Рішення № 63189893, 05.12.2016, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 грудня 2016 р. Справа № 903/812/16 за позовом Публічного акцілнерного товариства "Волиньобленерго" в особі Луцької міської філії, м.Луцьк

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Соціальна сфера", м.Луцьк

про стягнення 14 086,14 грн.

Суддя Пахолюк В.А.

Секретар судового засідання Коваль О.М.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник дов. № 13/18-184 від 03.06.2016р.

від відповідача: ОСОБА_2 представник дов. № б/н від 22.01.2016р.

Суть спору: позивач публічне акціонерне товариство Волиньобленерго в особі Луцької міської філії звернувся в господарський суд Волинської області з позовом до відповідача приватного акціонерного товариства Соціальна сфера про стягнення заборгованості в розмірі 14 086,14грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що:

25.03.1998р. між сторонами був укладений договір № 956 на користування електричною енергією, згідно якого електропостачальна організація Електропостачальна організація зобовязується поставити електричну енергію, як різновид промислової продукції, до межі розподілу електричних мереж в кількості та на умовах визначених договором, споживач з свого боку зобовязується при користуванні електричною енергією виконувати умови договору і проводити своєчасну оплату використаної електроенергії та інших нарахувань.

Позивач на виконання умов договору надав відповідачу активну електричну енергію в період з 01.09.2014р. по 30.09.2016р., проте відповідач в порушення умов договору, оплату здійснював несвоєчасно, що і спричинило заборгованість в сумі 14 086,14грн.

14.11.2016р. представник відповідача подав відзив, яким в позові просить відмовити виходячи з наступного:

В позовній заяві позивач посилається на договір користування електричною енергією № 956 від 25.03.1998р., який був укладений між державною акціонерною електропостачальною компанією Волиньобленерго та дочірнім підприємством Соціальна сфераВАТ ЛПЗ.

Згідно рішення зборів ВАТ Луцький підшипниковий завод протокол № 7 від 17.02.1999р. було створене закрите акціонерне товариство Соціальна сфера шляхом реорганізації дочірнього підприємства Соціальна сфера ВАТ Луцький підшипниковий завод.

Згідно зборів акціонерів від 27.08.2010р. та відповідно до вимог Цивільного кодексу України, ЗУ Про акціонерні товариствавід 27.10.2010р. було змінено тип товариства із закритого акціонерного товариства Соціальна сфера. на приватне акціонерне товариство Соціальна сфера.

Після створення ЗАТ Соціальна сфера шляхом реорганізації та після зніни типу товариства із ЗАТ у ПрАТ відповідач неодноразово звертався до позивача про укладення нового договору на користування електричною енергією, однак останні залишилися без відповіді.

29.10.2009р. при перевірці державною інспекцією енергетичного нагляду за режимами споживання електричної енергії та теплової енергії у Волинській області (Акт № 03/10-0726) було зазначено, що договір не переукладено згідно із вимогами п. 1Постанови № 910 від 17.10.2005р. Національної комісії регулювання електроенергетики України.

У відповідності до п. 10.1 договору № 956 від 25.03.1998р. зазначено, що договір вважається щорічно продовженим на наступний рік при відсутності письмових заяв про перегляд або відмову від нього будь-якої з сторін.

Виходячи з вищенаведеного, відповідач вважає договір №956 від 25.03.1998р. на користування електричною енергією розірваним, оскільки останнім було дотримано усіх вимог умов договору, зокрема п. 10.1 вище зазначеного договору, а тому в позові просить відмовити.

25.11.2016р. позивач подав письмові пояснення № 02-12/2705 від 24.11.2016р., в яких зазначив, що договір №956 на користування електричною енергією між ПАТ «Волиньобленерго» та дочірнім підприємством «Соціальна сфера» ВАТ ЛПЗ ЖПО є чинним, а також долучив до матеріалів справи копію статуту ПрАТ «Соціальна сфера», копію листа № 5 від 04.01.2011р. та виписки по рахунках.

28.11.2016 з метою подання сторонами додаткових розрахунків та проведення звірки взаєморозрахунків в судовому засіданні було оголошено перерву до 05.12.2016р. до 12.00год.

30.11.2016р. позивачем було подано заяву № 02-12/2755 про заміну сторони відповідача її правонаступником, яка задоволена судом.

02.12.2016р. представ відповідача подав доповнення до відзиву, яким просив суд в позові про стягнення штрафних санкцій відмовити, так як в порядку ст.258 ЦК України позивачем порушено строк позовної давності.

Суд клопотання відповідача задовольнив частково, а саме в частині стягнення пені в сумі 10 207,14грн. до стягнення відмовити, 251,70грн. пені, 2 878,98грн. інфляційних втрат та 748,32грн.-3% річних задовольнити до стягнення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,

в с т а н о в и в:

Згідно ч. 1 ст.67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

25.03.1998р. між Державною акціонерною «Електропостачальною компанією «Волиньобленерго» в особі Луцької міської філії, що в результаті правонаступництва є публічним акціонерним товариством «Волиньобленерго» в особі Луцької міської філії, що підтверджується Витягоміз ЄДРПОУ від 07.07.2016р. та Дочірнім підприємством «Соціальна сфера» ВАТ ЛПЗ ЖПО, що в результаті правонаступництва (в результаті перетворення) є приватне акціонерне товариство «Соціальна сфера» і підтверджується копією Статуту від 27.12.2010р., Довідкою із ЄДРПОУ від 29.11.2013р. був укладений договір № 956 на користування електричною енергією, згідно якого електропостачальна організація Електропостачальна організація зобовязується поставити електричну енергію, як різновид промислової продукції, до межі розподілу електричних мереж в кількості та на умовах визначених договором, споживач з свого боку зобовязується при користуванні електричною енергією виконувати умови договору і проводити своєчасну оплату використаної електроенергії та інших нарахувань.

16.06.2015р. між постачальником/позивачем/ та споживачем/відповідачем/- ПАТ «Соціальна сфера» був підписаний додаток 2 Порядок розрахунків до договору, яким визначено, що рахунок на оплату електричної енергії має бути оплачений до 20 числа місяця наступного за розрахунковим.

Пунктом 4.1.договору передбачено обовязок споживача/відповідача/ оплачувати використану електричну енергію.

Пунктом 8.1 договору встановлено, що оплата електричної енергії та інших платежів здійснюється споживачем/відповідачем/ самостійно шляхом перерахування коштів в 10-ти денний термін від розрахункового дня. Відповідно до п.6.1 Договору «розрахунковий день» визначається на 21 число для місяця з 31 днем.

Позивач на виконання умов договору електричну енергію надав, проте розрахунки за останню здійснив із порушенням умов договору.

У відповідності із ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законами України «Про засади функціонування ринку електричної енергії України» та «Про електроенергетику».

Статтею 26 Закону України «Про електроенергетику» встановлено, що споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії і несе відповідальність за порушення умов договору згідно з законодавством України.

У відповідності до п. 8.4 договору у випадку неоплати, або неповної оплати платежів нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення. Рахунки на оплату пені виписуються постачальником електричної енергії окремо та надаються споживачу.

Так, на підставі п.8.4. договору позивачем було нараховано відповідачу пеню за період вересень 2014р. по вересень 2016р. в розмірі 10 458,84грн.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Виходячи з вищезазначеного, позивачем було допущено порушення щодо нарахування пені за зазначений період.

Представник відповідача 02.12.2016р. подав доповнення до відзиву, яким просив суд застосувати строк позовної давності, щодо нарахуваних штрафних санкцій позивачем.

Згідно п.1.ч.2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Таким чином, стягнення пені в розмірі 10 458,84 грн. за період вересень 2014р.-вересень 2016р. підлягає до задоволення частково в сумі 251,70грн.

Відповідачу за порушення умов договору було нараховано інфляційні втрати та 3 % річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у відповідності до розрахунку позивача 2 878,98грн. інфляційних втрат та 748,32грн.-3 % річних підставні та підлягають до стягнення в повному обсязі.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили

З метою досудового вирішення спору позивач звертався до відповідача з претензією № 858 від 13.06.2013р., однак остання залишилася без відповіді.

Таким чином позовні вимоги підлягають до задоволення частково в розмірі 3 879,00грн., з яких: 2 878,98грн. сума інфляційних втрат, 748,32грн. -3% річних та 251,70грн. пені. В частині стягнення пені в розмірі 10 207,14грн. відмовити.

Позивачем при подані позовної заяви був сплачений судовий збір в розмірі передбаченого ст. 49 ГПК України, а саме 1 378,00грн.

Оскільки спір був доведений до суду з вини відповідача, а також у звязку із частковою відмовою позовних вимог, витрати по сплаті судового збору в розмірі 379,46грн.згідно пропорційної суми задоволених вимог та у відповідності до ст. 49 ГПК України слід покласти на останнього.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України та на підставі ст.ст. 67, 193, 230, ч. 6 ст. 232, ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, п.1.ч.2 ст. 258, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, суд,

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково в сумі 3 879,00грн.

2.Стягнути з приватного акціонерного товариства «Соціальна сфера» (43017, м. Луцьк, вул. Боженка, 34А, код 21750874) на користь публічного акціонерного товариства «Волиньобленерго» в особі Луцької міської філії (43021, м. Луцьк, вул. Залізнична, 1, код 00131512) 3 879,00грн., з яких: 2 878,98грн. сума інфляційних втрат, 748,32грн. -3% річних та 251,70грн. пені., а також 379,46грн. суми судового збору.

3. В частині стягнення пені в розмірі 10 207,14грн. відмовити.

Повний текст рішення складено

06.12.2016

СуддяВ. А. Пахолюк