Рішення № 63189832, 28.11.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.11.2016 Справа № 904/8682/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ім. Дзержинського", м. Кам'янське, Дніпропетровська область

про стягнення штрафу

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за дов. № 1685 від 27.10.2016

від відповідача: ОСОБА_2 - представник за дов. № 42 від 26.04.2016

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Дзержинського" про стягнення штрафу у розмірі 41040 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неправильним зазначенням відповідачем у накладній маси вантажу.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2016 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 07.11.2016.

07.11.2016 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позову у повному обсязі, зазначивши, що комерційний акт АА № 032749/150/20 був складений з чисельними порушеннями вимог чинного законодавства та спрямований на укриття факту незбереження вантажу на шляху прямування. А саме, згідно акту загальної форми № 78763 маса вантажу зазначена як "більше документа 900 кг", у той час як згідно комерційного акту АА № 032749/150/20 маса вантажу вже "менше маси в накладній на 1500 кг".

У судовому засіданні 07.11.2016, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошену перерву до 14.11.2016. Після перерви розгляд справи продовжено.

14.11.2016 від позивача надійшли пояснення на відзив, в яких зазначено, що різниця в масі, зазначеної в акті загальної форми № 78763 та комерційному акті АА № 032749/150/20, пояснюється різними способами зважування, а саме актом загальної форми зафіксовано масу вагону зваженого на динамічних вагах (в русі всього поїзда) при прибутті його на станцію Знам'янка, а в комерційному акті зазначені дані після комерційного зважування окремого вагону (вагон був відчеплений від складу поїзда) в статичному (нерухомому) стані.

14.11.2016 відповідач подав клопотання про залучення Публічного акціонерного товариства "Дікергофф Цемент Україна" в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

Розглянувши дане клопотання, суд відмовляє в його задоволенні, оскільки не вбачає, що рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки Публічного акціонерного товариства "Дікергофф Цемент Україна"

Ухвалою суду від 14.11.2016 розгляд справи відкладено на 28.11.2016, зобов'язано позивача до засідання надати розшифровку коду комерційної несправності, зазначеного у актах загальної форми ГУ-23 № 78763 та № 51642 від 16.06.16 та відповідача надати нормативне обґрунтування граничного розходження (похибки) ваг; технічний паспорт на ваги на станції відправлення.

28.11.2016 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру штрафу до одного розміру провізної плати.

28.11.2016 відповідач подав до суду пояснення, в яких зазначив, що норма природної втрати вантажу і граничне розходження у визначенні маси нетто складає 2%, зазначеної в перевізних документах. А різниця між результатами декількох зважувань одного і того самого вантажу не повинна бути більша за абсолютне значення границі допустимої похибки приладу для цього вантажу.

У судовому засіданні 28.11.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно зясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.06.2016 зі станції відправлення Дніпродзержинськ Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (далі - відповідач) відправило на станцію Здолбунів Львівської залізниці вагон № 67702050 з вантажем - шлак гранульований масою - 65350 кг по накладній № 47697057.

Згідно із залізничною накладною № 47697057, вагон № 67702050 направлявся на адресу одержувача: Публічне акціонерне товариство "Дікергофф Цемент Україна", який знаходиться за адресою 35700, м. Здолбунів, вул. Шевченка, буд. 1 (арк. с. 9).

В процесу перевезення вантажу 16.06.2016 на станції Знам'янка Одеської залізниці було виявлено різницю в масі вантажу зазначеному у вагоні та здійснено контрольне зважування на вагонних вагах, про що 16.06.2016 на станції Знам'янка Одеської залізниці складено комерційний акт АА № 032749/150/20, в якому зазначено про різницю ваги вантажу проти зазначеної у документі на 1500 кг в сторону зменшення.

Згідно актів загальної форми 78763, 51642 від 16.06.2016 (форма ГУ-23), складеними станцією Знам'янка Одеської залізниці, навантаження рівномірне, нижче бортів 30 мм. (з пониженням навантаженням в головну частину вагона над 1 люком нижче бортів 1000 мм.). На поверхні вантажу мається маркування повздовжніми бороздами вздовж вагона. Просипання вантажу відсутнє. В вагоні глухі торцеві стійки, люка щільно закриті. Слідів розкрадання та втрати вантажу не має (арк. с. 10).

У комерційному акті АА № 032749/150/20 від 16.06.2016, складеного Знам'янка Одеської залізниці, згідно якого у накладній вказано вагу тари 24550, нетто 65350 кг, тоді як насправді виявилось тара 24550, нетто 63850 грн., тобто на 1500 кг проти документа в сторону зменшення (арк. с. 12). Зважування вагону № 37702050 відбувалось на вагах РС-150Ц13В (арк. с. 13)

Причиною виникнення спору є неправильно зазначена у накладній № 47697057 маса вантажу у вагоні № 67702050, що є підставою для нарахування штрафу на підставі п.п. 118, 122 Статуту залізниць України.

Приймаючи рішення, господарський суд виходив з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Частиною 2 вищезазначеної статті передбачено, що нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного - порту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному торті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статтею 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі статтею 908 Цивільного кодексу України, передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність субєктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції (пп. 1, 2, 3 п. 23 Статуту залізниць України).

Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній (пп. 1, 2 п. 24 Статуту залізниць України).

Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто (пп. 4 п. 52 Статуту залізниць України).

Порядок проведення зважування передбачений Правилами перевезення вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 № 644 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 за № 861/5082, а саме розділом Правила приймання вантажу до перевезення (далі-Правила).

Відповідно до пункту 5 Правил загальна маса вантажу визначається зважуванням (на вагонних, вантажних, елеваторних та інших вагах) або іншим способом. Тип ваг указується в накладній. Маса вантажу визначається відправником. Про спосіб визначення маси вантажу відправник зобов'язаний зазначити в накладній. Ваговимірювальні технічні засоби відправників (одержувачів) мають бути повірені органами Держспоживстандарту та взяті на облік залізницею відповідно до Інструкції про порядок застосування ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті, затвердженої наказом Мінтрансу від 05.04.2004 N 279 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції 23.04.2004 за № 527/9126.

Визначення маси спірного вантажу здійснювалося на тензометричних статичних вагонних вагах СВ-150000В2 ст. Знам'янка Одеської залізниці (держ. повірка ваг 11.09.2015).

Згідно з п. 2.2 Інструкції якщо ЗВВТ відповідають вимогам нормативно-правових та нормативно-технічних актів з питань метрології, вони беруться до обліку працівником вагового господарства дирекції, який оформляє технічний паспорт ваг установленої форми (згідно з додатком), де робиться запис про виконану повірку.

Так, у технічному паспорті засобу ваговимірювальної техніки (ЗВВТ), модифікація РС-150Ц13В, який оформлено відповідно до Інструкції, мається запис про останню повірку від 20.05.2016 з відбитком повірочного тавра та відповідним записом: здійснена держповірка. Ваги придатні до експлуатації, даний запис засвідчений підписом повірителя (арк. с. 137).

Таким чином, зважування вагону № 67702050, яким перевозився шлак гранульований, проводилось з дотриманням вимог встановлених чинним законодавством.

Залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами (стаття 105 Статуту залізниць України).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт АА № 032749/150/20 від 16.06.2016, яким засвідчена невідповідність маси вантажу даним, зазначеним у залізничній накладній № 47697057, складений відповідно до вимог, що предявляються до його складання Правилами складання актів.

Згідно з п. 1.1 "Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 863/5084, на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною.

Частинами 1, 6 п. 1.2 "Правил оформлення перевізних документів" встановлено, що накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.

Заповнення накладної здійснюється відправником, залізницею, одержувачем згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до цих Правил.

Пунктом 1.3 "Правил оформлення перевізних документів" передбачено, що усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевізного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни.

Відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил (ч. 1 п. 2.1 "Правил оформлення перевізних документів").

Згідно з пунктом 5.5 розділу 5 "Правил оформлення перевізних документів", якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно з пунктом 122 Статуту залізниць України. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Пунктом 24 Статуту залізниць України передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

За неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі пятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли (стаття 122 Статуту залізниць України).

Пунктом 118 Статуту залізниць України встановлено, що штраф підлягає стягненню у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

З урахуванням встановлених обставин у справі розрахована позивачем сума штрафу за неправильно зазначену у накладній масу вантажу визначена правильно та складає 41040 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, та приймаючи до уваги, що факт невірного зазначення маси вантажу у накладній № 47697057, зафіксовано актами загальної форми ГУ-23 № 78763, 51642 від 16.06.2016, комерційному акті АА № 032749/150/20 від 16.06.2016, суд дійшов до висновку про доведеність вини відповідача та правомірність нарахування позивачем відповідачу штрафу у сумі 41040 грн.

28.11.2016 відповідач звернувся до суду із заявою про зменшення розміру штрафу до одного розміру провізної плати.

Згідно з частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зважаючи на те, що допущене відповідачем порушення не спричинило збитків для залізниці та іншим учасникам господарських відносин, а також приймаючи той факт, що фактична маса вантажу виявилась незначно меншою за масу вантажу, яка зазначена в накладній, а також, приймаючи до уваги норму природної втрати вантажу на рівні 2 % (п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644), суд вважає за можливе задовольнити заяву відповідача про зменшення розмірі штрафу та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір штрафу до одного розміру провізної плати, що складає 8208 грн.

Відповідно до 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору стягуються з відповідача на користь позивача у розмірі 1378 грн.

Керуючись ст. 22, 33, 34, 44, 49, 82-85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Кірова, 18Б; ідентифікаційний код 05393043) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний код 40081200) штраф в розмірі 8208 грн. та 1378 грн. витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 05.12.2016

Суддя ОСОБА_3