Ухвала суду № 63189674, 05.12.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

05 грудня 2016 року Справа № 903/351/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Васищак І.М. і Селіваненко В.П.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління державної казначейської служби України у Волинській області, м. Луцьк, та Державної казначейської служби України, м. Київ,

на рішення господарського суду Волинської області від 09.08.2016

та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.10.2016

зі справи № 903/351/16

за позовом публічного акціонерного товариства "ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКА ПТАХОФАБРИКА" (далі - ПАТ "ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКА ПТАХОФАБРИКА"), с. Федорівка Волинської області,

до Головного управління Національної поліції у Волинській області (далі - ГУ НП у Волинській області), м. Луцьк,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1. Головне управління державної казначейської служби України у Волинській області (далі - ГУ ДКС України у Волинській області), м. Луцьк,

2. Державна казначейська служба України (далі - ДКС України), м. Київ,

про стягнення 453 358,90 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 09.08.2016 у справі № 903/351/16, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.10.2016, позов ПАТ "ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКА ПТАХОФАБРИКА" до ГУ НП у Волинській області задоволено повністю.

10.11.2016 (згідно з поштовим штемпелем на конверті) ГУ ДКС України у Волинській області та ДКС України звернулися до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою від 03.11.2016 б/н, в якій просять скасувати судові акти попередніх інстанцій у справі № 903/351/16, прийняти нове рішення про відмову в позові повністю. До касаційної скарги додано клопотання про звільнення від сплати судового збору за її подання.

За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність її повернення з огляду на те, що до скарги на порушення вимог частини четвертої статті 111 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не додано доказів сплати судового збору.

Відповідно до частини четвертої статті 111 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) до касаційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

У зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України від 22.05.2015 N 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", який набрав чинності 01.09.2015, внесено суттєві зміни до Закону України "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674), які полягають, зокрема у такому:

- у частині другій статті 4 Закону:

пункт 2, що регулює ставки судового збору за подання до господарського суду позовних заяв, інших заяв, скарг, видачу документів, викладено у новій редакції, якою визначено найменування документа та дії, за яку справляється судовий збір, і платника судового збору;

у підпунктах 4, 5, 6 пункту 2 змінено порядок обчислення ставок судового збору за подання апеляційних, касаційних скарг на рішення господарського суду та у справах про банкрутство, заяв про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами та заяв про перегляд судових рішень Верховним Судом України. Такі ставки визначаються на підставі ставок, що підлягали сплаті при поданні позовних заяв, інших заяв і скарг;

- статтю 5 Закону викладено у новій редакції, згідно з якою позбавлено пільг щодо сплати судового збору органи прокуратури, державні органи (зокрема, Державну казначейську службу України та її територіальні органи) та органи місцевого самоврядування.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону № 3674 у редакції, що діє з 01.09.2015, ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Водночас до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку.

До касаційної скарги додано клопотання ГУ ДКС України у Волинській та ДКС України області про звільнення від сплати судового збору, яке мотивоване тим, що кошторисних призначень та відповідних асигнувань для сплати судового збору кошторисом на 2016 рік Державній казначейській службі України та ГУ ДКС України у Волинській області передбачено у недостатньому розмірі.

Частиною другою статті 8 Закону № 3674 передбачена можливість звільнення сторони від сплати судового збору враховуючи її майновий стан.

Однак, особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження існування обставин, які перешкоджають сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Таким чином, особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження існування обставин, які перешкоджають сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Таку ж правову позицію викладено і в підпункті 3.1 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (з урахуванням внесених змін і доповнень).

Крім того, прикінцевими положеннями Закону України № 484-VІІІ від 25.05.2015 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", який набув чинності з 01.09.2015 року, на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Відтак, наведені ГУ ДКС України у Волинській області та ДКС України обставини не мають характеру виключних, що свідчить про відсутність належних підстав для звільнення скаржників від сплати судового збору.

За таких обставин додане до касаційної скарги клопотання ГУ ДКС України у Волинській області та ДКС України задоволенню не підлягає.

Пунктом 4 частини першої статті 1113 ГПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Згідно зі статтею 110 ГПК України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

У відповідності до статті 105 ГПК України постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття (у даному випадку, з 17.10.2016).

Згідно з приписами частини третьої статті 105, статей 51, 110 ГПК України останнім днем для подання касаційної скарги було 07.11.2016.

ГУ ДКС України у Волинській області та ДКС України касаційну скаргу подано 10.11.2016 (згідно з поштовим штемпелем на конверті), тобто поза межами встановленого статтею 110 ГПК України двадцятиденного строку подання касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 53 ГПК України господарський суд, зокрема, за заявою сторони може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків передбачених цим Кодексом.

Проте, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження скаржниками не заявлено та причини його пропуску не наведено.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Відповідно до пункту 6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 24.10.2011 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України" ГПК не встановлено строк для звернення до господарського суду з клопотанням про відновлення пропущеного строку подання касаційної скарги.

Таке клопотання може бути викладено у скарзі чи в окремій заяві і в останньому випадку має бути подано до винесення ухвали про повернення касаційної скарги.

Повернення касаційної скарги, поданої з порушенням строку без клопотання про його відновлення з посиланням на пункт 5 частини першої статті 1113 ГПК, не перешкоджає повторному поданню касаційної скарги з клопотанням про відновлення строку її подання.

Керуючись пунктами 4, 5 частини першої статті 1113 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу на рішення господарського суду Волинської області від 09.08.2016 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 у справі № 903/351/16 повернути Головному управлінню державної казначейської служби України у Волинській області та Державній казначейській службі України.

Суддя В. Палій

Суддя І. Васищак

Суддя В. Селіваненко