Рішення № 63189703, 28.11.2016, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 листопада 2016 р. Справа № 902/770/16

Господарський суд Вінницької області у складі:

Головуючий суддя В.В. Білоус

Секретар судового засідання О.В. Матущак

за участю представників:

позивача : Мартиненко О.В.- згідно довіреності;

відповідача : ОСОБА_3;

третьої особи 1: не з'явився;

третьої особи 2: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк", (вул.Дегтярівська, 27Т, м.Київ, 04119) в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйбіБанк" Славкіної Марини Анатоліївни (вул.Харківське шосе, 49, м.Київ, 02096)

до: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) за участі третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 (Третя особа 1), ПАТ "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" (03150, м.Київ, вул.Щорса, 7/9)(Третя особа 2)

про витребування майна із чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ :

В провадженні судді Мельника П.А. перебувала справа № 902/770/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Постановою Верховної Ради України від 22.09.2016 р. суддю Мельника П.А. звільнено з посади судді.

На підставі вищевикладеного, керуючись п.п. 2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, з метою недопущення порушення строку вирішення спору розпорядженням керівника апарату господарського суду Вінницької області від 26.09.2016 р. призначено повторний автоматизований розподіл справи № 902/770/16 за результатами якого вказану справу розподілено судді Білоусу В.В..

Враховуючи викладене, ухвалою суду від 26.09.2016 р., суддею Білоусом В.В., справу № 902/770/16 прийнято до свого провадження, призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.11.2016 р. о 10:30 год. та залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5.

Ухвалою суду від 15.11.2016 р. розгляд справи відкладено на 28.11.2016 р..

Вказаною ухвалою суду було зобов'язано третіх осіб забезпечити явку в судове засідання своїх уповноважених представників.

Треті особи вказані вимоги ухвали суду щодо забезпечення явки в судове засідання уповноважених представників не виконали.

Оскільки сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду, суд прийшов до висновку про те, що неподання відповідачем витребуваних судом доказів, в тому рахунку відзиву на позов, неявка в судове засідання представників третіх осіб, не перешкоджає вирішенню спору, та на підставі ст.75 ГПК України прийшов до висновку про розгляд справи за наявними в справі доказами.

Позивач в позовній заяві посилається на те, що ПАТ «ВіЕйБі Банк» після запровадження тимчасової адміністрації звернулось до ФОП ОСОБА_3 із листом про закриття відділення № 85 ПАТ «ВіЕйБі Банк» за адресою: АДРЕСА_2 з 26 грудня 2014 року та пропозицією прийняти приміщення та підписати Акт прийому-передачі приміщення. Зазначає про те, що 26.12.2014 року між Позивачем та Відповідачем був підписаний Акт приймання - передачі приміщення у відповідності з Договором суборенди нежитлового приміщення від 19.12.2011 року. Вказує про те, що з метою повернення активів Банку, які знаходяться на території нежитлового приміщення, яке виступало предметом договору суборенди, ПАТ «ВіЕйБі Банк» зверталось з листами до Відповідача про можливість надання доступу уповноваженим фахівцям Банку для здійснення ними демонтажу та вивозу майна Позивача. Зазначає про те, що у зв'язку з ігноруванням Відповідачем вищезазначених вимог ПАТ «ВіЕйБі Банк», в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, вимушений звернутися із позовною заявою про витребування майна до Господарського суду Вінницької області. Зазначає про те, що із норм законодавства, а саме ст.41 Конституції України, ст. 133, 134, 147 ГК України, ст. 319, 321, 387 ЦК України можна зробити висновок, що право власності - це сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і у своїх інтересах, усуненням усіх третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном, а також обов'язки власника не порушувати прав та законних інтересів інших осіб. Вказує про те, що відповідно до Договору суборенди нежитлового приміщення 19.12.2011 року предметом договору є нежитлові приміщення загальною площею 128,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 (приміщення № 161), які передаються з метою використання його для розміщення відділення суборендаря, що є банківською установою. Зазначає про те, що отже, при ситуації, що склалась між ФОП ОСОБА_3 та Банком в орендованому позивачем приміщенні залишилось майно, що обліковується на балансі ПАТ "ВіЕйБі Банк" на загальну суму 249 332, 55 грн.. Зазначає про те, що 08.06.2016 року Банком на адреси відповідача були надіслані вимоги (претензії) про повернення майна від 07.06.2016 року за вих. № 22/3-32293, якими ФОП ОСОБА_3 було повідомлено про те, що оскільки за адресою: АДРЕСА_2 залишилось майно Банку, ПАТ «ВіЕйБі Банк» вимушений звернутись з вимогою про повернення майна (активів), що належить Банку на праві власності та знаходиться на території приміщення із зазначенням його переліку, а також було повідомлено відповідача, що у разі відсутності відповіді, Банк буде вимушений звернутись стосовно захисту своїх прав до суду. Вказує про те, що Відповідач від отримання вимог (претензій) ухилилась, жодних дій з боку ФОП ОСОБА_3 здійснено не було. Зазначає про те, що таким чином, Відповідачем створюються перешкоди доступу фахівцям Банку та уповноваженій особі Фонду до активів банку, а саме для демонтажу та вивозу майна банку з нежитлового приміщення, то останній несе відповідальність за такі протиправні дії згідно із чинним законодавством України. Зазначає про те, що право позивача на майно обґрунтовується відсутністю підстав володіння та користування відповідачем майном згідно переліку майна, що обліковується на балансі позивача на загальну суму 249 332, 55 грн..

Відповідач вимоги ухвал суду від 26.09.2016 р., 15.11.2016 р. про надання відзиву на позов не виконав. Письмових пояснень з доказам про поважність причин невиконання вимог вказаних ухвал суду не надав.

Представником позивача в судовому засіданні подано заяву про уточнення позовних вимог в якій позивач уточнює позовні вимоги та просить витребувати із незаконного володіння відповідача на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний Банк» наступне майно:

№з/пІнвентарний номерНоменклатураОписКількість, шт.Балансова вартість, грн. 140101692БанкоматБанкомат Рrocash 2050182152,002117965ГІД РОБОЧЕ МІСЦЕ КОНСУЛЬТАНТАGUIDE РОБОЧЕ МІСЦЕ КОНСУЛЬТАНТА111270,40340100830ГІД РОБОЧЕ МІСЦЕ КОНСУЛЬТАНТАGUIDE РОБОЧЕ МІСЦЕ КОНСУЛЬТАНТА112057, 60440100829ГІД РОБОЧЕ МІСЦЕ КОНСУЛЬТАНТАGUIDE РОБОЧЕ МІСЦЕ КОНСУЛЬТАНТА112057, 60540102088ДОВІДКОВА УСТАНОВКАФРЕЙМ-ЛАЙТ12232, 00640102087ДОВІДКОВА УСТАНОВКАФРЕЙМ-ЛАЙТ12232, 00740100846КАБІНАКАСОВИИ ВУЗОЛ125242, 75840100846КАБІНАКАСОВИИ ВУЗОЛ125242, 7592639КОНДИЦІОНЕРКОНДИЦІОНЕР LG12225, 621060100844ПЕНАЛГардероб.11248,001140100831ПЕНАЛПЕНАЛ ДЛЯ ПАПЕРУ12458, 201240100832ПЕНАЛПЕНАЛ ДЛЯ ПАПЕРУ12548, 201340100843ПЕНАЛделов11328, 401440100837ПЕНАЛПЕНАЛ ДЛЯ ОДЯГУ11248, 001540100659СЕЙФОфісний ШО 06-1 трейзер11092,001640100658СЕЙФОфісний ШО 06-1 трейзер11092, 001740100262сейфБанківський одностворчатий СБ 1-5-1000115315,001840100657СЕЙФОфісний ШО 06-1 трейзер11092,00

1940100660СЕЙФОфісний ШО 06-1 трейзер11092,002040100842СТІЛРобочий для менеджера13 644, 402140100839СТІЛРобочий для розніци12104, 80222728СТІЛСТІЛ1700,00232727СТІЛСТІЛ1700,00242726СТІЛСТІЛ1700,00252729СТІЛСТІЛ1700,002640100833ТУМБАмобільна під принтер11061,202740100841ТУМБАПриставна для менеджера12251,20282732ШАФАшафа1575,002940100661ШАФАШАФА ШДС 2-4 (1900*915*460,4 полиці)12012, 003040100662ШАФАфайлова картотека ФК-03 з файлами12632, 003140100835ШАФАділова для паперу12548,373240100840ШАФАділова для паперу 2547, 603340101171СКМ (АДРЕСА_3)СКМ (АДРЕСА_2)110612, 0434201064529СКМ (АДРЕСА_2)СКМ (АДРЕСА_2)116871, 82 Всього 34249332, 55

Представник відповідача в судовому засіданні проти вказаної заяви заперечив.

Згідно ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно п.3.10, 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК. ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

З огляду на викладене, виходячи зі змісту заяви про уточнення позовних вимог, а також зі змісту позовної заяви суд дійшов висновку про те, що вказану заяву слід розцінювати як заяву про зміну предмета позову.

З огляду на права надані позивачеві, та з урахуванням того, що позивачем до вказаної заяви надано описи вкладення до цінних листів із яких вбачається про надіслання заяви про уточнення позовних вимог відповідачу та третім особам, враховуючи те, що вказана заява подана позивачем до початку розгляду справи по суті, на підставі прав наданих позивачеві ст.22 ГПК України, суд приймає вказану заяву як таку, що не суперечить закону і не порушує прав, інтересів сторін.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав нові позовні вимоги.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечив, покликаючись на те, що не отримував від позивача майно на зберігання.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши в сукупності надані в справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд, на підставі ст. 11, 16, 509, 759, 763, 785 ЦК України, прийшов до висновку про те, що позов, з підстав викладених в ньому не підлягає задоволенню.

До такого висновку суд прийшов з огляду на таке.

19.12.2011 р. між позивачем (в договорі "Суборендар") та відповідачем (в договорі "Орендар") було укладено договір суборенди нежитлового приміщення.

Згідно п.1.1 Договору Орендар зобов'язується передати Суборендарю, а Суборендар прийняти у строкове платне користування (надалі - суборенда) на строк та на умовах даного договору частину вбудованого нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (приміщення № 161), надалі за текстом Приміщення.

Згідно п.1.3 Договору Приміщення знаходиться у розпорядженні Орендаря на підставі договору оренди нежилого приміщення, укладеного між власником (ОСОБА_5) та Орендарем 12.12.2011 р. (надалі - "Договір оренди"), п.7.2.4 якого передбачено право Орендаря передавати Приміщення в суборенду.

Згідно п.1.5 Договору Приміщення передається з метою використання його для розміщення відділення Суборендаря, що є банківською установою.

Згідно п.3.2 Договору після закінчення строку дії даного Договору або у випадку його дострокового розірвання Приміщення повертається Орендарю протягом 10 робочих днів за відповідним актом прийому - передачі у стані не гіршому, ніж на момент його передачі в оренду з урахуванням нормального (природного) зносу. Суборендар готує та надає (надсилає) Орендарю на адресу, зазначену в цьому Договорі, підписані зі сторони Суборендаря 2 примірники актів приймання - передачі Приміщення. В разі, якщо протягом 7 календарних днів з моменту відправлення актів приймання - передачі Орендарю останній не поверне Суборендарю, на адресу вказану в цьому Договорі, підписаний зі своєї сторони акт приймання - передачі Приміщення, то в такому разі Приміщення вважається переданим Суборендарем та прийнятим Орендарем.

Згідно п.5.3.1, 5.3.2, 5.3.3, 5.3.4 Договір припиняє свою дію у разі закінчення строку дії Договору оренди, закінчення строку дії даного Договору, у випадку знищення або загибелі Приміщення, за взаємною згодою сторін.

Згідно п.5.3.5 Договір припиняє свою дію в односторонньому порядку за заявою Суборендаря, за умовою письмового повідомлення Орендаря не менш ніж за 30 календарних днів до дати дострокового припинення дії даного Договору. Датою повідомлення буде вважатися дата відправлення рекомендованого листа з повідомленням на вказану у цьому Договорі адресу Орендаря.

Згідно п.6.1.8 Договору Орендар зобов'язується у разі припинення або дострокового розірвання даного Договору, прийняти від Суборендаря Приміщення по акту прийому - передачі.

Згідно п.7.1.7 Договору Суборендар зобов'язаний у разі закінчення строку дії Договору або при розірванні повернути протягом 10 робочих днів Орендарю Приміщення в задовільному стані (з врахуванням нормального зносу) на підставі акту прийому - передачі та вивезти своє майно. Днем повернення Приміщення Суборендарем Орендарю вважається день фактичного звільнення Приміщення Суборендарем.

Суд приходить до висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини, що регулюються главою 58 ЦК України "Найм (Оренда)".

Згідно ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч.1 ст.763 ЦК України Договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно ч.1 ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Позивач звернувся до відповідача з листом про закриття відділення № 85 за адресою: АДРЕСА_2 з 26.12.2014 р. та про припинення дії договору.

Відповідач листом від 25.12.2014 р. повідомив про те, що приміщення прийнято, акт приймання - передачі підписано, та повідомив про те, що за позивачем рахується заборгованість в сумі 37 814,07 грн..

26.12.2014 р. позивачем та відповідачем було підписано акт приймання - передачі приміщення у відповідності з Договором суборенди нежитлового приміщення від 19.12.2011 р., згідно якого позивач передав, а відповідач прийняв нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 128,2 кв.м..

З наведеного, та аналізу умов договору вбачається, що позивач фактично, підписавши акт приймання - передачі приміщення, звільнив нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2, 26.12.2014 р., тобто, згідно п.7.1.7 Договору, станом на день підписання вказаного акту позивач вивіз все своє майно із вказаного приміщення.

Позивач, як на підставу своїх доводів та обгрунтування наявності у відповідача спірного майна додав до позовної заяви лист відповідача від 30.10.2015 р. який адресовано позивачу, в якому відповідач просить повідомити його про вивіз обладнання позивача зі складського приміщення, яке орендує відповідач, та на акт приймання - передачі матеріальних цінностей, без дати за липень 2015 р., які були в оренді за договором оренди матеріальних цінностей б/н від 27.12.2014 р. підписана начальником Вінницького відділення № 5 ОСОБА_7 (особа що здає) і експедитором - перевізником (особо, що приймає до перевезення матеріальні цінності) ОСОБА_8 72-х найменувань майна із дописками від руки, що 34 позиції були передані на зберігання ОСОБА_3 10.08.2015 р. та про прийняття 26 позицій (п.2,3,4,5,6,7,8,12,1,17,18,19,22,23,27,28,29,30,31,34,35,36,43,57), крім копіювальної техніки, ОСОБА_9 (а.с.54-55, 60).

Відповідач в судовому засіданні заперечила проти доводів позивача про передачу їй на зберігання майна.

Згідно ч.1 ст.936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно ч.1 ст.937 ЦК України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.1 ст.208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч.2 ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З наведеного вбачається, що надані позивачем вказані вище акт приймання - передачі та лист відповідача не є належними доказами передачі спірного майна позивачем відповідачу на зберігання, оскільки в даному випадку належними доказами такого зберігання мали б бути договір зберігання майна та акт прийому - передачі майна на зберігання укладені між позивачем як поклажодавцем та відповідачем як зберігачем.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи 27.12.2014 р. між позивачем та третьою особою 2 було укладено договір оренди матеріальних цінностей № б/н згідно п.1.1 якого позивач передає в строкове платне користування, а саме - в оренду, майно згідно з переліком, що міститься в Додатку № 1 до даного договору, що є його невід'ємною частиною, а третя особа 2 зобов'язується прийняти від позивача матеріальні цінності в порядку і розмірі, визначених цим договором. (а.с.61 - 65).

27.12.2014 р. між позивачем та третьою особою 2 було підписано акт приймання - передачі матеріальних цінностей в оренду по договору оренди матеріальних цінностей № б/н від 27.12.2014 р. (а.с.66-68).

20.02.2015 р. між позивачем та третьою особою 2 було укладено додатковий договір № 1 в якому з поміж іншого було внесено зміни в Додаток № 1 до договору оренди матеріальних цінностей № б/н від 27.12.2014 р., а саме викладено його в іншій редакції із зміною переліку майна. (а.с. 69-71).

20.02.2015 р. між позивачем та третьою особою 2 було підписано акт приймання - передачі матеріальних цінностей в оренду по договору оренди матеріальних цінностей № б/н від 27.12.2014 р. ще на 10 позицій, згідно вказаного додаткового договору (а.с.72).

З наведеного вбачається, що після підписання 26.12.2014 р. позивачем та відповідачем акту приймання - передачі приміщення у відповідності з Договором суборенди нежитлового приміщення від 19.12.2011 р., позивачем було передано третій особі 2 на підставі договору оренди матеріальних цінностей № б/н від 27.12.2014 р., акту приймання - передачі матеріальних цінностей від 27.12.2014 р., додаткового договору № 1 від 20.02.2015 р., акту приймання - передачі матеріальних цінностей в оренду від 20.02.2015 р., в оренду окрім іншого, і спірне майно, яке позивач просить повернути. Вказане стверджується переліком майна доданого до заяви про уточнення позовних вимог та переліками майна вказаним в зазначених договорах та актах укладених між позивачем і третьою особою 2.

Актом приймання - передачі матеріальних цінностей від 10.08.2015 р. (а.с.78-80) стверджується, що 10.08.2015 р. було передано третьою особою 2 і отримано від неї позивачем саме те майно, яке третя особа 2 отримала в оренду згідно договору оренди від 27.12.2014 р., і яке є предметом позову. В матеріалах справи відсутні докази передачі спірного майна відповідачеві, після отримання його позивачем 10.08.2015 р. від третьої особи 2. Відтак матеріалами справи спростовується перебування майна у відповідача.

В силу ст. ст. 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову з огляду на те, що позивач не довів належними засобами доказування обгрунтованість своїх позовних вимог та наявність у відповідача спірного майна яке позивач просить повернути.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, судові витрати на судовий збір в сумі 3 739,99 грн., згідно ст.49 ГПК України, підлягають покладенню на позивача.

Керуючись викладеним, ст.4-3, 4-5, 22, 28, 32, 33, 34, 36, 43, 49, 75, 82 - 84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1.В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк", в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйбіБанк" Славкіної Марини Анатоліївни до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння відмовити.

2.Судові витрати на судовий збір в сумі 3 739,99 грн. покласти на позивача.

3.Копії даного рішення направити третім особам рекомендованими листами або вручити їх повноважним представникам під розписку.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 28.11.2016 р. Повний текст рішення відповідно до ст.84 ГПК України оформлено і підписано 05 грудня 2016 р. Рішення набирає законної сили на протязі 10-ти днів з дня повного його оформлення і підписання.

Суддя Білоус В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - третій особі 1 (АДРЕСА_4)

3 - третій особі 2 (03150, м.Київ, вул.Щорса 7/9)