 грн. суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів за умови їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

У звязку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобовязання, позивачем нараховано пеню за період з 15.02.2014 по 14.07.2015 у сумі 85 251,34 грн.

Пунктом 1.9 Постанови Пленуму вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" встановлено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що позивачем при нарахуванні пені не враховано п. 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме враховано день фактичної сплати суми заборгованості в період часу, за який здійснюється стягнення пені. Таким чином, обґрунтована сума пені становить 85 105,68 грн.

Одночасно суд приймає до уваги, заперечення відповідача на позов, в яких останній просив суд зменшити розмір пені до 99%, в звязку із тяжким фінансовим становищем підприємства та з посиланнями на надмірно великий розмір заявлених позивачем штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При прийнятті судом рішення щодо зменшення розміру пені, суд враховує, що станом на час розгляду справи заборгованість була погашена відповідачем у повному обсязі.

Заперечення позивача, щодо зменшення розміру пені суд розглянув, проте вважає за необхідне залишити їх без задоволення, оскільки в обґрунтування зазначених заперечень, позивачем надано лише звіт про фінансовий стан підприємства, жодних інших допустимих доказів того, що саме порушення відповідачем зобов'язань за договором потягло за собою завдання значних збитків ПАТ "НАК "Нафтогаз України" позивачем не надано, у той же час, відповідач подав докази в підтвердження об'єктивності причин прострочення виконання договірних зобов'язань з оплати за газ, таким чином, суд вважає, що зменшення розміру пені на 50 % відповідатиме інтересам обох сторін з врахуванням їх майнового стану.

На підставі вищевикладеного, господарський суд вважає за можливе на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, зменшити розмір пені на 50% від належної до стягнення суми, що буде становити суму пені 42552,84 грн.

Щодо пояснень відповідача, які стосуються несвоєчасного отримання субвенцій з Державного бюджету України на погашення заборгованості в різниці тарифів на теплову енергію для населення, що фактично призвело до невимушеного порушення ТОВ "ДОМ" своїх зобов'язань перед позивачем, суд зазначає таке.

Як вбачається з наданих відповідачем договорів про організацію взаєморозрахунків №514/30 від 01.10.2014, №516/30 від 01.10.2014, №1538/30 від 18.12.2014, №1559/30 від 22.12.2014, дія зазначених договорів направлена на погашення заборгованості за договорами №12/2817-ТЕ-18 та №12/899-БО-18, в той час як предметом даного спору є розрахунки за укладеним між сторонами договором №2264/14-КП-18 від 28.01.2014. На підставі викладеного, суд вважає заперечення відповідача з посиланнями на ці договори безпідставними, оскільки вони не мають відношення щодо організації розрахунків за спірним договором.

Заява відповідача про відстрочення сплати 3% річних та інфляційних втрат до 30.04.2017, задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити його виконання. При цьому слід враховувати приписи статті 121 Господарського процесуального кодексу України про те, що за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (пункт 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів").

Посилання відповідача на скрутне фінансове становище, не є винятковою обставиною у розумінні статті 121 Господарського процесуального кодексу України, за наявності якої можливе надання відстрочки виконання рішення.

На даний час відповідач продовжує здійснювати свою господарську діяльність, а тому повинен нести й обов'язки за укладеними договорами, вчасно розраховуватись відповідно до їх умов.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів.

При цьому в силу статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження того, що скрутне фінансове становище боржника утворилося внаслідок об'єктивних підстав, а не внаслідок його власної підприємницької діяльності, яка здійснюється на його власний ризик, суду не надано.

Також відповідачем не надані докази на підтвердження можливості виконати боргові зобов'язання на умовах відстрочки.

При цьому суд також враховує нормативні приписи статті 121 Господарського процесуального кодексу України стосовно права відповідача на повторне звернення до суду про розстрочку або відстрочку виконання судового рішення на етапі виконавчого провадження.

Згідно з ч.2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню пропорційно розміру задоволеним вимогам від суми, яка підлягає стягненню з відповідача, в тому числі й суми пені без урахування її зменшення на підставі п. 3 ст.83 ГПК України, так як зазначена сума нарахована правомірно і зменшена на підставі п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3472, 41грн.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82 85, 115 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинські об'єднані мережі" (50044, Дніпропетровське області, м. Кривий Ріг, Військове містечко - 33, буд. 12, код 35182733) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) інфляційні втрати в розмірі 138969,00 грн., 3% річних у розмірі 7419,44 грн., пеню у розмірі 42552,84 грн., 3472,41 грн. судового збору, про що видати наказ.

В решті позову відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні заяви відповідача про відстрочку - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.12.2016

Суддя ОСОБА_3