Ухвала суду № 63189031, 30.11.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Нагірняк М.Ф.

Суддя-доповідач:Майор Г.І.

УХВАЛА

іменем України

"30" листопада 2016 р. Справа № 806/923/16

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Майора Г.І.

суддів: Бучик А.Ю.

Шевчук С.М.,

за участю секретаря судового засідання Витрикузи В.П.,

представника позивача ОСОБА_3, представника відповідача Шклярчук Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Андрушівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "08" серпня 2016 р. у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Андрушівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Андрушівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №000409620 від 06.05.2016року, № 000408620 від 05.05.2016року та вимоги від 14.04.2016року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 08.08.2016 позов задоволено, визнати протиправними та скасовано:

- податкові повідомлення - рішення Андрушівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області №000409620 від 06.05.2016року і № 000408620 від 05.05.2016року;

- вимогу Андрушівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області від 14.04.2016року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Стягнуто на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 за рахунок бюджетних асигнувань Андрушівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області судовій збір в сумі 846,92грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Андрушівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Житомирській області звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказане рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В апеляційній скарзі відповідач посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 55 КАС України суд апеляційної інстанції замінює відповідача у справі Андрушівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на правонаступника Бердичівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Житомирській області.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Представник позивача в засіданні суду заперечила проти доводів апеляційної скарги. Вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а тому просила залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

В судовому засіданні встановлено, що в період з 18.03.2016року по 31.03.2016року уповноваженими посадовими особами податкової інспекції проведена планова виїзна перевірка Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності і повноти нарахування та сплати податків і зборів, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014року по 31.12.2015року, про що був складений відповідний акт перевірки від 14.04.2016року.

За результатами такої перевірки Андрушівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області винесено:

- податкове повідомлення - рішення №000409620 від 06.05.2016року, відповідно до якого позивачу збільшені суми податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 20216,95грн. та застосовані фінансові санкції в сумі 5054,24грн.;

- податкове повідомлення - рішення № 000408620 від 05.05.2016року, відповідно до якого позивачу збільшені суми податкових зобов'язань з військового збору врозмірі 801,27грн. та застосовані фінансові санкції в сумі 200,32грн.;

- вимогу від 14.04.2016року про сплату позивачем боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 58418,76грн.

Як зазначено в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні №000409620 від 06.05.2016року, підставою для його винесення щодо збільшення позивачу суми податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 20216,95грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 5054,24грн. стали порушення позивачем вимог п.135.1 ст.135, абз.1 пп.138.1.1 п.138.1,п.138.2, п.138.4, пп.138.8.1 п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, пп.164.1.3 п.164.1 ст.164, п.167.1 ст.167 та п.177.2 і п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України.

Відповідно до висновків, зазначених в акті перевірки від 14.04.2016 року підставою для винесення цього оскаржуваного податкового повідомлення - рішення стало:

- невизнання податковим органом валових витрат позивача, зумовлених придбанням товарів у ТОВ "Дітрейд", ТОВ "ТК "Полісся-Продукт", ТОВ "Група компаній "Рідна Марка", ТОВ "Крим. водочна компанія", ФОП ОСОБА_6 на загальну суму 98657,18 грн., що мали місце протягом 2014року по причині відсутності документального підтвердження оплати таких товарів позивачем (додаток 2 до акту перевірки);

- заниженням валового доходу позивача за 2015рік в результаті не віднесення до валового доходу сплаченого у вартості товарів акцизного податку в сумі 69697,00грн.

Вказані доводи податкового органу про таке завищення позивачем сум валових витрат за 2014рік на 98657,18грн. та заниження валового доходу за 2015рік в сумі 69697,00грн. не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства з огляду на таке.

За приписами п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України ( в редакції, що була чинна на день виникнення спору) об'єктом оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

При цьому, законодавцем в п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат фізичної особи-підприємця, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, віднесено документально підтверджені затрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III вказаного Кодексу.

Тобто правова норма п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України вказує на те, що витрати суб'єкта господарювання, який не є платником податку на прибуток, але надає звітність про доходи від заняття підприємницькою діяльністю, формуються у тому ж порядку як у платників податку на прибуток.

В судовому засіданні підтверджено та не заперечується сторонами, наявність господарських операцій позивача протягом 2014 року щодо придбання товарів у ТОВ "Дітрейд", ТОВ "ТК"Полісся-Продукт", ТОВ "Група компаній "Рідна Марка", ТОВ "Крим. водочна компанія", ФОП ОСОБА_6

При дослідженні судом квитанцій на оплату товарів, актів взаємозвірок, встановлено, що протягом 2014року позивачем був придбаний та оплачений товар:

- у ТОВ "Група компаній "Рідна Марка" на загальну суму 49689,93грн. без врахування сум податку на додану вартість (а.с.182-183т.2). Ці обставини підтверджуються квитанціями про оплату, а також актом взаємозвірки між вказаними суб'єктами господарювання (а.с.82-101т.1, 185-187т.2);

- у ТОВ "ТК"Полісся-Продукт" на загальну суму 92117,65грн. без врахування податку на додану вартість, а сплачено 92201,00грн. без врахування ПДВ (а.с.183-184т.2). Ці обставини підтверджуються також актом взаємозвірки між вказаними суб'єктами господарювання та листом ТОВ "ТК"Полісся-Продукт" щодо оплати товарів (а.с.192-195т.2);

- у ТОВ "Дітрейд" на загальну суму 2657,10грн. без врахування податку на додану вартість. Ці обставини підтверджуються квитанціями про оплату (а.с.102-108,214т.1).

Разом з тим, в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи податкового органу щодо неоплати позивачем товарів, отриманих від ФОП ОСОБА_6 13.08.2014року на 855,10грн. та від ТОВ "Крим. водочна компанія" 06.03.2014 року на 1718,00грн. і їх віднесення до валових витрат за 2014рік.

Заперечуючи проти позову відповідачем всупереч вимогам ст.71 КАС України не надано жодних належних та допустимих доказів щодо наявності самих вказаних господарських операцій протягом 2014року позивача з ТОВ "Крим. водочна компанія" та ФОП ОСОБА_6 та щодо включення позивачем вказаних сум до своїх витрат за вказані періоди. При дослідженні судом Книги обліку доходів і витрат позивача за 2014рік не встановлено таких господарських операцій позивача (а.с.1-12т.2).

Одночасно встановлено отримання позивачем товарів від ФОП ОСОБА_6 та їх оплата на суму 533,42грн., що мало місце 12.02.2015року, та підтверджується фіскальним чеком (а.с.150т.2).

Таким чином, доводи податкового органу про завищення позивачем свої валових витрат за 2014 рік, зумовлених придбанням товарів у ТОВ "Дітрейд", ТОВ "ТК"Полісся-Продукт", ТОВ "Група компаній "Рідна Марка", ТОВ "Крим. водочна компанія", ФОП ОСОБА_6 на загальну суму 98657,18грн. не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а тому не можуть бути підставою щодо заниження позивачем свого річного доходу та визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2014рік.

З матеріалів справи убачається, що позивач як особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів, є платником акцизного податку. Позивачем у вартості реалізованих підакцизних товарів протягом 2015року було отримано акцизного податку в сумі 69697,00грн. Вказані суми акцизного податку позивачем в установлені строки були перераховані до відповідного бюджету.

Суть спору по даному епізоду між сторонами зведена виключно до того чи підлягав включенню позивачем такий сплачений акцизний податок в сумі 69697,00грн. до валового доходу позивача за 2015рік. Доводи податкового органу про те, що такий сплачений акцизний податок в сумі 69697,00грн. є складовою доходу позивача не ґрунтується на вимогах чинного законодавства з огляду на таке.

Так, з 01.01.2011 згідно зі статтею 177 Податкового кодексу України регламентовано порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем, яка застосовує загальну систему оподаткування, до яких відносився позивач протягом перевіряємого періоду.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 Кодексу об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

За приписами підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України ( в редакції на час виникнення спірних відносин) до переліку витрат фізичної особи-підприємця, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Платники податку на прибуток підприємств, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються розділом III Податкового кодексу України.

В силу статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Відповідно до положень пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

В силу положень підпункту "в" підпункту 138.10.4 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, до складу інших операційних витрат включаються суми нарахованих податків та зборів, установлених цим Кодексом.

Таким чином, нарахований і сплачений позивачем протягом 2015 року акцизний податок, що передбачений цим Кодексом, на загальну суму 69697,00грн. відноситься до його витрат, зазначених в ст. 138 Податкового кодексу України, а тому не може вважатися доходом позивача.

З урахуванням викладеного, слід зробити висновок, що позивач правомірно сформував валові витрати за 2014рік та визначив валові доходи за 2015рік, а тому підстави для збільшення його річного доходу за вказані періоди та для нарахування податку з доходу фізичних осіб у відповідача були відсутні.

Відтак, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог п.135.1 ст.135, абз.1пп.138.1.1 п.138.1,п.138.2, п.138.4, пп.138.8.1 п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, пп.164.1.3 п.164.1 ст.164, п.167.1 ст.167 та п.177.2 і п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб за 2014 та 2015роки є безпідставними.

Правомірність визначення позивачем своїх податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб виключає підстави для застосування фінансових санкцій.

Як зазначено в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні № 000408620 від 05.05.2016року, підставою для його винесення щодо збільшення позивачу суми податкових зобов'язань з військового збору в сумі 801,27грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 200,32грн. стали порушення позивачем вимог п.16 (1) підр.10 розд.ХХ Податкового кодексу України.

Відповідно до висновків, зазначених в акті перевірки від 14.04.2016 року, підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення став висновок податкового органу про збільшення загального річного оподатковуваного доходу позивача за 2014 та 2015 роки.

За приписами вимог п.16-1 підрозділу10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України тимчасово введено військовий збір за ставкою 1,5 відсотка від доходів, визначених статтею 163 цього Кодексу, до платників якого належить і позивач.

Разом з тим, судом встановлено безпідставність висновків податкового органу щодо заниження позивачем свого річного оподаткованого доходу за 2014-2015роки, а тому підстави для донарахування позивачу (на ці суми збільшеного річного доходу) військового збору в сумі 801,27грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 200,32грн. у відповідача були відсутні.

Аналогічно, відповідно до висновків, зазначених в акті перевірки від 14.04.2016року підставою для винесення оскаржуваної вимоги від 14.04.2016року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 58418,76грн. також були зумовлені виключно висновком відповідача про заниження позивачем свого річного оподаткованого доходу за 2014-2015 роки.

У розумінні вимог ст.7 Закону N 2464-VI такий єдиний внесок для позивача нараховується на суму річного доходу, але оскільки встановлено неправомірність збільшення відповідачем чистого доходу позивача у 2014 та 2015 роках у зв'язку з відсутністю порушень пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України підстави для донарахування 58418,76грн. єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування і винесення оскаржуваної вимоги також відсутні.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи та наведених норм Податкового кодексу України колегія суддів уважає, що податкові повідомлення - рішення Андрушівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області №000409620 від 06.05.2016року і № 000408620 від 05.05.2016року та вимога від 14.04.2016року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, винесені не на підставі вимог чинного законодавства та без врахування всіх обставин, що мали значення для їх винесення, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач довів суду обґрунтованість позовних вимог, а відповідач не підтвердив правомірність своїх дій.

В силу вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи, вірно застосував законодавство, яке регулює ці правовідносини та ухвалив правильне рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Андрушівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "08" серпня 2016 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Г.І. Майор

судді: А.Ю.Бучик

С.М. Шевчук

Повний текст cудового рішення виготовлено "05" грудня 2016 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 АДРЕСА_2

3-Бердичівська ОДПІ Головного управління ДФС у Житомирській області вул.Б.Хмельницького,24а, м.Бердичів,Житомирська обл., 13113

4- відповідачу/відповідачам: Андрушівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Житомирській області вул.Воб'яна,26,м.Андрушівка,Андрушівський район, Житомирська область,13400

6-представник позивача ОСОБА_3 АДРЕСА_1 - ,