Ухвала суду № 63188778, 30.11.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 р.Справа № 820/5042/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

позивача ОСОБА_1 та представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Бондаренко Є.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської об'єднаної державної податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2016р. по справі № 820/5042/16

за позовом ОСОБА_1

до Київської об'єднаної державної податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено частково.

Скасовано податкові повідомлення-рішення прийняті Київською об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 07.04.2016 року №91-1303, яким було визначено суму податкового зобов'язання за платежем "земельний податок з фізичних осіб" на загальну суму 16 082,89 грн. та від 16.05.2016 року № 3096380-1303, яким було визначено суму податкового зобов'язання за платежем "земельний податок з фізичних осіб" за 2016 рік на загальну суму 7624,57 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп..

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Відповідач, не погодившись з даною постановою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Вказує, що оскільки документи на підтвердження права власності на земельні ділянки до Київської ОДПІ не надавались позивачем, то ОСОБА_1 є платником земельного податку з фізичних осіб. Вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем відповідно до вимог чинного податкового законодавства, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні заперечували проти апеляційної скарги, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, та просили залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Враховуючи, що відповідач оскаржує постанову суду першої інстанції лише в частині задоволення позовних вимог, колегія суддів не вбачає підстав для надання правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, в межах розгляду даної апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що Київською ОДПІ м. Харкова ГУДФС у Харківській області винесено:

1) податкове повідомлення-рішення від 07.04.2016р. № 91-1303 (а.с.15), яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання за платежем "земельний податок з фізичних осіб" на загальну суму 16 082,89 грн. (у т.ч. за 2013 рік - 6502,23 грн., за 2014 рік - 4259,96 грн., за 2015 рік - 5320,70 грн.).

2) податкове повідомлення-рішення від 16.05.2016 р. №3096380-1303 (а.с.16), яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем "земельний податок з фізичних осіб" за 2016 рік на загальну суму 7624,57 грн.

Позивачем подано скаргу на податкове повідомлення-рішення від 07.04.2016 р. № 91-1303 у порядку адміністративного їх оскарження (а.с.17-18), Рішенням ГУ ДФС у Харківській області про результати розгляду скарг від 07.07.2016 р. № 362/ФОП/20-40-10-01-14 (а.с.19-21), податкове повідомлення-рішення від 07.04.2016 р. № 91-1303 залишено без змін.

Позивач звернувся до ДФС України із вимогою скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.04.2016 р. № 91-1303 (а.с.27-35). Рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 05.09.2016 р. № 53313/Б/99-99-11-03-11-25 (а.с.36-37), податкове повідомлення-рішення від 07.04.2016 р. № 91-1303 залишено без змін.

Позивачем подано скаргу на податкове повідомлення-рішення від 16.05.2016 р. № 3096380-1303 (а.с.22-23), Рішенням ГУ ДФС у Харківській області про результати розгляду скарг від 31.08.2016 р. №495/ФОП/20-40-10-01-14 (а.с.24-26),податкове повідомлення-рішення від 16.05.2016 р. № 3096380-1303 залишено без змін.

Не погоджуючись із правомірністю податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про скасування винесених податкових повідомлень - рішень, оскільки податкове повідомлення-рішення від 07.04.2016р. № 91-1303 всупереч вимогам пп. 267.6.2. п. 267.6 ст. 267 ПК України воно було надіслано контролюючим органом на адресу позивача вже після 01 липня поточного року ( 2013, 2014, 2015 роки), а податкове повідомлення-рішення від 16.05.2016 р. №3096380-1303 винесено з порушенням вимогп.297.2 ст. 297 Продатковго кодексу України, оскільки позивач як платник єдиного податку звільняється від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), оскільки земельні ділянки ним використовуються для провадження господарської діяльності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Згідно пп. 267.6.2. п. 267.6 ст. 267 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

У відповідності до статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення. До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи, фактично підставою для визначення позивачу грошового зобов'язання, слугували висновки податкового органу про наявність у позивача в 2013-2016 роках обов'язку сплачувати земельний податок з фізичних осіб.

Разом з тим, з матеріалів справи слідує, що, нарахування позивачу сум земельного податку за 2013-2015 роки здійснено лише у 2016 році, відповідні повідомлення рішення до 01 липня поточного року (відповідно 2013, 2014 та 2015 року) не складались та не направлялись відповідачем.

Отже, з викладеного слідує, що контролюючим органом було допущено порушення вимоги пп. 267.6.2. п. 267.6 ст. 267 ПК України, а тому податкове повідомлення - рішення від 07.04.2016р. № 91-1303 (а.с.15), яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання за платежем "земельний податок з фізичних осіб" на загальну суму 16 082,89 грн. (у т.ч. за 2013 рік - 6502,23 грн., за 2014 рік - 4259,96 грн., за 2015 рік - 5320,70 грн.) є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач в даному випадку діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а податкове повідомлення-рішення від 07.04.2016р. № 91-1303 підлягає скасуванню.

Щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 16.05.2016 р. №3096380-1303 колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці. Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 16.08.2001 р. Виконавчим комітетом Харківської міської Ради, номер запису про включення відомостей про фізичну особу-підприємця до ЄДР 2 480 017 0000 033516 (Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серія В00 № 955007, а.с.50).

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15.02.2012 р. Серія АЖ № 727450 до видів діяльності, що здійснює позивач у межах власної підприємницької діяльності відносяться: 47.54 "Роздрібна торгівля побутовими електротоварами в спеціалізованих магазинах"; 68.20 "Надання в оренду власного чи орендованого нерухомого майна"; 33.19 "Ремонт і технічне обслуговування інших машин і устаткування" (а.с.51).

Позивач перебуває на податковому обліку як платник єдиного податку 2 групи (ставка 20%) відповідно до приписів Податкового кодексу України, що підтверджується Свідоцтвом платника єдиного податку Серія Б № 271958, виданим 31.05.2012 р. (а.с.52).

Позивачеві на праві приватної власності належать нежитлові приміщення підвалу №№ 1-10 в літ "Б-4" загальною площею 189,7 м. кв., розташовані у місті Харкові по вул. Сумській за № 44/2, підтвердженням чого є Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 26.04.2004 р., видане на підставі Розпорядження голови Київської районної ради м. Харкова віл 22.04.2004 р. № 435, Серія САА № 255818 (а.с.53).

Серед обраних Позивачем видів діяльності на спрощеній системі оподаткування -зазначений вид діяльності згідно КВЕД 68.20 "Надання в оренду власного чи орендованого нерухомого майна".

Відповідно до п. 291.2. ст. 291 Податкового кодексу України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Відповідно до п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України, платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності окремих податків і зборів, зокрема від податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку на земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої-третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

При цьому відповідно до п. 297.2 ст. 297 Податкового кодексу України, нарахування, сплата та подання звітності з податків і зборів інших, ніж зазначені у пункті 297.1 цієї статті, здійснюються платниками єдиного податку в порядку, розмірах та у строки, встановлені цим Кодексом.

З аналізу вищевикладеного слідує, що Законодавцем встановлено дві обов'язкові умови, за яких суб'єкт підприємницької діяльності не є платником земельного податку: перебування на спрощеній системі оподаткування зі сплатою єдиного податку; земельні ділянки, які є об'єктом плати за землю, мають використовуватися для провадження господарської діяльності.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що фактичні обставини здійснення позивачем підприємницької діяльності підтверджують, що надання в оренду нерухомого майна здійснюється позивачем у межах господарської діяльності, тобто, в межах обраних видів діяльності платника єдиного податку, із таких доходів сплачується єдиний податок.

Крім того, відповідачем не заперечується той факт, що доходи від надання в оренду нерухомого майна за договорами оренди приміщень будівлі (підвалу) літ "Б-4" за адресою м. Харків, вул. Сумська № 44/2 відображено позивачем у податковому обліку у встановленому Податковим кодексом України порядку, із таких доходів сплачено єдиний податок.

Отже, з викладеного слідує, що контролюючим органом було допущено порушення вимоги п. 297.2. ст. 297 ПК України, а тому податкове повідомлення - рішення від 16.05.2016 року № 3096380-1303, яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання за платежем "земельний податок з фізичних осіб" за 2016 рік на загальну суму 7624,57 грн є неправомірним.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач в даному випадку діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а податкове повідомлення-рішення від 16.05.2016 року № 3096380-1303 підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційних скаргах доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Київської об'єднаної державної податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2016р. по справі № 820/5042/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Любчич Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 05.12.2016 р.