Ухвала суду № 63189182, 25.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

25 листопада 2016 року м. Київ К/800/31915/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Пасічник С.С., перевіривши дотримання ст.ст.17, 20, 210, 211, 212 КАС України та відповідність вимогам ст.213 КАС України касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2016 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року, від 03 листопада 2016 року та від 10 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, скасування постанови, стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на вказані судові рішення.

Відповідно до частини 1 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У даній касаційній скарзі ставиться питання про перегляд в касаційному порядку, зокрема, ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2016 року, яка, як вбачається з доданих до касаційної скарги матеріалів (копій оскаржуваних судових рішень), не була предметом розгляду в суді апеляційної інстанції.

Згідно підпункту 2 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо справа не переглядалася в апеляційному порядку.

Враховуючи викладене, у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2016 року слід відмовити.

Крім того, в результаті вивчення касаційної скарги встановлено її невідповідність вимогам статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною п'ятою якої, зокрема, встановлено, що до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Проте, всупереч вказаним вимогам закону, позивачем не подано документа про сплату судового збору, поряд з цим, заявлено клопотання про звільнення від його сплати, мотивоване скрутним майновим становищем й неможливістю за даних підстав сплатити судовий збір.

Приписами частини першої статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Наведена норма кореспондується зі статтею 8 Закону України «Про судовий збір», в силу положень частин 1 та 2 якої, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Зазначені норми дають підстави для висновку, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов'язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання враховує майновий стан сторони, при цьому, визначення майнового стану сторони залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Посилаючись на скрутне матеріальне становище, позивач, в підтвердження вказаних обставин, додала довідку управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 21 листопада 2016 року за №36/3 в якій зазначено, зокрема, про розмір отримуваної ОСОБА_1 компенсаційної виплати за період з січня по листопад 2016 року, в зв'язку із здійсненням догляду за інвалідом I групи або особою похилого віку, що досягла 80-річного віку.

Однак, зазначена довідка не може бути розцінена, в розумінні наведених приписів статті 8 Закону України «Про судовий збір» і статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України, як документ, що беззаперечно свідчить про неможливість сплати судового збору; саме ж по собі посилання на скрутний майновий стан не може бути визнано безумовною підставою для звільнення від сплати судового збору за умови непідтвердження такого стану відповідними документальними доказами.

Положеннями абзацу 2 частини першої статті 3 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення.

Відповідно до підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання, зокрема, касаційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, ОСОБА_1 оскаржує ухвалу судді Київського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року про залишення апеляційної скарги без руху, ухвалу судді Київського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року про повернення вказаної скарги в зв'язку з неусуненням її недоліків та ухвалу судді Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року про залишення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без руху, кожна з яких є окремим судовим рішенням й оскарження в касаційному порядку даних ухвал суду апеляційної інстанції є самостійним об'єктом справляння судового збору.

Станом на 1 січня 2016 року, розмір мінімальної заробітної плати складав 1 378 грн., а тому, з огляду на наведені обставини та норми закону, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 4134 грн. (1378,00 грн. (за подання касаційної скарги на рішення суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху) + 1378,00 грн. (за подання касаційної скарги на рішення апеляційного суду про повернення скарги) + 1378,00 грн. (за подання касаційної скарги на рішення суду апеляційної інстанції про залишення без руху заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами)) за реквізитами: Отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі, рахунок отримувача: 31210255700007, код ЄДРПОУ: 38004897, Код банку отримувача: 820019, Банк отримувач ГУ ДКСУ у м.Києві, Код класифікації доходу бюджету: 22030105 "Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075), символ звітності: 255".

Крім того, частиною 2 статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Оскаржувана ухвала судді Київського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року постановлена без виклику сторін; касаційну ж скаргу ОСОБА_1 подано 22 листопада 2016 року (згідно штампу вхідної кореспонденції суду).

Порушуючи питання поновлення строку звернення до суду, позивач як на причини такого пропуску вказувала на намагання вирішити питання розгляду справи в апеляційному суді та неможливість сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Втім, наведені ОСОБА_1 підстави пропуску процесуального строку не можуть вважатись достатніми для висновку щодо пропуску цього строку останньою з поважних причин, зважаючи на те, що за подання даної касаційної скарги позивачем судовий збір сплачено не було, а заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору; що ж до посилань на намагання вирішити питання розгляду справи в апеляційному суді, то Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено такого порядку (способу) захисту порушеного права.

Відповідно до частини 3 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 213 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу, яка передбачає, у такому випадку, залишення останньої без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Згідно ж із частиною 4 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених статтею 212 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Керуючись ст.ст.108, 213, 214 КАС України,

у х в а л и л а :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, скасування постанови, стягнення моральної шкоди.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року, від 03 листопада 2016 року та від 10 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, скасування постанови, стягнення моральної шкоди залишити без руху.

Позивачу протягом тридцяти днів з моменту отримання даної ухвали усунути зазначені недоліки.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя

Вищого адміністративного суду України Пасічник С.С.