Ухвала суду № 63189363, 23.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" листопада 2016 р. м. Київ К/800/12483/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Єрьоміна А.В., Кравцова О.В.,

секретарі судового засідання: Гуловій О.І.,

за участю представника позивача: Прійми А.В.,

представника відповідача: Піддубняка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Галіція-Трейд» до Львівської митниці ДФС про скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості товарів, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Галіція-Трейд» на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2014 року товариство з обмеженою відповідальність «Галіція-Трейд» (далі - ТОВ «Галіція-Трейд») звернулося до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці Міндоходів (під час розгляду справи відповідача замінено на правонаступника - Львівську митницю ДФС; далі - Митниця) про визнання протиправними та скасування картки відмови у прийнятті митної вартості декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209120000/2014/00320 від 5 серпня 2014 року (далі - картка відмови від 5 серпня 2014 року) та рішення про коригування митної вартості товарів № 209000006/2014/900038/2 від 5 серпня 2014 року (далі - рішення про коригування митної вартості від 5 серпня 2014 року).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що для підтвердження задекларованої митної вартості товару Митниці було надано усі необхідні документи, яких, на думку позивача, було достатньо для митного оформлення оцінюваного товару. Відмову відповідача у визнанні митної вартості за ціною договору вважає необґрунтованою і безпідставною, у зв'язку з чим звернувся з цим позовом до суду.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 25 січня 2016 року адміністративний позов ТОВ «Галіція-Трейд» задовольнив повністю.

Визнав протиправними та скасував картку відмови від 5 серпня 2014 року та рішення про коригування митної вартості від 5 серпня 2014 року.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 13 квітня 2016 року скасував постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 січня 2016 року і прийняв нову, якою відмовив у задоволенні позову ТОВ «Галіція-Трейд».

У касаційній скарзі ТОВ «Галіція-Трейд», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року і залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 січня 2016 року.

У свою чергу Митниця у письмових запереченнях на касаційну скаргу зазначила про те, що рішення суду апеляційної інстанції є законними і обґрунтованими, підстав для його скасування немає.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке

Суди попередніх інстанцій встановили, що між компанією «DoehlerHollandB.V.», Голландія (Продавець) та ТОВ «Галіція-Трейд», Україна (Покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт від 18 лютого 2014 року № 40034363 (далі - контракт від 18 лютого 2014 року), за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує концентровані соки для виробництва сокової продукції. Асортимент, кількість, ціна, якість товару, який підлягає поставці відповідно до цього контракту, визначається додатковою угодою до договору.

У додатковій угоді за № 2 від 18 лютого 2014 року до цього контракту сторони обумовили умови поставки «охолодженого концентрату соку грейпфрутового з клітковиною» за ціною 2,22 доларів США/кг на основі показника BRIX « 54,00» обсягом 48000 кг; умови поставки сторони погодили FCA Острхаут (Нідерланди).

Відповідно до комерційного інвойсу від 29 липня 2014 року № 91350759, оформленого на поставку партії товару («охолодженого концентрату соку грейпфрутового з клітковиною») згідно з контактом від 18 лютого 2014 року, позивач придбав зазначений вище товар з показником BRIX « 54,18» обсягом 12000 кг загальною вартістю 26760,00 доларів США (2,23 доларів США/кг). Такі ж відомості щодо ціни і обсягу поставки товару, що імпортується, містить й декларація виробника країни відправлення.

Для митного оформлення товару декларант подав Митниці митну декларацію (МД) № 209120000/2014/829901 від 4 серпня 2014 року (далі - митна декларація від 4 серпня 2014 року), відповідно до якої митна вартість ввезеного товару (у цій митній декларації згаданий вище товар позначений як «товар № 1», оскільки крім концентрату грейпфрутового соку позивач на підставі цієї митної декларації ввозив також концентрат ананасового соку («товар № 2»), умови й обсяги поставки якого обумовлено окремою додатковою угодою до контракту від 18 лютого 2014 року та інвойсом), визначена за ціною договору (контракту), становить 28426,19 доларів США (2,23 доларів США за 1 кг).

На підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації від 4 серпня 2014 року долучено: уніфіковану митну декларацію форми МД-1 від 1 серпня 2014 року, картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 18 березня 2014 року № 209/2013/0000357; міжнародну автомобільну накладну (СМR) від 29 липня 2014 року, калькуляцію транспортних витрат від 30 липня 2014 року № 1189; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією від 4 серпня 2014 року № 19-09/1426; рахунок ціни (калькуляція) від 4 серпня 2014 року; рахунок-фактуру (інвойс) від 29 липня 2014 року № 91350758; рахунок-фактуру (інвойс) від 29 липня 2014 року № 91350759; пакувальний лист від 29 липня 2014 року № 81805020; пакувальний лист від 29 липня 2014 року № 81805065; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 18 лютого 2014 року № 2; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 18 лютого 2014 року № 4; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу стороною, якого є виробник товарів, що декларуються від 18 лютого 2014 року № 40034363; договір (контракт) про перевезення від 16 липня 2014 року № 16/07/14; інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару від 29 липня 2014 року № 2730; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю) від 29 липня 2014 року № 2730; резервну позицію від 26 липня 2001 № 915; сертифікат про походження товару загальної форми від 10 липня 2014 року №55324; сертифікат про походження товару загальної форми від 10 липня 2014 року №55325; сертифікат якості від 29 липня 2014 року 29.07.2014 року; копію митної декларації країни відправлення від 29 липня 2014 року №NL0008521566D1E3.

Під час митного контролю Митниця повідомила декларанта про необхідність подання додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме: транспортні (перевізні) документи (заявка на перевезення), декларацію країни відправлення.

Ознайомившись з вимогою митного органу декларант повідомив про те, що додаткових документів надати не може і просив визначити митну вартість на підставі поданих документів.

Відтак 5 серпня 2014 року Митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № 209000006/2014/9000358/2, яким митну вартість оцінюваного товару за ціною подібних (аналогічних) товарів (стаття 60 Митного кодексу України) в розмірі 3,67 доларів США за 1 кг. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 21 травня 2014 року № 110100000/2014/12363.

Неможливість визнання митної вартості товарів, що імпортуються, за ціною договору обґрунтовано неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 Митного кодексу України та у зв'язку з неправильним розрахунком митної вартості товарів. Щодо останнього, то як зазначено в рішенні про коригування митної вартості від 5 серпня 2014 року, до митної вартості оцінюваного товару не включено усіх її складових відповідно до пункту 10 статті 58 Митного кодексу України; відсутні комерційна пропозиція, згідно з умовами контракту, транспортні (перевізні) документи (заявка на перевезення). Зокрема зазначено про те, що під час розгляду поданих декларантом документів виявлено, що до митної вартості товару не було включено транспортно-експедиційних витрат, які виділено у рахунку про оплату транспортних послуг, а в калькуляції на виробництво продукції відсутня націнка.

У зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів від 5 серпня 2014 року відповідач оформив й картку відмови у прийнятті митної декларації від 5 серпня 2014 року.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумніви у достовірності наданої інформації, а також не надав доказів, які б підтверджували неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості товару.

Суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку і вважає, що митний орган обґрунтовано запропонував позивачу надати додаткові документи, і оскільки той відмовився, правомірно прийняв рішення від 5 серпня 2014 року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначені висновки суду апеляційної інстанції вважає передчасними з огляду на таке.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для:

1) нарахування митних платежів;

2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України;

3) ведення митної статистики;

4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною другою статті 52 Митного кодексу України встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно зі статтею 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:

- декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 2 статті 54 Митного кодексу України передбачається, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до частини 5 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно із статтею 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 58 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частиною 2 статті 54 Кодексу передбачений порядок проведення контролю правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 Митного кодексу України.

За приписами статті 60 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5 - 7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Отже, аналізуючи наведені вище норми, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод, тобто за ціною договору.

На підставі положень статей 53, 54 Митного кодексу України можна дійти висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, висловленій, зокрема, в постановах від 31 березня 2015 року (у справах № 21-127а15 та № 21-53а15).

Судячи зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин, вимога відповідача про необхідність подання додаткових документів зумовлена суперечливим характером наданих позивачем документів, а саме: невключенням до митної вартості товару транспортно-експедиційних витрат, які виокремлено в довідці про вартість транспортних послуг; відсутністю націнки в калькуляції витрат на виробництво продукції.

Стосовно витрат на перевезення товару, то як встановлено у справі позивач відніс до митної вартості товару, що імпортується (товар № 1) вартість його транспортування на суму 39700,00 грн. На підтвердження витрат на транспортування товару декларант надав довідку № 1189 від 30 липня 2014 року, видану ТОВ «Танк Транс» (Львівська обл., м. Городок), з яким позивач має укладений договір перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському та міжнародному сполученні та надання транспортно-експедиторських послуг від 17 липня 2014 року № 22/14.

Відповідно до згаданої вище довідки № 1189 від 30 липня 2014 року, вантаж перевозився автомобілем RPZ08965/ RPZ60РТ і сума 39700,00 грн., яку позивач відніс до митної вартості товару, є вартістю перевезення вантажу з пункту навантаження в м. Остерхаут (Голандія) до митного поста Краківець (Україна). Окремим рядком в цій довідці вказано вартість перевезення від митного поста Краківець до м. Городок - 2334,97 грн., а також виокремлено вартість транспортно-експедиційних послуг на суму 300,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 50,00 грн.).

Відповідач під час митного оформлення дійшов висновку, що до складу митної вартості товару (№ 1) позивач безпідставно не включив вартості транспортно-експедиційних послуг на суму 300 грн., у зв'язку з чим витребував у декларанта заявку на перевезення, яка, відповідно до п. 2.2. договору перевезення від 17 липня 2014 року, є невід'ємною частиною договору, в якій замовник послуг надає відомості щодо кожного рейсу.

У наданій представником позивача заявці на пошук транспортного засобу від 23 липня 2014 року з-поміж іншого вказано, що маршрутом перевезення вантажу (грейпфрутовий концентрат) є м. Остерхаут (Нідерланди) - м. Городок (Львівська обл.). Зважаючи на те, що сумніви митного органу стосувалися невключення декларантом до митної вартості товару (№ 1) витрат за транспортно-експедиторські послуги в сумі 300,00 грн., надана представником позивача заявка на перевезення не містить відомостей, які б підтвердили чи спростували доводи відповідача про відсутність таких витрат у складі митної вартості товару, що імпортується.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що надавши заявку на перевезення від 23 липня 2014 року позивач тим самим підтвердив обґрунтованість такої складової митної вартості, як витрати на транспортування товару, які включено до митної вартості товару (№1). Натомість суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що вартість експедиторських послуг, яка відповідно до довідки ТОВ «Танк Транс» № 1189 від 30 липня 2014 року становить 300 грн., не було включено до митної вартості товару, відтак сумніви Митниці щодо правильності розрахунку митної вартості були цілком обґрунтованими.

Між тим поза увагою судів попередніх інстанції залишилися інші обставини стосовно перевезення оцінюваного товару, які в підсумку могли вплинути на митну вартість оцінюваного товару, зокрема те, що відповідно до наданої декларантом міжнародної автомобільної накладної (CMR) від 29 липня 2014 року перевезення товару від місця його відвантаження в м. Остерхут (Нідерланди) до місця призначення (через пункт перетину Корчова (Польща) здійснив інший перевізник - ТОВ «Танк Транс Польска». Як видно з матеріалів справи, ТОВ «Танк Транс» (м. Городок, Львівська обл., Україна) і ТОВ «Танк Транс Польска» (Республіка Польща) уклали між собою контракт №02-01/10-n від 1 січня 2010 року щодо транспортного обслуговування перевезення вантажів, які надаються Замовником (ТОВ «Танк Транс») для перевезення транспортом Перевізника (ТОВ «Танк Транс Польска»). В цьому ж контракті сторони, серед іншого, обумовили, що ціни за надання послуг встановлені в євро, доларах США (п.2.1), а платежі за надані послуги здійснюються шляхом безготівкового розрахунку. Передбачено також, що оплата здійснюється згідно з інвойсом виставленого Перевізником шляхом факсимільного зв'язку. Підтвердженням дати завантаження є оформлена CMR (п.п. 3.1, 3.2).

У договорі перевезення вантажів № 22/14 від 17 липня 2014 року, укладеному між позивачем і ТОВ «Танк Транс», сторони обумовили, що Перевізник зобов'язується виконати перевезення ввіреного йому Замовником вантажу до пункту призначення і передати його уповноваженій на його отримання особі, а Замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу і надані транспортно-експедиторські послуги встановлену плату (п. 1.1.). Надання послуг за цим договором оформляється відповідним актом. Акт про надання послуг надається на кожне здійснене перевезення та підписується замовником не пізніше семи календарних днів з моменту його отримання. Акт про надання послуг не є єдиним доказом виконання цього договору (п. 1.3).

Замовник здійснює оплату Перевізнику за здійснені ним перевезення та надані транспортно-експедиційні послуги на його банківський рахунок в день розвантаження автомобіля, на підставі копії рахунку-фактури та з наступним відправленням Замовнику оригіналів товарно-транспортної накладної (CMR), рахунку-фактури, акта виконаних робіт (наданих послуг) (п. 5.2).

З наведеного вище можна дійти до висновку про те, що ТОВ «Танк Транс» безпосередньо не надавало послуг з перевезення оцінюваного товару по всьому маршруту його перевезення, але організувало його здійснення на підставі взятих на себе договірних зобов'язань за договором № 22/14 від 17 липня 2014 року. Фактично ТОВ «Танк Транс» надало позивачу транспортно-експедиторські послуги, вартість яких Замовник (позивач у справі) мав би оплатити на підставі виставленого йому рахунку-фактури (чи іншого документа, який підтверджує факт надання послуг).

Транспортно-експедиторською послугою, відповідно до статті 1 Закону України від 1 липня 2004 року № 1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність», є робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування. Експедитором (транспортний експедитор), відповідно до цієї ж статті, суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Відповідно до частин першої, шостої статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

У разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

Частинами восьмою-десятою, тринадцятою цієї статті передбачено, що платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Як встановлено у справі, єдиним документом, що підтверджує вартість транспортування товару від місця відвантаження (м. Остерхаут (Нідерланди), до місця призначення (м. Городок, де й було здійснено митне оформлення вантажу) є довідка ТОВ «Танк Транс» від 30 липня 2014 року № 1189. У ній ТОВ «Танк Транс» виокремило витрати на перевезення вантажу з місця відвантаження до місця ввезення на митну територію України (митний перехід Краківець), витрати на перевезення вантажу з митного поста Краківець до м. Городок, а також окремо - витрати на оплату транспортно-експедиторських послуг.

Стосовно включення до митної вартості товару витрат на його транспортування та витрат на транспортно-експедиторські послуги слід зазначити таке.

Відповідно до пунктів 5, 6 частини 10 статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

За змістом підпункту 2 частини 11 статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, серед них - витрати на транспортування після ввезення.

Таким чином, до митної вартості товару включаються витрати на його перевезення, але тільки до місця ввезення на митну територію України.

Витрати на транспортування товару після його ввезення на митну територію України до митної вартості не включається, але за умови, що їх виокремлено з ціни, що сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Беручи до уваги наведене вище можна також дійти висновку про те, що вартість транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з перевезенням товару на митній території України, теж не включається до митної вартості товарів, за умови виділення таких витрат з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та піддаються обчисленню.

У справі, що розглядається, встановлено, що до складу митної вартості товару (№1) позивач включив витрати на перевезення в сумі 39700,00 грн. (вартість перевезення від місця відвантаження (м. Остерхаут) до митного поста Краківець).

Стосовно вартості транспортно-експедиторських послуг на суму 300 грн., то зі змісту довідки ТОВ «Танк Транс» однозначно не зрозуміло, які саме послуги оплатив позивач (тобто чи зазначену суму він сплатив за надання цих послуг на всьому шляху перевезення вантажу від пункту його відправлення до пункту призначення (нерозподіленого до та після перетину митного кордону України) чи лише за перевезення товару на митній території України). Відтак той факт, що ТОВ «Танк Транс» виокремило вартість транспортно-експедиційних послуг із загальної суми витрат на транспортування товару може свідчити, зокрема, й про те, що у такий спосіб перевізник підтверджує, що такі послуги він надав вже на митній території України. Тобто включення плати експедитору за надані ним послуги з організації і забезпечення перевезення вантажу залежить від змісту наданої транспортно-експедиторської послуги, зокрема місця її надання, проте зазначених обставин, як доказів на їх підтвердження, суди попередніх інстанцій не з'ясовували й не досліджували.

Поза їх увагою залишилось і те, що перевезення вантажу фактично здійснив інший перевізник (ТОВ «Танк Транс Польска»), але документів щодо вартості наданих ним послуг з транспортування до місця перетину кордону України суди попередніх інстанцій також не досліджували. При цьому вартість таких послуг (за умовами згаданого вище контракту з ТОВ «Танк Транс» від №02-01/10-n від 1 січня 2010 року) визначається у євро або доларах США. Натомість у довідці від 30 липня 2014 року № 1189 ТОВ «Танк Транс» вказало витрати на транспортування у національній валюті. Більше того, зважаючи на те, що ТОВ «Танк Транс» залучало до перевезення вантажу іншого суб'єкта господарювання (нерезидента), видана ним довідка від 30 липня 2014 року № 1189 не може бути належним документом, який підтверджує витрати на транспортування товару як складову його митної вартості.

Отже, обставини стосовно транспортування товару, а відтак щодо включення декларантом їх вартості (і на яку суму) до митної вартості оцінюваного товару, мають бути з'ясованими і їм слід надати належну правову оцінку, що в межах касаційного перегляду здійснити неможливо.

З приводу відсутності націнки в калькуляції витрат на виробництво продукції, то у даному випадку зауваження Митниці стосуються лише продукції, яку у митній декларації від 4 серпня 2014 року позначено як «товар № 1» (грейпфрутовий концентрат). Товаром № 2, відповідно до цієї ж митної декларації, є «концентрат ананасу» з показником BRIX 58,36% за ціною 1,57 доларів США/кг (всього обсяг поставки - 18683,00 доларів США за 11900 кг). На поставку цього товару (№2) продавець оформив інший комерційний інвойс, судячи з якого фактична поставка цього товару (обсяг, якісні характеристики, відтак і ціна) теж відрізняється від раніше погоджених сторонами контракту умов.

Як встановлено у справі, сумнів у митного органу виник у зв'язку з різними характеристиками ввезеного товару (№1), а відтак і його ціною, зазначеними у додатковому договорі № 2 від 18 лютого 2014 року до контракту від 18 лютого 2014 року та в комерційному інвойсі від 29 липня 2014 року № 91350759. Зокрема в додатковому договорі № 2 від 18 лютого 2014 року обумовлено поставку грейпфрутового концентрату з показником BRIX 54,00% (показник масової частки сухої речовини) за ціною 2,22 долари США за 1 кг, а в комерційному інвойсі (як і в інших товаросупровідних документах, зокрема в митній декларації від 4 серпня 2014 року) йдеться про поставку грейпфрутового концентрату з показником BRIX 54,18% і ціною 2,23 долари США за 1 кг. При цьому обсяг фактичної поставки товару становить 12000 кг, хоча додатковим договором № 2 від 18 лютого 2014 року було обумовлено поставку обсягом 48000 кг.

Колегія суддів погоджується з тим, що наявність у наданих декларантом документах різних відомостей про товар, що імпортується, дає підстави для сумніву у достовірності розрахунку митної вартості, що своєю чергою спонукає митний орган упевнитись у тому, що митну вартість розраховано правильно.

З приводу вартості поставленого товару (2,23 долари США/кг), то позивач пояснив, що таку виведено виходячи з фактичного показника BRIX, відповідно при визначенні митної вартості товару взято до уваги саме таку ціну (2,23 долари США за кг) і фактичний обсяг поставки, а не ціну, зазначену в додатковому договорі № 2 від 18 лютого 2014 року (2,22 долари США за 1 кг).

Натомість Митниця, проаналізувавши надані декларантом документи, в тому числі калькуляцію виробничих витрат, дійшла висновку, що позивач самостійно скоригував ціну товару (№ 1) з огляду на різні показники вмісту сухої речовини у грейпфрутовому концентраті, у зв'язку з чим витребував додаткові документи, в даному випадку - декларацію країни відправлення.

Поряд з тим, як з'ясовано у справі, зазначений документ (декларацію країни відправлення) було надано разом з митною декларацією від 4 серпня 2014 року і що стосується ввезеного товару (грейпфрутовий концентрат), то в ньому є відомості про обсяг поставки (12000 кг) і загальну вартість (26760 доларів США), що узгоджується з інформацією, вказаною в інвойсі від 29 липня 2014 року № 91350759.

Наведеним вище аргументам сторін суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки, оскільки у постанові, прийнятій за наслідками розгляду цієї справи, відсутні його міркування з приводу обґрунтованості доводів митного органу про відсутність у калькуляції виробничих витрат розрахунку націнки на товар (якщо в даному випадку дійсно була націнка, а не інша ціна на товар, що зумовлена його якісними характеристиками, з урахуванням яких виробник і реалізував цю продукцію своєму покупцю), як і відсутні мотиви, з яких не взято до уваги аргументи ТОВ «Галіція-Трейд» з цього приводу.

Між тим суд касаційної інстанції не може досліджувати докази і давати їм правову оцінку, а відтак встановлювати та визнавати доведеними певні обставини, яких не було встановлено в судовому рішенні.

Відповідно до частин другої, третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд касаційної інстанції, згідно з частиною першою статті 220 КАС України, перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до частини другої статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 227 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Зважаючи на те, що допущені судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 159, 167, 221, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Галіція-Трейд» задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Смокович

Судді А.В. Єрьомін

О.В. Кравцов