Ухвала суду № 63188718, 29.11.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 р.Справа № 816/584/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бондара В.О.

Суддів: Калитки О. М. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Укртрансінспекції у Вінницікій області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.09.2016р. по справі № 816/584/16

за позовом Управління Укртрансінспекції у Вінницікій області

до Приватного підприємства "СИА-2007"

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

26.04.2016 року Управління Укртрансінспекції у Вінницькій області (далі - позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства "Сиа -2007" (далі - відповідач) про стягнення коштів у розмірі 33402,02 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що в порушення чинного законодавства відповідачем добровільно не сплачено донараховану плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, відтак така плата в розмірі 33402,02 грн. має бути стягнута в судовому порядку.

Постановою Полтавського окружного адміністративного від 07.09.2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного від 07.09.2016 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача суми донарахованої плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу в розмірі 33402,02 грн.

Представники сторін у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Апеляційна скарга розглядається відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 23.10.2015 року працівниками Управління Укртрансінспекції у Вінницькій області на автомобільній дорозі М12 Стрий-Кіровоград-Знам'янка 405 км.+750м. проведено габаритно-ваговий контроль, під час якого встановлено, що транспортний засіб марки DAF моделі CF 85.340, державний номер НОМЕР_2, з напівпричiпом марки GROENEWEGEN моделі 3253, державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1, має перевищення нормативних параметрів навантаження на вісі (фактична маса - 38,8 тонн при нормативно допустимій масі 40 тонн), що зафіксовано в акті № 003192 від 23.10.2015 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.

До акту складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 23.10.2015 та розрахунок № 192 від 23.10.2015 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, згідно якого визначено ПП "СИА-2007" плату у розмірі 1325,16 євро.

Оскільки відповідач у добровільному порядку не сплатив плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування в розмірі 33402,02 грн, позивач звернувся до суду із позовом про примусове їх стягнення (з урахуванням курсу євро станом на 23.10.2015).

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не встановлено усіх обставин, які мали значення для розрахунку та стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування, а саме, документально не підтверджено статус ПП "СИА-2007" як власника (користувача) транспортного засобу та/або статут - перевізника, який здійснював перевезення вантажу 23.10.2015 транспортним засобом марки DAF моделі CF 85.340, державний номер НОМЕР_2, з напівпричiпом марки GROENEWEGEN моделі 3253, державний номер НОМЕР_1, а відтак його обов'язок справляти плату за проїзд.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно з пунктом 22.5. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. N 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Відповідно до пункту 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 р. №30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Частиною 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 №3353-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 3 пункту 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (надалі - Порядок № 879) визначено, що великовагові та великогабаритні транспортні засоби - це транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Згідно п.п. 3, 4 Порядку № 879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансінспекцією, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку.

В силу приписів пункту 21 Порядку № 879, у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Згідно пункту 26 Порядку № 879 кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Відповідно до пункту 27 Порядку № 879, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України", справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд.

Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 28 Порядку № 879, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Згідно статті 1 Правил дорожнього руху України, власником транспортного засобу є фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб та має на це відповідні документи.

Перевізник, згідно положень Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від від 14.10.1997 р. № 363, фізична або юридична особа - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Виходячи із системного аналізу вказаних правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що плата за проїзд автомобільними дорогами справляється саме з власників транспортних засобів або осіб, які користуються транспортними засобами на законній підставі, якими здійснюється перевезення вантажів.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, власником транспортного засобу марки DAF моделі CF 85.340, державний номер НОМЕР_2, з напівпричiпом марки GROENEWEGEN моделі 3253, державний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_1, що також не заперечувалось позивачем. А згідно відомостей накладної №03920715 від 22.10.2015 року на товар, який перевозився вказаним транспортним засобом під час проведення зважування, перевізником значиться ПП "БМТ-Транс", автопідприємством - ОСОБА_1

Таким чином позивачем не доведено, що на момент габаритно-вантажного контролю 23.10.2015 року транспортний засіб марки DAF моделі CF 85.340, державний номер НОМЕР_2, з напівпричiпом марки GROENEWEGEN моделі 3253, державний номер НОМЕР_1 перебували у власності або користуванні відповідача ПП "СИА-2007", а відтак не підтверджено його обов'язок внесення плати за проїзд автомобільними дорогами.

Відповідно до ст. 69 КАС України, докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Всупереч визначеним вимогам законодавства щодо доведення сторонами своїх правових позицій перед судом з наданням документів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги, позивачем не підтверджено статус ПП "СИА-2007" як власника (користувача) транспортного засобу та/або статут - перевізника, який здійснював перевезення вантажу 23.10.2015 транспортним засобом марки DAF моделі CF 85.340, державний номер НОМЕР_2, з напівпричiпом марки GROENEWEGEN моделі 3253, державний номер НОМЕР_1, а відтак його обов'язок справляти плату за проїзд.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для стягнення з відповідача плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування.

Доводи апеляційної скарги на те, що ПП "СИА-2007" виступає страхувальником транспортного засобу марки DAF моделі CF 85.340, державний номер НОМЕР_2, з напівпричiпом марки GROENEWEGEN моделі 3253, державний номер НОМЕР_1, про що зазначено у полісі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/2520293 та №АІ/5951649, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.8. статті 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 № 1961-IV, страховий поліс - це єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.

Отже, страховий поліс не є документом, який підтверджує власника (користувача) транспортного засобу, натомість свідчить про особу, яка здійснила страхування транспортного засобу.

Посилання заявник апеляційної скарги на те, що оскільки відповідач не оскаржував відповідну постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу та не надав заперечення на даний позов, чим фактично його визнав, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки обов'язок доведення обґрунтованості заявлених позовних вимог покладений саме на позивача.

Колегія суддів зазначає, що позивачем, в порушення вищезазначених вимог, не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 07.09.2016р. по справі № 816/584/16 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Укртрансінспекції у Вінницікій області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.09.2016р. по справі №816/584/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бондар В.О.Судді(підпис) (підпис) Калитка О.М. Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 05.12.2016 р.