Ухвала суду № 63188708, 30.11.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року Справа № 876/8545/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Федчук М.Р.,

представника позивача Мельничука М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року в адміністративній справі № 803/1096/16 за позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Ізі» про розірвання договору,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2016 року Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ) звернулася до Волинського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила розірвати договір від 18.04.2016 року № 18042016 про визнання електронних документів (далі - Договір), укладений між Луцькою ОДПІ та товариством з обмеженою відповідальністю «Авто-Ізі» (далі - ТОВ «Авто-Ізі», Товариство).

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що за результатами проведеної перевірки встановлено відсутність Товариства за місцем реєстрації (податковою адресою), що позбавляє позивача можливості здійснювати контроль за додержанням податкового законодавства та здійснювати належний обмін інформацією і згідно із умовами Договору є підставою для його розірвання.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із прийнятою постановою, її оскаржила Луцька ОДПІ, яка вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішенням справи. Тому, з підстав, викладених в апеляційній скарзі, просила скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Вимоги апеляційної скарги, загалом, обгрунтовано тими ж аргументами, що й вимоги позовної заяви.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, ТОВ «Авто-Ізі» є юридичною особою, яка зареєстрована виконавчим комітетом Луцької міської ради Волинської області 27 грудня 2012 року за № 11981020000007260; перебуває на податковому обліку в Луцькій ОДПІ; адреса реєстрації: Волинська обл., м.Луцьк, вул.Єршова, буд.11, кв.300.

На виконання вимог пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України (далі - ПК України) 18 квітня 2016 між Луцькою ОДПІ та ТОВ «Авто-Ізі» було укладено Договір за № 180420161 про визнання електронних документів, предметом якого є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП) до органів ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях як оригіналу (пункт 1 розділу 1 Договору).

Підпунктом 1.5 пункту 1 розділу 3 Договору визначено, що платник податків зобов'язаний при перевірці на вимогу працівника органу ДФС надати надійні засоби ЕЦП для перевірки оригіналів податкових документів в електронному вигляді.

Місцезнаходження платника податків у розділі 7 Договору вказано відповідно до місця його реєстрації.

У зв'язку з поверненням Акта документальної невиїзної перевірки, надісланого за цією адресою, без вручення, 09 червня 2016 року посадовими особами Головного управління ДФС у Волинській області складено акт за № 184/03-20-14-06-08/38527630 про неможливість вручення Акта перевірки керівнику ТОВ «Авто-Ізі».

Тоді ж було скеровано запит до оперативного управління Головного управління ДФС у Волинській області на встановлення місцезнаходження платника податків.

За результатами проведених заходів посадовими особами цього управління встановлено, що суб'єкт господарювання не перебуває за місцем реєстрації (податковою адресою).

Вважаючи вказану обставину порушенням істотних умов Договору, що тягне за собою розірвання цього Договору і унеможливлює здійснення податкового контролю та належного обміну інформацією, Луцька ОДПІ звернулася до суду із цим позовом.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції обгрунтовував його тим, що ця обставина не визначена як Договором, так і законодавчими актами, які регулюють спірні правовідносини, як підстава для розірвання Договору.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно із частиною першою статті 14 та статтею 16 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу.

Суб'єкти електронного документообігу користуються правами та мають обов'язки, які встановлено для них законодавством. Якщо в процесі організації електронного документообігу виникає необхідність у визначенні додаткових прав та обов'язків суб'єктів електронного документообігу, що не визначені законодавством, такі права та обов'язки можуть встановлюватися цими суб'єктами на договірних засадах.

Пунктом 49.3 статті 49 ПК України передбачено право платника податків подавати за його вибором податкову декларацію засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством (підпункт «в»).

Відповідно до пункту 49.4 статті 49 ПК України платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до контролюючого органу в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Наведеному в пункті 49.3 статті 49 ПК України праву кореспондує визначений у пункті 49.8 цієї ж статті ПК України обов'язок контролюючого органу прийняти податкову декларацію. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Порядок подання платником податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку визначений у розділі ІІІ Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року № 233.

У додатку 1 до цієї Інструкції міститься примірний договір про визнання електронних документів, який укладається платником та контролюючим органом для врегулювання правовідносин з приводу визнання податкової звітності платника в електронному вигляді.

Згідно із пунктом 4 розділу 6 цього примірного договору орган ДПС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

У справі є спеціальні витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) від 27 липня 2016 року та від 12 вересня 2016 року, які підтверджують відомості про місцезнаходження позивача, зазначені в ЄДР та інших реєстраційних документах підприємства; при цьому, станом на вказаний час позивачем підтверджено відомості про юридичну особу.

В ЄДР відсутні відомості, зокрема, на час складання довідки про відсутність Товариства за місцезнаходженням, щодо непідтвердження відомостей про юридичну особу або про відсутність підприємства за місцезнаходженням.

За змістом частини першої та другої статті 17 Закону України № 755-IV від 15 травня 2003 року «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (далі - Закон № 755-IV) відомості про юридичну особу або фізичну особу-підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. В Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, відомості щодо місцезнаходження юридичних осіб.

Відповідно до частини п'ятої статті 17 Закону № 755-IV в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін (частина друга статті 18 Закону № 755-IV).

У ході судового розгляду справи не було отримано належних доказів зміни місця реєстрації позивача, внесення державним реєстратором змін до ЄДР щодо місцезнаходження позивача або запису про його відсутність за місцезнаходженням; також не було встановлено фактів ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих, на що покликається апелянт, а тому відсутні правові підстави для розірвання договору про визнання електронної звітності підприємства.

Крім того, відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 50 КАС України суб'єкт владних повноважень може звертатися до суду з адміністративним позовом до громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, їх об'єднань, юридичних осіб, які не є суб'єктами владних повноважень, для превентивного судового контролю своєї ж діяльності і у випадках, визначених законом.

З огляду на зазначене, приписи статті 2 КАС України та правову позицію з цього питання, викладену в постанові Верховного суду України від 22 вересня 2015 року у справі № п/811/3781/14, колегія суддів апеляційного суду вважає, що заявлений у цій справі позов не підпадає під дію пункту 4 частини четвертої статті 50 КАС України, при тому, що пунктом 4 розділу 6 Договору визначено право органу ДФС на розірвання цього Договору в односторонньому порядку.

За таких обставин колегія суддів приходить до переконання про безпідставність позовних вимог Луцької ОДПІ про розірвання Договору про визнання електронних документів та правомірність відмови у задоволенні таких вимог судом першої інстанції.

У відповідності до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року в адміністративній справі № 803/1096/16 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Р.Й.Коваль

Судді В.В.Гуляк

Н.М.Судова-Хомюк

Ухвала в повному обсязі складена 05 грудня 2016 року.