Ухвала суду № 63188901, 01.12.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 720/135/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Вівчар Г.А.

Суддя-доповідач: Біла Л.М.

01 грудня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Граб Л.С. Гонтарука В. М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Новоселицькому районі Чернівецької області на постанову Новоселицького районного суду Чернівецької області від 27 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Новоселицькому районі Чернівецької області про визнання неправомірними дії щодо відмови у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2016 року позивач звернувся з позовом до управління Пенсійного фонду України у Новоселицькому районі Чернівецької області про визнання неправомірними дій щодо відмови у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку за період з 28.11.2012 по 26.03.2015.

Ухвалою Новоселицького районного суду Чернівецької області від 19 лютого 2016 року адміністративний позов залишено без розгляду.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року ухвалу суду від 19 лютого 2016 року скасовано та справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постановою Новоселицького районного суду Чернівецької області від 27 червня 2016 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Новоселицького районного суду Чернівецької області від 27 червня 2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову за безпідставністю.

01 грудня 2016 року на адресу суду надійшло клопотання (вх. 14814/16) від відповідача про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Позивач, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явився.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

За таких обставин, а також враховуючи, що судом участь сторін в судовому засіданні не визнавалась обов'язковою, колегія суддів прийшла до висновку щодо можливості апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Згідно з ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до паспорту громадянина України, ОСОБА_2 народився 27.11.1957 року, тобто йому виповнилось 55 років 27.11.2012 року.

29 березня 2013 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії із зниженням пенсійного віку як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Листом відповідача від 04.04.2013 йому було відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку у зв'язку із відсутністю необхідного періоду роботи в зоні відчуження у 1988 році.

Позивач повторно звертався із заявою про призначення пільгової пенсії 20.03.2015 та 26.03.2015 на що знову отримав листа з відмовою із тих же підстав.

Відповідно до постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року по справі №824/387/15-а визнано протиправним та скасовано рішення Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС Міністерства соціальної політики України на підставі протоколу №79, яким було визнано безпідставною видачу ОСОБА_2 посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС категорії №3.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2015 року по справі №720/859/15-а визнано дії управління Пенсійного фонду у Новоселицькому районі Чернівецької області щодо відмови у призначені пенсії неправомірними та зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Новоселицькому районі Чернівецької області призначити пенсію ОСОБА_2 зі зниженням пенсійного віку на п'ять років відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з 26.03.2015 року.

Суд апеляційної інстанції у вищезазначеній постанові встановив, що позивач звернувся вперше із заявою про призначення пільгової пенсії 29.03.2013, тобто пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку, то право на призначення пенсії в нього виникло 29.03.2013 і відповідно було порушено 04.04.2013 - відмовою у призначенні пільгової пенсії, про що йому було відомо. Однак до суду він звернувся тільки 08.05.2015, тобто більше ніж через два роки, пропустивши при цьому визначений ст. 99 КАС України шестимісячний строк.

При цьому колегія суддів взяла до уваги наявну в матеріалах справи заяву позивача про уточнення часу з якого він просить суд призначити йому пенсію, а саме з 26.03.2015, тому позовну вимогу про зобов'язання відповідача призначити пенсію позивачу із зниженням пенсійного віку на п'ять років відповідно до Закону № 796-XII задоволено саме з 26.03.2015.

Однак, позивач, вважаючи, що його право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку виникло ще 28 листопада 2012 року, звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив поновити пропущений строк на оскарження відмови у призначенні пенсії від 04.04.2013 та зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Новоселицькому районі Чернівецької області призначити йому пенсію зі зниженням пенсійного віку на п'ять років відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за період з 28.11.2012 по 26.03.2015.

Постановою Новоселицького районного суду Чернівецької області 2016 року позов задоволено.

Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

В силу вимог п. 1 ч. 2 ст. 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

В силу вимог ч. 3, 4 ст. 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Як слідує з матеріалів справи, ухвалою Новоселицького районного суду Чернівецької області від 19 лютого 2016 року позов залишено без розгляду. Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 було задоволено, ухвалу суду від 19 лютого 2016 року скасовано та справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Як вбачається зі змісту ухвали, прийнятої судом апеляційної інстанції, судом першої інстанції не було надано правової оцінки клопотанню позивача про поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, що в свою чергу свідчило про необґрунтованість та передчасність прийнятої ухвали суду про залишення позовної заяви без розгляду.

При прийнятті оскаржуваної постанови від 27 червня 2016 року, судом першої інстанції не було досліджено підстав та причин звернення до суду з даним адміністративним позовом після пропуску шестимісячного строку.

Тобто, судом першої інстанції не було враховано ухвалу суду апеляційної інстанції від 14 квітня 2016 року та не з'ясовано обґрунтованості пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом.

Ч. 1 ст. 102 КАС України передбачає, що пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Отже, для поновлення встановленого законом процесуального строку суду необхідно встановити поважність причин його пропуску.

Поважними причинами пропуску строку апеляційного оскарження визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Встановлено, що позивач звернувся до суду 26.01.2016. На підтвердження поважності пропусту процесуального строку позивач надав докази тривалого перебування на лікуванні.

Відповідно до листа-довідки КУ "Новоселицька центральна лікарня" №604 від 07.04.2015 ОСОБА_2 з 20.03.2012 по 30.03.2013 знаходився на стаціонарному лікуванні в денному стаціонарі поліклінічного відділення КУ "Новоселицька ЦРЛ"; 17.10.2012 знаходився на стаціонарному лікуванні в денному стаціонарі поліклінічного відділення КУ "Новоселицька ЦРЛ"; 19.10.2012 д/з: "Хронічний бронхіт"" 14.01.2013 д/з:"Забій грудної клітини з вираженим больовим синдромом" (а.с. 118).

Відповідно до офіційного визначення денний стаціонар - організаційна форма стаціонарозамінної медичної допомоги в денний період в позалікарняних умовах, яка дозволяє забезпечити пацієнтів своєчасною, якісною і ефективною лікувально-діагностичною, профілактичною і реабілітаційною допомогою нарівні, максимально наближеному до стаціонарної допомоги, в разі відсутності показань для стаціонарного лікування або неможливості госпіталізації чи відмови від неї (на відмінну від стаціонарного лікування, яке здійснюється із поміщенням пацієнта до лікарні).

Аналізуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що факт перебування позивача на лікуванні в денному стаціонарі в певний період часу, не свідчить про відсутність можливості у позивача звернутися до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів вже після одужання.

Крім того, ч. 1 ст. 56 КАС України зазначає, що сторона, а також третя особа в адміністративній справі можуть брати участь в адміністративному процесі особисто і (або) через представника. Однак позивач наданим йому правом на представництво його інтересів в суді не скористався.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що позивачем з поважних причин пропущений строк на звернення до суду з даною позовною заявою, оскільки позивач не був позбавлений можливості звернутися до суду за захистом свого порушеного права у встановлений процесуальним законом строк.

При цьому, судова колегія зазначає, що ні до суду першої інстанції, ні під час розгляду скарги судом апеляційної інстанції зі сторони позивача не надано будь-яких інших належних доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду, хоч колегією суддів позивачу надавалась така можливість.

А тому обставини, на які посилається позивач, не є об'єктивно непереборними і такими, що перешкоджали своєчасному зверненню за захистом прав до суду.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення подані позивачем з пропуском строку звернення до адміністративного суду, встановленого ст. 99 КАС України.

Виходячи із встановлених обставин справи, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає, що суд першої інстанції приймаючи оскаржуване рішення, не перевірив належним чином дотримання позивачем строку звернення до суду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Ст. 205 КАС України встановлює, що розглянувши апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу в разі скасування судового рішення і залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

В силу ч. 1 ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду, і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанову суду першої інстанції необхідно скасувати, а адміністративний позов залишити без розгляду.

Керуючись ст.ст. 155, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Новоселицькому районі Чернівецької області задовольнити частково.

Постанову Новоселицького районного суду Чернівецької області від 27 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Новоселицькому районі Чернівецької області про визнання неправомірними дії щодо відмови у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Новоселицькому районі Чернівецької області про визнання неправомірними дії щодо відмови у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку за період з 28.11.2012 по 26.03.2015 залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі протягом трьох днів з дня закінчення розгляду справи.

Головуючий Біла Л.М. Судді Граб Л.С. Гонтарук В.М.