Ухвала суду № 63188952, 01.12.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/493/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Левицький В.К.

Суддя-доповідач: Біла Л.М.

01 грудня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Граб Л.С. ,

секретар судового засідання: Мирошниченко С.О.,

за участю:

представника апелянта: Теутуляк С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом 14 державної пожежно-рятувальної частини Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області до Глибоцького відділення Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області, Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

В липні 2016 року 14 державна пожежно-рятувальної частина Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області звернулась з позовом до Глибоцького відділення Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області та Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду суду від 03 жовтня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Чернівецька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким в позові відмовити.

29 листопада 2016 року на адресу суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу (вх.14617/16) від позивача.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги та просила суд апеляційної інстанції їх задовольнити.

Позивач та інший відповідач повноважних представників у судове засідання не направили, хоча належним чином повідомлялись про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи позивач подавав звіти до Глибоцького відділення Чернівецької ОДПІ ГУ ДФС у Чернівецькій області про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів, де в частині таблиці "Нарахування єдиного внеску" зазначав такі відомості: 16.06.2015 подано звіт за травень 2015 року та вказано загальну суму єдиного внеску, яка підлягає сплаті - 1901,45 грн; 15.07.2015 подано звіт за червень 2015 року та вказано загальну суму єдиного внеску, яка підлягає сплаті - 1775,31 грн; 18.08.2015 подано звіт за липень 2015 року та вказано загальну суму єдиного внеску, яка підлягає сплаті - 2188,89 грн; 21.09.2015 подано звіт за серпень 2015 року та вказано загальну суму єдиного внеску, яка підлягає сплаті - 1773,90 грн; 19.10.2015 подано звіт за вересень 2015 року та вказано загальну суму єдиного внеску, яка підлягає сплаті - 1594,54 грн; 17.11.2015 подано звіт за жовтень 2015 року та вказано загальну суму єдиного внеску, яка підлягає сплаті - 2008,15 грн; 08.12.2015 подано звіт за листопад 2015 року та вказано вказано загальну суму єдиного внеску, яка підлягає сплаті - 1815,08 грн (а. с.189,195, 200, 205, 210, 215, 220).

В період з липня по листопад 2015 року позивачем щомісячно та своєчасно (до 20 числа місяця наступного за звітним) і в повному обсязі здійснювалися відрахування на сплату єдиного соціального внеску до Державного бюджету України, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями з відмітками територіального органу Державної Казначейської служби України в Глибоцькому районі, а саме: за липень 2015 року - платіжне доручення №154 від 21.07.2015 в сумі 935,00 грн та платіжне доручення № 157 від 21.07.2015 в сумі 12478,52 грн; за серпень 2015 року - платіжне доручення №182 від 20.08.2015 в сумі 985,93 грн та платіжне доручення № 178 від 20.08.2015 в сумі 13158,40 грн; за вересень 2015 року - платіжне доручення № 206 від 21.09.2015 в сумі 12981,68 грн та платіжне доручення № 202 від 21.09.2015 в сумі 972,69 грн; за жовтень 2015 року - платіжне доручення № 232 від 21.10.2015 р. в сумі 916,40 грн. та платіжне доручення № 228 від 21.10.2015 в сумі 12230,36 грн; за листопад 2015 року - платіжне доручення № 261 від 19.11.2015 в сумі 14332,40 грн та платіжне доручення № 255 в сумі 1073,90 грн (а.с. 28, 29, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37).

17.11.2015 позивач звернувся із листом до ДПІ у Глибоцькому районі, в якому просив перекинути помилково сплачені кошти по ЄСВ з коду платежу 7101 на 7102 в сумі 42045,43 грн (а.с. 85).

За результатами розгляду вказаного листа, 20.11.2015 Глибоцьке відділення Чернівецької ОДПІ ДФС у Чернівецькій області здійснило перерахування коштів з коду класифікації доходів бюджету 71010000 (єдиний внесок, нарахований на суми заробітної плати за договорами цивільно-правового характеру, допомоги по тимчасовій непрацездатності) на код класифікації доходів бюджету 71020000 (єдиний внесок, нарахований на суми грошового забезпечення військовослужбовців) в сумі 42045,43 грн згідно платіжного доручення № 53024264 від 20.11.2015. Вказана обставина не заперечувалося сторонами в суді першої інстанції.

11.09.2016 Глибоцьке відділення Чернівецької ОДПІ ДФС у Чернівецькій області винесло оскаржуване рішення № 0006431300 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 11199,98 грн та нараховано пеню в сумі 3092,69 грн (а.с. 10).

Вказане вище рішення отримано позивачем 13.07.2016, що підтверджується відміткою у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 186).

Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

За результатами розгляду справи, суд першої інстанції, прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновку суду першої інстанції з огляду на наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. № 2464-VІ (далі - Закон № 2464-VІ, в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VІ, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Ч. 5 ст. 9 Закону № 2464-VI зазначає, що сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.

Відповідно до абз. ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно з п. 1 ч. 10 ст. 9 Закону № 2464-VI, днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Положеннями ч. 2 ст. 9 Закону № 2464-VІ визначено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ч. 13 ст. 9 Закону № 2464-VІ суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

На підставі п. 2 та 3 ч. 2 ст. 12 Закону № 2464-VІ центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань забезпечує збір та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.

Як передбачає ст. 11 Закону № 2464-VІ, страхові кошти, акумульовані на централізованих рахунках органів доходів і зборів, автоматично перераховуються не пізніше наступного операційного дня після їх зарахування на централізовані рахунки Пенсійного фонду, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, на рахунки Накопичувального пенсійного фонду (далі - Накопичувальний фонд), а у випадках, передбачених законом, - недержавних пенсійних фондів відповідно до визначених законом пропорцій. Обмін інформацією щодо перерахованих на рахунки органів доходів і зборів страхових коштів здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Згідно з ч. 2 ст.11 Закону № 2464 із страховими коштами, акумульованими на рахунках органів доходів і зборів, здійснюються такі операції: 1) перерахування на рахунки Пенсійного фонду фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - недержавних пенсійних фондів відповідно до встановлених законом пропорцій розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; 2) повернення платникам єдиного внеску надміру або помилково сплачених сум; 3) повернення безпідставно стягнених сум єдиного внеску.

Ч. 2 ст. 25 Закону України № 2464-VІ зазначає, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 10, ч. 11 ст. 25 Закону України № 2464-VІ на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, в т.ч: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Отже, чинним законодавством передбачено обов'язок сплати платником податків єдиного внеску у встановлені строки законом строки, а також передбачена відповідальність за порушення таких строків сплати.

Крім того, з аналізу вищезазначених норм випливає, що для визначення правильності нарахування штрафу та пені, обов`язково слід встановити факт невиконання платником єдиного внеску обов`язку по сплаті сум внеску, а також розмір недоїмки, на який нараховано штраф та пеню.

В своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає, що позивач сплатив єдиний внесок з порушенням законодавчо встановленого строку.

Колегія суддів не погоджується з вказаними доводами апелянта з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до платіжних доручень з відмітками територіального органу Державної казначейської служби України в Глибоцькому районі, щомісячно у період з липня по листопад 2015 року до 20 числа місяця наступного за звітним позивачем здійснювались відрахування на сплату єдиного соціального внеску до Державного бюджету України.

Таким чином позивачем було сплачено єдиний внесок на єдиний казначейський рахунок у строк, передбачений Законом № 2464-VІ, проте така сплата була проведена з зазначенням помилкового коду класифікації доходів бюджету.

Досліджуючи матеріали справи, суд апеляційної інстанції встановив, що 20.11.2015 відповідачем здійснено перерахування коштів з коду класифікації доходів бюджету 71010000 (єдиний внесок, нарахований на суми заробітної плати за договорами цивільно-правового характеру, допомоги по тимчасовій непрацездатності) на код класифікації доходів бюджету 71020000 (єдиний внесок, нарахований на суми грошового забезпечення військовослужбовців) в сумі 42045,43 грн згідно платіжного доручення № 53024264 від 20.11.2015.

В подальшому відповідачем винесено оскаржуване рішення, яким до позивача застосовано штрафні санкції.

Оскільки позивачем фактично було здійснено всі необхідні дії для повного та своєчасного виконання свого обов'язку по сплаті єдиного внеску, то помилкове зазначення коду бюджетної класифікації не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату або несвоєчасну сплату ним необхідної суми єдиного внеску у визначений строк та, як наслідок, для застосування штрафних санкцій та пені.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена і колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постанові від 16.06.2015 у справі №21-377а15, висновки якої згідно з ст. 244-2 КАС України мають враховуватися судом при застосуванні таких норм права.

Судова колегія звертає увагу, що підставою для застосування даного виду санкцій є винне, протиправне невиконання чи неналежне виконання суб'єктом господарювання своїх зобов'язань, передбачених чинним законодавством.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апелянта щодо правомірності застосування до позивача штрафу і пені при здійсненні помилкового перерахування єдиного внеску на неналежний код бюджетного класифікатора є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірністі оскаржуваного рішення, таким чином правильним є висновок суду щодо задоволення позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в повній мірі надав оцінку усім вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, у зв'язку із чим, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 06 грудня 2016 року.

Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Граб Л.С.